Прага, 26 вересня 2003 року.
Михайло Мигалисько
Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».
Справа безпеки та відбудови повоєнного Іраку була в центрі уваги дводенної Мадридської конференції донорів, у якій взяли участь делегати із сімдесяти семи країн. Американські представники наголосили на тому, що безпека не є передумовою, а частиною процесу реконструкції нового Іраку. Сполучені Штати Америки пообіцяли асигнувати 20 мільярдів доларів, а ООН та Світовий банк загальні ж потреби оцінюють у 56 мільярдів доларів. Тему продовжує Марія Щур.
Марія Щур
Найбільше з країн-донорів поки що пообіцяла Японія, яка надасть 5 мільярдів доларів протягом наступних трьох років. Серед фінансових інституцій, до 5 мільярдів пообіцяв Світовий Банк і 4мільярди 250 мільйонів Міжнародний Валютний Фонд. Кувейт заявив, що він уже надав 1 мільярд доларів з часу падіння режиму Саддама Хусейна і пообіцяв ще половину цієї суми. Ще один мільярд має надати Саудівська Аравія. На цю країну покладали особливо великі сподівання, але вона заявила лише, що готова зменшити зовнішній борг Іраку, якщо інші країни зроблять те саме. Загальний борг, що його залишив по собі режим Саддама Хусейна, сягає 55 мільярдів доларів.
Голова зовнішньополітичного відомства Сполучених Штатів Колін Пауел закликав понад 70 країн, присутніх на конференції у Мадриді, бути щедрішими.
Колін Пауел
Для успіху потрібен час, важка праця та щедра допомога від усіх нас і ми повинні починати зараз. Іракський народ буде довго пам''ятати допомогу, яку ми надаємо йому в цей критичний момент виклику та надії.
Марія Щур
Напередодні конференції багато оглядачів наголошувало на тому, що найголовнішим в нинішніх умовах для Іраку є не стільки гроші на реконструкцію, скільки безпека. Подібні занепокоєння прозвучали і під час самої зустрічі донорів. Проте голова американської цивільної адміністрації Пол Бремер наполягав на тому, що донори не повинні чекати на встановлення безпеки.
Пол Бремер
Безпека не є умовою для реконструкції Іраку. Вона є частиною реконструкції, і я маю додати, що умови безпеки в Іраку не зупиняють реконструкції. Протягом останніх п’яти місяців коаліція завершила понад 14 тисяч великих та малих реконструкційних проектів по всьому Іраку.
Михайло Мигалисько
Протягом минулого тижня в центрі уваги була справа російсько-українського конфлікту довкола Тузли. Тим часом комітет з питань фінансового моніторингу Російської Федерації вніс Україну до чорного списку країн, які не борються з відмиванням брудних грошей. Про наслідки цього рішення розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Порников
Росія офіційно внесла Україну до списку країн, які не борються з відмиванням брудних грошей. До жовтня 2002 року Росія і сама була серед країн, яких підозрювали у досить спокійному ставленні до «брудних грошей». Однак, тепер вони є повноправним членом ФАТФ, а таким чином має внести до списку всі держави, які визнаються цією організацією за неблагонадійні. Міністерство юстиції Російської Федерації підтвердило розпорядження комітету з фінансового моніторингу РФ, в якому перераховуються відповідні 9 держав. Це, як відомо, Острови Кука, Єгипет, Гватемала, Індонезія, М’янма, Науру, Нігерія, Філіппіни та Україна.
Звичайно, з усього цього переліку найбільш цікавою для росіян є Україна, саме та держава, з якою Росія зовсім недавно підписала угоду про створення Єдиного економічного простору. «Ми є членами ФАТФ, виконуємо закон і не можемо нічого змінити в цьому списку. Це не рішення Росії, а авторитетної міжнародної організації», - зазначив голова комітету з фінансового моніторингу Російської Федерації Віктор Зубков. Однак, на думку пана Зубкова, включення України до цього переліку ще не означає запровадження проти неї фінансових чи економічних санкцій. Тим не менш, комітет має посилити контроль за операціями, в яких однією з сторін виступає фізична чи юридична особа з країн, які входять до «чорного списку». Банки та інші уповноважені організації мають інформувати комітет про всі грошові перекази в країни, що підозрюються і з них, особливо, якщо сума цього контракту буде складати 600 тисяч російських рублів. Незалежні експерти втім вважають, що до якихось серйозних проблем у взаєминах чи до санкцій проти України справа не дійде. Відомий фінансовий аналітик Ігор Ніколаєв сказав виданню «Газєта», що включення України до «чорного списку» - це формальна вимога, тому жодних засад для запровадження санкцій немає. Економіст Центру розвитку Сергій Пухов зазначає, що Росія мала врахувати рекомендації ФАТФ, однак, для неї є найбільш важливим не посваритися з Україною. Щоб зберегти добрі торговельні і фінансові взаємини, Росії доведеться просто закривати очі на деякі порушення закону з боку України, - зазначає цей експерт.
