Аудіозапис програми:
Київ, 27 квітня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Михайло Петренко.
Шановні слухачі, ми вітаємо вас і пропонуємо, зокрема, такі теми у цьому випуску:
- На Луганщині жорстоко побили правозахисницю;
- У Львові почав діяти регіональний центр документування тортур;
- Уряд скасував ПДВ на пресу. Чи обмежить це рішення право людей на доступ до інформації?
У районному центрі Новопсковськ, що на Луганщині, співробітники міліції побили місцеву правозахисницю Олександру Ковальову.
Як стверджують члени Луганського комітету захисту конституційних прав громадян, пані Ковальова спробувала зупинити незаконні дії правоохоронців, які разом із охороною одного з підприємців вдерлися на територію Новопсковського комбікормового заводу.
Наразі Олександра Ковальова і два робітники цього заводу перебувають з важкими травмами у лікарні.
Подробиці від Василя Соколенка.
Василь Соколенко
У райцентрі Новопсковськ Луганської області колектив комбікормового заводу тривалий час протистоїть місцевому підприємцю Ільїнову, який при потуранні районної влади намагається привласнити їхнє підприємство.
18 господарств району, на кошти яких і збудували у свій час згаданий завод, заборгували бізнесовій структурі, яку очолює Ільїнов. В рахунок погашення боргів господарства відмовилися від своєї частки власності на комбікормовий завод, але колектив заводу вирішив, що теж має право брати участь в приватизації заводу і відмовився його передавати новому хазяїну та звернувся до суду.
А допоки тривали судові засідання, Ільїн при мовчазній згоді влади і при сприянні міліції намагався декілька разів силою захопити завод. 21-го квітня одна із таких спроб закінчилася побиттям робітників заводу та правозахисниці О.Ковальової, яка кинулася на їхній захист.
Ось як про це розповідає голова Луганського правозахисного комітету М.Козирєв:
Микола Козирєв
За командою Ільїнова вони підігнали трактор. Оскільки ворота були закриті, штурмом зламали їх і проникли на територію заводу. При чому, це був справжній військовий наступ: вони йшли з ломами, монтировками, залізним пруттям, палками і тих робітників, які потрапляли під руку, вони почали бити.
Наша правозахисниця О.Ковальова намагалася пояснити, що ці дії незаконні. Вона говорила про те, що справа розглядається у суді, а тому не треба насилля і слід дочекатися рішення суду.
Василь Соколенко
О.Ковальова переконувала у неправомірних діях тих людей, які здійснили напад, і працівників міліції, котрі були там, але марно.
Микола Козирєв
Коли розпочалася бійка, і Ковальова побачила, що одного з робітників б’ють монтировкою, вона кинулася йому на допомогу, але два міліціонери її схопили (прізвище одного з них Золотарьов), і коли вони почали її скручувати для того, щоб кинути до міліцейської машини, її вдарили по голові.
У даному випадку міліціонери виступили, як посібники злочину. Жінка впала, надалі її били, коли вона лежала на землі, її тримали міліціонери.
Вона розповідає, що пам’ятає тільки синю форму міліцейську і те, як її били. Коли вона була ще при свідомості, потягли до машини. При чому, так скрутили шию і ногу, що вона знепритомніла від болю. Отямилася тоді, коли її везли до лікарні в машині швидкої допомоги.
Василь Соколенко
Слід зазначити, що Ковальову не вперше переслідують за її правозахисну діяльність. Декілька місяців тому невідомі зловмисники спалили її будинок.
Обласне керівництво, в тому числі і міліцейське, тоді запевняло, що розслідування цієї справи триматиме на особливому контролі, але контролює і досі.
Побоїще на території Новопсковського комбікормового заводу закінчилося досить трагічно. До лікарні, окрім Ковальової, у тяжкому стані потрапили ще двоє працівників цього підприємства з черепно-мозковими травмами.
Надія Шерстюк
У Львові розпочав роботу регіональний центр документування тортур. Основна мета цієї громадської організації - захистити людей, які зазнали тортур з боку працівників правоохоронних органів, і надати їм правову допомогу.
Окрім цього центр планує сформувати громадську думку серед львів’ян щодо їхнього ставлення до катувань.
Лише у перший день роботи центру туди звернулися по допомогу троє потерпілих від катувань.
Втім, представники силових відомств Львова стверджують, що до них не надходять звернення від постраждалих, до яких правоохоронці застосовували тортури.
