Аудіозапис:
Сан-Франциско, 9 квітня 2004 – Звинувативши свого колишнього партнера Павла Лазаренка в фінансових операціях, які стосувалися чільних російських та українських урядовців, Петро Кириченко опинився на судових слуханнях у четвер у Сан- Франциско під нападом: адвокати захисту Лазаренка намагалися поставити під сумнів, наскільки Кириченко вартий довіри.
Кириченко посвідчив, що 1995 і 1996 року Лазаренко наказував йому переказувати гроші до компаній “Eagle Enterprises” і “Lucky Star”; обидві фірми контролював тодішній голова Російського акціонерного товариства «Ґазпром» Рем Вяхирев. Лазаренко наказував робити перекази і до “HTIT”, компанії на Вірджинських островах, котру контролював нинішній міністр оборони України Євген Марчук. Через рік, розповів Кириченко, на один із корпоративних рахунків, до яких він надав доступ Лазаренкові, надійшло понад 50 мільйонів доларів із рахунків колишнього віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко в банку «Слов’янський».
У перебігу допиту представниками звинувачення Кириченко давав зрозуміти, що він із повагою ставиться до Лазаренка. На запитання, чому він далі платив Лазаренкові ще місяцями по тому, як колишній прем’єр-міністр залишив уряд, Кириченко сором’язливо відповів: «Я вже звик…»
Але Лазаренкові адвокати поставили під сумнів, наскільки Лазаренко дійсно мав вплив на Кириченка. У перебігу перехресного допиту під сумнівом опинилося те, хто давав вказівку переказувати 10 мільйонів доларів до Кириченкової американської компанії “ABS Enterprises”, а потім від неї, 1994 року. Кириченко визнав, що в податкових звітах своєї компанії за 1994 рік він збрехав про ці перекази і підробив квитанції, щоб приховати їхні сліди.
Пізніше адвокати Лазаренка висловили припущення, що Кириченко міг би попросити про ці перекази для того, щоб позірно збільшити прибутки своєї компанії й зробити привабливішим своє прохання про «ґрін-кард» 1995 року. Кириченко рішуче відкинув це припущення й заявив, що він не просив про ці перекази й не знає, для чого Лазаренко перекидав гроші.
Сьогодні (у п’ятницю) адвокати захисту продовжать перехресний допит Кириченка. Імовірно, вони намагатимуться відвести його як свідка, ґрунтуючись на непослідовностях між його нинішніми свідченнями й попередніми твердженнями,які Кириченко висловлював швейцарським і українським правоохоронним органам та в розмовах із органами американськими.
Тим часом звинувачення зосередилося на бурхливому часі липня 1997 року – відразу по тому, як Лазаренка звільнили з прем’єр-міністра. Кириченко повідомив суду, що Лазаренко побоювався, що українські слідчі знайдуть його кошти в Європі. Лазаренко швидко позакривав свої швейцарські рахунки й попереказував майже 200 мільйонів доларів на рахунки на Багамах і в одному банку в Антіґуа, що його, за словами Кириченка, вони з Лазаренком купили.
Кириченко також свідчив про відпочинок в Іспанії, в який він їздив із Лазаренком у серпні чи вересні 1997 року. Під час поїздки, як сказав Кириченко, він намагався відрадити Лазаренка від його бажання кинути виклик президентові Леонідові Кучмі. Це йому не вдалося, і тоді він був змушений неохоче виконувати вказівки Лазаренка платити гроші Лазаренковій партії «Громада» й газеті «Дзеркало тижня», в якій Лазаренко мав 40-відсоткову частку.
Сан-Франциско, 9 квітня 2004 – Звинувативши свого колишнього партнера Павла Лазаренка в фінансових операціях, які стосувалися чільних російських та українських урядовців, Петро Кириченко опинився на судових слуханнях у четвер у Сан- Франциско під нападом: адвокати захисту Лазаренка намагалися поставити під сумнів, наскільки Кириченко вартий довіри.
Кириченко посвідчив, що 1995 і 1996 року Лазаренко наказував йому переказувати гроші до компаній “Eagle Enterprises” і “Lucky Star”; обидві фірми контролював тодішній голова Російського акціонерного товариства «Ґазпром» Рем Вяхирев. Лазаренко наказував робити перекази і до “HTIT”, компанії на Вірджинських островах, котру контролював нинішній міністр оборони України Євген Марчук. Через рік, розповів Кириченко, на один із корпоративних рахунків, до яких він надав доступ Лазаренкові, надійшло понад 50 мільйонів доларів із рахунків колишнього віце-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко в банку «Слов’янський».
У перебігу допиту представниками звинувачення Кириченко давав зрозуміти, що він із повагою ставиться до Лазаренка. На запитання, чому він далі платив Лазаренкові ще місяцями по тому, як колишній прем’єр-міністр залишив уряд, Кириченко сором’язливо відповів: «Я вже звик…»
Але Лазаренкові адвокати поставили під сумнів, наскільки Лазаренко дійсно мав вплив на Кириченка. У перебігу перехресного допиту під сумнівом опинилося те, хто давав вказівку переказувати 10 мільйонів доларів до Кириченкової американської компанії “ABS Enterprises”, а потім від неї, 1994 року. Кириченко визнав, що в податкових звітах своєї компанії за 1994 рік він збрехав про ці перекази і підробив квитанції, щоб приховати їхні сліди.
Пізніше адвокати Лазаренка висловили припущення, що Кириченко міг би попросити про ці перекази для того, щоб позірно збільшити прибутки своєї компанії й зробити привабливішим своє прохання про «ґрін-кард» 1995 року. Кириченко рішуче відкинув це припущення й заявив, що він не просив про ці перекази й не знає, для чого Лазаренко перекидав гроші.
Сьогодні (у п’ятницю) адвокати захисту продовжать перехресний допит Кириченка. Імовірно, вони намагатимуться відвести його як свідка, ґрунтуючись на непослідовностях між його нинішніми свідченнями й попередніми твердженнями,які Кириченко висловлював швейцарським і українським правоохоронним органам та в розмовах із органами американськими.
Тим часом звинувачення зосередилося на бурхливому часі липня 1997 року – відразу по тому, як Лазаренка звільнили з прем’єр-міністра. Кириченко повідомив суду, що Лазаренко побоювався, що українські слідчі знайдуть його кошти в Європі. Лазаренко швидко позакривав свої швейцарські рахунки й попереказував майже 200 мільйонів доларів на рахунки на Багамах і в одному банку в Антіґуа, що його, за словами Кириченка, вони з Лазаренком купили.
Кириченко також свідчив про відпочинок в Іспанії, в який він їздив із Лазаренком у серпні чи вересні 1997 року. Під час поїздки, як сказав Кириченко, він намагався відрадити Лазаренка від його бажання кинути виклик президентові Леонідові Кучмі. Це йому не вдалося, і тоді він був змушений неохоче виконувати вказівки Лазаренка платити гроші Лазаренковій партії «Громада» й газеті «Дзеркало тижня», в якій Лазаренко мав 40-відсоткову частку.
