Аудіозапис програми:
Київ, 20 квітня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Михайло Петренко.
Шановні слухачі, ми вітаємо вас!
Пропонуємо такі теми у цьому випуску:
- Брутальні порушення прав людини під час виборів у Мукачевому; - У Криму буде увічнена пам’ять правозахисника Петра Григоренка;
- Чи забороняють чеченцям в’їжджати в Україну? Рубрика “Голоси скривджених”;
- Порушення прав людини у Чечні: дослідження “Хьюмен райтс вотч”.
“Вибори міського голови Мукачевого продемонстрували абсолютне нехтування Конституцією України і правами її громадян, зокрема, виборчими правами,” - зазначають спостерігачі і журналісти, які були присутні на виборах.
На думку членів Комітет виборців України, вони мають усі підстави стверджувати про “абсолютну фальсифікацію результатів виборів”.
Такі передбачувані українським законодавством норми як журналістська недоторканість і недоторканість народного депутата України на виборах у Мукачевому були брутально порушені.
Представників мас-медіа виганяли із залу голосування, а спостерігачів із громадських організацій побили просто в коридорі.
Омоновці застосували силу і до народного депутата, керівника регіонального штабу “Наша Україна” у Львівській області Петра Олійника.
Подробиці цих безпрецедентних виборів у репортажі Галини Терещук.
Галина Терещук
Петро Олійник разом із народним депутатом України Степаном Хмарою були спостерігачами на 13-й виборчій дільниці. Лише тут кандидат в мери Мукачевого від опозиції Віктор Балога набрав на 200 голосів виборців більше, аніж його опонент від СДПУ(О) Ернест Нусер. Після перегляду протоколів з інших дільниць теж з’ясувалось, що перемагає Балога.
Дізнавшись про результати територіальної виборчої комісії про перемогу представника влади Ернеста Нусера, народні депутати Петро Олійник, Тарас Стецьків, Юрій Павленко та Роман Безсмертний близько 5-ї години ранку поїхали у міську раду Мукачевого.
Їм вдалося проскочити через ряд бійців “Беркута”, але поспілкуватись із членами територіальної виборчої комісії парламентаріям не вдалося. Омонівці заламали їм руки і кинули на підлогу. Жодні аргументи про недоторканість народних депутатів України до уваги не бралися.
Розповідає Петро Олійник.
Петро Олійник
Коли не було ще ні Безсмертного, ні Павленка, ми зі Стецьківим стали, і нас ОМОН практично взяв в облогу. З’їхалися народні депутати, відеокамери робили зйомки, ми просилися, щоб нас випустили, але нас ніхто не хотів випускати. Застосовувався і електрошок, це і відзнято на відеокамерах.
Галина Терещук
Депутатам не надали жодної медичної допомоги, хоча вони про це просили. Було відмовлено у знятті побоїв, не реагували на численні порушення і високі чини управління внутрішніх справ Закарпаття.
За словами народного депутата України Петра Олійника, командував побоїщем тричі судимий авторитет на прізвисько “Чалий”, який є радником голови Закарпатської обласної адміністрації, члена політбюро СДПУ(О) Івана Різака.
Як Петра Олійника, так і Романа Безсмертного побили омонівці, скинули їх з другого поверху, міліціонерам було наказано витіснити народних депутатів за територію Мукачівської міськради щитами.
У день виборів в Мукачевому від правоохоронців і криміналітету постраждали Ярослав Джоджик, Роман Безсмертний, Петро Олійник, Володимир Філенко, Євген Жовтяк, Юрій Павленко та Микола Поліщук. До слова, останній академік, голова Парламентського комітету з питань охорони здоров’я, відомий нейрохірург, був побитий “молодиками”.
Народний депутат Тарас Стецьків на пресовій конференції у Львові заявив, що подаватиме позов до суду на дії працівників правоохоронних органів за побиття його та народних депутатів із блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”, а також вимагатиме пояснень від народного депутата від Львівщини з фракції СДПУ(О) Ігоря Шурми, який ( цитую Стецькова) “ із “групою бритоголових” не дозволяв йому зайти в приміщення виборчої комісії”.
А ось як оцінив ці численні порушення у Мукачевому львівський політолог Тарас Батенко.