Далі наша львівська кореспондентка Галина Терещук.
Галина Терещук
Лише упродовж 2000-2001 років у Львові були порушені 15 кримінальних справ щодо факту насильства і приниження людської гідності під час затримання людини правоохоронцями чи проведення досудового слідства.
Згадаймо, хоча б випадок із Юрієм Мозолою, якого правоохоронці затримали за дзвінком божевільної жінки і вибивали з нього свідчення, що це він, мовляв, вбив селян у Братковичах, що на Львівщині. Однак насправді це був злочинець Онопрієнко. Слідчі знущалися з молодої людини і жорстоко вбили Юрія Мозолу.
Практично всі правоохоронці, які забрали у невинної людини життя, а батьків позбавили єдиного годувальника, лише позбулися своїх посад.
Хоча міський прокурор Володимир Гураль переконує, що у Львові немає випадків застосування тортур з боку правоохоронців, таке твердження серед львів’ян викликає лише іронічний сміх.
Так кілька тижнів тому міліціонери Сихівського району Львова жорстоко побили молодого таксиста на очах його ж колег.
А суть у тому, що таксист підвозив дівчину, знав її в обличчя, бо вона була постійною клієнткою. У неї не виявилось на цей раз грошей, і вона за власним бажанням залишила паспорт, мовляв, як заклад: “Поверну гроші, і ви мені віддасте документ”.
Натомість паспорт забрали, але вже силою міліціонери, з одним із яких дівчина зустрічалась.
Троє працівників міліції били молодого таксиста по голові ногами. А зранку уже їхні колеги з райвідділу принесли додому до потерпілого протокол, у якому мовилось, що це таксист напав на трьох міліціонерів та ще й у нетверезому стані.
Одразу після побиття батько відвіз хлопця у лікарню, де йому надали медичну допомогу, і є зроблений аналіз крові, де не виявлено вмісту алкоголю. Відтак уже міліціонери намагаються виплутатися із цієї халепи.
Зрозуміло, що від правоохоронців страждають прості люди, яким доказати свою невинність є нереально.
Центр документування тортур і створений задля того, щоб потерпілі могли тут отримати допомогу. З ними працюватимуть юристи та правозахисники. Вони відстоюватимуть інтереси постраждалих громадян в українських судах та Європейському з прав людини. Центр має намір надавати фінансову підтримку у певних судових справах.
За даними моніторингу, проведеного на замовлення Уповноваженої з прав людини Верховної Ради України Ніни Карпачової, в Україні до найбільш розповсюджених видів катування у приміщеннях правоохоронних органів є довготривале побиття людини (у такий спосіб намагаються вибити свідчення), позбавлення людини можливості дихати (як у випадку з Юрієм Мозолою - його так стискали, що поламали усі ребра), застосування електрошоку, підвішування за руки та ноги.
Зрештою, загальний рівень освіченості та виховання працівників міліції бажає бути значно вищим.
Надія Шерстюк
Цього року Кабінет Міністрів України позбавив українську пресу пільг на додану вартість, якими вона користувалася від 1997-го року.
Деякі фахівці вбачають в урядовому рішенні не стільки економічні підстави, скільки політичні, тобто приборкати у такий спосіб незалежні видання. Вони вважають, що в кінцевому підсумку це призведе до обмеження права доступу українців до об’єктивного друкованого слова.
За результатами дослідження читацької аудиторії, проведеного Українською асоціацією видавців періодичної преси, 75 % громадян України отримують новини насамперед із газет та журналів.
Тему продовжує моя київська колега Ірина Біла
Ірина Біла
Введення податку на додану вартість з операцій із продажу та передплаті газет і журналів означає оподаткування споживання громадянами друкованої інформації. Це призведе до падіння тиражів видань та, як наслідок, обмеження доступу громадян України до інформації, що неприпустимо напередодні президентських виборів.
Так вважає голова Української асоціації видавців періодичної преси Михайло Вейсберг. Водночас він прогнозує, що це рішення матиме негативні наслідки, передусім, для незалежних видань.
Михайло Вейсберг
Зрозуміло, що це в першу чергу зачепить незалежні видання, тому що державні так чи інакше дотуються із бюджету. І якщо вони прийдуть і скажуть, що не вистачає, то буде якесь додаткове дотування. А незалежні, які потроху починають виходити на прибутковість, їх вдарить, і вони будуть десь так балансувати. А коли ти не маєш прибутковості і нетвердо стоїш на власних ногах, то важко бути незалежними.
