Прага, 7 червня 2004 – В Україні, в місті Молочанську Запорізької області, святкують цими днями мало знану сторінку історії: 200-ліття від часу поселення там членів релігійної течії менонітів. Змушені згодом до вигнання сталінським режимом, вони опинилися значною мірою у США чи в Канаді. На нинішні урочистості прибув і посол Канади в Україні Андру Робінсон.
Згадуючи про злочини сталінізму і проти менонітів, і проти інших меншин, і проти самих українців посол наголосив, як важливо вчитися з історії. А тим часом, зазначив Андру Робінсон, Канада була дуже стурбована тим, що побачила останнім часом в Україні на місцевих виборах у Красному Лучі й Мукачевому , на парламентських довиборах у Донецьку й Одесі. І не лише Канада , так само почувалися й інші члени НАТО й ОБСЄ, заявив канадський посол.
Також він висловив стурбованість обмеженнями свободи преси й тиском на засоби інформації, неповагою до верховенства права, непослідовністю й суб’єктивністю судових рішень в Україні.
Канада чітко підтримує прагнення України просуватися до тіснішої інтеґрації в НАТО та європейські інституції. Але без чесних і демократичних виборів Президента Україна може не вписатися в стандарти членства в цих організаціях, попередив посол Канади в Україні, виступаючи з нагоди 200-ліття поселення в Україні менонітів.
Хто ж такі меноніти? Для радіо “Свобода” розповідає американський історик із Каліфорнії, сам меноніт, професор Пол Тейвз:
«Меноніти ведуть свою історію з 16 століття й є частиною руху Реформації. Меноніти вперше прийшли до тодішньої Росії, а нині України, 1781 року й відтоді постійно жили там до 1943 року. Ці люди були переважно родом із нинішніх Нідерландів і Північної Німеччини. Цього року ми святкуємо 200-річчя від заснування найбільшого поселення менонітів у цьому реґіоні, на річці Молочній. Ми відзначаємо це науковою конференцією й низкою інших заходів.
Меноніти живуть у всьому світі. Їхні церкви чи релігійні громади існують приблизно в 60 країнах, а загальна кількість їх сягає мільйона. Кілька громад менонітів-слов’ян існує і в Україні. Ті ж люди, які переселилися сюди в кінці 18 – на початку 19 століття, були практично повністю депортовані під час Другої світової війни. Так що ми святкуємо історичну подію, але менонітів, хто живе в цьому реґіоні, вже зовсім небагато», – розповів американський історик Пол Тейвз.
А ось що додав до його слів голова ради директорів організації «Друзі Менонітського центру в Україні» Волтер Анґер:
«Життя менонітів, як і багатьох інших іноземців, у царські і в радянські часи ніби витерли з історії. І українські історики, разом із істориками північноамериканськими, німецькими, південноамериканськими, які цікавляться цим, зараз знову відкривають цю історію…
Я – канадець у другому поколінні і походжу з менонітів. Останнім десятиліттям ми повертаємося до України, як туристи чи як учені, і ми знову відкрили для себе наших колишніх сусідів і їхні потреби. Отож ми заснували невелику програму гуманітарної допомоги в Україні в поселенні на річці Молочній у місті Молочанську, відкрили свій центр в Україні, який має також реґіональну програму допомоги в галузі медицини й освіти.
Ми повертаємося, бо ми пам’ятаємо села, школи, лікарні, котрі ми будували, ми пам’ятаємо про наших сусідів-українців, які переживають нині складні часи. Ми намагаємося всіляко допомогти їм і хочемо, щоб вони збудували нове суспільство з верховенством права, мирне й справедливе», – сказав для радіо “Свобода” Волтер Анкер.
Згадуючи про злочини сталінізму і проти менонітів, і проти інших меншин, і проти самих українців посол наголосив, як важливо вчитися з історії. А тим часом, зазначив Андру Робінсон, Канада була дуже стурбована тим, що побачила останнім часом в Україні на місцевих виборах у Красному Лучі й Мукачевому , на парламентських довиборах у Донецьку й Одесі. І не лише Канада , так само почувалися й інші члени НАТО й ОБСЄ, заявив канадський посол.
Також він висловив стурбованість обмеженнями свободи преси й тиском на засоби інформації, неповагою до верховенства права, непослідовністю й суб’єктивністю судових рішень в Україні.
Канада чітко підтримує прагнення України просуватися до тіснішої інтеґрації в НАТО та європейські інституції. Але без чесних і демократичних виборів Президента Україна може не вписатися в стандарти членства в цих організаціях, попередив посол Канади в Україні, виступаючи з нагоди 200-ліття поселення в Україні менонітів.
Хто ж такі меноніти? Для радіо “Свобода” розповідає американський історик із Каліфорнії, сам меноніт, професор Пол Тейвз:
«Меноніти ведуть свою історію з 16 століття й є частиною руху Реформації. Меноніти вперше прийшли до тодішньої Росії, а нині України, 1781 року й відтоді постійно жили там до 1943 року. Ці люди були переважно родом із нинішніх Нідерландів і Північної Німеччини. Цього року ми святкуємо 200-річчя від заснування найбільшого поселення менонітів у цьому реґіоні, на річці Молочній. Ми відзначаємо це науковою конференцією й низкою інших заходів.
Меноніти живуть у всьому світі. Їхні церкви чи релігійні громади існують приблизно в 60 країнах, а загальна кількість їх сягає мільйона. Кілька громад менонітів-слов’ян існує і в Україні. Ті ж люди, які переселилися сюди в кінці 18 – на початку 19 століття, були практично повністю депортовані під час Другої світової війни. Так що ми святкуємо історичну подію, але менонітів, хто живе в цьому реґіоні, вже зовсім небагато», – розповів американський історик Пол Тейвз.
А ось що додав до його слів голова ради директорів організації «Друзі Менонітського центру в Україні» Волтер Анґер:
«Життя менонітів, як і багатьох інших іноземців, у царські і в радянські часи ніби витерли з історії. І українські історики, разом із істориками північноамериканськими, німецькими, південноамериканськими, які цікавляться цим, зараз знову відкривають цю історію…
Я – канадець у другому поколінні і походжу з менонітів. Останнім десятиліттям ми повертаємося до України, як туристи чи як учені, і ми знову відкрили для себе наших колишніх сусідів і їхні потреби. Отож ми заснували невелику програму гуманітарної допомоги в Україні в поселенні на річці Молочній у місті Молочанську, відкрили свій центр в Україні, який має також реґіональну програму допомоги в галузі медицини й освіти.
Ми повертаємося, бо ми пам’ятаємо села, школи, лікарні, котрі ми будували, ми пам’ятаємо про наших сусідів-українців, які переживають нині складні часи. Ми намагаємося всіляко допомогти їм і хочемо, щоб вони збудували нове суспільство з верховенством права, мирне й справедливе», – сказав для радіо “Свобода” Волтер Анкер.