Тарас Батенко
Цей момент – це недопущення на кілька дільниць журналістів і спостерігачів, це момент, коли працівники дільничних комісій не дозволяли брати якісь коментарі чи давати інтерв’ю журналістам. Ці моменти нами були зафіксовані і складені відповідні протоколи.
Було продемонстровано те, що влада готувала різні сценарії, результатом яких мала бути перемога Ернеста Нусера.
Надія Шерстюк
І ще кілька повідомлень з інформаційних агенцій.
На виборчій дільниці № 8 невідомі у цивільному побили 20-річного представника громадської організації “Всесвіт”. Представники “Всесвіту” намагалися потрапити на дільницю, однак невідомі застосували силу, після чого молодого чоловіка відвезли у лікарню. Працівники однієї з мукачівських лікарень констатували у спостерігача важкі травми, зокрема, забиття нирок.
Народний депутат України Юрій Оробець повідомив агенції УНІАН, що він особисто був свідком того, що невстановлені особи скуповували виборчі бюлетені у людей. Пан Оробець спробував завадити протиправним діям, однак злочинці втекли.
За порушення виборчого законодавства Кримінальний кодекс України передбачає покарання до 12 років позбавлення волі. Ми слідкуватимемо за подіями, пов’язаними з виборами у Мукачевому і ще неодноразово повертатимемось до цієї теми.
А наразі до іншого питання.
Президент України Леонід Кучма доручив кримському керівництву увічнити в Криму пам''ять Петра Григоренка, відомого діяча дисидентського правозахисного руху, активного борця за відновлення прав депортованих народів в колишньому Радянському Союзі.
За повідомленням прес-служби кримського уряду, відповідне доручення на прохання лідерів кримських татар глава держави підписав за результатами своєї робочої поїздки до Криму, що відбулась 3-го квітня.
Далі розповідає Володимир Притула.
Володимир Притула
Питання про увічнення пам''яті генерала Петра Григоренка Президент доручив вирішити віце-прем''єру України з гуманітарних проблем Дмитру Табачнику і прем’єр-міністру Криму Сергію Куницину разом із Симферопольською міськрадою.
Уже тривалий час представники Меджлісу і кримської громадськості домагаються гідного вшанування в автономії визначного активіста дисидентського руху в СРСР, борця за права депортованих кримських татар і одного із засновників Української Гельсінської групи Петра Григоренка.
Кілька років тому за ініціативою Меджлісу і крайової організації НРУ на одному з центральних майданів Симферополя було встановлене погруддя бунтівного генерала-гуманіста. Однак, зроблено це без погодження з тодішньою комуністичною владою міста і за протидії проросійських політичних сил автономії. З того часу пам’ятник генералу Григоренку, з формальної точки зору, стоїть незаконно.
Відмовилася міськрада і перейменувати майдан, який досі носить назву “Радянський”, надавши йому ім’я Петра Григоренка. Саме сприяння у цьому просили лідери Меджлісу, зустрічаючись із Леонідом Кучмою 3-го квітня у Форосі.
Розповідає голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
Мустафа Джамілєв
Ми говорили про те, що треба зробити величний пам’ятник, як цього заслуговує ця людина, на державному рівні. Також перейменувати майдан Радянський на майдан Петра Григоренка. Президент з цим погодився. Але проблема в тому, що це рішення ухвалюватиме міська рада.
Я не знаю, чи зможуть депутати переступити через шовіністичні настрої, але є доручення Президента і їм його вже передали.
Я думаю, це буде хорошим і справедливим кроком, щоб увічнити ім’я цієї великої людини.
Володимир Притула
Заявив Мустафа Джемілєв.
Чи виконає доручення президента Симферопольська міськрада, то це питання поки що відкрите.
Леонід Кучма доручив гідно вшанувати пам’ять генерала-правозахисника до 18-го травня, коли відзначатиметься 60-та річниця депортації кримськотатарського народу. Однак у порядку денному ні квітневої, ні травневої сесії міської ради цього питання немає. Офіційно представники міськради ніяк не коментують таке доручення Президента України.