Ірина Біла
Пільги на ПДВ із розповсюдження преси є світовою цивілізованою практикою, яку запроваджено в багатьох країнах і яка активно підтримується Всесвітньою газетною асоціацією. До того ж, якщо в Європі та США й існують ПДВ на розповсюдження преси, то мають доволі символічні цифри, а в деяких країнах взагалі узаконена нульова ставка ПДВ.
Тож коли порівняти платоспроможність європейців або американців з платоспроможністю українців, то висновки про урядове рішення напрошуються доволі різкі. Як от у головного редактора газети “Україна молода” Михайло Дорошенка.
Михайло Дорошенко
Це антинародний крок уряду був. Цей уряд зробив не просто наступ на свободу слова, на обмеження інформації для населення. Я впевнений, що тут переслідувалася і політична мета, тому що найбільше запровадження ПДВ вдарить і б’є по незалежних ЗМІ, в тому числі це стосується “України молодої”, “Сільських вістей” і інших, небагатьох, на жаль, незалежних видань.
Ірина Біла
Нині у Верховній Раді очікує на вирішення своєї долі законопроект про відновлення пільг для преси. А тим часом уряд має змогу “вручну” покерувати українським газетним ринком і надавати або ж не надавати пільги певним ЗМІ. А також вживати певні санкції проти тих видань, що мають надто незалежну позицію. І це, на думку голови Асоціації видавничої преси Михайла Вейсберга, може стати тенденцією
Михайло Вейсберг
Наскільки можна здогадуватися по тому стилю, який зараз потроху починає в Кабміні пробиватися, це стиль ручного управління, що просто держава може почати маніпулювати цими пільгами. Тобто, видати певну вказівку, що до вирішення цього питання на сесії ВР дозволити таким-то виданням, наприклад, державним, не платити пільги по ПДВ. Тоді виходить, що це вже починається така чиста маніпуляція. Знову ж таки, можна таким чином тиснути на видання, що, мовляв, хочете мати пільги, то давайте тоді співпрацювати.
Надія Шерстюк
Минулого тижня парламенти України і Росії ратифікували угоди про утворення Єдиного економічного простору. Документи передбачають, серед іншого, і надання соціальних гарантій громадянам держав–учасниць.
Чи допоможе це журналістові, нині пенсіонеру Альбертові Аврошку, який мешкає у місті Миколаїв, що на Львівщині?
Його історію розповідає Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Альберт Аврошко упродовж 5 років працював у російському Агентстві економічних новин “ПРАЙМ” – “ТАСС”, регулярно передавав інформацію до Москви і звідти отримував зарплату. А при виході на пенсію пан Аврошко побачив у своїй трудовій книжці запис, що він звільнений з агентства.
Альберт Аврошко далі.
Альберт Аврошко
Коли пішла мова про те, що мені треба довідка, бо коли я виходив на пенсію, то мені вистачило для максимальної пенсії трудової в Україні того, що я мав заробіток в Україні. Коли питання стало про перерахування, то я до них звернувся ще в минулому році, просив по телефону, вони мене два місяці мордували і казали, що то того немає, то бухгалтера немає, а потім вони сказали, що “ПРАЙМ”-“ТАСС” не відповідає за “ПРАЙМ”. Хоча коли я звільнявся, забирав трудову книжку, то “ПРАЙМ” ще там був, маленька фірмочка існувала окремо “ПРАЙМ” і окремо “ПРАЙМ”-“ТАСС”, але всі вони знаходилися в одному будинку в “ІТАР-ТАСС” на Тверському бульварі.
Почало стосуватися справи, щоб мені довідку офіційну, і я їм сказав суми, бо вони казали: “Ми не маємо, в нас сум немає”. Я їм сказав: “Будь ласка, я все записував. Я вам можу все сказати”. Я їм передав. Після того вони, як у воду канули.
Богдана Костюк
Альберт Аврошко звернувся до Генеральної прокуратури України, де йому порадили відіслати клопотання до Генпрокуратури Російської Федерації “для припинення беззаконня керівників агенції” (мовиться у відповіді Генпрокуратури України). Відповіді від російської сторони немає.
Альберт Аврошко вважає ситуацію, що склалась, зневагою керівників “ПРАЙМ”-“ТАСС” до України, громадянином якої він є.
Надія Шерстюк
На цього програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав звукооператор Михайло Петренко.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 27 квітня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Михайло Петренко.
