Варшава, 24 листопада 2003 - Перші сторінки понеділкових польських газет присвячені мирному переворотові у Грузії. І хоч чільні польські політики утрималися від коментарів, зате активно події у Грузії коментують відомі публіцисти. Більшість коментаторів погоджуються з тим, що тепер перед грузинами стоїть важке завдання демонтажу поваленої системи і побудови сучасного громадянського суспільства.
Одним з небагатьох польських політиків, що висловилися публічно про зміну влади у Грузії став радник президента Польщі з міжнародних питань, колишній посол Польщі у Росії, Станіслав Цьосек. Станіслав Цьосек висловив припущення, що грузинські події відбувалися згідно зі сценарієм, узгодженим між Москвою та Вашингтоном.
Мотивуючи цю думку, Станіслав Цьосек нагадав, що через Грузію проходять транзитні шляхи енергоносіїів – нафти та газу. Крім того, для Росії було б дуже недобре, якби на її південних кордонах “почало кипіти”, сказав Цьосек. А для Америки ця країна важлива ще й з точки зору боротьби з тероризмом. На думку Цьосека рішення Шеварднадзе про відставку без боротьби буде оцінене позитивно і що можливо нова влада питатиме у нього політичних рад.
Менш коректними виявилися польські публіцисти. Головний редактор “Газети виборчої”, легендарний антикомуніст-дисидент Адам Міхнік на сторінках своєї газети називає Шеварднадзе “старим лисом, котрий умів маневрувати між Москвою та Вашингтоном”. “Грузія напевно не була демократією британського типу, але теж не була диктатурою типу Туркменистану”, – пише Адам Міхнік. На думку головного редактора “Газети виборчої”, якби Шеварднадзе відмовився від влади два роки тому, став би національним героєм Грузії, а тепер став її прокляттям. Фальшування виборів, порушення всіх правил привело грузинського лідера до поразки.
Публіцист другого за величиною і впливовістю польського видання - газети «Жечпосполіта» Славомір Поповський нагадує, що в історії Грузії це перший випадок, коли революційна зміна влади пройшла без кровопролиття. Тепер грузини повинні здати екзамен на зрілість демократії і громадянського суспільства, пише Славомір Поповський і додає: «Вони зможуть здати цей екзамен, якщо зуміють зберегти єдність, що її поділена опозиція змогла проявити в момент оксамитової революції. Але зберегти цю єдність у Грузії буде дуже непросто”.
Одним з небагатьох польських політиків, що висловилися публічно про зміну влади у Грузії став радник президента Польщі з міжнародних питань, колишній посол Польщі у Росії, Станіслав Цьосек. Станіслав Цьосек висловив припущення, що грузинські події відбувалися згідно зі сценарієм, узгодженим між Москвою та Вашингтоном.
Мотивуючи цю думку, Станіслав Цьосек нагадав, що через Грузію проходять транзитні шляхи енергоносіїів – нафти та газу. Крім того, для Росії було б дуже недобре, якби на її південних кордонах “почало кипіти”, сказав Цьосек. А для Америки ця країна важлива ще й з точки зору боротьби з тероризмом. На думку Цьосека рішення Шеварднадзе про відставку без боротьби буде оцінене позитивно і що можливо нова влада питатиме у нього політичних рад.
Менш коректними виявилися польські публіцисти. Головний редактор “Газети виборчої”, легендарний антикомуніст-дисидент Адам Міхнік на сторінках своєї газети називає Шеварднадзе “старим лисом, котрий умів маневрувати між Москвою та Вашингтоном”. “Грузія напевно не була демократією британського типу, але теж не була диктатурою типу Туркменистану”, – пише Адам Міхнік. На думку головного редактора “Газети виборчої”, якби Шеварднадзе відмовився від влади два роки тому, став би національним героєм Грузії, а тепер став її прокляттям. Фальшування виборів, порушення всіх правил привело грузинського лідера до поразки.
Публіцист другого за величиною і впливовістю польського видання - газети «Жечпосполіта» Славомір Поповський нагадує, що в історії Грузії це перший випадок, коли революційна зміна влади пройшла без кровопролиття. Тепер грузини повинні здати екзамен на зрілість демократії і громадянського суспільства, пише Славомір Поповський і додає: «Вони зможуть здати цей екзамен, якщо зуміють зберегти єдність, що її поділена опозиція змогла проявити в момент оксамитової революції. Але зберегти цю єдність у Грузії буде дуже непросто”.
