Прага, 24 листопада 2003 – Жадоба влади у пострадянських політичних сил за минулі 12 років не стала меншою. Є багато причин цього. Особливо ж у політичному посередництві старого московського центру, котрий на пострадянських теренах опирається на старі радянські кадри: Олександра Лукашенка, Нурсултана Назарбаєва, Леоніда Кучму. Завдяки цьому, зокрема, й стало можливим повернення до влади у Грузії Едуарда Шеварднадзе. Правда, він вдало покинув свій керівний пост у цій республіці в 1991 році, напередодні ДКНС – ГКЧП. Дехто навіть не виключає ще одного повернення Шеварднадзе, бо дуже вже легко погодився він на передачу влади, за посередництва Москви. Чи можливі подібні посередницькі варіанти для політичних змін в Україні? Цього спостерігачі не лише не виключають, але й очікують. Які ж можливі варіанти посередницької демократії в Україні?
Ось і сьогодні прийшло повідомлення про прибуття до Києва заступника глави кремлівської адміністрації Дмитра Козака, це, як нагадують спостерігачі, путінський «старопетербуржець» з українським корінням. Правда, справжня мета візиту Дмитра Козака, за твердженнями російських джерел, ніби-то консультації на Банковій стосовно врегулювання придністровського конфлікту. Хоча тема Придністров’я сьогодні якось не дуже актуальна на гарячому політичному горизонті України.
Опозиція в Україні з оптимізмом зустріла події в Грузії і налаштована досить радикально. У заяві Української Народної партії, котра входить до блоку «Наша Україна» підкреслено, що «успіх опозиції у Грузії має стати прикладом для нашого народу» і далі ведеться у документі УНП, що Президент України вкотре виявився не на висоті, «...він зі своєю командою не зумів розгледіти фальсифікації результатів парламентських виборів у Грузії... Обіймаючи посаду Голови ради глав СНД..., він своєю заявою від 22 листопада знову поставив Україну поза колом держав, які сповідують європейські демократичні цінності». Мається на увазі підтримка Леонідом Кучмою, як главою СНД ,президента Грузії Едуарда Шеварднадзе.
Блок Юлії Тимошенко вважає, що події в Грузії, як «досвід мирної, безкровної революції», мусять бути взяті «на озброєння в Україні». Чи не мали у БЮТі на увазі досвід і теперішню позицію саме Ніно Бурджанадзе в Тбілісі?
Але особливою оригінальністю відзначається заява, щодо грузинських подій, представника Соціалістичної партії України Юрія Луценка, у якій він підкреслив: «Українська опозиція відтепер може вчитися не лише на власних помилках часів «Україна без Кучми», але й на успіхах «Грузії без Шеварднадзе».
Правда, ніхто з опозиції ще не відреагував офіційно саме на роль російського фактора і посередництва у грузинській революції. Але у Росії, окрім оцінок сьогоднішнього візиту до Києва першого заступника глави адміністрації Володимира Путіна Дмитра Козака, вже з’явилися певні оцінки - прогнози майбутніх подій в Україні. Так, російське видання «Правда. Ру» пише, що «майбутнє Росії вирішується в Україні», маючи на увазі наступні президентські вибори. Правда, як підкреслюють досить солідні західні аналітики, якщо ці вибори в Україні відбудуться у запланований час, восени наступного року. А тим часом українська опозиція кличе народ під стіни Верховної Ради і уряду на акцію протесту 27 листопада з гаслами «Геть!...». І це також мирна демонстрація.
Ось і сьогодні прийшло повідомлення про прибуття до Києва заступника глави кремлівської адміністрації Дмитра Козака, це, як нагадують спостерігачі, путінський «старопетербуржець» з українським корінням. Правда, справжня мета візиту Дмитра Козака, за твердженнями російських джерел, ніби-то консультації на Банковій стосовно врегулювання придністровського конфлікту. Хоча тема Придністров’я сьогодні якось не дуже актуальна на гарячому політичному горизонті України.
Опозиція в Україні з оптимізмом зустріла події в Грузії і налаштована досить радикально. У заяві Української Народної партії, котра входить до блоку «Наша Україна» підкреслено, що «успіх опозиції у Грузії має стати прикладом для нашого народу» і далі ведеться у документі УНП, що Президент України вкотре виявився не на висоті, «...він зі своєю командою не зумів розгледіти фальсифікації результатів парламентських виборів у Грузії... Обіймаючи посаду Голови ради глав СНД..., він своєю заявою від 22 листопада знову поставив Україну поза колом держав, які сповідують європейські демократичні цінності». Мається на увазі підтримка Леонідом Кучмою, як главою СНД ,президента Грузії Едуарда Шеварднадзе.
Блок Юлії Тимошенко вважає, що події в Грузії, як «досвід мирної, безкровної революції», мусять бути взяті «на озброєння в Україні». Чи не мали у БЮТі на увазі досвід і теперішню позицію саме Ніно Бурджанадзе в Тбілісі?
Але особливою оригінальністю відзначається заява, щодо грузинських подій, представника Соціалістичної партії України Юрія Луценка, у якій він підкреслив: «Українська опозиція відтепер може вчитися не лише на власних помилках часів «Україна без Кучми», але й на успіхах «Грузії без Шеварднадзе».
Правда, ніхто з опозиції ще не відреагував офіційно саме на роль російського фактора і посередництва у грузинській революції. Але у Росії, окрім оцінок сьогоднішнього візиту до Києва першого заступника глави адміністрації Володимира Путіна Дмитра Козака, вже з’явилися певні оцінки - прогнози майбутніх подій в Україні. Так, російське видання «Правда. Ру» пише, що «майбутнє Росії вирішується в Україні», маючи на увазі наступні президентські вибори. Правда, як підкреслюють досить солідні західні аналітики, якщо ці вибори в Україні відбудуться у запланований час, восени наступного року. А тим часом українська опозиція кличе народ під стіни Верховної Ради і уряду на акцію протесту 27 листопада з гаслами «Геть!...». І це також мирна демонстрація.
