Аудіозапис програми:
Київ, 5 серпня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.
Сьогодні у програмі такі теми:
- Суми: хроніка студентського спротиву;
- Мешканець Донецька звинувачує у корупції Ольгу Колінко;
- Рубрика “Голоси скривджених”. Махінації з житлом у Києві: історія пенсіонера Миколи Ткаченка.
Хроніка студентського спротиву у Сумах, про який вже інформувало радіо “Свобода”, нагадує “гарячі новини” з “гарячої точки”.
Наметове містечко, яке проіснувало у Сумах з 28-го червня до третього серпня і студентський похід на Київ змушують самих учасників хроніки стверджувати - у Сумах зітнулися дві генерації українських громадян: старе посткомуністичне чиновництво і молоде студентство.
Хроніку конфлікту відстежувала наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Головними героями хроніки студентського спротиву виступають, серед інших: Президент України, який своїм указом об’єднав Сумський держуніверситет, Сумський аграрний університет та Сумський педагогічний університет у Сумський національний університет; голова Сумської обласної Держадміністрації Володимир Щербань, який поінформував колективи трьох міських вузів про перспективи розвитку нового об’єднаного вузу, про сумський освітній “шлях до Європи”.
Серед героїв також виконувач обов’язків ректора новоутвореного вузу, донедавна ректор Сумського аграрного університету Олександр Царенко, він же керівник обласної організації СДПУ(О), та голова департаменту вищої освіти Міносвіти Ярослав Болюбаш.
Останній об’єднання вузів пояснює необхідністю “здійснити кроки, спрямовані на оптимізацію мережі вищих навчальних закладів... Хіба це нормально, коли в одному регіоні за одним фахом готують спеціалістів аж три ВУЗи?” – цікавиться представник Міносвіти на сторінках тижневика “Дзеркало тижня”.
Роз’яснити свою позицію кореспондентові радіо “Свобода” представник Міносвіти не схотів.
Ще один головний герой хроніки, сумське студентство, з рішенням керівників держави та області не згодне і вустами свого речника Олександри Вєсніч повідомило громадськість:
Олександра Вєсніч
Новий цей вуз, Сумський національний університет, вже створено, але так, як він діє, ми вже зараз можемо побачити, що він зовсім не підвищує наш рівень знань і не веде нас у Європу, як це регламентується.
Проблему ми бачимо в тому, чому не пророблена схема цього об’єднання, чому над нею не працювали науковці, чому його треба створювати однією людиною? При чому ця людина – головний есдек області.
Якщо йдеться про Булонську конвенцію, згідно з якою ми будемо мати більші можливості після закінчення нашого вузу, то там написано, що студентське самоврядування має багато прав і включається в роботу вузу, у його створення.
Чому ж зараз ми цього не можемо зробити? У нас є своя думка на об’єднання, а її ніхто не хоче слухати.
Богдана Костюк
Від березня цього року студенти і викладачі, не згодні з об’єднанням вузів, зверталися у вищі інстанції: від Сумської облдержадміністрації до Міносвіти та Адміністрації Президента України.
Не отримавши належних відповідей, студенти розбили наметове містечко у центрі Сум. Тоді ситуацією зацікавився офіційний Київ, і до Сум виїхала робоча група.
Олександра Вєсніч розповіла:
Олександра Вєсніч
Робоча група у складі депутата Радіонова, заступника міністра освіти і науки Степка і його помічника. Ця група побувала в наметовому містечку.
Люди зустрічалися з представниками обладміністрації, з ректоратом нового вузу, а після цього була складена довідка, їхня думка на це об’єднання, що воно відбувається поспішно, те, що викладено в наших листах, наші скарги, вони підтвердилися, і там рекомендовано зупинити процес об’єднання, призупинити указ Президента.
На цю довідку, на жаль, навіть наша обласна адміністрація каже, що це думка лише депутата Радіонова, а він опозиційний депутат і йому вигідно це казати. Якби це була думка одного Радіонова, думка Степка, який теж є членом партії СДПУ(О), було б прописано окремо, але це довідка, яку підписали всі три члени.