Шановні слухачі, ми вітаємо вас і пропонуємо, зокрема, такі теми у цьому випуску:
- На Луганщині жорстоко побили правозахисницю;
- У Львові почав діяти регіональний центр документування тортур;
- Уряд скасував ПДВ на пресу. Чи обмежить це рішення право людей на доступ до інформації?
У районному центрі Новопсковськ, що на Луганщині, співробітники міліції побили місцеву правозахисницю Олександру Ковальову.
Як стверджують члени Луганського комітету захисту конституційних прав громадян, пані Ковальова спробувала зупинити незаконні дії правоохоронців, які разом із охороною одного з підприємців вдерлися на територію Новопсковського комбікормового заводу.
Наразі Олександра Ковальова і два робітники цього заводу перебувають з важкими травмами у лікарні.
Подробиці від Василя Соколенка.
Василь Соколенко
У райцентрі Новопсковськ Луганської області колектив комбікормового заводу тривалий час протистоїть місцевому підприємцю Ільїнову, який при потуранні районної влади намагається привласнити їхнє підприємство.
18 господарств району, на кошти яких і збудували у свій час згаданий завод, заборгували бізнесовій структурі, яку очолює Ільїнов. В рахунок погашення боргів господарства відмовилися від своєї частки власності на комбікормовий завод, але колектив заводу вирішив, що теж має право брати участь в приватизації заводу і відмовився його передавати новому хазяїну та звернувся до суду.
А допоки тривали судові засідання, Ільїн при мовчазній згоді влади і при сприянні міліції намагався декілька разів силою захопити завод. 21-го квітня одна із таких спроб закінчилася побиттям робітників заводу та правозахисниці О.Ковальової, яка кинулася на їхній захист.
Ось як про це розповідає голова Луганського правозахисного комітету М.Козирєв:
Микола Козирєв
За командою Ільїнова вони підігнали трактор. Оскільки ворота були закриті, штурмом зламали їх і проникли на територію заводу. При чому, це був справжній військовий наступ: вони йшли з ломами, монтировками, залізним пруттям, палками і тих робітників, які потрапляли під руку, вони почали бити.
Наша правозахисниця О.Ковальова намагалася пояснити, що ці дії незаконні. Вона говорила про те, що справа розглядається у суді, а тому не треба насилля і слід дочекатися рішення суду.
Василь Соколенко
О.Ковальова переконувала у неправомірних діях тих людей, які здійснили напад, і працівників міліції, котрі були там, але марно.
Микола Козирєв
Коли розпочалася бійка, і Ковальова побачила, що одного з робітників б’ють монтировкою, вона кинулася йому на допомогу, але два міліціонери її схопили (прізвище одного з них Золотарьов), і коли вони почали її скручувати для того, щоб кинути до міліцейської машини, її вдарили по голові.
У даному випадку міліціонери виступили, як посібники злочину. Жінка впала, надалі її били, коли вона лежала на землі, її тримали міліціонери.
Вона розповідає, що пам’ятає тільки синю форму міліцейську і те, як її били. Коли вона була ще при свідомості, потягли до машини. При чому, так скрутили шию і ногу, що вона знепритомніла від болю. Отямилася тоді, коли її везли до лікарні в машині швидкої допомоги.
Василь Соколенко
Слід зазначити, що Ковальову не вперше переслідують за її правозахисну діяльність. Декілька місяців тому невідомі зловмисники спалили її будинок.
Обласне керівництво, в тому числі і міліцейське, тоді запевняло, що розслідування цієї справи триматиме на особливому контролі, але контролює і досі.
Побоїще на території Новопсковського комбікормового заводу закінчилося досить трагічно. До лікарні, окрім Ковальової, у тяжкому стані потрапили ще двоє працівників цього підприємства з черепно-мозковими травмами.
Надія Шерстюк
У Львові розпочав роботу регіональний центр документування тортур. Основна мета цієї громадської організації - захистити людей, які зазнали тортур з боку працівників правоохоронних органів, і надати їм правову допомогу.
Окрім цього центр планує сформувати громадську думку серед львів’ян щодо їхнього ставлення до катувань.
Лише у перший день роботи центру туди звернулися по допомогу троє потерпілих від катувань.
Втім, представники силових відомств Львова стверджують, що до них не надходять звернення від постраждалих, до яких правоохоронці застосовували тортури.
