Київ, 15 грудня 2003 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Минулий тиждень Київ завершив бездарною демонстрацією “жидєнькой мускулатури” доблесної міліції. Народ з усього того мав побачити, хто шишку “в городє дєржіт”.
Шоу не обійшлось без реального викручування рук барабанщику групи “Тінь сонця”, яка мала взяти участь в заходах присвячених трьохріччю з дня початку акції “Україна без Кучми”.
На цьому дещо оперетковому тлі переможці у перегонах до російської держдуми виглядають такими собі “Добринями Нікітічами”. Один з них, лідер “Родіни” Сергій Глазьєв в інтерв’ю “Українській правді” заявив: “Позиція стосовно вашої країни повинна бути такою, як у мене до моєї дружини. Має бути природнє возз’єднання двох сестер, де кожна намагається бути першою красунею, але при цьому заводить незрозумілих “хахалєй”.
Фраза винесена в заголовок матеріалу резюмує позицію російського богатиря: “Україні і Росії треба рухатись до возз’єднання. Аж до єдиної держави”.
Розумовий вензель Глазьєва в паралельному інтерв’ю органічно доповнив Володимир Жириновський: “Нарешті настала стабільність. Все! Ні комуністів, ні демократів. Нормальний державний режим. Народний капіталізм, соціальне суспільство, дотримання закону по всій території, тверда боротьба з тероризмом.”.
Далі Вольфович розійшовся не на жарт: “Нічого по Україні поганого немає. Хочемо, щоб були гарні відносини. А будете чудити – вам тільки гірше! Світ по-українськи не заговорив, а по-російськи вже говорить...”
На запитання про Тузлу Жиріновський вибухнув: “Так, забудь цю Тузлу нахєр! Я вже забув, а ви все мучитесь. Кучму будуть забирати по сценарію Шеварднадзе. Репетиція буде у Кишиневі... А потім зубки об Москву зламаються... Нехай ваші спецслужби пришлють мені гонорар. У них ще є час бігти на Луб’янку і влаштуватися на роботу в Бєлгороді.” Кінець цитати, яка вкотре нагадує, що людина – це стиль. В цьому окремому випадку конкретна людина репрезентує стиль конкретної держави.
Ну, а все гамузом воно подібне до мовлення мешканців жовтого дому або ж регулярних мордобійників на форумах “Павутини”. Останнім часом їх турбує конституційна реформа в Україні. Все це вони коментують по-своєму: “Народ інтернетний ніяк не в’їде: чи то юристи у тому Суді Конституційному малограмотні, чи може якихось грибочків об’їлися? Але й депутати не пасуть задніх - голосують за що попало, аби за владу...”.
Начитавшись подібних діалогів рядовий користувач ніяк не допре, де того дурдому більше: у верхніх ешелонах влади чи в Інтернеті? Віктор Недоступ. “Палата №6”.
Віктор Недоступ
На форумі сайту “Про-Ю-Ей” відвідувач відзначає: “Цікава тенденція зняття з посад. Ющенко, голова Нацбанку, Тарасюк, міністр іноземних справ, Стельмах, голова Нацбанку, Ющенко, прем’єр-міністр, Мітюков, міністр фінансів, – все це люди, які були на своєму місці: вони грамотні, компетентні, розумні. На їхньому тлі наш президент ненаглядний виглядає повним клоуном. Чого ж їх зняли? Тому, що заважали підібратися до корита, в якому - наші податки, невиплачені зарплатні, пенсії, освіта наших дітей та багато іншого, що ми заробили та не отримали. Чому ж ми знов і знов обираємо до парламенту і у президенти людей, які нас обкрадають, принижують та дурять? Невже за ті 20-ть гривень, що роздавали перед виборами?”
На форумі “Української правди” такий собі Доктор відреагував на рішення Конституційного Суду: “Це ж треба так стати раком! Як ще можна тлумачити 103-ю статтю Конституції: Президент України обирається громадянами України на основі загального, прямого і рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.”? Навіть у присязі президента говориться: “Я... волею народу обраний Президентом України...” Тепер що, переробити? “Я, ... волею Медведчуркісів обраний казна-ким казна-чого”...