Богдана Костюк
А прем’єр Віктор Янукович, який відвідав Суми 8-го липня, до наметового містечка не завітав. Натомість, виступив перед студентами та викладачами Сумського національного аграрного університету і заявив, що переконався у правильності рішення Міністерства освіти та уряду стосовно утворення у Сумах нацуніверситету.
Тим часом, Олександра Вєсніч каже, що вже існують проблеми із вступом до нового вузу.
Олександра Вєсніч
З Сумського державного університету абітурієнти вже вступили, але для того, щоб їх зарахували на бюджетне місце, то їм потрібно заплатити 2 тисячі гривень на благодійний фонд. При тому, що навіть ніякого папірця їм з цього не дають, а просто чек. Розрахунки здійснюються через банк “Володимирський”, хазяїн якого В.Щербань, голова обладміністрації.
Богдана Костюк
Олександр Царенко в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” зазначив, що “результатом перетворень буде підготовка фахівців на якісно вищому рівні, покращення використання кадрових та фінансових ресурсів, забезпечення економічної та політичної стабільності регіону”.
Студентський ректор Ірина Міркун каже, що ні про яку стабільність у регіоні мова не йде.
За студентами наглядає міліція, зафіксовано випадки провокацій: починаючи від образ, які мешканці наметів постійно чули від сумських бомжів, котрі крутилися довкола, до отруєнь студентів і періодичних “міліцейських рейдів” до наметового містечка.
І, на думку Ірини, існує загроза, що до Києва сумським студентам дійти просто не дадуть - вони виступили проти системи: системи корупції української освіти, системи, що захищає інтереси чиновників радянської “школи виховання.
Надія Шерстюк
Олександр Кудінов, який мешкає в Донецьку, звернувся до суду з позовом до Адміністрації Президента.
Позивач обвинувачує колишнього голову Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України Ольгу Колінко в скоєнні корупційного діяння та вимагає відшкодувати завдану йому моральну шкоду.
Докладніше про це в репортажі Володимира Бойка.
Володимир Бойко
У жовтні минулого року Донецьк відвідала тодішня голова Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України Ольга Колінько.
Довідавшись про візит високого посадовця, до неї на прийом зі скаргами на місцевих чиновників пішли тисячі донеччан.
Ользі Михайлівні довелося на тиждень затриматися в Донецьку та з ранку до глибокої ночі приймати громадян, які нарешті побачили можливість проінформувати київське керівництво про свої проблеми.
На прийом до пані Колінько, вистоявши понад десять годин у черзі, попав і донеччанин Олександр Кудінов, який поскаржився на корупцію в прокуратурі Донецької області.
Відповідно до закону України “Про звернення громадян”, Кудінов мав отримати відповідь на свою скаргу впродовж 30 днів. Але ані він, ані інші громадяни, що були на прийомі, так відповіді й не дочекалися.
Розповідає Олександр Кудінов.
Олександр Кудінов
Після звернення пробігав час, але ніяких відповідей ні я, ні інші люди не отримували. Тисячі людей, які стояли там в черзі (багато з них не достоялися до неї), не змогли отримати жодної відповіді на свої питання. Це мене дуже обурило.
Володимир Бойко
Тоді пан Кудінов пригадав, що 6-го травня 2003-го року набула чинності нова стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 212 із значком 3.
Відповідно до цієї законодавчої норми, порушення посадовою особою вимог закону України “Про звернення громадян”, зокрема ненадання відповіді на скаргу громадянина, становить склад корупційного діяння.
Відносно такої посадової особи прокуратура має скласти протокол про адміністративне правопорушення та передати його до суду для вирішення питання про накладання на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Даремно прочекавши впродовж двох місяців відповіді від Голови Координаційного комітету, пан Кудінов направив до Генеральної прокуратури України заяву про притягнення Ольги Колінько до відповідальності за вчинене корупційне діяння.
Ось що трапилося далі:
Олександр Кудінов
Моя вимога притягнути Колінько до відповідальності була направлена, на моє здивування, на розгляд до прокуратури Донецької області разом із моїм зверненням, звідки я отримав дві суперечливі відповіді: в одній було сказано, що моя скарга розглядатися не буде, а в другій було сказано, що моя скарга розглянута та нічого не знайдено, що підтверджувало б мої доводи.