За неофіційною ж інформацією, більшість нинішніх симферопольських депутатів, як і їхні попередники, хоч ті були переважно комуністами, а нинішні, так звані центристи, проти того, щоб майдан Радянський отримав ім’я Петра Григоренка і на ньому стояв пам’ятник видатному правозахиснику.
Надія Шерстюк
Останнім часом занепокоєння правозахисників викликає порушення прав людини за національною ознакою. Нелегальна міграція, збільшення кількості біженців – це лише одна складова цих конфліктів.
Друга стосується створення так званого образу ворога. Наприклад, у Росії, як ворога, часто сприймають вихідців з Кавказу. Таке ж вороже ставлення до людей з цього регіону іноді можна спостерігати і в Україні.
Про це Богдана Костюк з рубрикою “Голоси скривджених”.
Богдана Костюк
Особа кавказької національності або чеченець – це вже не просто етнічна приналежність людини, а своєрідна професія. У цьому переконаний чеченець Руслан, який розповів наступну історію, що трапилась особисто з ним.
Руслан
Я закінчив у Росії юридичний вуз, а в Україні мешкаю майже рік. Вважаю, що українці до нас, людей з Північного Кавказу, ставляться загалом добре: це особливо помітно, якщо порівнювати з Росією або Казахстаном, де на долю моїх співвітчизників випадають негараздах.
Але, з іншого боку, маю розповісти про порушення прав людини, з якими зітнувся я і ще кілька чеченців на російсько-українському кордоні.
Це трапилось у січні, ми перетинали Держкордон потягом через КПП “Красная могіла”. Нас було двадцятеро у вагоні: десятеро дітей і стільки ж дорослих. Нас зняли з потягу, заштовхнули в якусь холодну кімнату і протримали цілу ніч, а потім депортували до Росії.
Коли я звернувся до офіцера–прикордонника з проханням роз’яснити у чому річ, у відповідь почув нецензурну російську мову.
Я сприйняв це як образу національної гідності, адже зі мною розмовляв не якийсь пересічний Петро чи Микола, а представник Прикордонних військ України.
Богдана Костюк
Таку розповідь я почула від Руслана, який є біженцем і нині проживає в Україні.
Я попросила прокоментувати ситуацію Наталю Дольнєву, яка очолює Центр по роботі з біженцями у Львові.
Наталя Дольнєва
Ми зараз робимо дослідження, яке замовлене європейською організацією у справах біженців і примусово переміщених осіб, власне, щодо становища чеченців в Україні.
Я можу сказати таку річ, що існують певні інструктивні закони, які зобов’язують прикордонну поліцію, що зараз називається “Державна прикордонна служба”, а також міліцію в прикордонних зонах, коли вони бачать людей з певними рисами обличчя, то перевіряти в них документи і намагатися не допускати їх до кордону.
З нашої точки зору, це є відверто расистський документ. Я не знаю, чи в тому документі написано, що там мають бути особи кавказької національності чи ні, але сама вибірковість цих процесів відбувається на тому, що ці люди не мають слов’янських рис обличчя.
Богдана Костюк
У Державному комітеті з охорони держкордону мені порадили звертатись до російських прикордонників.
Надія Шерстюк
І продовження “чеченської теми” у наступному матеріалі мого празького колеги Сергія Драчука.
Цим матеріалом ми започатковуємо нову рубрику, у якій наші кореспонденти повідомлятимуть про порушення прав людини у світі.
Минулого тижня Комісія ООН з прав людини не підтримала проект резолюції про становище з правами людини в Чечні. Членів Комісії не переконав і останній звіт Міжнародної правозахисної організації “Хьюмен райтс вотч”. Правозахисники звертали увагу на позасудові страти в цій республіці.
Далі Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Представниця правозахисної організації “Хьюмен райтс вотч” Йоанна Вешлер вважає, що засудження Комісії ООН з прав людини дедалі більше обмежується політично ізольованими державами, а політично впливові країни й далі можуть уникати кари за вбивства, тортури й затикання рота критикам.
Так прокоментувала правозахисниця голосування в Комісії 15-го квітня. Тоді не пройшли резолюції про права людини в Чечні в Російській Федерації, а також у Китаї. Засуджено ж було порушення прав людини в Білорусі, Північній Кореї й на Кубі.