Далі наша львівська кореспондентка Галина Терещук.
Галина Терещук
Лише упродовж 2000-2001 років у Львові були порушені 15 кримінальних справ щодо факту насильства і приниження людської гідності під час затримання людини правоохоронцями чи проведення досудового слідства.
Згадаймо, хоча б випадок із Юрієм Мозолою, якого правоохоронці затримали за дзвінком божевільної жінки і вибивали з нього свідчення, що це він, мовляв, вбив селян у Братковичах, що на Львівщині. Однак насправді це був злочинець Онопрієнко. Слідчі знущалися з молодої людини і жорстоко вбили Юрія Мозолу.
Практично всі правоохоронці, які забрали у невинної людини життя, а батьків позбавили єдиного годувальника, лише позбулися своїх посад.
Хоча міський прокурор Володимир Гураль переконує, що у Львові немає випадків застосування тортур з боку правоохоронців, таке твердження серед львів’ян викликає лише іронічний сміх.
Так кілька тижнів тому міліціонери Сихівського району Львова жорстоко побили молодого таксиста на очах його ж колег.
А суть у тому, що таксист підвозив дівчину, знав її в обличчя, бо вона була постійною клієнткою. У неї не виявилось на цей раз грошей, і вона за власним бажанням залишила паспорт, мовляв, як заклад: “Поверну гроші, і ви мені віддасте документ”.
Натомість паспорт забрали, але вже силою міліціонери, з одним із яких дівчина зустрічалась.
Троє працівників міліції били молодого таксиста по голові ногами. А зранку уже їхні колеги з райвідділу принесли додому до потерпілого протокол, у якому мовилось, що це таксист напав на трьох міліціонерів та ще й у нетверезому стані.
Одразу після побиття батько відвіз хлопця у лікарню, де йому надали медичну допомогу, і є зроблений аналіз крові, де не виявлено вмісту алкоголю. Відтак уже міліціонери намагаються виплутатися із цієї халепи.
Зрозуміло, що від правоохоронців страждають прості люди, яким доказати свою невинність є нереально.
Центр документування тортур і створений задля того, щоб потерпілі могли тут отримати допомогу. З ними працюватимуть юристи та правозахисники. Вони відстоюватимуть інтереси постраждалих громадян в українських судах та Європейському з прав людини. Центр має намір надавати фінансову підтримку у певних судових справах.
За даними моніторингу, проведеного на замовлення Уповноваженої з прав людини Верховної Ради України Ніни Карпачової, в Україні до найбільш розповсюджених видів катування у приміщеннях правоохоронних органів є довготривале побиття людини (у такий спосіб намагаються вибити свідчення), позбавлення людини можливості дихати (як у випадку з Юрієм Мозолою - його так стискали, що поламали усі ребра), застосування електрошоку, підвішування за руки та ноги.
Зрештою, загальний рівень освіченості та виховання працівників міліції бажає бути значно вищим.
Надія Шерстюк
Цього року Кабінет Міністрів України позбавив українську пресу пільг на додану вартість, якими вона користувалася від 1997-го року.
Деякі фахівці вбачають в урядовому рішенні не стільки економічні підстави, скільки політичні, тобто приборкати у такий спосіб незалежні видання. Вони вважають, що в кінцевому підсумку це призведе до обмеження права доступу українців до об’єктивного друкованого слова.
За результатами дослідження читацької аудиторії, проведеного Українською асоціацією видавців періодичної преси, 75 % громадян України отримують новини насамперед із газет та журналів.
Тему продовжує моя київська колега Ірина Біла
Ірина Біла
Введення податку на додану вартість з операцій із продажу та передплаті газет і журналів означає оподаткування споживання громадянами друкованої інформації. Це призведе до падіння тиражів видань та, як наслідок, обмеження доступу громадян України до інформації, що неприпустимо напередодні президентських виборів.
Так вважає голова Української асоціації видавців періодичної преси Михайло Вейсберг. Водночас він прогнозує, що це рішення матиме негативні наслідки, передусім, для незалежних видань.
Михайло Вейсберг
Зрозуміло, що це в першу чергу зачепить незалежні видання, тому що державні так чи інакше дотуються із бюджету. І якщо вони прийдуть і скажуть, що не вистачає, то буде якесь додаткове дотування. А незалежні, які потроху починають виходити на прибутковість, їх вдарить, і вони будуть десь так балансувати. А коли ти не маєш прибутковості і нетвердо стоїш на власних ногах, то важко бути незалежними.