Михайло Мигалисько
У німців знову з’явилася надія на покращання ситуації в економіці. Експерти шести провідних німецьких економічних інститутів прогнозують на наступний рік легке економічне зростання, однак проблема безробіття залишиться і в майбутньому. Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Вперше за останні три роки, впродовж яких спостерігався застій у німецькій економіці, експерти знову заговорили про можливе економічне зростання. У своєму традиційному осінньому звіті аналітики шести провідних німецьких наукових інститутів прогнозують на наступний рік збільшення цього показника на 1,7 %. За підсумками цього року, однак, найімовірніше, знову доведеться мати справу тільки зі стагнацією. Отже, до справжнього економічного піднесення Німеччині ще далеко.
Відповідно напруженою залишається і ситуація на ринку праці, хоча темпи скорочення робочих місць у майбутньому дещо сповільняться. Очікується, що в першій половині наступного року кількість безробітних у країні зросте на 50 тисяч осіб і сягне 4 мільйонів 450 тисяч. На думку експертів, покращення ситуації слід чекати лише в другій половині наступного року, коли можна буде відчути перші наслідки втілення соціальних та економічних реформи.
У четвер уряд Німеччини має оприлюднити свої прогнози. Як стало відомо, враховуючи складність ситуації, вперше не називатимуться конкретні дані економічного зростання. Причини тривалої економічної кризи, на думку мюнхенського Інституту економічних досліджень IFO, криються не тільки в зовнішніх факторах, таких як падіння курсів акцій на біржі або наслідків терактів 11 вересня 2001 року. Аналітики звертають увагу на те, що Німеччина досі не змогла перетравити наслідки об’єднання країни. Досі на підтримку економіки східнонімецьких федеральних земель щорічно витрачаються з державного бюджету астрономічні суми. Але до «квітучих ландшафтів» у східній Німеччині, про які свого часу говорив екс-канцлер Гельмут Коль, ще далеко. Більше того, нині спостерігається відтік талановитих людей з цих регіонів, оскільки там вони не бачать для себе жодних перспектив. У бундесвері, наприклад, уже давно помітили, що найбільша кількість призовників з дуже слабкими знаннями прибуває до армії саме зі сходу країни. Якщо така тенденція триватиме, то незабаром окремі регіони в нових федеральних землях будуть населені переважно асоціальними елементами, застерігає науковий співробітник бранденбурзького Інституту регіонального розвитку Ульф Маттісен.
Михайло Мигалисько
Згідно з даними держкомстату Угорщини, середньомісячна зарплата населення цієї країни зросла упродовж останнього року на 13% і становить 130 800 форинтів, або приблизно 600 доларів США у перерахунку. Причому в інтелектуальній сфері заробітки є ще вищими – нерідко з переходом психологічної межі в тисячу доларів. Фахівці з економіки зазначають у цьому зв’язку, що в багатьох угорців з’явилися вельми поважні стимули покращити своє життя, стати заможнішими. Докладніше про це наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскіна
Звичайно, ці цифри з’явилися не на порожньому місці, адже угорська економіка працює в режимі ринкової економіки вже приблизно чверть століття, а в деяких сферах народного господарства навіть більше. Реформи запроваджувалися ще до змін громадсько-політичного устрою в Угорщині у 1989 році. Вже наприкінці 70-х років комуністична влада дозволяла населенню викупляти невеличкі кафе, ресторанчики, вести самостійну роздрібну торгівлю. Одного разу в Будапешті десь усередині 80-х років навіть застрайкували приватні таксисти. Ïх було так багато, що в центрі міста був паралізований рух транспорту. Тобто, стимули до високих заробітків у місцевого населення з’явилися задовго до рішення Угорщини вступити до Євросоюзу.