Напередодні “Хьюмен райтс вотч” оприлюднила повідомлення про нові звірства в Чечні.
9-го квітня там було знайдено тіла дев’яти осіб із ознаками, як мовиться в повідомленні, позасудової страти. Вісьмох з вбитих за два тижні до того насильно забрали з домівок, як вважають, російські війська.
Тоді, наприкінці березня, у селище Дуба-Юрт на півдні Чечні посеред ночі заїхали військові авта з замальованими номерними знаками й БТРи, що їх використовують тільки російські війська. Люди в камуфляжі й масках, що говорили російською без чеченського акценту, погрожували зброєю й забрали кількох чоловіків, навіть не перевіривши їхніх документів і не давши їм одягнутися. Восьмеро з них додому не повернулися.
Через два тижні їхні тіла знайшли за 25 кілометрів звідти з кульовими ранами на тілі й головах і з численними слідами тортур.
Схожа історія сталася й із дев’ятим загиблим.
Офіційне слідство на час цього повідомлення “Хьюмен райтс вотч” не змогло визначити ні злочинців, ні місця, де тримали забитих.
На такому тлі розглядалася в Комісії ООН з прав людини резолюція, що її подав Європейський Союз. Проект резолюції вітав зусилля російського уряду на забезпечення нормального життя цивільного населення в Чечні, а також нещодавні судові процеси над військовими, що чинили злочини проти цивільних осіб.
Далі резолюція мала б засудити терористичні напади в Чечні й деінде в Росії і вже по тому різко засудити серйозні порушення прав людини й гуманітарного права в Чечні, включно з викраденнями, стратами без рішення суду, тортурами й так далі.
Та представник Росії назвав проект ЄС неприйнятним і недружнім, таким, що грає на руку терористам і суперечить життєвим інтересам його країни, а також підриває дієвість міжнародної антитерористичної кампанії.
Серед тих держав, що своїм голосом “проти” провалили резолюцію, поруч із Китаєм та Кубою була й Україна.
Надія Шерстюк
Це була програма “Права людини: українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
Київ, 20 квітня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. Звукооператор Михайло Петренко.
Шановні слухачі, ми вітаємо вас!
Пропонуємо такі теми у цьому випуску:
- Брутальні порушення прав людини під час виборів у Мукачевому; - У Криму буде увічнена пам’ять правозахисника Петра Григоренка;
- Чи забороняють чеченцям в’їжджати в Україну? Рубрика “Голоси скривджених”;
- Порушення прав людини у Чечні: дослідження “Хьюмен райтс вотч”.
“Вибори міського голови Мукачевого продемонстрували абсолютне нехтування Конституцією України і правами її громадян, зокрема, виборчими правами,” - зазначають спостерігачі і журналісти, які були присутні на виборах.
На думку членів Комітет виборців України, вони мають усі підстави стверджувати про “абсолютну фальсифікацію результатів виборів”.
Такі передбачувані українським законодавством норми як журналістська недоторканість і недоторканість народного депутата України на виборах у Мукачевому були брутально порушені.
Представників мас-медіа виганяли із залу голосування, а спостерігачів із громадських організацій побили просто в коридорі.
Омоновці застосували силу і до народного депутата, керівника регіонального штабу “Наша Україна” у Львівській області Петра Олійника.
Подробиці цих безпрецедентних виборів у репортажі Галини Терещук.
Галина Терещук
Петро Олійник разом із народним депутатом України Степаном Хмарою були спостерігачами на 13-й виборчій дільниці. Лише тут кандидат в мери Мукачевого від опозиції Віктор Балога набрав на 200 голосів виборців більше, аніж його опонент від СДПУ(О) Ернест Нусер. Після перегляду протоколів з інших дільниць теж з’ясувалось, що перемагає Балога.
Дізнавшись про результати територіальної виборчої комісії про перемогу представника влади Ернеста Нусера, народні депутати Петро Олійник, Тарас Стецьків, Юрій Павленко та Роман Безсмертний близько 5-ї години ранку поїхали у міську раду Мукачевого.
