Аудіозапис програми:
Київ, 18 червня 2004 року.
Олекса Боярко
Добрий вечір, шановні слухачі!
В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.
Сьогодні на черзі наша друга розповідь про так звані “нові діаспори”, які утворилися в Україні за останні десятиліття і мають тенденцію до бурхливого зростання.
Йтиметься про в‘єтнамський етнос і про в‘єтнамську громаду в Україні. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Самоназва – в''єт. Антропологічно в''єтнамці – південні монголоїди. Віруючі в''єтнамці переважно буддисти, хоча є чимало доасистів і конфуціанців. Значну роль відіграє католицизм і місцева секта каодаїзму (суміш місцевих культів з елементами християнства).
Давнов''єтнамські племена прийшли у Північній В''єтнам у І тисячолітті до нашої ери з півдня Китаю.
У процесі просування на південь в''єтнамці асимілювали частину населення держави Тьямпа, автохтонного походження.
В''єтнамська мова є дуже своєрідною і науковці сперечаються: до якої мовної сім''ї вона належить: до австро-азіатської чи до китайсько-тибетської.
В''єтнамська є мовою де дуже багато залежить від фонетики, від вимови. Дещо інший тон і наголос можуть абсолютно змінити значення слова і навіть цілого речення.
Сучасна в''єтнамська мова має три діалекти. В північному В''єтнамі нормативною вважалася вимова міста Ханоя, у південному – Сайгона.
У лексичному складі в''єтнамської мови дуже багато китаїзмів, близько 60%. Вже кілька десятиліть в''єтнамська мова існує на латинській графічній основі, хоча раніше використовувалась ієрогліфіка. В''єтнамці пережили потужний культурний вплив Китаю.
Всього в світі нараховується понад 50 млн. в''єтнамців.
Бурхлива, часом трагічна історія цієї країни призвела до утворення великої в''єтнамської діаспори в багатьох країнах світу, І діаспора була пов''язана з вигнанням французьких колонізаторів у 50-ті роки. Разом з ними були змушені покинути В''єтнам їхні прихильники з числа корінних жителів.
ІІ діаспора виникла після поразки США у 1975 році, коли значна кількість людей, що політично орієнтувалися на уряд Південного В''єтнаму, виїхала до Америки та Західної Європи.
Нині в''єтнамці мають свої громади в США, Канаді, країнах Європейського Союзу, в Росії, Україні, Білорусі, державах Центральної Азії. Як, правило, вони схильні до утворення замкнутих етнічних громад з компактним проживанням.
Історія в''єтнамців починається з древніх держав Аулак і Немв''єт. У 111р. до нашої ери ці держави були захоплені китайцями. Але шалений опір в''єтнамців змусив окупантів відмовитися від спроб асиміляції підкорених і поступово передати владу в''єтнамським аристократом «К''янам».
Але тільки за 6 століть, у 544р. нашої ери, в''єтнамцям удалося вигнати китайського губернатора і створити незалежну державу Вансуан.
Але їм знову не пощастило і в 603р. цю державу завоювала китайська династія Суй.
І лише на початку Х ст. було відновлено незалежність. Ця заслуга належала в''єтнамській династії Нго. Монарх у В’єтнамі мав право контролю всієї сільськогосподарсьої території, вся земля вважалась його власністю.
Феодали, що водночас були й чиновниками, отримували ренту-податок від громад, що були від них тимчасово залежні, бо згодом ці громади мали бути під контролем іншого феодала. Внаслідок феодальних чвар великих володарів “си куанів” В''єтнам пережив розпад.
Династія імператорів Дінь повела рішучу боротьбу за возз''єднання країни, це їм удалося і об''єднана держава отримала назву “дайков''єт” – “Великий древній В''єт”.
На початку ХІст. В''єтнам розпочав війну проти китайської Сунської імперії, війна була для в,.єтнамців вдалою і вони приєднали до своєї країни нові території. В''єтнамці того часу були надзвичайно войовничим народом.
У ХІІ-ХІІІст. вони успішно воювали проти Камбоджі. А в 1257-1288р.р. вони відстояли свою незалежність під час трьох монгольських навал. Монголів розбив видатний в''єтнамський полководець Чан Ханг Дао.
Це відбулося тоді, коли володіння нащадків Чингиз-хана охоплювали територію від Китаю до Чорного моря, від Сибіру до Індійського океану. Наприкінці ХІІІст. В''єтнам воював проти Лаосу.