І все таки, на думку експертів, слід віддати належне державним менеджерам Угорщини, які утримали країну від скочування в економічну кризу на початку 90-х років, як це спостерігалося, наприклад, в Україні і деяких інших республіках колишнього СРСР. У той час, коли українці отримували зарплатню в купонах, рахунок яких йшов на мільйони, а реальна заробітна плата становила від 15 до 30 доларів, то угорці мали в середньому по 200-300 доларів на місяць. Не перспективні виробництва розпадалися так само і в Угорщині, але цей процес контролювався законодавцями і виконавчою владою дуже серйозно. У цьому зв’язку слід згадати приватизацію, Закон про банкрутство, розвиток кредитно-фінансової політики, створення інвестиційного клімату і ще багато чого, що, з рештою, допомогло угорській економіці не плестися у хвості ринкових реформ, а здійснювати їх доволі енергійно і хвацько. І коли на цьому фоні спостерігалося підвищення зарплатні населення, то такий захід мав бути в обов’язковому порядку прогнозований спеціалістами щодо можливих інфляційних очікувань і оскільки угорський форинт тривалий час прив’язувався до німецької марки, а згодом і до євро, то посилення останнього позитивно відбилося і на угорській національній валюті. Наприклад, лише за останній рік-півтора курс форинта по відношенню до долара зріс на третину і коли йдеться про останнє підвищення зарплат для 2,7 мільйона працюючих, то воно їх навіть дуже влаштовує, бо реальні доходи населення однозначно зросли. Більше стали платити і за фізичну працю - 88 тисяч 400 форинтів, або 411 доларів. Тим часом розумова діяльність у залежності від галузі виробництва або сфери послуг оцінюється в 850-1200 доларів на місяць. Щоправда, через високу податкову ставку та інші фіскальні чинники більше одної третини зароблених грошей, працюючі угорці віддають державі як податок. Не всіх громадян задовольняє така ситуація і за допомогою політичних партій вони намагаються вплинути на законодавців з тим, аби відбулося загальне зменшення податкового тиску.
Михайло Мигалисько
Українське книговидання переживає нині далеко не найкращі часи. Певним полегшенням для видавців могло б бути зменшення податкового тиску. Але днями Президент України вдруге наклав вето на закон про зниження ставки податку на додану вартість з 20% до 17%. Відтак, українські підприємці, зокрема, видавці, й надалі перебуватимуть в програшному економічному становищі, аніж, скажімо, їхні російські конкуренти. Як наслідок, книжки російських видавців будуть дешевшими і продовжуватимуть витісняти з книжкових яток українські.
Втім, в державі завжди не бракувало людей, котрі не зважаючи на відсутність державної підтримки, на фінансові труднощі, економічні негаразди та ще на чимало поважних причин, що могли організувати власну книговидавничу справу. До них належить і поет Іван Малкович, зі своїм видавництвом “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Слово Ірині Білій.
«Любі хлопчики і дівчатка, Зайчики і каченятка А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Дарує Вам ці чудові віршики. А я у гаї ходила по квітку ось яку, А там дерева люлі І все отак зозулі:«Ку-ку!»
Ірина Біла
Так розпочинається озвучений варіант книжки «Улюблені вірші» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», створеного поетом Іваном Малковичем. Нині видавцеві вже важко відразу й згадати назви всіх книжок, що побачили світ у його видавництві за 11 років існування і загальний наклад яких уже перевищив 2 мільйони. Але з-поміж книжкового розмаїття поет та видавець Іван Малкович виокремлює три видання.
Іван Малкович
У нас 3 книжки визначні як для мене: це «Абетка». Вже вийшло шосте видання. Кожне видання інше, ми змінюємо щось обов’язково, мене щось не задовольняє, я зустрічаюся з читачами, з дітками, я бачу, що краще подобається, що не дуже. «Улюблені вірші». Зараз видали «Улюблені вірші-2». Хоча собівартість цієї книжки набагато більша, ніж ціна, за якою ми її продаємо, але я обов’язково хотів би, щоб ця книжка була в видавництві, бо без неї я просто не уявляю... Також особливе місце займає «Снігова королева». Права на цю книжку придбали вже 9 країн.
Ірина Біла
Першою книжкою, що була видана видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» була дитяча «Абетка». Власне, все з неї все й почалося.
Іван Малкович
11 років тому я хотів видати «Абетку» з картону, клеєну. Там було щось 17 склейок і ніхто не хотів, казали, що це не можливо в Україні зробити. Мені не подобається, коли люди кажуть: «Не можливо». І я вирішив таки довести і собі і їм, що це можливо. З цього почалася власне наша перша книжка «Абетка», а зробив її для свого сина. Мені хотілося, щоб він щось читав, щоб ця абетка починалася у нього з Ангела, а не з акули.
Ірина Біла
Нині найпрестижніші книгарні виділяють для книжок видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” окремі полиці, знаючи, що ця література користується неабияким попитом. На вівтар цього визнання були покладені наполегливість і праця. На жаль, багато зусиль і часу у Івана Малковича пішло на пошуки найоптимальніших рішень з численних законодавчих перепон.
Іван Малкович
Я певну кількість свого часу затратив на боротьбу з «вітряками державними», законами. Але я переконався, що це все намарне, тому що не можна 10 років ухвалювати закони і вони не ухвалюються. Я зрозумів, що я мушу всі ці зусилля спрямовувати на те, щоб проти течії, але випливати з своїми книжками і покладатися лише на себе.
Ірина Біла
Незабаром «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» планує порадувати дітлахів ще одним цікавим виданням. Це – оновлене видання книжки Всеволода Нестайка «Тореадор із Васюківки». Видання цього твору Іван Малкович вважає неабиякою подією.