На форумі сайту “Подробиці” один з відвідувачів окреслив ситуацію в інший спосіб: “Фактично народ делегує своє право обирати Президента парламентарям. А у тих – свої партійні інтереси на першому місці. Президент стає маріонеткою групи, що його обрала. А народу що робити?”
На форумі “Майдану” вважають що ситуація латентно-вибухова. Тобто може вибухнути у некерований бік, але якось латентно.
Такий собі Мінор пише: “Не сумніваюсь, що латентно-вибухова, але сумніваюсь, що опозиція має чітку програму дій на такий випадок. На відміну від Ющенка саме Тимошенко може повести людей, але чи захоче тоді залізна Ю поступатись м’якотілому Ющенкові? Це цікаве питання. Ясно одне: після такого рішення Конституційного Суду опозиція має розробити план порятунку демократії.”
А на форумі сайту “Нашої України” один з постійних відвідувачів процитував Конституцію України: “ Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.”
Андрій Охрімович
Не знаю, як там з узурпацією державної влади, а ось під сумнів поставити можна все. Особливо, коли оте “все” відбувається в Росії, країні великих чудес та неординарних рішень. Мешканцям цієї казкової території нічого не варто Храм Христа Спасителя у кліп ока перетворити на “клюб”.
Ну, а про те, які у тому “клюбі” можуть бути танці, розповість нам Гурам Петріашвілі. Недавно він блукав “Рамблєром” і дещо там таки надибав.
Гурам Петріашвілі
На “Рамблері” у відділі “Політика. Хто править Росією” я прочитав наступне: “Люди року” за версією Російського біографічного інституту. Другого грудня у Храмі Христа Спасителя відбулась одинадцята церемонія нагородження лауреатів премії...
Перше, що мені, православному християнину, захотілось зробити, це перехреститись... А потім знову і знову перечитав повідомлення. Може я помилився і не так зрозумів? А може, то був жарт? Але ніхто не збирався жартувати. Люди зібрались у Храмі, себто в домі Бога, а потім деякі з них оголосили, що деякі інші є “Людьми року”, себто кращими людьми Росії. І все це відбувалося у Храмі Христа Спасителя.
Навіщо було збудовано Храм? Хіба, не задля слави Господа!? Що думав Господь, дивлячись на метушливе порпання суєтних істот у Своєму Храмі?
Великий не тільки талантом, а в першу чергу, своїм серцем Людвіг Ван Бетховен сказав: “Одна людина може бути кращою від іншої тільки добротою.” Це слова істинного християнина. Адже вчення Христа – це вчення про Добру Душу. Чи можна влаштовувати змагання з доброти? Людина, яка робить добро, щоб стати чемпіоном з доброти, не є доброю людиною. Та й не в доброті змагаються люди, які претендують на звання “Людина року”. Це чисто пропагандивний захід, який не служить ані Богові, ані народу. Потрібно це тільки владоможцям, задля творення образу персони уважної до проблем народу та окремих людей.
Творення кумирів і кумирчиків – діло смішне і неприйнятне для віруючої людини, незалежно від того, хто вона: мусульманин, юдей, чи буддист... Тим більше, неприйнятно і смішно проводити такі заходи в Храмі. Скажу більше – це святотатство...
Андрій Охрімович
Мають рацію мистецтвознавці, кажучи, що культура залипає у “Павутину”. Кожна поважна художня галерея, ансамбль, художник чи музикант повально відкривають власні сайти і “вивішують” там чудові шедеври, плекаючи тим самим благородну надію прихильників своїх довести до екстазу.
Подібна тенденція притаманна не лише для Заходу, а й у карикатурному СНД набуває популярності. Відкриття інформаційного сайту коштує там дешевше, аніж запис і тиражування музичного альбому. Якраз про це втирають користувачам електронні агенції mignews.com.ua та newsru.com.
