Прага, 24 жовтня 2003 – Російські газети висміяли голову енергетичної компанії «ЄЕС Росії» Анатолія Чубайса за прямолінійність, з якою він доводив необхідність побудови нової «ліберальної імперії» в Росії. Але вони ніяк не коментують слова міністра оборони Сергія Іванова, який презентуючи нову воєнну доктрину Росії, говорив про ті самі речі, хіба що іншими словами. Це тому, вважають аналітики, що «ліберальна імперія», про потребу якої переконував у своєму програмному виступі російський ліберал та олігарх, уже будується на повну пару. Просто кандидат в депутати до Російської Державної Думи від Союзу Правих Сил сформулював і висловив ту політику, яку влада уникає назвати вголос. Тему продовжує Марія Щур.
Слово «імперія» ніхто із поважних російських політиків не наважувався висловити вголос уже понад десятиліття. Після кількох невдалих, завдяки втручанню Сполучених Штатів, спроб загострити стосунки з Україною навколо Криму, Севастополя та Чорноморського флоту в атмосфері демократизації єльцинської доби це слово вважалося лайливим. Настільки малоймовірним здавався поворот подій, що деякі навіть досвідчені вчені та фахівці з українсько-російських стосунків не вбачають нині серйозних проблем.
Говорить аналітик американського дослідницького центру Rand Corporation Роман Солчаник: «Протягом кількох років ми бачимо спад у напруженні між Києвом і Москвою. Чи воно повертається до того стану, який був у 1993 чи 1994 році? Важко сказати. Я схильний вважати, що до великої міри Росія так само, як і Україна, стали нормальними країнами, думаю люди займаються своїми власними справами. Я не схильний драматизувати якесь відродження російського імперіалізму в стосунках Києва з Москвою».
Проте в самій Росії ситуацію бачать зовсім інакше. Там говорять, що Росія готова діяти переважно в рамках закону, що вона не претендуватиме на територію сусідніх країн, проте вона хоче політично, економічно та військово домінувати в них. Представник молодої генерації російської політичної думки, автор книги «Українське питання» про Україну в Російській Імперії XVIII-XIX століття, Олексій Міллер говорить, що «імперія» - це вже не те, що було колись. А до реабілітації слова «імперія» та політики, яке воно означає, спричинилися глобальні зміни. «Для того, щоб зрозуміти появу слова «імперія» у новому контексті, потрібно вийти за межі Росії. І якщо ми подивимося на те, що протягом останніх кількох років, Сполучені Штати почали говорити про себе як про імперію, не соромлячись цього, то слово «імперія» набуло якісь нові риси, нове звучання, не обов’язково те, яке воно мало що 10 років тому, коли «імперія» могла бути лише «імперія зла», - говорить російський політолог.
З цим аргументом принципово не погоджуються у Сполучених Штатах. На різницю вказує Директор Інституту досліджень Конфлікту, Ідеології та Політики при Бостонському Університеті Урі Раанан: «Це абсолютно невірне порівняння. Бо ми говоримо про імперію, яка намагається захопити територію. Згадати хоча б дебати в російській Думі про прийняття інших країн, чи частин країн до складу Російської Федерації. Йдеться про Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, тобто про пряму анексію територій. Ані Сполучені Штати, ані Європейський Союз не претендують на територію інших країн».
Щодо промови Анатолія Чубайса, яку він виголосив наприкінці вересня, то американський професор говорить, що вона дивним чином співпала у головних своїх положеннях із новою воєнною доктриною Росії, оприлюдненою лише кількома днями пізніше. «На мою думку, є певний зв’язок між нею та останньою версією російської воєнної доктрини, головним елементом якої, на думку міністра оборони Сергія Іванова, є превентивні дії. Зауважте, превентивні дії у цілковито імперському контексті. Бо йдеться, серед іншого, про захист росіян та російськомовного населення за кордоном. Це чисто імперська концепція, бо йдеться не про російських громадян, чи російську територію, а російськомовну людину можна знайти будь-де у світі. Він також згадав про захист російських економічних інтересів. Це може бути Спільний Економічний Простір, з Україною Білоруссю та Казахстаном, а може бути і далеко за межами колишнього Радянського Союзу. Це дуже розпливчаті, а тому дуже небезпечні формулювання», - вважає Урі Раанан.
На його думку, Анатолій Чубайс, який тепер балотується до Думи від Союзу правих сил, добре знав зміст нової доктрини. Можливо, його виступ мав дещо пояснити, показати на прикладах та конкретизувати розпливчасті офіційні формулювання. Те, що провісником імперії став саме Чубайс, також, на думку аналітиків, не випадковість. Енергетичний монстр в руках цього олігарха може здійснити те, що не вдалося б здійснити військовими засобами. «ЄЕС Росії» уже поширив свій вплив на Кавказькі країни, Грузію та Вірменію, а тепер, згідно з останніми заявами Анатолія Чубайса, на черзі Україна.
Урі Раанан пояснює, чому саме зараз: «Гадаю, що ця активність пов’язана зі сподіванням Путіна на те, що Сполучені Штати зосереджені лише на проблеми Іраку. І що він, Путін, зробився незамінним для США, бо він забезпечує міжнародну підтримку, а тому Америка «проковтне» дії, які б раніше вона не сприйняла, тобто імперські доктрини та дії».