Їм вдалося проскочити через ряд бійців “Беркута”, але поспілкуватись із членами територіальної виборчої комісії парламентаріям не вдалося. Омонівці заламали їм руки і кинули на підлогу. Жодні аргументи про недоторканість народних депутатів України до уваги не бралися.
Розповідає Петро Олійник.
Петро Олійник
Коли не було ще ні Безсмертного, ні Павленка, ми зі Стецьківим стали, і нас ОМОН практично взяв в облогу. З’їхалися народні депутати, відеокамери робили зйомки, ми просилися, щоб нас випустили, але нас ніхто не хотів випускати. Застосовувався і електрошок, це і відзнято на відеокамерах.
Галина Терещук
Депутатам не надали жодної медичної допомоги, хоча вони про це просили. Було відмовлено у знятті побоїв, не реагували на численні порушення і високі чини управління внутрішніх справ Закарпаття.
За словами народного депутата України Петра Олійника, командував побоїщем тричі судимий авторитет на прізвисько “Чалий”, який є радником голови Закарпатської обласної адміністрації, члена політбюро СДПУ(О) Івана Різака.
Як Петра Олійника, так і Романа Безсмертного побили омонівці, скинули їх з другого поверху, міліціонерам було наказано витіснити народних депутатів за територію Мукачівської міськради щитами.
У день виборів в Мукачевому від правоохоронців і криміналітету постраждали Ярослав Джоджик, Роман Безсмертний, Петро Олійник, Володимир Філенко, Євген Жовтяк, Юрій Павленко та Микола Поліщук. До слова, останній академік, голова Парламентського комітету з питань охорони здоров’я, відомий нейрохірург, був побитий “молодиками”.
Народний депутат Тарас Стецьків на пресовій конференції у Львові заявив, що подаватиме позов до суду на дії працівників правоохоронних органів за побиття його та народних депутатів із блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”, а також вимагатиме пояснень від народного депутата від Львівщини з фракції СДПУ(О) Ігоря Шурми, який ( цитую Стецькова) “ із “групою бритоголових” не дозволяв йому зайти в приміщення виборчої комісії”.
А ось як оцінив ці численні порушення у Мукачевому львівський політолог Тарас Батенко.
Тарас Батенко
Цей момент – це недопущення на кілька дільниць журналістів і спостерігачів, це момент, коли працівники дільничних комісій не дозволяли брати якісь коментарі чи давати інтерв’ю журналістам. Ці моменти нами були зафіксовані і складені відповідні протоколи.
Було продемонстровано те, що влада готувала різні сценарії, результатом яких мала бути перемога Ернеста Нусера.
Надія Шерстюк
І ще кілька повідомлень з інформаційних агенцій.
На виборчій дільниці № 8 невідомі у цивільному побили 20-річного представника громадської організації “Всесвіт”. Представники “Всесвіту” намагалися потрапити на дільницю, однак невідомі застосували силу, після чого молодого чоловіка відвезли у лікарню. Працівники однієї з мукачівських лікарень констатували у спостерігача важкі травми, зокрема, забиття нирок.
Народний депутат України Юрій Оробець повідомив агенції УНІАН, що він особисто був свідком того, що невстановлені особи скуповували виборчі бюлетені у людей. Пан Оробець спробував завадити протиправним діям, однак злочинці втекли.
За порушення виборчого законодавства Кримінальний кодекс України передбачає покарання до 12 років позбавлення волі. Ми слідкуватимемо за подіями, пов’язаними з виборами у Мукачевому і ще неодноразово повертатимемось до цієї теми.
А наразі до іншого питання.
Президент України Леонід Кучма доручив кримському керівництву увічнити в Криму пам''ять Петра Григоренка, відомого діяча дисидентського правозахисного руху, активного борця за відновлення прав депортованих народів в колишньому Радянському Союзі.
За повідомленням прес-служби кримського уряду, відповідне доручення на прохання лідерів кримських татар глава держави підписав за результатами своєї робочої поїздки до Криму, що відбулась 3-го квітня.
Далі розповідає Володимир Притула.
Володимир Притула
Питання про увічнення пам''яті генерала Петра Григоренка Президент доручив вирішити віце-прем''єру України з гуманітарних проблем Дмитру Табачнику і прем’єр-міністру Криму Сергію Куницину разом із Симферопольською міськрадою.