Тему досліджує Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Мій похід до українського “чарунку” “глобальної павутини” відкрив цілий мистецький світ, де можна прогулятися залами не лише Національного художнього музею України, а й численними художніми галереями. Таким чином, цілком матеріальні заклади культури знайшли своє місце у віртуальному світі, і непогано себе там почувають.
Чудово почуваються в Інтернеті і українські музичні колективи та виконавці: від “ВВ” і “Гайдамаків”, Олександра Пономарьова і Наталі Могилевської до “Перкалаби”, “Фарбованого лиса” і “Кам’яного гостя”. Взагалі стало модним явищем: презентувати свій музичний альбом і “вивішувати” його композиції на сайті. Тож фанатам гуртів варто відвідати сайти perkalaba.com.ua, lis.modus.net.ua, quadragesima.kiev.ua та інші, щоб ознайомитися з останніми музичними новинками” від улюбленців.
Тим самим шляхом пішов і київський гурт “Матросов ансамбль”, соліст якого Андрій Таранов каже:
Андрій Таранов
Через те, що Інтернет не настільки комерціоналізована річ, то є багато можливостей робити це в іншій реальності. Так само і тут ми зробили свій сайт. Ми маємо зараз весь матеріал вивішений там. Насправді, коли ми зробили запис, то задумалися над тим, чи варто вивішувати все, тому що більшість людей, які хотіли б купити собі наш диск, вони, начебто, його і не куплять. Але ми розуміємо, що це дурні амбіції, і наша ціль зараз пов’язана з тим, щоб поширити те, що ми робимо.
Богдана Костюк
Втечу в Інтернет соліст групи “Кам’яний гість” Юрій Верес пояснює відсутністю фінансування музичних проектів з боку сучасних меценатів.
Юрій Верес
Рок-гуртам зараз дуже важко. Кожна із команд стоїть зараз перед вибором: або ти комерційна, або ти творча. Везе тим, у кого виходить комерційно. А ще більше везе тим, хто може ці дві речі поєднати.
Богдана Костюк
Але навіть цілком успішні, “розкручені” виконавці зрозуміли переваги існування своїх творчих здобутків не лише на концертах, фестивалях і компактах, а й у “Павутині”. Адже Інтернет охоплює своєю сіткою весь світ, що, у свою чергу, відкриває перед музикантами можливість “і себе показати, і світ послухати”. “Від такого PR-у, як Інтернет, ще ніхто не відмовлявся,” - стверджує Мадонна на сайті billboard.com, презентуючи новий музичний альбом користувачам “Павутини”.
Андрій Охрімович
Від віртуальних музичних проектів та інших інтернет-проблем спробуємо перескочити до конкретики окремо взятих населених пунктів. Бо хіба ж не цікаво, яким чином “всесвітня павутина” заплутує їхні вулиці, площі, будинки, людей, песиків, котиків і так далі і таке інше...
У Київській області є кілька міст, де Інтерент полюбили швидко, надовго і дуже всерйоз. Серед них не останнє місце займає білякиївське місто Бровари. Ну, а про те, що там таке конкретно, в “натурє”, чи ще якимось способом відбувається, розповідає Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Сьогодні в Броварах кілька інтернет-провайдерів. Товариство “УТК” (така скорочена його назва) одне з найпотужніших. Його послуги відзначаються високою якістю через те, що здійснюються через свою сучасну телефонну станцію і кабельну мережу.
Регіональний директор товариства УТК Тетяна Савчук розповідає, що з підключення абонентів проблеми немає.
Тетяна Савчук
Якщо для роботи, то це займає багато часу, і краще купувати пакет на місяць. Якщо погодинний, то по 5 гривень ви можете користуватися. Просто це одна година роботи в день, але ми за цю годину намагаємося надавати якісний Інтернет.
Володимир Ляшко
А якщо, наприклад, людина буде користуватися Інтернетом три години на день?
Тетяна Савчук
Якщо ви будете підключатися по годинному доступу, то це буде коштувати 15 гривень. А після 8-ї - це буде коштувати 7,50.
