Київ, 21 жовтня 2003 року.
Олександр Народецький
Радіожурнал “Країна Інкогніта” – це спільний пошук історичної істини. “Країна Інкогніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України. “Країна Інкогніта” для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.
Сергій Грабовський
Вітаємо вас, шановні слухачі! Ті, хто слухає нас постійно, пам‘ятає, що ще у першому випуску радіожурналу ми спробували довести, що напрацьовані ще у школі уявлення про деякі речі з українського минулого є далекими від дійсності. Тоді йшлося тільки про один вірш знаного поета Володимира Сосюри – про вірш “Любіть Україну”. Сьогодні ми спробуємо показати в якості “знайомого незнайомця” поета, котрий за дуже коротке життя не встиг зробити значно більше, ніж устиг, але попри те, лишився певним символом. Але символом чого саме? З в вами, як і завжди, Сергій Грабовський, журналіст “Радіо Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Люблю. Лелію. Обів’ю її – прозоро-мармурову, свою весну, таку вирову, в жагучі вінця переллю – весну свою;
і дзвінко з вінців будем пить отруту спрагло – пелюстками, і будем п’яні, а за мить впадем осінніми листками – за мить – любить.
Максим Стріха
Почну ствердження, яке багато для кого сьогодні буде одкровенням. Василь Чумак, якому належать прочитані щойно рядки був одним з найгеніальніших українських поетів ХХ століття. Він загинув у несповна 19 в денікінській контррозвідці в Києві. В 20-ті був проголошеним одним з зачинателів української радянської літератури. В 30-ті опинився серед замовчуваних, заборонених, бо ж попри революційне минуле належав не до комуністів, а до боротьбистів. В 50-ті реабілітований, але уже як правомірна комуністична постать. Сьогодні знову призабутий з тієї самої причини.
Сергій Грабовський
Власне, біографія Василя Чумака, з якою зараз ознайомить слухачів Віталій Пономарьов, вкладається буквально у кілька рядків.
Віталій Пономарьов
Василь Чумак народився 7 січня 1901 року у містечку Ічні на Чернігівщині. Він навчався у церковно-парафіяльній школі, Ічнянському училищі та Городнянській гімназії і на початку 1919 року переїхав до Києва. Чумак почав писати вірші під час навчання в училищі, а вперше опублікував їх у листопаді 1917 року. Він вступив до партії боротьбистів і працював в її газеті “Боротьба”. Від травня 19-го року Чумак був відповідальним секретарем журналу “Мистецтво” і одночасно – співробітником бюро пропаганди Всеукрліткому при Наркомосвіті. У виданій 19-го року в Одесі колективній збірці “Червоний вінок” Чумак надрукував цикл поезій під назвою “Червоний заспів”. Після відступу більшовиків з Києва наприкінці серпня 19-го року поет був заарештований денікінцями, проте втік з в’язниці і переховувався у підпіллі. Восени Василь Чумак знову був заарештований і, за даними радянських джерел, розстріляний денікінцями у ніч на двадцять перше листопада. Його єдина книга віршів “Заспів” вийшла посмертно 1920 року і від початку тридцятих була упродовж чверті століття заборонена радянською владою як націоналістична.
Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав; з ясена та кленів нарубую гілля; лепехи нарвати побіжу на став;
клечанням обставлю, приберу кімнату. Подивіться, мамо! Хороше ж то як! – Усміхнуться очі. Поміж тим у хату Вечір завітає – стомлений козак.
Максим Стріха
Перші вірші, які виглядають цілком по-дорослому Василь Чумак написав в 13 років, а перші вірші взагалі значно раніше. Більше того ці дорослі вірші написані по українському. Нагадаю, що це було за часів царату, коли українська мова була все ще малоросійським наріччям. Василь Чумак належав до покоління, яке робило українську революцію і до покоління, яке в трагічних умовах трагічно роздвоїлося. Більша частина категорично не прийняла революції пролетарської. Василь Чумак сполучав в собі риси і українського націоналіста і людини, яка справді прагнула не лишень національного, а й соціального визволення селянства. Це й привело його до боротьбистьської партії. Нагадаю, боротьбисти виникли на основі лівого крила українських есерів, пізніше пішли на спілку з комуністами. Декілька провідних постатей боротьбистів: Гринько, Любченко, Шумський відіграли активну роль в подіях розстріляного відродження, але практично всі колишні боротьбисти були репресовані в 30-ті, тоді боротьбист було синонімом ворогу народу. До цього трагічного відламу українства і належав геніальний поет Василь Чумак.
