Аудіозапис:
Прага, 11 травня 2004 – Останній суд у вже майже тридцятилітній справі українця Івана Дем’янюка у США приніс йому наприкінці квітня нову невдачу. Апеляційний суд вирішив визнати за доведені твердження американської влади, що Дем’янюк був охоронцем нацистських концтаборів за Другої світової війни, а відтак не має права на громадянство США. Сам Іван Дем’янюк стверджує, що був у концтаборах не охоронцем, а в’язнем. Тепер на 84-річного Дем’янюка, вже двічі позбавленого американського громадянства, може чекати депортація.
Апеляційний суд Шостого судового округу в Огайо постановив 30 квітня, що влада США «чіткими, недвозначними й переконливими доказами» довела: Іван Дем’янюк «служив охоронцем у кількох нацистських тренувальних і концентраційних таборах під час Другої світової війни», а відтак «не мав юридичного права отримати (американське) громадянство…»
Тепер міністерство юстиції США, що веде звинувачення, каже, що може розпочати процес депортації , який, можливо, триватиме роками. «Ухвала суду є потужним сигналом кожному учасникові жахливої нацистської кампанії геноциду, хто ще живе в нашій країні: влада не похитнеться в своїй рішучості знайти вас, поставити перед судом і усунути вас зі Сполучених Штатів», – заявив директор Управління спеціяльних розслідувань міністерства юстиції Елай Розенбаум.
Уже не вперше це управління переслідує вихідців із України, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами. І, як зазначав в інтерв’ю для радіо “Свобода” голова Українсько-американської координаційної ради Ігор Ґавдяк, у минулому Управління спеціяльних розслідувань часто було однобічне в своїх діях: «Це є надзвичайна така агенція, яка старається тільки зловити злочинників зі Східної Європи і німців, яким закидають, що вони допомагали в різних злочинах нацистам. Наша позиція є, що ми не проти того, щоб американське право слідкувало за злочинцями з Другої світової війни. Ми вважаємо, що це мають бути злочинці не тільки ті, що допомагали Німеччині і нацистам, але також злочинці, які допомагали під час Другої світової війни і перед нею Радянському Союзові, особливо КГБ в різних злочинах. Відповідь була цілком негативна: вони відкидають наші закиди, вони взагалі намагаються переконати, що українці, балтійці і поляки – це були нацисти, які помагали німецькому урядові нищити євреїв».
Тим часом єврейські організації вітають ухвалу суду. Наприклад, голова Центру імені Симона Візенталя в Єрусалимі Ефраїм Зурофф висловив сподівання, що Івана Дем’янюка «судитимуть за його злочини в Україні або в Польщі»: за словами Зуроффа, є свідчення, що Дем’янюк брав участь у «масовому вбивстві євреїв».
Іван, або, за американськими документами, Джон Дем’янюк перебрався до США 1952 року й до пенсії працював на автозаводі в Кливленді в штаті Огайо. Та ще 1977 року його звинуватили в тому, що він, мовляв, є сумнозвісний охоронець при обслузі газових камер у таборі смерті Треблінка на території Польщі на прізвисько «Іван Грозний». 1981 року Дем’янюка позбавили американського громадянства, відтак депортували до Ізраїлю, де 1988-го його засудили з тим самим звинуваченням до кари смерті.
1993 року Верховний суд Ізраїлю зняв із Дем’янюка всі звинувачення: нові дані неспростовно довели, що «Іваном Грозним» була зовсім інша людина. Дем’янюк повернувся до США; 2001-го суддя скасував постанову про позбавлення громадянства.
Та вже наступного року той самий суддя знову позбавив Дем’янюка громадянства, проголосивши, що найновіші свідчення довели його службу в інших нацистських таборах смерті. Саме цю ухвалу й підтримав нині апеляційний суд. Із неї випливає, що Іван Дем’янюк приховав своє нацистське минуле, а отже, незаконно отримав громадянство США.
Сам Дем’янюк стверджує, що в німецьких таборах він був не охоронцем, а в’язнем – там він просидів більшу частину Другої світової війни, потрапивши в німецький полон із лав радянської Червоної армії. Документи ж про співпрацю з нацистами людини на ім’я «Іван Дем’янюк», як стверджує звинувачуваний, стосуються іншої особи, його родича з тим самим іменем із його ж рідного села.
Дем’янюкова родина ( бо сам він у свої 84 роки вже слабкий і почувається недобре ) обіцяє оскаржити нинішнє судове рішення.