Володимир Ляшко
Вечірній Інтернет вдвічі дешевший, і цим користаються ті, хто вдень зайнятий на роботі чи на навчанні.
Хто і що шукає сьогодні в Інтернеті? Тетяна Савчук розповідає, що підлітки цікавляться здебільшого ігровими програмами, поширені послуги електронної пошти, довідкові системи з чинного законодавства і таке інше.
Якщо сім’я може собі дозволити придбати комп’ютер середньої потужності вартістю десь 2 000 гривень, він цілком задовольнить школяра і студента.
Усі ці послуги можна одержати і в сільській місцевості.
Ті, в кого дома комп’ютера немає, заходять до Інтеренет-кафе. Одне з них під назвою “Нет-Біт” знаходиться в центрі міста. Тут є 18 комп’ютерів. 1 година користування мережею коштує 5 гривень. Що ж тут захоплює підлітків?
Олег Пасько (адміністратор)
Це ігровий клуб.
Володимир Ляшко
А навчання їх якось цікавить?
Олег Пасько
Не особливо якось.
Володимир Ляшко
Молодь скидається грішми (в кого скільки є) і зависає в Інтернет-кафе надовго.
Теж запитання ставлю його відвідувачам.
Відвідувач
І розважитися заходимо, і для навчання.
Володимир Ляшко
А у вас вдома є комп’ютер?
Відвідувач
Є.
Володимир Ляшко
А він приєднаний до Інтернету?
Відвідувач
Ні, це дуже дорого.
Володимир Ляшко
Адміністратор Інтернет-кафе каже, що тут сумлінно стежать за чистотою і режимом провітрювання. А от щодо того, стільки сидіти школяреві перед екраном комп’ютера, бо це далеко не безневинне заняття для здоров’я, це вже залежить від загальної культури і обізнаності молоді та її батьків.
Андрій Охрімович
І на завершення бородатий, несмішний, але дуже повчальний афоризм.
“Вершник без голови сам по собі не страшний. Страшно, коли він галопує на чолі ескадрону.”
На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Минулий тиждень Київ завершив бездарною демонстрацією “жидєнькой мускулатури” доблесної міліції. Народ з усього того мав побачити, хто шишку “в городє дєржіт”.
Шоу не обійшлось без реального викручування рук барабанщику групи “Тінь сонця”, яка мала взяти участь в заходах присвячених трьохріччю з дня початку акції “Україна без Кучми”.
На цьому дещо оперетковому тлі переможці у перегонах до російської держдуми виглядають такими собі “Добринями Нікітічами”. Один з них, лідер “Родіни” Сергій Глазьєв в інтерв’ю “Українській правді” заявив: “Позиція стосовно вашої країни повинна бути такою, як у мене до моєї дружини. Має бути природнє возз’єднання двох сестер, де кожна намагається бути першою красунею, але при цьому заводить незрозумілих “хахалєй”.
Фраза винесена в заголовок матеріалу резюмує позицію російського богатиря: “Україні і Росії треба рухатись до возз’єднання. Аж до єдиної держави”.
Розумовий вензель Глазьєва в паралельному інтерв’ю органічно доповнив Володимир Жириновський: “Нарешті настала стабільність. Все! Ні комуністів, ні демократів. Нормальний державний режим. Народний капіталізм, соціальне суспільство, дотримання закону по всій території, тверда боротьба з тероризмом.”.
Далі Вольфович розійшовся не на жарт: “Нічого по Україні поганого немає. Хочемо, щоб були гарні відносини. А будете чудити – вам тільки гірше! Світ по-українськи не заговорив, а по-російськи вже говорить...”
На запитання про Тузлу Жиріновський вибухнув: “Так, забудь цю Тузлу нахєр! Я вже забув, а ви все мучитесь. Кучму будуть забирати по сценарію Шеварднадзе. Репетиція буде у Кишиневі... А потім зубки об Москву зламаються... Нехай ваші спецслужби пришлють мені гонорар. У них ще є час бігти на Луб’янку і влаштуватися на роботу в Бєлгороді.” Кінець цитати, яка вкотре нагадує, що людина – це стиль. В цьому окремому випадку конкретна людина репрезентує стиль конкретної держави.