В''єтнамська династія Хо намагалася централізувати країну і покласти край сваволі провінційних володарів. Але цим не дуже сподобалися такі заходи і вони звернулися по допомогу до “старшого китайського брата”.
У 1407р. китайська армія вдерлася до В’єтнаму, династію Хо було повалено, а реформи скасовано. Однак через масовий визвольний рух китайцям довелося піти з В''єтнаму. У ХУІІст. В''єтнам розпався на північ, де царювала династія Чинь, і Південь з династією Нгуєн, що постійно воювали між собою.
У 1858-1862р.р. Франція розпочала колоніальну війну проти В''єтнама. Ій вдалося захопити 3 південні провінції. У 1883-1884р.р. Франція, спираючись на місцевих капітулянтів, захопила північний і центральний В''єтнам. Колонізатори поділили територію країни на 3 колонії: південь-Кохінхіна, Північ – Тонкін і Центр – Аннам.
У 1940 році режим Віші у Франції дав згоду на окупацію В''єтнама Японією. Тому до березня 1945 року поруч з японською окупаційною адміністрацією у В’єтнамі існувала і французька колоніальна адміністрація.
9 березня 1945 року японці, намагаючись політично обеззброїти визвольний рух, здійснили позірний державний переворот, зліквідували французьку колоніальну адміністрацію і надали В''єтнаму державну незалежність. Проте насправді вся влада належала японським окупантам.
У серпні 1945 року антияпонське повстання під приводом комуністів призвело до утворення ДРВ. Однак то була держава з незалежницькими тенденціями і СССР і Китай не могли її контролювати, навіть надаючи ій допомогу. Лідер ДРВ Хо Шин Мін зберигав певну відрубність своєї країни в межах соцтабору.
Наприкінці 1946 р. Франція спробувала відновити своє панування над В''єтнамом. Війна тривала до березня 1954р., коли під Д''єн Б''єн-Фу французи були остаточно розбиті.
З 1964р. США, підтримуючі уряд Південного В,.єтнаму, розпочали військові акції проти ДРВ. У 1975р. війська ДРВ спільно з партизанськими силами півдня В''єтнама – В''єтконгом завдали поразки США. Відбулося об’єднання двох в''єтнамських держав.
У СССР в''єтнамці починають масово з''являтися в 60-70 ті роки на початку 80-х. СССР мав тоді проблеми з трудовими ресурсами, і в''єтнамців відправляли на роботу, як своєрідний розрахунок за військово-технічну допомогу.
В''єтнамці працювали на малооплачуваних, непрестижних, а подекуди й небезпечних роботах, крім того, діаспора в СССР формувалася за рахунок студентів, стажерів, а в останні роки й нелегальних мігрантів.
Олекса Боярко
Детальніше про історію в’єтнамської імміграції до України упродовж останніх двадцяти років минулого століття розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Організовану трудову імміґрацію в’єтнамців до України започаткувала міжурядова угода від 2 квітня 1981 року під назвою «Про направлення та прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємства та організації СРСР».
Чисельність направлених до України в’єтнамців та місця їхньої роботи визначалися у Москві. Згідно з умовами угоди, остання група в’єтнамців мала повернутися на батьківщину до 96-го року. До відновлення Україною незалежності тут побувало близько тридцяти тисяч в’єтнамців. Вони працювали на збагачувальних підприємствах у Донбасі, заводах сільгоспмашин у Бердянську, Одесі та Херсоні, текстильних фабриках у Житомирі і Чернігові, металургійних комбінатах у Дніпропетровську та Запоріжжі, моторобудівному і тракторному заводах у Харкові, Дарницькому шовковому комбінаті у Києві. На кожному з таких підприємств працювало не менше п’ятдесяти в’єтнамців, у тому числі призначені в’єтнамською стороною керівник та перекладач. У місцях перебування понад трьохсот осіб призначався організатор із знанням російської мови.
Керівники та організатори забезпечували співпрацю в’єтнамців з адміністрацією, допомагали членам груп виконувати виробничі завдання, підтримували дисципліну в групах, проводили (цитата) «політичну та культурну роботу серед в’єтнамських громадян». Максимальний термін контракту для чоловіків становив 6 років, для жінок – 4, причому жінки були позбавлені відпустки для поїздки на батьківщину раз на 3 роки.