Іван Малкович
Ми з Всеволодом Зіновієвичем зробили нову редакцію: повикидали купу «совєтизмі» - піонерських пісень, всі атрибути радянські, без яких книжка ця не могла б побачити світ і з’явилися нові епізоди. Можливо, навіть, ще до кінця року ми її видамо. Вважається, що це найкращий дитячий роман в українській літературі у минулому столітті, тому для мене було дуже важливо, щоб він вже в це тисячоліття переходив без тих тягомотин, які заважають сприйняттю.
Ірина Біла
На сьогодні “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” отримала майже всі можливі нагороди серед книговидавців. В доволі скромному офісі, як для такого знаного видавництва, вивішуються лише найголовніші або останні відзнаки – попередні ж, через брак місця Іванові Малковичу доводиться знімати. Але головна нагорода для нього – коли його книжки не припадають пилом на книжкових полицях.
Іван Малкович
У нас багато є грамот, перемог. Це нам дуже приємно, але я вважаю, що найбільша грамота і найбільший успіх - це коли тебе люблять діти, коли вони хочуть все це читати і коли отримуєш такі якісь зворушливі свідчення,( що, наприклад там, шукають «Абетку», ну, ніде не можуть її знайти. Коли вже, дитятко лягає спати, бачать, що воно заховало її під подушечку собі) і вони найбільше зігрівають.
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА!!! Читали тую книжечку мені по вечорах І баба Галамага і дідо Галамаг, А-БА-БУ- ГА- ЛА- МА- ГУ купіть собі мерщій!!!
Кінцівкою із книжки, яка сама говорить і сама співає закінчується знайомство з видавництвом А-БА-БА-ГА-ЛА МА-ГА та його директором Іваном Малковичем.
Михайло Мигалисько
У рубриці «Українські підприємці в історії» ми продовжуємо розповідати про економіку Гетьманщину. Намагаючись втягнути Гетьманщину до єдиного економічного простору, московська влада мала на меті позбутися небажаних для російських підприємців конкурентів і позбавити українську політичну автономію економічної основи. Про російську політику обмеження закордонної діяльності українських підприємців розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Примусове залучення підприємців Гетьманщини до спільного з Російською імперією економічного простору призвело до занепаду українських промисловості і торгівлі та й самих українських міст.
Від початку ХVIII століття цар Петро Перший намагався переорієнтувати українську торгівлю з Польщі та Австрії на Московщину. Ще 1701 року він наказав українським купцям вивозити прядиво, поташ, юхту, сало не до Риги, Вроцлава, Данцинґа і Кеніґсберґа, а до Архангельська. 1714 року цар заборонив вивіз за кордон низки українських товарів, оголошених «заповідними»: конопляна олія, насіння льону, поташ, віск, селітра, збіжжя. Тож українські виробники, змушені здавати стратегічні товари до казенних складів за ціною московського уряду, за словами чиновників, «пребывали в оскорблении, полагая себе малую цену за великую обиду и убыток».
Того ж року цар заборонив увозити до Гетьманщини з-за кордону цукор, полотно, фарби, тютюн, карти, сукно, панчохи, золоті і срібні нитки, шовкові тканини, текстиль, папір, зброю. Відтоді усе це, причому нижчої якості і за вищою ціною, мало завозитися з Московщини. Натомість ввіз туди українських тютюну і горілки був заборонений цілковито.
Провозячи товари до Архангельська та Санкт-Петербурґа, підприємці платили мито двічі – на московсько-українському кордоні та у російських портах, до того ж неодмінно золотом. Портове мито, приміром, на льняне прядиво та необроблені шкіри становило 37 відсотків вартості краму. Мито на московському кордоні за ввіз товару до Гетьманщині теж сягало тридцяти семи відсотків. Натомість значні митні пільги, надані російським купцям, дозволяли їм дешево купувати в Гетьманщині українські товари та сировину і втричі дорожче продавати їх у Московщині.
1715 року цар наказав українським купцям, що везли товар до балтійських портів, спочатку заїжджати до тодішньої столиці Гетьманщини Глухова, подавати там декларацію на крам і проходити огляд. 1722 року петербурзький уряд скасував українські паспорти. Тож, їдучи за кордон, підприємець мав спершу приїхати до Києва за російським паспортом, а крам везти на огляд до російського прикордонного міста Брянська.
Відтак, за 2 десятиліття українські підприємці втратили конкурентноздатність, були відсторонені від закордонної торгівлі і перетворилися на дрібних торгівців всередині Гетьманщини. Сама ж Україна позбулася економічної самостійності і стала постачальницею сировини для російської промисловості та ринком збуту російських товарів.
Михайло Мигалисько
Це було останнє повідомлення у передачі «Економічний журнал». Я прощаюсь з Вами. На все добре і залишайтеся на хвилі радіо «Свобода»!