Ну, а все гамузом воно подібне до мовлення мешканців жовтого дому або ж регулярних мордобійників на форумах “Павутини”. Останнім часом їх турбує конституційна реформа в Україні. Все це вони коментують по-своєму: “Народ інтернетний ніяк не в’їде: чи то юристи у тому Суді Конституційному малограмотні, чи може якихось грибочків об’їлися? Але й депутати не пасуть задніх - голосують за що попало, аби за владу...”.
Начитавшись подібних діалогів рядовий користувач ніяк не допре, де того дурдому більше: у верхніх ешелонах влади чи в Інтернеті? Віктор Недоступ. “Палата №6”.
Віктор Недоступ
На форумі сайту “Про-Ю-Ей” відвідувач відзначає: “Цікава тенденція зняття з посад. Ющенко, голова Нацбанку, Тарасюк, міністр іноземних справ, Стельмах, голова Нацбанку, Ющенко, прем’єр-міністр, Мітюков, міністр фінансів, – все це люди, які були на своєму місці: вони грамотні, компетентні, розумні. На їхньому тлі наш президент ненаглядний виглядає повним клоуном. Чого ж їх зняли? Тому, що заважали підібратися до корита, в якому - наші податки, невиплачені зарплатні, пенсії, освіта наших дітей та багато іншого, що ми заробили та не отримали. Чому ж ми знов і знов обираємо до парламенту і у президенти людей, які нас обкрадають, принижують та дурять? Невже за ті 20-ть гривень, що роздавали перед виборами?”
На форумі “Української правди” такий собі Доктор відреагував на рішення Конституційного Суду: “Це ж треба так стати раком! Як ще можна тлумачити 103-ю статтю Конституції: Президент України обирається громадянами України на основі загального, прямого і рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.”? Навіть у присязі президента говориться: “Я... волею народу обраний Президентом України...” Тепер що, переробити? “Я, ... волею Медведчуркісів обраний казна-ким казна-чого”...
На форумі сайту “Подробиці” один з відвідувачів окреслив ситуацію в інший спосіб: “Фактично народ делегує своє право обирати Президента парламентарям. А у тих – свої партійні інтереси на першому місці. Президент стає маріонеткою групи, що його обрала. А народу що робити?”
На форумі “Майдану” вважають що ситуація латентно-вибухова. Тобто може вибухнути у некерований бік, але якось латентно.
Такий собі Мінор пише: “Не сумніваюсь, що латентно-вибухова, але сумніваюсь, що опозиція має чітку програму дій на такий випадок. На відміну від Ющенка саме Тимошенко може повести людей, але чи захоче тоді залізна Ю поступатись м’якотілому Ющенкові? Це цікаве питання. Ясно одне: після такого рішення Конституційного Суду опозиція має розробити план порятунку демократії.”
А на форумі сайту “Нашої України” один з постійних відвідувачів процитував Конституцію України: “ Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.”
Андрій Охрімович
Не знаю, як там з узурпацією державної влади, а ось під сумнів поставити можна все. Особливо, коли оте “все” відбувається в Росії, країні великих чудес та неординарних рішень. Мешканцям цієї казкової території нічого не варто Храм Христа Спасителя у кліп ока перетворити на “клюб”.
Ну, а про те, які у тому “клюбі” можуть бути танці, розповість нам Гурам Петріашвілі. Недавно він блукав “Рамблєром” і дещо там таки надибав.
Гурам Петріашвілі
На “Рамблері” у відділі “Політика. Хто править Росією” я прочитав наступне: “Люди року” за версією Російського біографічного інституту. Другого грудня у Храмі Христа Спасителя відбулась одинадцята церемонія нагородження лауреатів премії...