Виникають цілком природні запитання: а навіщо пані Колінько приїжджала до Донецької області, навіщо вистроювала цю чергу, давала надію людям, щоб вони могли звернутися і вирішити свої питання, адже жодному з них не була надано ані відповіді, ані відписки про те, що ці скарги хтось читав?
Це зайвий раз свідчить про те, що прокуратура не займається питаннями додержання законності, а займається тільки вирішенням питань свого бізнесу.
Володимир Бойко
Ольга Колінько давно вже пішла зі своєї посади в Адміністрації Президента і є зараз одним з заступників Генерального прокурора. Але до сьогоднішнього дня Кудінов так і не отримав ані відповіді на свою скаргу щодо корупції в прокуратурі Донецької області, ані відповіді на заяву про притягнення пані Колінько до адміністративної відповідальності.
Тим не менш, Олександр Кудінов вирішив не відступатися й детально вивчив закону України “Про звернення громадян”.
У статті 25-тій закону сказано, що у випадку порушення посадовими особами вимог цього закону громадянинові має бути виплачена компенсація за завдану моральну шкоду.
І ось що вирішив зробити пан Кудінов:
Олександр Кудінов
Я вирішив звернутися до суду з позовом, до Адміністрації Президента України про відшкодування мені шкоди, завданої діями пані Колінько, яка порушила закон України “Про звернення громадян” і відмовилася надавати відповідь на мою скаргу.
Володимир Бойко
Олександр Кудінов оцінив свої моральні страждання, викликані вчиненням корупційного діяння з боку Ольги Колінько в дві тисячі гривень і сподівається, що Печерський районний суд столиці задовольнить його позов.
Надія Шерстюк
Наша постійна рубрика “Голоси скривджених”.
Історія з квартирою 75-річного киянина Миколи Ткаченка набула в столиці широкого розголосу.
Дедалі частіше житло в Києві стає об’єктом різних махінацій. А трикімнатна квартира Ткаченка розташована в престижному Печерському районі і коштує дуже дорого.
Тему продовжує Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Почалося все з того, що до Миколи Ткаченка поселилася його донька з зятем, які змушені були через борги продати свою квартиру. Але повністю борг дочка Ткаченка віддати не змогла.
Ті, кому вона була винна (умовно назвемо їх Петренками), спробували вмовити Ткаченка продати квартиру і повернути борг дочки. Він на це не погодився. І тоді, як розповідає юрист Юрій Миськів, почався шантаж.
Юрій Миськів
В один вечір вони просто забрали внуків Ткаченка і прислали листа, в якому було написано про те, що кожного дня вони будуть присилати по одному пальчику, якщо Ткаченко не підпише цей договір про заставу квартири на цю суму.
Ткаченко тут же передзвонив за телефоном вказаним в цьому листі, і вони відвезли його о 10-й годині вечора до приватного нотаріуса, в якого вони і зробили цей договір застави.
Володимир Ляшко
Договір обумовив таке: якщо борг 60 тисяч гривень не буде повернуто, квартира стає об’єктом застави і виставляється на прилюдні торги, а частина виручки повертається Петренкам як борг.
П’ять років тому виконавча служба Мінюсту почала провадження по цій квартирі, і нарешті в 2001-му році експертна фірма “Самсон” визначила вартість квартири - 86 тисяч гривень.
Юрій Миськів продовжує:
Юрій Миськів
Потім виконавча служба уклала договір про реалізацію нерухомого майна з “Укрспецюстом” про те, щоб продати цю квартиру. “Укрспецюст” пішли дуже цікавим шляхом: вони максимально не надали інформації про квартиру.
В чому це проявлялося? Вони інформацію про продаж квартири надрукували в якійсь робітничій газеті, яка невідомо де друкується, має невеликий тираж, і зазначили, що квартира, яка продається потребує капітального ремонту.
Володимир Ляшко
Однак квартира була в хорошому стані, про що свідчили довідки з ЖЕКу.
На перші торги ніхто з покупців чомусь не прийшов, і вартість квартири згідно з положенням, зменшили на 15 відсотків.
Торги відбулися у березні 2002-го року і трикімнатну квартиру на Печерську продали всього за 74 тисячі гривень.
Ось тут багато хто забив на сполох.