Михайло Мигалисько
Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журнал».
Справа безпеки та відбудови повоєнного Іраку була в центрі уваги дводенної Мадридської конференції донорів, у якій взяли участь делегати із сімдесяти семи країн. Американські представники наголосили на тому, що безпека не є передумовою, а частиною процесу реконструкції нового Іраку. Сполучені Штати Америки пообіцяли асигнувати 20 мільярдів доларів, а ООН та Світовий банк загальні ж потреби оцінюють у 56 мільярдів доларів. Тему продовжує Марія Щур.
Марія Щур
Найбільше з країн-донорів поки що пообіцяла Японія, яка надасть 5 мільярдів доларів протягом наступних трьох років. Серед фінансових інституцій, до 5 мільярдів пообіцяв Світовий Банк і 4мільярди 250 мільйонів Міжнародний Валютний Фонд. Кувейт заявив, що він уже надав 1 мільярд доларів з часу падіння режиму Саддама Хусейна і пообіцяв ще половину цієї суми. Ще один мільярд має надати Саудівська Аравія. На цю країну покладали особливо великі сподівання, але вона заявила лише, що готова зменшити зовнішній борг Іраку, якщо інші країни зроблять те саме. Загальний борг, що його залишив по собі режим Саддама Хусейна, сягає 55 мільярдів доларів.
Голова зовнішньополітичного відомства Сполучених Штатів Колін Пауел закликав понад 70 країн, присутніх на конференції у Мадриді, бути щедрішими.
Колін Пауел
Для успіху потрібен час, важка праця та щедра допомога від усіх нас і ми повинні починати зараз. Іракський народ буде довго пам''ятати допомогу, яку ми надаємо йому в цей критичний момент виклику та надії.
Марія Щур
Напередодні конференції багато оглядачів наголошувало на тому, що найголовнішим в нинішніх умовах для Іраку є не стільки гроші на реконструкцію, скільки безпека. Подібні занепокоєння прозвучали і під час самої зустрічі донорів. Проте голова американської цивільної адміністрації Пол Бремер наполягав на тому, що донори не повинні чекати на встановлення безпеки.
Пол Бремер
Безпека не є умовою для реконструкції Іраку. Вона є частиною реконструкції, і я маю додати, що умови безпеки в Іраку не зупиняють реконструкції. Протягом останніх п’яти місяців коаліція завершила понад 14 тисяч великих та малих реконструкційних проектів по всьому Іраку.
Михайло Мигалисько
Протягом минулого тижня в центрі уваги була справа російсько-українського конфлікту довкола Тузли. Тим часом комітет з питань фінансового моніторингу Російської Федерації вніс Україну до чорного списку країн, які не борються з відмиванням брудних грошей. Про наслідки цього рішення розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Порников
Росія офіційно внесла Україну до списку країн, які не борються з відмиванням брудних грошей. До жовтня 2002 року Росія і сама була серед країн, яких підозрювали у досить спокійному ставленні до «брудних грошей». Однак, тепер вони є повноправним членом ФАТФ, а таким чином має внести до списку всі держави, які визнаються цією організацією за неблагонадійні. Міністерство юстиції Російської Федерації підтвердило розпорядження комітету з фінансового моніторингу РФ, в якому перераховуються відповідні 9 держав. Це, як відомо, Острови Кука, Єгипет, Гватемала, Індонезія, М’янма, Науру, Нігерія, Філіппіни та Україна.
Звичайно, з усього цього переліку найбільш цікавою для росіян є Україна, саме та держава, з якою Росія зовсім недавно підписала угоду про створення Єдиного економічного простору. «Ми є членами ФАТФ, виконуємо закон і не можемо нічого змінити в цьому списку. Це не рішення Росії, а авторитетної міжнародної організації», - зазначив голова комітету з фінансового моніторингу Російської Федерації Віктор Зубков. Однак, на думку пана Зубкова, включення України до цього переліку ще не означає запровадження проти неї фінансових чи економічних санкцій. Тим не менш, комітет має посилити контроль за операціями, в яких однією з сторін виступає фізична чи юридична особа з країн, які входять до «чорного списку». Банки та інші уповноважені організації мають інформувати комітет про всі грошові перекази в країни, що підозрюються і з них, особливо, якщо сума цього контракту буде складати 600 тисяч російських рублів. Незалежні експерти втім вважають, що до якихось серйозних проблем у взаєминах чи до санкцій проти України справа не дійде. Відомий фінансовий аналітик Ігор Ніколаєв сказав виданню «Газєта», що включення України до «чорного списку» - це формальна вимога, тому жодних засад для запровадження санкцій немає. Економіст Центру розвитку Сергій Пухов зазначає, що Росія мала врахувати рекомендації ФАТФ, однак, для неї є найбільш важливим не посваритися з Україною. Щоб зберегти добрі торговельні і фінансові взаємини, Росії доведеться просто закривати очі на деякі порушення закону з боку України, - зазначає цей експерт.