Перше, що мені, православному християнину, захотілось зробити, це перехреститись... А потім знову і знову перечитав повідомлення. Може я помилився і не так зрозумів? А може, то був жарт? Але ніхто не збирався жартувати. Люди зібрались у Храмі, себто в домі Бога, а потім деякі з них оголосили, що деякі інші є “Людьми року”, себто кращими людьми Росії. І все це відбувалося у Храмі Христа Спасителя.
Навіщо було збудовано Храм? Хіба, не задля слави Господа!? Що думав Господь, дивлячись на метушливе порпання суєтних істот у Своєму Храмі?
Великий не тільки талантом, а в першу чергу, своїм серцем Людвіг Ван Бетховен сказав: “Одна людина може бути кращою від іншої тільки добротою.” Це слова істинного християнина. Адже вчення Христа – це вчення про Добру Душу. Чи можна влаштовувати змагання з доброти? Людина, яка робить добро, щоб стати чемпіоном з доброти, не є доброю людиною. Та й не в доброті змагаються люди, які претендують на звання “Людина року”. Це чисто пропагандивний захід, який не служить ані Богові, ані народу. Потрібно це тільки владоможцям, задля творення образу персони уважної до проблем народу та окремих людей.
Творення кумирів і кумирчиків – діло смішне і неприйнятне для віруючої людини, незалежно від того, хто вона: мусульманин, юдей, чи буддист... Тим більше, неприйнятно і смішно проводити такі заходи в Храмі. Скажу більше – це святотатство...
Андрій Охрімович
Мають рацію мистецтвознавці, кажучи, що культура залипає у “Павутину”. Кожна поважна художня галерея, ансамбль, художник чи музикант повально відкривають власні сайти і “вивішують” там чудові шедеври, плекаючи тим самим благородну надію прихильників своїх довести до екстазу.
Подібна тенденція притаманна не лише для Заходу, а й у карикатурному СНД набуває популярності. Відкриття інформаційного сайту коштує там дешевше, аніж запис і тиражування музичного альбому. Якраз про це втирають користувачам електронні агенції mignews.com.ua та newsru.com.
Тему досліджує Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Мій похід до українського “чарунку” “глобальної павутини” відкрив цілий мистецький світ, де можна прогулятися залами не лише Національного художнього музею України, а й численними художніми галереями. Таким чином, цілком матеріальні заклади культури знайшли своє місце у віртуальному світі, і непогано себе там почувають.
Чудово почуваються в Інтернеті і українські музичні колективи та виконавці: від “ВВ” і “Гайдамаків”, Олександра Пономарьова і Наталі Могилевської до “Перкалаби”, “Фарбованого лиса” і “Кам’яного гостя”. Взагалі стало модним явищем: презентувати свій музичний альбом і “вивішувати” його композиції на сайті. Тож фанатам гуртів варто відвідати сайти perkalaba.com.ua, lis.modus.net.ua, quadragesima.kiev.ua та інші, щоб ознайомитися з останніми музичними новинками” від улюбленців.
Тим самим шляхом пішов і київський гурт “Матросов ансамбль”, соліст якого Андрій Таранов каже:
Андрій Таранов
Через те, що Інтернет не настільки комерціоналізована річ, то є багато можливостей робити це в іншій реальності. Так само і тут ми зробили свій сайт. Ми маємо зараз весь матеріал вивішений там. Насправді, коли ми зробили запис, то задумалися над тим, чи варто вивішувати все, тому що більшість людей, які хотіли б купити собі наш диск, вони, начебто, його і не куплять. Але ми розуміємо, що це дурні амбіції, і наша ціль зараз пов’язана з тим, щоб поширити те, що ми робимо.
Богдана Костюк
Втечу в Інтернет соліст групи “Кам’яний гість” Юрій Верес пояснює відсутністю фінансування музичних проектів з боку сучасних меценатів.
Юрій Верес
Рок-гуртам зараз дуже важко. Кожна із команд стоїть зараз перед вибором: або ти комерційна, або ти творча. Везе тим, у кого виходить комерційно. А ще більше везе тим, хто може ці дві речі поєднати.