“За допомогою Ткаченко звернувся і до юристів організації “Партнерство за прозоре суспільство”, - каже Юрій Миськів. Підключилися і народні депутати.
Один з науково-дослідних інститутів Києва провів альтернативну оцінку вартості житла, і дійшов висновку: квартира коштує щонайменше 155 тисяч гривень, тобто вдвічі дорожче.
З того часу почалися судові позови, і торги були визнані недійсними. На квартиру накладено арешт і будь-які дії з її продажу, обміну і так далі заборонені.
Однак це не завадило Петренкам, які відразу ж виготовили свідоцтво власності на квартиру, вселитися туди і поставити броньовані двері. Як тільки Микола Ткаченко вийде за межі квартири, назад його не впустять.
Літня людина потрапила в драматичну ситуацію. На знак протесту Ткаченко оголосив голодування. Цим кроком він хотів би привернути увагу громадськості до того, що з ним сталося.
Голова Всеукраїнського комітету оборони прав людини Людмила Вансовська, яка знає цю історію, звертає увагу на бездіяльність правоохоронних органів.
Людмила Вансовська
Це був скоєний злочин проти нього. В даному випадку повинні були спрацювати правоохоронні органи. Прокуратура повинна була порушити справу по заяві Ткаченка. Там були всі докази для цього: покази свідків, покази тих людей, які чули про сам інцидент.
А вже в цивільному порядку, як вже виселяли Ткаченка, то такі несправедливо були вирішені постанови із-за того, що суддя абсолютно повідкидала всі права Ткаченка, порушила процесуальні норми, вона відкинула клопотання про призупинення цієї справи до того часу, поки розбереться прокуратура. Вона не дала можливості допитати свідків по клопотанню Ткаченка.
При таких суддях – це абсолютно беззахисна людина перед злочинцями.
Володимир Ляшко
Такої думки про історію Миколи Ткаченка голова Всеукраїнського комітету прав людини Людмила Вансовська.
Надія Шерстюк
Ви слухали програму “Права людини: українська реальність”, яку підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав у київській студії Вадим Журба.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 5 серпня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.
Сьогодні у програмі такі теми:
- Суми: хроніка студентського спротиву;
- Мешканець Донецька звинувачує у корупції Ольгу Колінко;
- Рубрика “Голоси скривджених”. Махінації з житлом у Києві: історія пенсіонера Миколи Ткаченка.
Хроніка студентського спротиву у Сумах, про який вже інформувало радіо “Свобода”, нагадує “гарячі новини” з “гарячої точки”.
Наметове містечко, яке проіснувало у Сумах з 28-го червня до третього серпня і студентський похід на Київ змушують самих учасників хроніки стверджувати - у Сумах зітнулися дві генерації українських громадян: старе посткомуністичне чиновництво і молоде студентство.
Хроніку конфлікту відстежувала наша кореспондентка Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Головними героями хроніки студентського спротиву виступають, серед інших: Президент України, який своїм указом об’єднав Сумський держуніверситет, Сумський аграрний університет та Сумський педагогічний університет у Сумський національний університет; голова Сумської обласної Держадміністрації Володимир Щербань, який поінформував колективи трьох міських вузів про перспективи розвитку нового об’єднаного вузу, про сумський освітній “шлях до Європи”.
Серед героїв також виконувач обов’язків ректора новоутвореного вузу, донедавна ректор Сумського аграрного університету Олександр Царенко, він же керівник обласної організації СДПУ(О), та голова департаменту вищої освіти Міносвіти Ярослав Болюбаш.
Останній об’єднання вузів пояснює необхідністю “здійснити кроки, спрямовані на оптимізацію мережі вищих навчальних закладів... Хіба це нормально, коли в одному регіоні за одним фахом готують спеціалістів аж три ВУЗи?” – цікавиться представник Міносвіти на сторінках тижневика “Дзеркало тижня”.
Роз’яснити свою позицію кореспондентові радіо “Свобода” представник Міносвіти не схотів.
Ще один головний герой хроніки, сумське студентство, з рішенням керівників держави та області не згодне і вустами свого речника Олександри Вєсніч повідомило громадськість:
Олександра Вєсніч
Новий цей вуз, Сумський національний університет, вже створено, але так, як він діє, ми вже зараз можемо побачити, що він зовсім не підвищує наш рівень знань і не веде нас у Європу, як це регламентується.