Повернення до В’єтнаму по закінченні контракту контролювалося і радянською, і в’єтнамською сторонами. І тільки в’єтнамці, які приїхали на навчання, могли після його завершення залишитися працювати в Україні. З розпадом Радянського Союзу і посиленням економічної кризи деякі підприємства почали звільняти в’єтнамців до завершення дії їхнього контракту, водночас не маючи коштів для повернення їх на батьківщину.
Певна кількість в’єтнамців не виїхала з Україні, сюди ж переїхала і частина в’єтнамців, які раніше працювали в інших республіках СРСР. В’єтнамські імміґранти викликали до України свої родини, так само з родинами до України вдруге прибували ті, хто працював тут за радянських часів.
І нині в Україні немає достовірних даних щодо чисельності в’єтнамців, які залишилися тут після роботи за Угодою 1981 року.
Олекса Боярко
І знову перед мікрофоном Ігор Лосєв, котрий продовжує розповідь про сучасний стан в‘єтнамської громади в Україні.
Ігор Лосєв
За матеріалами перепису населення України 2001 року виявили бажання мати справу з переписувачами 3850 в''єтнамців, з яких 3641 визнали рідною мовою в''єтнамську, 164 – російську, 29 – українську.
Але кількість в''єтнамської діаспори України – 3850 осіб викликає серйозні сумніви. Насправді, йдеться про інші цифри.
В’єтнамська діаспора в Україні, як і в інших державах тяжіє до жорсткої внутрішньої самоорганізації, дистанціювання від будь-якого контролю з боку офіційних структур країни перебування.
Йдеться про існування потужних об’єднань, що прагнуть мати вплив на певні галузі господарської і торгівельної діяльності України.
В’єтнамська діаспора в Україні, то своєрідна “Terra Inkognita” майже не досліджена українськими урядовцями, які вкрай погано уявляють її чисельність, специфіку і реальні можливості.
Наразі населення України за рахунок неврахованих етнічних груп є значно численнішим від офіційних даних. Здається, цю проблему на серйозному рівні ніхто ґрунтовно не досліджує.
Багатьом в’єтнамцям Україна видається країною цілком придатною для тривалого проживання і створення впливових етнічних громад. Хоча вони і мають певні проблеми з легалізацією.
На прикладі в’єтнамців стає зрозумілим, що українська влада не має скільки-небудь розробленої концепції контролю міграції та інтеграції прибульців до українського суспільства, виходячи з національних інтересів України.
Олекса Боярко
Точно назвати кількість в’єтнамської спільноти в Україні не береться ніхто з урядових речників чи експертів. За різними оцінками, вона сягає від кількох десятків до кількох сотень тисяч осіб.
Але абсолютна більшість в’єтнамців, котрі мешкають в Україні, мають на меті перебратися до держав Європейського Союзу. Крім того, чимало в’єтнамців в Україні живе нелегально, і становить до шістдесяти відсотків загальної нелегальної міграції.
Про це повідомив в інтерв’ю радіо “Свобода” голова Держкомміграції України Генадій Москаль. Йому слово.
Геннадій Москаль
Територія України географічно розташована так, що мимо України просто не можна пройти. Перейшов наш кордон і попав до європейської спільноти.
Тому ця проблема не буде спадати. Справа в тому, що сьогодні ми весь потік отримуємо з Росії. Тобто недобросовісні фірми. Потім цих туристичних фірм ніхто не може знайти.
Ці люди попадають до рук тих, хто їх взяв на себе обов’язок переправити і по ланцюжку вони ідуть або через російсько-український кордон або через російсько-білоруський, білорусько-російський кордон.
Далі попадають як правило на територію Львівської, Закарпатської, можливо, частину Чернівецької областей, а потім переправляються вже через державний кордон України до Польщі, Словаччини, Угорщини, ЄС, де в них уже є або сім’я або робота, родичі, знайомі, друзі і тому подібне.
Скільки їх не затримують, то все одно їхня кінцева мета до країн ЄС. Ніхто з них жити в Україні не хоче, тому що майже вже домовлено, а треба просто Україну проїхати як транзит
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі.
Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 18 червня 2004 року.
Олекса Боярко
Добрий вечір, шановні слухачі!
В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Ми продовжуємо цикл передач радіо “Свобода”, присвячений етнонаціональному портрету України.