Прага, 11 травня 2004 – Останній суд у вже майже тридцятилітній справі українця Івана Дем’янюка у США приніс йому наприкінці квітня нову невдачу. Апеляційний суд вирішив визнати за доведені твердження американської влади, що Дем’янюк був охоронцем нацистських концтаборів за Другої світової війни, а відтак не має права на громадянство США. Сам Іван Дем’янюк стверджує, що був у концтаборах не охоронцем, а в’язнем. Тепер на 84-річного Дем’янюка, вже двічі позбавленого американського громадянства, може чекати депортація.
Апеляційний суд Шостого судового округу в Огайо постановив 30 квітня, що влада США «чіткими, недвозначними й переконливими доказами» довела: Іван Дем’янюк «служив охоронцем у кількох нацистських тренувальних і концентраційних таборах під час Другої світової війни», а відтак «не мав юридичного права отримати (американське) громадянство…»
Тепер міністерство юстиції США, що веде звинувачення, каже, що може розпочати процес депортації , який, можливо, триватиме роками. «Ухвала суду є потужним сигналом кожному учасникові жахливої нацистської кампанії геноциду, хто ще живе в нашій країні: влада не похитнеться в своїй рішучості знайти вас, поставити перед судом і усунути вас зі Сполучених Штатів», – заявив директор Управління спеціяльних розслідувань міністерства юстиції Елай Розенбаум.
Уже не вперше це управління переслідує вихідців із України, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами. І, як зазначав в інтерв’ю для радіо “Свобода” голова Українсько-американської координаційної ради Ігор Ґавдяк, у минулому Управління спеціяльних розслідувань часто було однобічне в своїх діях: «Це є надзвичайна така агенція, яка старається тільки зловити злочинників зі Східної Європи і німців, яким закидають, що вони допомагали в різних злочинах нацистам. Наша позиція є, що ми не проти того, щоб американське право слідкувало за злочинцями з Другої світової війни. Ми вважаємо, що це мають бути злочинці не тільки ті, що допомагали Німеччині і нацистам, але також злочинці, які допомагали під час Другої світової війни і перед нею Радянському Союзові, особливо КГБ в різних злочинах. Відповідь була цілком негативна: вони відкидають наші закиди, вони взагалі намагаються переконати, що українці, балтійці і поляки – це були нацисти, які помагали німецькому урядові нищити євреїв».
Тим часом єврейські організації вітають ухвалу суду. Наприклад, голова Центру імені Симона Візенталя в Єрусалимі Ефраїм Зурофф висловив сподівання, що Івана Дем’янюка «судитимуть за його злочини в Україні або в Польщі»: за словами Зуроффа, є свідчення, що Дем’янюк брав участь у «масовому вбивстві євреїв».
Іван, або, за американськими документами, Джон Дем’янюк перебрався до США 1952 року й до пенсії працював на автозаводі в Кливленді в штаті Огайо. Та ще 1977 року його звинуватили в тому, що він, мовляв, є сумнозвісний охоронець при обслузі газових камер у таборі смерті Треблінка на території Польщі на прізвисько «Іван Грозний». 1981 року Дем’янюка позбавили американського громадянства, відтак депортували до Ізраїлю, де 1988-го його засудили з тим самим звинуваченням до кари смерті.
1993 року Верховний суд Ізраїлю зняв із Дем’янюка всі звинувачення: нові дані неспростовно довели, що «Іваном Грозним» була зовсім інша людина. Дем’янюк повернувся до США; 2001-го суддя скасував постанову про позбавлення громадянства.
Та вже наступного року той самий суддя знову позбавив Дем’янюка громадянства, проголосивши, що найновіші свідчення довели його службу в інших нацистських таборах смерті. Саме цю ухвалу й підтримав нині апеляційний суд. Із неї випливає, що Іван Дем’янюк приховав своє нацистське минуле, а отже, незаконно отримав громадянство США.
Сам Дем’янюк стверджує, що в німецьких таборах він був не охоронцем, а в’язнем – там він просидів більшу частину Другої світової війни, потрапивши в німецький полон із лав радянської Червоної армії. Документи ж про співпрацю з нацистами людини на ім’я «Іван Дем’янюк», як стверджує звинувачуваний, стосуються іншої особи, його родича з тим самим іменем із його ж рідного села.
Дем’янюкова родина ( бо сам він у свої 84 роки вже слабкий і почувається недобре ) обіцяє оскаржити нинішнє судове рішення.