Проблему ми бачимо в тому, чому не пророблена схема цього об’єднання, чому над нею не працювали науковці, чому його треба створювати однією людиною? При чому ця людина – головний есдек області.
Якщо йдеться про Булонську конвенцію, згідно з якою ми будемо мати більші можливості після закінчення нашого вузу, то там написано, що студентське самоврядування має багато прав і включається в роботу вузу, у його створення.
Чому ж зараз ми цього не можемо зробити? У нас є своя думка на об’єднання, а її ніхто не хоче слухати.
Богдана Костюк
Від березня цього року студенти і викладачі, не згодні з об’єднанням вузів, зверталися у вищі інстанції: від Сумської облдержадміністрації до Міносвіти та Адміністрації Президента України.
Не отримавши належних відповідей, студенти розбили наметове містечко у центрі Сум. Тоді ситуацією зацікавився офіційний Київ, і до Сум виїхала робоча група.
Олександра Вєсніч розповіла:
Олександра Вєсніч
Робоча група у складі депутата Радіонова, заступника міністра освіти і науки Степка і його помічника. Ця група побувала в наметовому містечку.
Люди зустрічалися з представниками обладміністрації, з ректоратом нового вузу, а після цього була складена довідка, їхня думка на це об’єднання, що воно відбувається поспішно, те, що викладено в наших листах, наші скарги, вони підтвердилися, і там рекомендовано зупинити процес об’єднання, призупинити указ Президента.
На цю довідку, на жаль, навіть наша обласна адміністрація каже, що це думка лише депутата Радіонова, а він опозиційний депутат і йому вигідно це казати. Якби це була думка одного Радіонова, думка Степка, який теж є членом партії СДПУ(О), було б прописано окремо, але це довідка, яку підписали всі три члени.
Богдана Костюк
А прем’єр Віктор Янукович, який відвідав Суми 8-го липня, до наметового містечка не завітав. Натомість, виступив перед студентами та викладачами Сумського національного аграрного університету і заявив, що переконався у правильності рішення Міністерства освіти та уряду стосовно утворення у Сумах нацуніверситету.
Тим часом, Олександра Вєсніч каже, що вже існують проблеми із вступом до нового вузу.
Олександра Вєсніч
З Сумського державного університету абітурієнти вже вступили, але для того, щоб їх зарахували на бюджетне місце, то їм потрібно заплатити 2 тисячі гривень на благодійний фонд. При тому, що навіть ніякого папірця їм з цього не дають, а просто чек. Розрахунки здійснюються через банк “Володимирський”, хазяїн якого В.Щербань, голова обладміністрації.
Богдана Костюк
Олександр Царенко в інтерв’ю “Дзеркалу тижня” зазначив, що “результатом перетворень буде підготовка фахівців на якісно вищому рівні, покращення використання кадрових та фінансових ресурсів, забезпечення економічної та політичної стабільності регіону”.
Студентський ректор Ірина Міркун каже, що ні про яку стабільність у регіоні мова не йде.
За студентами наглядає міліція, зафіксовано випадки провокацій: починаючи від образ, які мешканці наметів постійно чули від сумських бомжів, котрі крутилися довкола, до отруєнь студентів і періодичних “міліцейських рейдів” до наметового містечка.
І, на думку Ірини, існує загроза, що до Києва сумським студентам дійти просто не дадуть - вони виступили проти системи: системи корупції української освіти, системи, що захищає інтереси чиновників радянської “школи виховання.
Надія Шерстюк
Олександр Кудінов, який мешкає в Донецьку, звернувся до суду з позовом до Адміністрації Президента.
Позивач обвинувачує колишнього голову Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України Ольгу Колінко в скоєнні корупційного діяння та вимагає відшкодувати завдану йому моральну шкоду.
Докладніше про це в репортажі Володимира Бойка.
Володимир Бойко
У жовтні минулого року Донецьк відвідала тодішня голова Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України Ольга Колінько.
Довідавшись про візит високого посадовця, до неї на прийом зі скаргами на місцевих чиновників пішли тисячі донеччан.