Сьогодні на черзі наша друга розповідь про так звані “нові діаспори”, які утворилися в Україні за останні десятиліття і мають тенденцію до бурхливого зростання.
Йтиметься про в‘єтнамський етнос і про в‘єтнамську громаду в Україні. Перед мікрофоном доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв.
Ігор Лосєв
Самоназва – в''єт. Антропологічно в''єтнамці – південні монголоїди. Віруючі в''єтнамці переважно буддисти, хоча є чимало доасистів і конфуціанців. Значну роль відіграє католицизм і місцева секта каодаїзму (суміш місцевих культів з елементами християнства).
Давнов''єтнамські племена прийшли у Північній В''єтнам у І тисячолітті до нашої ери з півдня Китаю.
У процесі просування на південь в''єтнамці асимілювали частину населення держави Тьямпа, автохтонного походження.
В''єтнамська мова є дуже своєрідною і науковці сперечаються: до якої мовної сім''ї вона належить: до австро-азіатської чи до китайсько-тибетської.
В''єтнамська є мовою де дуже багато залежить від фонетики, від вимови. Дещо інший тон і наголос можуть абсолютно змінити значення слова і навіть цілого речення.
Сучасна в''єтнамська мова має три діалекти. В північному В''єтнамі нормативною вважалася вимова міста Ханоя, у південному – Сайгона.
У лексичному складі в''єтнамської мови дуже багато китаїзмів, близько 60%. Вже кілька десятиліть в''єтнамська мова існує на латинській графічній основі, хоча раніше використовувалась ієрогліфіка. В''єтнамці пережили потужний культурний вплив Китаю.
Всього в світі нараховується понад 50 млн. в''єтнамців.
Бурхлива, часом трагічна історія цієї країни призвела до утворення великої в''єтнамської діаспори в багатьох країнах світу, І діаспора була пов''язана з вигнанням французьких колонізаторів у 50-ті роки. Разом з ними були змушені покинути В''єтнам їхні прихильники з числа корінних жителів.
ІІ діаспора виникла після поразки США у 1975 році, коли значна кількість людей, що політично орієнтувалися на уряд Південного В''єтнаму, виїхала до Америки та Західної Європи.
Нині в''єтнамці мають свої громади в США, Канаді, країнах Європейського Союзу, в Росії, Україні, Білорусі, державах Центральної Азії. Як, правило, вони схильні до утворення замкнутих етнічних громад з компактним проживанням.
Історія в''єтнамців починається з древніх держав Аулак і Немв''єт. У 111р. до нашої ери ці держави були захоплені китайцями. Але шалений опір в''єтнамців змусив окупантів відмовитися від спроб асиміляції підкорених і поступово передати владу в''єтнамським аристократом «К''янам».
Але тільки за 6 століть, у 544р. нашої ери, в''єтнамцям удалося вигнати китайського губернатора і створити незалежну державу Вансуан.
Але їм знову не пощастило і в 603р. цю державу завоювала китайська династія Суй.
І лише на початку Х ст. було відновлено незалежність. Ця заслуга належала в''єтнамській династії Нго. Монарх у В’єтнамі мав право контролю всієї сільськогосподарсьої території, вся земля вважалась його власністю.
Феодали, що водночас були й чиновниками, отримували ренту-податок від громад, що були від них тимчасово залежні, бо згодом ці громади мали бути під контролем іншого феодала. Внаслідок феодальних чвар великих володарів “си куанів” В''єтнам пережив розпад.
Династія імператорів Дінь повела рішучу боротьбу за возз''єднання країни, це їм удалося і об''єднана держава отримала назву “дайков''єт” – “Великий древній В''єт”.
На початку ХІст. В''єтнам розпочав війну проти китайської Сунської імперії, війна була для в,.єтнамців вдалою і вони приєднали до своєї країни нові території. В''єтнамці того часу були надзвичайно войовничим народом.
У ХІІ-ХІІІст. вони успішно воювали проти Камбоджі. А в 1257-1288р.р. вони відстояли свою незалежність під час трьох монгольських навал. Монголів розбив видатний в''єтнамський полководець Чан Ханг Дао.
Це відбулося тоді, коли володіння нащадків Чингиз-хана охоплювали територію від Китаю до Чорного моря, від Сибіру до Індійського океану. Наприкінці ХІІІст. В''єтнам воював проти Лаосу.