Михайло Мигалисько
У німців знову з’явилася надія на покращання ситуації в економіці. Експерти шести провідних німецьких економічних інститутів прогнозують на наступний рік легке економічне зростання, однак проблема безробіття залишиться і в майбутньому. Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Вперше за останні три роки, впродовж яких спостерігався застій у німецькій економіці, експерти знову заговорили про можливе економічне зростання. У своєму традиційному осінньому звіті аналітики шести провідних німецьких наукових інститутів прогнозують на наступний рік збільшення цього показника на 1,7 %. За підсумками цього року, однак, найімовірніше, знову доведеться мати справу тільки зі стагнацією. Отже, до справжнього економічного піднесення Німеччині ще далеко.
Відповідно напруженою залишається і ситуація на ринку праці, хоча темпи скорочення робочих місць у майбутньому дещо сповільняться. Очікується, що в першій половині наступного року кількість безробітних у країні зросте на 50 тисяч осіб і сягне 4 мільйонів 450 тисяч. На думку експертів, покращення ситуації слід чекати лише в другій половині наступного року, коли можна буде відчути перші наслідки втілення соціальних та економічних реформи.
У четвер уряд Німеччини має оприлюднити свої прогнози. Як стало відомо, враховуючи складність ситуації, вперше не називатимуться конкретні дані економічного зростання. Причини тривалої економічної кризи, на думку мюнхенського Інституту економічних досліджень IFO, криються не тільки в зовнішніх факторах, таких як падіння курсів акцій на біржі або наслідків терактів 11 вересня 2001 року. Аналітики звертають увагу на те, що Німеччина досі не змогла перетравити наслідки об’єднання країни. Досі на підтримку економіки східнонімецьких федеральних земель щорічно витрачаються з державного бюджету астрономічні суми. Але до «квітучих ландшафтів» у східній Німеччині, про які свого часу говорив екс-канцлер Гельмут Коль, ще далеко. Більше того, нині спостерігається відтік талановитих людей з цих регіонів, оскільки там вони не бачать для себе жодних перспектив. У бундесвері, наприклад, уже давно помітили, що найбільша кількість призовників з дуже слабкими знаннями прибуває до армії саме зі сходу країни. Якщо така тенденція триватиме, то незабаром окремі регіони в нових федеральних землях будуть населені переважно асоціальними елементами, застерігає науковий співробітник бранденбурзького Інституту регіонального розвитку Ульф Маттісен.
Михайло Мигалисько
Згідно з даними держкомстату Угорщини, середньомісячна зарплата населення цієї країни зросла упродовж останнього року на 13% і становить 130 800 форинтів, або приблизно 600 доларів США у перерахунку. Причому в інтелектуальній сфері заробітки є ще вищими – нерідко з переходом психологічної межі в тисячу доларів. Фахівці з економіки зазначають у цьому зв’язку, що в багатьох угорців з’явилися вельми поважні стимули покращити своє життя, стати заможнішими. Докладніше про це наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскіна
Звичайно, ці цифри з’явилися не на порожньому місці, адже угорська економіка працює в режимі ринкової економіки вже приблизно чверть століття, а в деяких сферах народного господарства навіть більше. Реформи запроваджувалися ще до змін громадсько-політичного устрою в Угорщині у 1989 році. Вже наприкінці 70-х років комуністична влада дозволяла населенню викупляти невеличкі кафе, ресторанчики, вести самостійну роздрібну торгівлю. Одного разу в Будапешті десь усередині 80-х років навіть застрайкували приватні таксисти. Ïх було так багато, що в центрі міста був паралізований рух транспорту. Тобто, стимули до високих заробітків у місцевого населення з’явилися задовго до рішення Угорщини вступити до Євросоюзу.