Ірина Біла
Пільги на ПДВ із розповсюдження преси є світовою цивілізованою практикою, яку запроваджено в багатьох країнах і яка активно підтримується Всесвітньою газетною асоціацією. До того ж, якщо в Європі та США й існують ПДВ на розповсюдження преси, то мають доволі символічні цифри, а в деяких країнах взагалі узаконена нульова ставка ПДВ.
Тож коли порівняти платоспроможність європейців або американців з платоспроможністю українців, то висновки про урядове рішення напрошуються доволі різкі. Як от у головного редактора газети “Україна молода” Михайло Дорошенка.
Михайло Дорошенко
Це антинародний крок уряду був. Цей уряд зробив не просто наступ на свободу слова, на обмеження інформації для населення. Я впевнений, що тут переслідувалася і політична мета, тому що найбільше запровадження ПДВ вдарить і б’є по незалежних ЗМІ, в тому числі це стосується “України молодої”, “Сільських вістей” і інших, небагатьох, на жаль, незалежних видань.
Ірина Біла
Нині у Верховній Раді очікує на вирішення своєї долі законопроект про відновлення пільг для преси. А тим часом уряд має змогу “вручну” покерувати українським газетним ринком і надавати або ж не надавати пільги певним ЗМІ. А також вживати певні санкції проти тих видань, що мають надто незалежну позицію. І це, на думку голови Асоціації видавничої преси Михайла Вейсберга, може стати тенденцією
Михайло Вейсберг
Наскільки можна здогадуватися по тому стилю, який зараз потроху починає в Кабміні пробиватися, це стиль ручного управління, що просто держава може почати маніпулювати цими пільгами. Тобто, видати певну вказівку, що до вирішення цього питання на сесії ВР дозволити таким-то виданням, наприклад, державним, не платити пільги по ПДВ. Тоді виходить, що це вже починається така чиста маніпуляція. Знову ж таки, можна таким чином тиснути на видання, що, мовляв, хочете мати пільги, то давайте тоді співпрацювати.
Надія Шерстюк
Минулого тижня парламенти України і Росії ратифікували угоди про утворення Єдиного економічного простору. Документи передбачають, серед іншого, і надання соціальних гарантій громадянам держав–учасниць.
Чи допоможе це журналістові, нині пенсіонеру Альбертові Аврошку, який мешкає у місті Миколаїв, що на Львівщині?
Його історію розповідає Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Альберт Аврошко упродовж 5 років працював у російському Агентстві економічних новин “ПРАЙМ” – “ТАСС”, регулярно передавав інформацію до Москви і звідти отримував зарплату. А при виході на пенсію пан Аврошко побачив у своїй трудовій книжці запис, що він звільнений з агентства.
Альберт Аврошко далі.
Альберт Аврошко
Коли пішла мова про те, що мені треба довідка, бо коли я виходив на пенсію, то мені вистачило для максимальної пенсії трудової в Україні того, що я мав заробіток в Україні. Коли питання стало про перерахування, то я до них звернувся ще в минулому році, просив по телефону, вони мене два місяці мордували і казали, що то того немає, то бухгалтера немає, а потім вони сказали, що “ПРАЙМ”-“ТАСС” не відповідає за “ПРАЙМ”. Хоча коли я звільнявся, забирав трудову книжку, то “ПРАЙМ” ще там був, маленька фірмочка існувала окремо “ПРАЙМ” і окремо “ПРАЙМ”-“ТАСС”, але всі вони знаходилися в одному будинку в “ІТАР-ТАСС” на Тверському бульварі.
Почало стосуватися справи, щоб мені довідку офіційну, і я їм сказав суми, бо вони казали: “Ми не маємо, в нас сум немає”. Я їм сказав: “Будь ласка, я все записував. Я вам можу все сказати”. Я їм передав. Після того вони, як у воду канули.
Богдана Костюк
Альберт Аврошко звернувся до Генеральної прокуратури України, де йому порадили відіслати клопотання до Генпрокуратури Російської Федерації “для припинення беззаконня керівників агенції” (мовиться у відповіді Генпрокуратури України). Відповіді від російської сторони немає.
Альберт Аврошко вважає ситуацію, що склалась, зневагою керівників “ПРАЙМ”-“ТАСС” до України, громадянином якої він є.
Надія Шерстюк
На цього програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Мені допомагав звукооператор Михайло Петренко.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