Ользі Михайлівні довелося на тиждень затриматися в Донецьку та з ранку до глибокої ночі приймати громадян, які нарешті побачили можливість проінформувати київське керівництво про свої проблеми.
На прийом до пані Колінько, вистоявши понад десять годин у черзі, попав і донеччанин Олександр Кудінов, який поскаржився на корупцію в прокуратурі Донецької області.
Відповідно до закону України “Про звернення громадян”, Кудінов мав отримати відповідь на свою скаргу впродовж 30 днів. Але ані він, ані інші громадяни, що були на прийомі, так відповіді й не дочекалися.
Розповідає Олександр Кудінов.
Олександр Кудінов
Після звернення пробігав час, але ніяких відповідей ні я, ні інші люди не отримували. Тисячі людей, які стояли там в черзі (багато з них не достоялися до неї), не змогли отримати жодної відповіді на свої питання. Це мене дуже обурило.
Володимир Бойко
Тоді пан Кудінов пригадав, що 6-го травня 2003-го року набула чинності нова стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 212 із значком 3.
Відповідно до цієї законодавчої норми, порушення посадовою особою вимог закону України “Про звернення громадян”, зокрема ненадання відповіді на скаргу громадянина, становить склад корупційного діяння.
Відносно такої посадової особи прокуратура має скласти протокол про адміністративне правопорушення та передати його до суду для вирішення питання про накладання на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Даремно прочекавши впродовж двох місяців відповіді від Голови Координаційного комітету, пан Кудінов направив до Генеральної прокуратури України заяву про притягнення Ольги Колінько до відповідальності за вчинене корупційне діяння.
Ось що трапилося далі:
Олександр Кудінов
Моя вимога притягнути Колінько до відповідальності була направлена, на моє здивування, на розгляд до прокуратури Донецької області разом із моїм зверненням, звідки я отримав дві суперечливі відповіді: в одній було сказано, що моя скарга розглядатися не буде, а в другій було сказано, що моя скарга розглянута та нічого не знайдено, що підтверджувало б мої доводи.
Виникають цілком природні запитання: а навіщо пані Колінько приїжджала до Донецької області, навіщо вистроювала цю чергу, давала надію людям, щоб вони могли звернутися і вирішити свої питання, адже жодному з них не була надано ані відповіді, ані відписки про те, що ці скарги хтось читав?
Це зайвий раз свідчить про те, що прокуратура не займається питаннями додержання законності, а займається тільки вирішенням питань свого бізнесу.
Володимир Бойко
Ольга Колінько давно вже пішла зі своєї посади в Адміністрації Президента і є зараз одним з заступників Генерального прокурора. Але до сьогоднішнього дня Кудінов так і не отримав ані відповіді на свою скаргу щодо корупції в прокуратурі Донецької області, ані відповіді на заяву про притягнення пані Колінько до адміністративної відповідальності.
Тим не менш, Олександр Кудінов вирішив не відступатися й детально вивчив закону України “Про звернення громадян”.
У статті 25-тій закону сказано, що у випадку порушення посадовими особами вимог цього закону громадянинові має бути виплачена компенсація за завдану моральну шкоду.
І ось що вирішив зробити пан Кудінов:
Олександр Кудінов
Я вирішив звернутися до суду з позовом, до Адміністрації Президента України про відшкодування мені шкоди, завданої діями пані Колінько, яка порушила закон України “Про звернення громадян” і відмовилася надавати відповідь на мою скаргу.
Володимир Бойко
Олександр Кудінов оцінив свої моральні страждання, викликані вчиненням корупційного діяння з боку Ольги Колінько в дві тисячі гривень і сподівається, що Печерський районний суд столиці задовольнить його позов.
Надія Шерстюк
Наша постійна рубрика “Голоси скривджених”.
Історія з квартирою 75-річного киянина Миколи Ткаченка набула в столиці широкого розголосу.
Дедалі частіше житло в Києві стає об’єктом різних махінацій. А трикімнатна квартира Ткаченка розташована в престижному Печерському районі і коштує дуже дорого.
Тему продовжує Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Почалося все з того, що до Миколи Ткаченка поселилася його донька з зятем, які змушені були через борги продати свою квартиру. Але повністю борг дочка Ткаченка віддати не змогла.