І все таки, на думку експертів, слід віддати належне державним менеджерам Угорщини, які утримали країну від скочування в економічну кризу на початку 90-х років, як це спостерігалося, наприклад, в Україні і деяких інших республіках колишнього СРСР. У той час, коли українці отримували зарплатню в купонах, рахунок яких йшов на мільйони, а реальна заробітна плата становила від 15 до 30 доларів, то угорці мали в середньому по 200-300 доларів на місяць. Не перспективні виробництва розпадалися так само і в Угорщині, але цей процес контролювався законодавцями і виконавчою владою дуже серйозно. У цьому зв’язку слід згадати приватизацію, Закон про банкрутство, розвиток кредитно-фінансової політики, створення інвестиційного клімату і ще багато чого, що, з рештою, допомогло угорській економіці не плестися у хвості ринкових реформ, а здійснювати їх доволі енергійно і хвацько. І коли на цьому фоні спостерігалося підвищення зарплатні населення, то такий захід мав бути в обов’язковому порядку прогнозований спеціалістами щодо можливих інфляційних очікувань і оскільки угорський форинт тривалий час прив’язувався до німецької марки, а згодом і до євро, то посилення останнього позитивно відбилося і на угорській національній валюті. Наприклад, лише за останній рік-півтора курс форинта по відношенню до долара зріс на третину і коли йдеться про останнє підвищення зарплат для 2,7 мільйона працюючих, то воно їх навіть дуже влаштовує, бо реальні доходи населення однозначно зросли. Більше стали платити і за фізичну працю - 88 тисяч 400 форинтів, або 411 доларів. Тим часом розумова діяльність у залежності від галузі виробництва або сфери послуг оцінюється в 850-1200 доларів на місяць. Щоправда, через високу податкову ставку та інші фіскальні чинники більше одної третини зароблених грошей, працюючі угорці віддають державі як податок. Не всіх громадян задовольняє така ситуація і за допомогою політичних партій вони намагаються вплинути на законодавців з тим, аби відбулося загальне зменшення податкового тиску.
Михайло Мигалисько
Українське книговидання переживає нині далеко не найкращі часи. Певним полегшенням для видавців могло б бути зменшення податкового тиску. Але днями Президент України вдруге наклав вето на закон про зниження ставки податку на додану вартість з 20% до 17%. Відтак, українські підприємці, зокрема, видавці, й надалі перебуватимуть в програшному економічному становищі, аніж, скажімо, їхні російські конкуренти. Як наслідок, книжки російських видавців будуть дешевшими і продовжуватимуть витісняти з книжкових яток українські.
Втім, в державі завжди не бракувало людей, котрі не зважаючи на відсутність державної підтримки, на фінансові труднощі, економічні негаразди та ще на чимало поважних причин, що могли організувати власну книговидавничу справу. До них належить і поет Іван Малкович, зі своїм видавництвом “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”. Слово Ірині Білій.
«Любі хлопчики і дівчатка, Зайчики і каченятка А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Дарує Вам ці чудові віршики. А я у гаї ходила по квітку ось яку, А там дерева люлі І все отак зозулі:«Ку-ку!»
Ірина Біла
Так розпочинається озвучений варіант книжки «Улюблені вірші» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», створеного поетом Іваном Малковичем. Нині видавцеві вже важко відразу й згадати назви всіх книжок, що побачили світ у його видавництві за 11 років існування і загальний наклад яких уже перевищив 2 мільйони. Але з-поміж книжкового розмаїття поет та видавець Іван Малкович виокремлює три видання.
Іван Малкович
У нас 3 книжки визначні як для мене: це «Абетка». Вже вийшло шосте видання. Кожне видання інше, ми змінюємо щось обов’язково, мене щось не задовольняє, я зустрічаюся з читачами, з дітками, я бачу, що краще подобається, що не дуже. «Улюблені вірші». Зараз видали «Улюблені вірші-2». Хоча собівартість цієї книжки набагато більша, ніж ціна, за якою ми її продаємо, але я обов’язково хотів би, щоб ця книжка була в видавництві, бо без неї я просто не уявляю... Також особливе місце займає «Снігова королева». Права на цю книжку придбали вже 9 країн.
Ірина Біла
Першою книжкою, що була видана видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» була дитяча «Абетка». Власне, все з неї все й почалося.
Іван Малкович
11 років тому я хотів видати «Абетку» з картону, клеєну. Там було щось 17 склейок і ніхто не хотів, казали, що це не можливо в Україні зробити. Мені не подобається, коли люди кажуть: «Не можливо». І я вирішив таки довести і собі і їм, що це можливо. З цього почалася власне наша перша книжка «Абетка», а зробив її для свого сина. Мені хотілося, щоб він щось читав, щоб ця абетка починалася у нього з Ангела, а не з акули.
Ірина Біла
Нині найпрестижніші книгарні виділяють для книжок видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” окремі полиці, знаючи, що ця література користується неабияким попитом. На вівтар цього визнання були покладені наполегливість і праця. На жаль, багато зусиль і часу у Івана Малковича пішло на пошуки найоптимальніших рішень з численних законодавчих перепон.
Іван Малкович
Я певну кількість свого часу затратив на боротьбу з «вітряками державними», законами. Але я переконався, що це все намарне, тому що не можна 10 років ухвалювати закони і вони не ухвалюються. Я зрозумів, що я мушу всі ці зусилля спрямовувати на те, щоб проти течії, але випливати з своїми книжками і покладатися лише на себе.
Ірина Біла
Незабаром «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» планує порадувати дітлахів ще одним цікавим виданням. Це – оновлене видання книжки Всеволода Нестайка «Тореадор із Васюківки». Видання цього твору Іван Малкович вважає неабиякою подією.