В''єтнамська династія Хо намагалася централізувати країну і покласти край сваволі провінційних володарів. Але цим не дуже сподобалися такі заходи і вони звернулися по допомогу до “старшого китайського брата”.
У 1407р. китайська армія вдерлася до В’єтнаму, династію Хо було повалено, а реформи скасовано. Однак через масовий визвольний рух китайцям довелося піти з В''єтнаму. У ХУІІст. В''єтнам розпався на північ, де царювала династія Чинь, і Південь з династією Нгуєн, що постійно воювали між собою.
У 1858-1862р.р. Франція розпочала колоніальну війну проти В''єтнама. Ій вдалося захопити 3 південні провінції. У 1883-1884р.р. Франція, спираючись на місцевих капітулянтів, захопила північний і центральний В''єтнам. Колонізатори поділили територію країни на 3 колонії: південь-Кохінхіна, Північ – Тонкін і Центр – Аннам.
У 1940 році режим Віші у Франції дав згоду на окупацію В''єтнама Японією. Тому до березня 1945 року поруч з японською окупаційною адміністрацією у В’єтнамі існувала і французька колоніальна адміністрація.
9 березня 1945 року японці, намагаючись політично обеззброїти визвольний рух, здійснили позірний державний переворот, зліквідували французьку колоніальну адміністрацію і надали В''єтнаму державну незалежність. Проте насправді вся влада належала японським окупантам.
У серпні 1945 року антияпонське повстання під приводом комуністів призвело до утворення ДРВ. Однак то була держава з незалежницькими тенденціями і СССР і Китай не могли її контролювати, навіть надаючи ій допомогу. Лідер ДРВ Хо Шин Мін зберигав певну відрубність своєї країни в межах соцтабору.
Наприкінці 1946 р. Франція спробувала відновити своє панування над В''єтнамом. Війна тривала до березня 1954р., коли під Д''єн Б''єн-Фу французи були остаточно розбиті.
З 1964р. США, підтримуючі уряд Південного В,.єтнаму, розпочали військові акції проти ДРВ. У 1975р. війська ДРВ спільно з партизанськими силами півдня В''єтнама – В''єтконгом завдали поразки США. Відбулося об’єднання двох в''єтнамських держав.
У СССР в''єтнамці починають масово з''являтися в 60-70 ті роки на початку 80-х. СССР мав тоді проблеми з трудовими ресурсами, і в''єтнамців відправляли на роботу, як своєрідний розрахунок за військово-технічну допомогу.
В''єтнамці працювали на малооплачуваних, непрестижних, а подекуди й небезпечних роботах, крім того, діаспора в СССР формувалася за рахунок студентів, стажерів, а в останні роки й нелегальних мігрантів.
Олекса Боярко
Детальніше про історію в’єтнамської імміграції до України упродовж останніх двадцяти років минулого століття розповідає Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Організовану трудову імміґрацію в’єтнамців до України започаткувала міжурядова угода від 2 квітня 1981 року під назвою «Про направлення та прийняття в’єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємства та організації СРСР».
Чисельність направлених до України в’єтнамців та місця їхньої роботи визначалися у Москві. Згідно з умовами угоди, остання група в’єтнамців мала повернутися на батьківщину до 96-го року. До відновлення Україною незалежності тут побувало близько тридцяти тисяч в’єтнамців. Вони працювали на збагачувальних підприємствах у Донбасі, заводах сільгоспмашин у Бердянську, Одесі та Херсоні, текстильних фабриках у Житомирі і Чернігові, металургійних комбінатах у Дніпропетровську та Запоріжжі, моторобудівному і тракторному заводах у Харкові, Дарницькому шовковому комбінаті у Києві. На кожному з таких підприємств працювало не менше п’ятдесяти в’єтнамців, у тому числі призначені в’єтнамською стороною керівник та перекладач. У місцях перебування понад трьохсот осіб призначався організатор із знанням російської мови.
Керівники та організатори забезпечували співпрацю в’єтнамців з адміністрацією, допомагали членам груп виконувати виробничі завдання, підтримували дисципліну в групах, проводили (цитата) «політичну та культурну роботу серед в’єтнамських громадян». Максимальний термін контракту для чоловіків становив 6 років, для жінок – 4, причому жінки були позбавлені відпустки для поїздки на батьківщину раз на 3 роки.