Уже тривалий час представники Меджлісу і кримської громадськості домагаються гідного вшанування в автономії визначного активіста дисидентського руху в СРСР, борця за права депортованих кримських татар і одного із засновників Української Гельсінської групи Петра Григоренка.
Кілька років тому за ініціативою Меджлісу і крайової організації НРУ на одному з центральних майданів Симферополя було встановлене погруддя бунтівного генерала-гуманіста. Однак, зроблено це без погодження з тодішньою комуністичною владою міста і за протидії проросійських політичних сил автономії. З того часу пам’ятник генералу Григоренку, з формальної точки зору, стоїть незаконно.
Відмовилася міськрада і перейменувати майдан, який досі носить назву “Радянський”, надавши йому ім’я Петра Григоренка. Саме сприяння у цьому просили лідери Меджлісу, зустрічаючись із Леонідом Кучмою 3-го квітня у Форосі.
Розповідає голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
Мустафа Джамілєв
Ми говорили про те, що треба зробити величний пам’ятник, як цього заслуговує ця людина, на державному рівні. Також перейменувати майдан Радянський на майдан Петра Григоренка. Президент з цим погодився. Але проблема в тому, що це рішення ухвалюватиме міська рада.
Я не знаю, чи зможуть депутати переступити через шовіністичні настрої, але є доручення Президента і їм його вже передали.
Я думаю, це буде хорошим і справедливим кроком, щоб увічнити ім’я цієї великої людини.
Володимир Притула
Заявив Мустафа Джемілєв.
Чи виконає доручення президента Симферопольська міськрада, то це питання поки що відкрите.
Леонід Кучма доручив гідно вшанувати пам’ять генерала-правозахисника до 18-го травня, коли відзначатиметься 60-та річниця депортації кримськотатарського народу. Однак у порядку денному ні квітневої, ні травневої сесії міської ради цього питання немає. Офіційно представники міськради ніяк не коментують таке доручення Президента України.
За неофіційною ж інформацією, більшість нинішніх симферопольських депутатів, як і їхні попередники, хоч ті були переважно комуністами, а нинішні, так звані центристи, проти того, щоб майдан Радянський отримав ім’я Петра Григоренка і на ньому стояв пам’ятник видатному правозахиснику.
Надія Шерстюк
Останнім часом занепокоєння правозахисників викликає порушення прав людини за національною ознакою. Нелегальна міграція, збільшення кількості біженців – це лише одна складова цих конфліктів.
Друга стосується створення так званого образу ворога. Наприклад, у Росії, як ворога, часто сприймають вихідців з Кавказу. Таке ж вороже ставлення до людей з цього регіону іноді можна спостерігати і в Україні.
Про це Богдана Костюк з рубрикою “Голоси скривджених”.
Богдана Костюк
Особа кавказької національності або чеченець – це вже не просто етнічна приналежність людини, а своєрідна професія. У цьому переконаний чеченець Руслан, який розповів наступну історію, що трапилась особисто з ним.
Руслан
Я закінчив у Росії юридичний вуз, а в Україні мешкаю майже рік. Вважаю, що українці до нас, людей з Північного Кавказу, ставляться загалом добре: це особливо помітно, якщо порівнювати з Росією або Казахстаном, де на долю моїх співвітчизників випадають негараздах.
Але, з іншого боку, маю розповісти про порушення прав людини, з якими зітнувся я і ще кілька чеченців на російсько-українському кордоні.
Це трапилось у січні, ми перетинали Держкордон потягом через КПП “Красная могіла”. Нас було двадцятеро у вагоні: десятеро дітей і стільки ж дорослих. Нас зняли з потягу, заштовхнули в якусь холодну кімнату і протримали цілу ніч, а потім депортували до Росії.
Коли я звернувся до офіцера–прикордонника з проханням роз’яснити у чому річ, у відповідь почув нецензурну російську мову.
Я сприйняв це як образу національної гідності, адже зі мною розмовляв не якийсь пересічний Петро чи Микола, а представник Прикордонних військ України.
Богдана Костюк
Таку розповідь я почула від Руслана, який є біженцем і нині проживає в Україні.
