Белград, 2 грудня 2003 – Прем’єр Дюканович прийняв групу гiмназистiв вiдповiв на їхнi запитання про дiяльнiсть державного апарату та про перспективи молодi в республiцi. Гостi, мiж iншим, поставили запитання, чому на дверях ще стоїть дошка з iменем колишнього голови уряду Филипа Вуяновича, котрий кiлька мiсяцiв тому став президентом Чорногорiї. Дюканович вiдповiв, що вiн входить в бюро через побiчнi дверi та, що згаданої дошки не мiг бачити.
Та йдеться тут не про недбалiсть адмiнiстрацiї. Прем’єр сказав своїм юним гостям, що вiн здiйснив свої полiтичнi амбiцiї та що втомився вiд полiтики. Дюканович нагадав, що вiн вперше став головою уряду, коли йому було 29 рокiв. Згодом його двiчi обирали президентом Чорногорiї. Наразi вiн знову очолює владу.
На початку полiтичної кар’єри Дюканович був палким прихильником сербського президента Слободана Милошевича. В серединi дев’яностих рокiв вiн став його завзятим опонентом і надiйною опорою демократичних сил у Сербiї. Белград вклав чимало зусиль для усунення Дюкановича. Проте молодий чорногорець не здавався й нарештi перемiг. Саме через полiтичний та економiчний тиск Сербiї вiн розпочав виступати за незалежнiсть Чорногорiї, в чому його наразi, згiдно з опитуваннями, пiдтримує бiльше половини землякiв.
Дюканович каже, що чорногорське суспiльство стабiльне та, що не було б драматичних змiн у разi, якщо б вiн покинув полiтичну сцену. Сорокаоднолiтнiй прем’єр пояснює, що вiн за фахом економіст і хотiв би займатися бiзнесом. Така його заява стала несподiванкою. Посилаючися на героїчну традицiю предкiв, чорногорцi завжди кажуть, що вони нiколи не вiдступають і не здаються. Та не лише чорногорцi. Полiтичнi дiячi на Балканах рiдко покидають посади добровiльно. Саме через це заява Дюкановича викликала увагу як його землякiв, так і оглядачiв у регiонi. Щоправда, вiн не уточнив, коли має намiр пошукати iнше робоче мiсце.
Та йдеться тут не про недбалiсть адмiнiстрацiї. Прем’єр сказав своїм юним гостям, що вiн здiйснив свої полiтичнi амбiцiї та що втомився вiд полiтики. Дюканович нагадав, що вiн вперше став головою уряду, коли йому було 29 рокiв. Згодом його двiчi обирали президентом Чорногорiї. Наразi вiн знову очолює владу.
На початку полiтичної кар’єри Дюканович був палким прихильником сербського президента Слободана Милошевича. В серединi дев’яностих рокiв вiн став його завзятим опонентом і надiйною опорою демократичних сил у Сербiї. Белград вклав чимало зусиль для усунення Дюкановича. Проте молодий чорногорець не здавався й нарештi перемiг. Саме через полiтичний та економiчний тиск Сербiї вiн розпочав виступати за незалежнiсть Чорногорiї, в чому його наразi, згiдно з опитуваннями, пiдтримує бiльше половини землякiв.
Дюканович каже, що чорногорське суспiльство стабiльне та, що не було б драматичних змiн у разi, якщо б вiн покинув полiтичну сцену. Сорокаоднолiтнiй прем’єр пояснює, що вiн за фахом економіст і хотiв би займатися бiзнесом. Така його заява стала несподiванкою. Посилаючися на героїчну традицiю предкiв, чорногорцi завжди кажуть, що вони нiколи не вiдступають і не здаються. Та не лише чорногорцi. Полiтичнi дiячi на Балканах рiдко покидають посади добровiльно. Саме через це заява Дюкановича викликала увагу як його землякiв, так і оглядачiв у регiонi. Щоправда, вiн не уточнив, коли має намiр пошукати iнше робоче мiсце.