Богдана Костюк
Але навіть цілком успішні, “розкручені” виконавці зрозуміли переваги існування своїх творчих здобутків не лише на концертах, фестивалях і компактах, а й у “Павутині”. Адже Інтернет охоплює своєю сіткою весь світ, що, у свою чергу, відкриває перед музикантами можливість “і себе показати, і світ послухати”. “Від такого PR-у, як Інтернет, ще ніхто не відмовлявся,” - стверджує Мадонна на сайті billboard.com, презентуючи новий музичний альбом користувачам “Павутини”.
Андрій Охрімович
Від віртуальних музичних проектів та інших інтернет-проблем спробуємо перескочити до конкретики окремо взятих населених пунктів. Бо хіба ж не цікаво, яким чином “всесвітня павутина” заплутує їхні вулиці, площі, будинки, людей, песиків, котиків і так далі і таке інше...
У Київській області є кілька міст, де Інтерент полюбили швидко, надовго і дуже всерйоз. Серед них не останнє місце займає білякиївське місто Бровари. Ну, а про те, що там таке конкретно, в “натурє”, чи ще якимось способом відбувається, розповідає Володимир Ляшко.
Володимир Ляшко
Сьогодні в Броварах кілька інтернет-провайдерів. Товариство “УТК” (така скорочена його назва) одне з найпотужніших. Його послуги відзначаються високою якістю через те, що здійснюються через свою сучасну телефонну станцію і кабельну мережу.
Регіональний директор товариства УТК Тетяна Савчук розповідає, що з підключення абонентів проблеми немає.
Тетяна Савчук
Якщо для роботи, то це займає багато часу, і краще купувати пакет на місяць. Якщо погодинний, то по 5 гривень ви можете користуватися. Просто це одна година роботи в день, але ми за цю годину намагаємося надавати якісний Інтернет.
Володимир Ляшко
А якщо, наприклад, людина буде користуватися Інтернетом три години на день?
Тетяна Савчук
Якщо ви будете підключатися по годинному доступу, то це буде коштувати 15 гривень. А після 8-ї - це буде коштувати 7,50.
Володимир Ляшко
Вечірній Інтернет вдвічі дешевший, і цим користаються ті, хто вдень зайнятий на роботі чи на навчанні.
Хто і що шукає сьогодні в Інтернеті? Тетяна Савчук розповідає, що підлітки цікавляться здебільшого ігровими програмами, поширені послуги електронної пошти, довідкові системи з чинного законодавства і таке інше.
Якщо сім’я може собі дозволити придбати комп’ютер середньої потужності вартістю десь 2 000 гривень, він цілком задовольнить школяра і студента.
Усі ці послуги можна одержати і в сільській місцевості.
Ті, в кого дома комп’ютера немає, заходять до Інтеренет-кафе. Одне з них під назвою “Нет-Біт” знаходиться в центрі міста. Тут є 18 комп’ютерів. 1 година користування мережею коштує 5 гривень. Що ж тут захоплює підлітків?
Олег Пасько (адміністратор)
Це ігровий клуб.
Володимир Ляшко
А навчання їх якось цікавить?
Олег Пасько
Не особливо якось.
Володимир Ляшко
Молодь скидається грішми (в кого скільки є) і зависає в Інтернет-кафе надовго.
Теж запитання ставлю його відвідувачам.
Відвідувач
І розважитися заходимо, і для навчання.
Володимир Ляшко
А у вас вдома є комп’ютер?
Відвідувач
Є.
Володимир Ляшко
А він приєднаний до Інтернету?
Відвідувач
Ні, це дуже дорого.
Володимир Ляшко
Адміністратор Інтернет-кафе каже, що тут сумлінно стежать за чистотою і режимом провітрювання. А от щодо того, стільки сидіти школяреві перед екраном комп’ютера, бо це далеко не безневинне заняття для здоров’я, це вже залежить від загальної культури і обізнаності молоді та її батьків.
Андрій Охрімович
І на завершення бородатий, несмішний, але дуже повчальний афоризм.
“Вершник без голови сам по собі не страшний. Страшно, коли він галопує на чолі ескадрону.”
На цьому все. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