Прикладом таких дій бостонський кремлінолог називає нинішню кризу в Азовському Морі. «Думаю, що в Москві є такі сподівання, що через слабкість українського режиму, через страшні помилки Кучми і спричинене ними віддалення України від Заходу, можна вигідно скористатися з розбіжностей у самій Україні. І тут згадка в доктрині про російськомовне населення може мати серйозні наслідки. Путін може прорахуватися з приводу спроможності України захищати себе, а також щодо бажання Сполучених Штатів надати допомогу, але багато небезпечних міжнародних кроків робиться саме внаслідок прорахунків», - говорить професор конфліктології із Бостонського Університету.
Слово «імперія» ніхто із поважних російських політиків не наважувався висловити вголос уже понад десятиліття. Після кількох невдалих, завдяки втручанню Сполучених Штатів, спроб загострити стосунки з Україною навколо Криму, Севастополя та Чорноморського флоту в атмосфері демократизації єльцинської доби це слово вважалося лайливим. Настільки малоймовірним здавався поворот подій, що деякі навіть досвідчені вчені та фахівці з українсько-російських стосунків не вбачають нині серйозних проблем.
Говорить аналітик американського дослідницького центру Rand Corporation Роман Солчаник: «Протягом кількох років ми бачимо спад у напруженні між Києвом і Москвою. Чи воно повертається до того стану, який був у 1993 чи 1994 році? Важко сказати. Я схильний вважати, що до великої міри Росія так само, як і Україна, стали нормальними країнами, думаю люди займаються своїми власними справами. Я не схильний драматизувати якесь відродження російського імперіалізму в стосунках Києва з Москвою».
Проте в самій Росії ситуацію бачать зовсім інакше. Там говорять, що Росія готова діяти переважно в рамках закону, що вона не претендуватиме на територію сусідніх країн, проте вона хоче політично, економічно та військово домінувати в них. Представник молодої генерації російської політичної думки, автор книги «Українське питання» про Україну в Російській Імперії XVIII-XIX століття, Олексій Міллер говорить, що «імперія» - це вже не те, що було колись. А до реабілітації слова «імперія» та політики, яке воно означає, спричинилися глобальні зміни. «Для того, щоб зрозуміти появу слова «імперія» у новому контексті, потрібно вийти за межі Росії. І якщо ми подивимося на те, що протягом останніх кількох років, Сполучені Штати почали говорити про себе як про імперію, не соромлячись цього, то слово «імперія» набуло якісь нові риси, нове звучання, не обов’язково те, яке воно мало що 10 років тому, коли «імперія» могла бути лише «імперія зла», - говорить російський політолог.
З цим аргументом принципово не погоджуються у Сполучених Штатах. На різницю вказує Директор Інституту досліджень Конфлікту, Ідеології та Політики при Бостонському Університеті Урі Раанан: «Це абсолютно невірне порівняння. Бо ми говоримо про імперію, яка намагається захопити територію. Згадати хоча б дебати в російській Думі про прийняття інших країн, чи частин країн до складу Російської Федерації. Йдеться про Придністров’я, Абхазію, Південну Осетію, тобто про пряму анексію територій. Ані Сполучені Штати, ані Європейський Союз не претендують на територію інших країн».
Щодо промови Анатолія Чубайса, яку він виголосив наприкінці вересня, то американський професор говорить, що вона дивним чином співпала у головних своїх положеннях із новою воєнною доктриною Росії, оприлюдненою лише кількома днями пізніше. «На мою думку, є певний зв’язок між нею та останньою версією російської воєнної доктрини, головним елементом якої, на думку міністра оборони Сергія Іванова, є превентивні дії. Зауважте, превентивні дії у цілковито імперському контексті. Бо йдеться, серед іншого, про захист росіян та російськомовного населення за кордоном. Це чисто імперська концепція, бо йдеться не про російських громадян, чи російську територію, а російськомовну людину можна знайти будь-де у світі. Він також згадав про захист російських економічних інтересів. Це може бути Спільний Економічний Простір, з Україною Білоруссю та Казахстаном, а може бути і далеко за межами колишнього Радянського Союзу. Це дуже розпливчаті, а тому дуже небезпечні формулювання», - вважає Урі Раанан.
На його думку, Анатолій Чубайс, який тепер балотується до Думи від Союзу правих сил, добре знав зміст нової доктрини. Можливо, його виступ мав дещо пояснити, показати на прикладах та конкретизувати розпливчасті офіційні формулювання. Те, що провісником імперії став саме Чубайс, також, на думку аналітиків, не випадковість. Енергетичний монстр в руках цього олігарха може здійснити те, що не вдалося б здійснити військовими засобами. «ЄЕС Росії» уже поширив свій вплив на Кавказькі країни, Грузію та Вірменію, а тепер, згідно з останніми заявами Анатолія Чубайса, на черзі Україна.
Урі Раанан пояснює, чому саме зараз: «Гадаю, що ця активність пов’язана зі сподіванням Путіна на те, що Сполучені Штати зосереджені лише на проблеми Іраку. І що він, Путін, зробився незамінним для США, бо він забезпечує міжнародну підтримку, а тому Америка «проковтне» дії, які б раніше вона не сприйняла, тобто імперські доктрини та дії».
Прикладом таких дій бостонський кремлінолог називає нинішню кризу в Азовському Морі. «Думаю, що в Москві є такі сподівання, що через слабкість українського режиму, через страшні помилки Кучми і спричинене ними віддалення України від Заходу, можна вигідно скористатися з розбіжностей у самій Україні. І тут згадка в доктрині про російськомовне населення може мати серйозні наслідки. Путін може прорахуватися з приводу спроможності України захищати себе, а також щодо бажання Сполучених Штатів надати допомогу, але багато небезпечних міжнародних кроків робиться саме внаслідок прорахунків», - говорить професор конфліктології із Бостонського Університету.