Повернення до В’єтнаму по закінченні контракту контролювалося і радянською, і в’єтнамською сторонами. І тільки в’єтнамці, які приїхали на навчання, могли після його завершення залишитися працювати в Україні. З розпадом Радянського Союзу і посиленням економічної кризи деякі підприємства почали звільняти в’єтнамців до завершення дії їхнього контракту, водночас не маючи коштів для повернення їх на батьківщину.
Певна кількість в’єтнамців не виїхала з Україні, сюди ж переїхала і частина в’єтнамців, які раніше працювали в інших республіках СРСР. В’єтнамські імміґранти викликали до України свої родини, так само з родинами до України вдруге прибували ті, хто працював тут за радянських часів.
І нині в Україні немає достовірних даних щодо чисельності в’єтнамців, які залишилися тут після роботи за Угодою 1981 року.
Олекса Боярко
І знову перед мікрофоном Ігор Лосєв, котрий продовжує розповідь про сучасний стан в‘єтнамської громади в Україні.
Ігор Лосєв
За матеріалами перепису населення України 2001 року виявили бажання мати справу з переписувачами 3850 в''єтнамців, з яких 3641 визнали рідною мовою в''єтнамську, 164 – російську, 29 – українську.
Але кількість в''єтнамської діаспори України – 3850 осіб викликає серйозні сумніви. Насправді, йдеться про інші цифри.
В’єтнамська діаспора в Україні, як і в інших державах тяжіє до жорсткої внутрішньої самоорганізації, дистанціювання від будь-якого контролю з боку офіційних структур країни перебування.
Йдеться про існування потужних об’єднань, що прагнуть мати вплив на певні галузі господарської і торгівельної діяльності України.
В’єтнамська діаспора в Україні, то своєрідна “Terra Inkognita” майже не досліджена українськими урядовцями, які вкрай погано уявляють її чисельність, специфіку і реальні можливості.
Наразі населення України за рахунок неврахованих етнічних груп є значно численнішим від офіційних даних. Здається, цю проблему на серйозному рівні ніхто ґрунтовно не досліджує.
Багатьом в’єтнамцям Україна видається країною цілком придатною для тривалого проживання і створення впливових етнічних громад. Хоча вони і мають певні проблеми з легалізацією.
На прикладі в’єтнамців стає зрозумілим, що українська влада не має скільки-небудь розробленої концепції контролю міграції та інтеграції прибульців до українського суспільства, виходячи з національних інтересів України.
Олекса Боярко
Точно назвати кількість в’єтнамської спільноти в Україні не береться ніхто з урядових речників чи експертів. За різними оцінками, вона сягає від кількох десятків до кількох сотень тисяч осіб.
Але абсолютна більшість в’єтнамців, котрі мешкають в Україні, мають на меті перебратися до держав Європейського Союзу. Крім того, чимало в’єтнамців в Україні живе нелегально, і становить до шістдесяти відсотків загальної нелегальної міграції.
Про це повідомив в інтерв’ю радіо “Свобода” голова Держкомміграції України Генадій Москаль. Йому слово.
Геннадій Москаль
Територія України географічно розташована так, що мимо України просто не можна пройти. Перейшов наш кордон і попав до європейської спільноти.
Тому ця проблема не буде спадати. Справа в тому, що сьогодні ми весь потік отримуємо з Росії. Тобто недобросовісні фірми. Потім цих туристичних фірм ніхто не може знайти.
Ці люди попадають до рук тих, хто їх взяв на себе обов’язок переправити і по ланцюжку вони ідуть або через російсько-український кордон або через російсько-білоруський, білорусько-російський кордон.
Далі попадають як правило на територію Львівської, Закарпатської, можливо, частину Чернівецької областей, а потім переправляються вже через державний кордон України до Польщі, Словаччини, Угорщини, ЄС, де в них уже є або сім’я або робота, родичі, знайомі, друзі і тому подібне.
Скільки їх не затримують, то все одно їхня кінцева мета до країн ЄС. Ніхто з них жити в Україні не хоче, тому що майже вже домовлено, а треба просто Україну проїхати як транзит
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі.
Наступної п‘ятниці ми продовжимо розповідь про етнонаціональний портрет України.
Ви слухали програму “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”.
Вів передачу Олекса Боярко.
Говорить радіо “Свобода”!