Ті, кому вона була винна (умовно назвемо їх Петренками), спробували вмовити Ткаченка продати квартиру і повернути борг дочки. Він на це не погодився. І тоді, як розповідає юрист Юрій Миськів, почався шантаж.
Юрій Миськів
В один вечір вони просто забрали внуків Ткаченка і прислали листа, в якому було написано про те, що кожного дня вони будуть присилати по одному пальчику, якщо Ткаченко не підпише цей договір про заставу квартири на цю суму.
Ткаченко тут же передзвонив за телефоном вказаним в цьому листі, і вони відвезли його о 10-й годині вечора до приватного нотаріуса, в якого вони і зробили цей договір застави.
Володимир Ляшко
Договір обумовив таке: якщо борг 60 тисяч гривень не буде повернуто, квартира стає об’єктом застави і виставляється на прилюдні торги, а частина виручки повертається Петренкам як борг.
П’ять років тому виконавча служба Мінюсту почала провадження по цій квартирі, і нарешті в 2001-му році експертна фірма “Самсон” визначила вартість квартири - 86 тисяч гривень.
Юрій Миськів продовжує:
Юрій Миськів
Потім виконавча служба уклала договір про реалізацію нерухомого майна з “Укрспецюстом” про те, щоб продати цю квартиру. “Укрспецюст” пішли дуже цікавим шляхом: вони максимально не надали інформації про квартиру.
В чому це проявлялося? Вони інформацію про продаж квартири надрукували в якійсь робітничій газеті, яка невідомо де друкується, має невеликий тираж, і зазначили, що квартира, яка продається потребує капітального ремонту.
Володимир Ляшко
Однак квартира була в хорошому стані, про що свідчили довідки з ЖЕКу.
На перші торги ніхто з покупців чомусь не прийшов, і вартість квартири згідно з положенням, зменшили на 15 відсотків.
Торги відбулися у березні 2002-го року і трикімнатну квартиру на Печерську продали всього за 74 тисячі гривень.
Ось тут багато хто забив на сполох.
“За допомогою Ткаченко звернувся і до юристів організації “Партнерство за прозоре суспільство”, - каже Юрій Миськів. Підключилися і народні депутати.
Один з науково-дослідних інститутів Києва провів альтернативну оцінку вартості житла, і дійшов висновку: квартира коштує щонайменше 155 тисяч гривень, тобто вдвічі дорожче.
З того часу почалися судові позови, і торги були визнані недійсними. На квартиру накладено арешт і будь-які дії з її продажу, обміну і так далі заборонені.
Однак це не завадило Петренкам, які відразу ж виготовили свідоцтво власності на квартиру, вселитися туди і поставити броньовані двері. Як тільки Микола Ткаченко вийде за межі квартири, назад його не впустять.
Літня людина потрапила в драматичну ситуацію. На знак протесту Ткаченко оголосив голодування. Цим кроком він хотів би привернути увагу громадськості до того, що з ним сталося.
Голова Всеукраїнського комітету оборони прав людини Людмила Вансовська, яка знає цю історію, звертає увагу на бездіяльність правоохоронних органів.
Людмила Вансовська
Це був скоєний злочин проти нього. В даному випадку повинні були спрацювати правоохоронні органи. Прокуратура повинна була порушити справу по заяві Ткаченка. Там були всі докази для цього: покази свідків, покази тих людей, які чули про сам інцидент.
А вже в цивільному порядку, як вже виселяли Ткаченка, то такі несправедливо були вирішені постанови із-за того, що суддя абсолютно повідкидала всі права Ткаченка, порушила процесуальні норми, вона відкинула клопотання про призупинення цієї справи до того часу, поки розбереться прокуратура. Вона не дала можливості допитати свідків по клопотанню Ткаченка.
При таких суддях – це абсолютно беззахисна людина перед злочинцями.
Володимир Ляшко
Такої думки про історію Миколи Ткаченка голова Всеукраїнського комітету прав людини Людмила Вансовська.
Надія Шерстюк
Ви слухали програму “Права людини: українська реальність”, яку підготувала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав у київській студії Вадим Журба.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