Іван Малкович
Ми з Всеволодом Зіновієвичем зробили нову редакцію: повикидали купу «совєтизмі» - піонерських пісень, всі атрибути радянські, без яких книжка ця не могла б побачити світ і з’явилися нові епізоди. Можливо, навіть, ще до кінця року ми її видамо. Вважається, що це найкращий дитячий роман в українській літературі у минулому столітті, тому для мене було дуже важливо, щоб він вже в це тисячоліття переходив без тих тягомотин, які заважають сприйняттю.
Ірина Біла
На сьогодні “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” отримала майже всі можливі нагороди серед книговидавців. В доволі скромному офісі, як для такого знаного видавництва, вивішуються лише найголовніші або останні відзнаки – попередні ж, через брак місця Іванові Малковичу доводиться знімати. Але головна нагорода для нього – коли його книжки не припадають пилом на книжкових полицях.
Іван Малкович
У нас багато є грамот, перемог. Це нам дуже приємно, але я вважаю, що найбільша грамота і найбільший успіх - це коли тебе люблять діти, коли вони хочуть все це читати і коли отримуєш такі якісь зворушливі свідчення,( що, наприклад там, шукають «Абетку», ну, ніде не можуть її знайти. Коли вже, дитятко лягає спати, бачать, що воно заховало її під подушечку собі) і вони найбільше зігрівають.
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА!!! Читали тую книжечку мені по вечорах І баба Галамага і дідо Галамаг, А-БА-БУ- ГА- ЛА- МА- ГУ купіть собі мерщій!!!
Кінцівкою із книжки, яка сама говорить і сама співає закінчується знайомство з видавництвом А-БА-БА-ГА-ЛА МА-ГА та його директором Іваном Малковичем.
Михайло Мигалисько
У рубриці «Українські підприємці в історії» ми продовжуємо розповідати про економіку Гетьманщину. Намагаючись втягнути Гетьманщину до єдиного економічного простору, московська влада мала на меті позбутися небажаних для російських підприємців конкурентів і позбавити українську політичну автономію економічної основи. Про російську політику обмеження закордонної діяльності українських підприємців розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Примусове залучення підприємців Гетьманщини до спільного з Російською імперією економічного простору призвело до занепаду українських промисловості і торгівлі та й самих українських міст.
Від початку ХVIII століття цар Петро Перший намагався переорієнтувати українську торгівлю з Польщі та Австрії на Московщину. Ще 1701 року він наказав українським купцям вивозити прядиво, поташ, юхту, сало не до Риги, Вроцлава, Данцинґа і Кеніґсберґа, а до Архангельська. 1714 року цар заборонив вивіз за кордон низки українських товарів, оголошених «заповідними»: конопляна олія, насіння льону, поташ, віск, селітра, збіжжя. Тож українські виробники, змушені здавати стратегічні товари до казенних складів за ціною московського уряду, за словами чиновників, «пребывали в оскорблении, полагая себе малую цену за великую обиду и убыток».
Того ж року цар заборонив увозити до Гетьманщини з-за кордону цукор, полотно, фарби, тютюн, карти, сукно, панчохи, золоті і срібні нитки, шовкові тканини, текстиль, папір, зброю. Відтоді усе це, причому нижчої якості і за вищою ціною, мало завозитися з Московщини. Натомість ввіз туди українських тютюну і горілки був заборонений цілковито.
Провозячи товари до Архангельська та Санкт-Петербурґа, підприємці платили мито двічі – на московсько-українському кордоні та у російських портах, до того ж неодмінно золотом. Портове мито, приміром, на льняне прядиво та необроблені шкіри становило 37 відсотків вартості краму. Мито на московському кордоні за ввіз товару до Гетьманщині теж сягало тридцяти семи відсотків. Натомість значні митні пільги, надані російським купцям, дозволяли їм дешево купувати в Гетьманщині українські товари та сировину і втричі дорожче продавати їх у Московщині.
1715 року цар наказав українським купцям, що везли товар до балтійських портів, спочатку заїжджати до тодішньої столиці Гетьманщини Глухова, подавати там декларацію на крам і проходити огляд. 1722 року петербурзький уряд скасував українські паспорти. Тож, їдучи за кордон, підприємець мав спершу приїхати до Києва за російським паспортом, а крам везти на огляд до російського прикордонного міста Брянська.
Відтак, за 2 десятиліття українські підприємці втратили конкурентноздатність, були відсторонені від закордонної торгівлі і перетворилися на дрібних торгівців всередині Гетьманщини. Сама ж Україна позбулася економічної самостійності і стала постачальницею сировини для російської промисловості та ринком збуту російських товарів.
Михайло Мигалисько
Це було останнє повідомлення у передачі «Економічний журнал». Я прощаюсь з Вами. На все добре і залишайтеся на хвилі радіо «Свобода»!