Я попросила прокоментувати ситуацію Наталю Дольнєву, яка очолює Центр по роботі з біженцями у Львові.
Наталя Дольнєва
Ми зараз робимо дослідження, яке замовлене європейською організацією у справах біженців і примусово переміщених осіб, власне, щодо становища чеченців в Україні.
Я можу сказати таку річ, що існують певні інструктивні закони, які зобов’язують прикордонну поліцію, що зараз називається “Державна прикордонна служба”, а також міліцію в прикордонних зонах, коли вони бачать людей з певними рисами обличчя, то перевіряти в них документи і намагатися не допускати їх до кордону.
З нашої точки зору, це є відверто расистський документ. Я не знаю, чи в тому документі написано, що там мають бути особи кавказької національності чи ні, але сама вибірковість цих процесів відбувається на тому, що ці люди не мають слов’янських рис обличчя.
Богдана Костюк
У Державному комітеті з охорони держкордону мені порадили звертатись до російських прикордонників.
Надія Шерстюк
І продовження “чеченської теми” у наступному матеріалі мого празького колеги Сергія Драчука.
Цим матеріалом ми започатковуємо нову рубрику, у якій наші кореспонденти повідомлятимуть про порушення прав людини у світі.
Минулого тижня Комісія ООН з прав людини не підтримала проект резолюції про становище з правами людини в Чечні. Членів Комісії не переконав і останній звіт Міжнародної правозахисної організації “Хьюмен райтс вотч”. Правозахисники звертали увагу на позасудові страти в цій республіці.
Далі Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Представниця правозахисної організації “Хьюмен райтс вотч” Йоанна Вешлер вважає, що засудження Комісії ООН з прав людини дедалі більше обмежується політично ізольованими державами, а політично впливові країни й далі можуть уникати кари за вбивства, тортури й затикання рота критикам.
Так прокоментувала правозахисниця голосування в Комісії 15-го квітня. Тоді не пройшли резолюції про права людини в Чечні в Російській Федерації, а також у Китаї. Засуджено ж було порушення прав людини в Білорусі, Північній Кореї й на Кубі.
Напередодні “Хьюмен райтс вотч” оприлюднила повідомлення про нові звірства в Чечні.
9-го квітня там було знайдено тіла дев’яти осіб із ознаками, як мовиться в повідомленні, позасудової страти. Вісьмох з вбитих за два тижні до того насильно забрали з домівок, як вважають, російські війська.
Тоді, наприкінці березня, у селище Дуба-Юрт на півдні Чечні посеред ночі заїхали військові авта з замальованими номерними знаками й БТРи, що їх використовують тільки російські війська. Люди в камуфляжі й масках, що говорили російською без чеченського акценту, погрожували зброєю й забрали кількох чоловіків, навіть не перевіривши їхніх документів і не давши їм одягнутися. Восьмеро з них додому не повернулися.
Через два тижні їхні тіла знайшли за 25 кілометрів звідти з кульовими ранами на тілі й головах і з численними слідами тортур.
Схожа історія сталася й із дев’ятим загиблим.
Офіційне слідство на час цього повідомлення “Хьюмен райтс вотч” не змогло визначити ні злочинців, ні місця, де тримали забитих.
На такому тлі розглядалася в Комісії ООН з прав людини резолюція, що її подав Європейський Союз. Проект резолюції вітав зусилля російського уряду на забезпечення нормального життя цивільного населення в Чечні, а також нещодавні судові процеси над військовими, що чинили злочини проти цивільних осіб.
Далі резолюція мала б засудити терористичні напади в Чечні й деінде в Росії і вже по тому різко засудити серйозні порушення прав людини й гуманітарного права в Чечні, включно з викраденнями, стратами без рішення суду, тортурами й так далі.
Та представник Росії назвав проект ЄС неприйнятним і недружнім, таким, що грає на руку терористам і суперечить життєвим інтересам його країни, а також підриває дієвість міжнародної антитерористичної кампанії.
Серед тих держав, що своїм голосом “проти” провалили резолюцію, поруч із Китаєм та Кубою була й Україна.
Надія Шерстюк
Це була програма “Права людини: українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк.
На все добре, шановні слухачі!
Говорить радіо “Свобода”!