На зелені килимами папірцями білими полетіли вершники з низом розмовлять: Гей, не спи, робітнику: на панському смітнику вороги не сплять!
Гордою, сміливою бурею бурхливою встань, народе зраджений, як один устань: з гімном-перемогами новими дорогами підемо на брань.
Блисками-пожежами небо обмережимо, сполохами-ралами обрії зорем: годі нагинатися, годі підставлятися під вагу ярем!
Сергій Грабовський
Максиме, Василь Чумак, як на мене, цікавий не тільки як поет, політик та інтелектуал – він цікавий ще і як репрезентант певного, досить потужного на ті часи суспільного прошарку з-поміж українського селянства. Він щиро висловлював настрій, який буяв саме у цьому середовищі. Можливо, насамперед цим і зумовлена була популярність віршів юного поета серед його ровесників у ті часи. Отож про атмосферу і традиції родини Чумаків послухаємо розповідь внучатого небожа Василя Чумака, київського політолога Віктора Каспрука.
Віктор Каспрук
Мені важко додати щось істотно нове до інформації про Василя Чумака. Але між тим, я можу розповісти про те, які традиції прийшли у спадок від сім’ї Чумаків моїй бабусі Оляні Григорівни, а від неї і до мене. Мати Василя Чумака Анастасія Петрівна є моєю прабабусею, а його батько Григорій Семенович моїм прадідом. Трапилося так, що чоловіча лінія сім’ї Чумаків обірвалася на молодшому братові Василя Миколі Чумаку, який до речі був здібним літератором і потрапив до сталінських таборів будучи аспірантом Інституту літератури. Для моєї бабусі загибель молодших братів була великою трагедією і у її хаті у містечку Ічня, на Чернігівщині, їхні фотопортрети висіли на вишитих рушниках. Уляна Григорівна, яка прожила велике життя і померла у 1977 році у віці 78 років завжди говорила, що по-справжньому вона жила лише до 1917 року, до більшовицького перевороту. Радянська влада позбавила її і її батьків землі, пекарні і можливості заробляти собі на достойне життя. Її пенсія в радянські часи складала всього 20 карбованців і Оляна Григорівна завжди згадувала, що раніше вони працювали важко, але завдяки цьому жили заможно, це вже потім радянська влада, аби підігнати родини до потрібних їм стандартів, записала Чумаків до селян бідняків. Але як можна бути бідняком, маючи 6 гектарів землі, пекарню і лавку з продажу булок. Бабуся Оляна дуже не любила радянську владу, називала комуністів песиголовцями і казала, за панщини підганяли людей на роботу нагайкою, а тепер планом.
7 січня 1971 року в Ічні відбувся вечір присвячений 70-тиріччю Василя Чумака. Він проходив у приміщенні старого клубу. Було присутнє місцеве начальство, приїхали письменники з Києва, але бабуся навідріз відмовилася на нього піти, вона сказала, вони його вбили, а тепер святкують. Замість неї у президії сиділа двоюрідна її сестра Марія Іванівна, вона і виступила зі спогадами. На щастя, молодша сестра Василя Чумака Марія Григорівна, якій було 7 років, коли його не стало жива, їй 31 жовтня виповниться вже 92 роки і не дивлячись на свій поважний вік вона жваво цікавиться політикою, добре розбирається у тому, що відбувається в Україні, а ще Марія Григорівна щовечора з великою увагою слухає “Радіо Свободу”. Вона народжена ще до жовтневого перевороту надовго вже пережила радянську владу, владу, яка стільки горя принесла її сім’ї і знищила чоловічу половину родини хліборобів Чумаків.
Хто так тихо прийшов – невідомий, оповитий серпанком утоми, - коли місто мовчало ночами?
Зашептали розлогі вітання, ішептала – пливла до світання іачарована хвиля гілля.
Максим Стріха
У Оксани Забужко є вірш присвячений старим фотографіям на яких у естетичних позах сидять цілі родини, певні своєї сили, значущості, ваги на цій землі. Вірш закінчується словами:
...мої предки були народом, тим народом, якого нема.
Справді, те горде українське селянство з якого вийшов Василь Чумак було знищено в жорнах визвольних змагань, голодоморів, колективізацій, репресій і пізніших міграцій до міст. Але саме це селянство, не забуваємо, підтримувало “Просвіту”, творило кооперацію, ту кооперацію, яка власне дала змогу існувати українському книговиданню в перші десятиліття ХХ століття, існувати без жодної державної підтримки.
Сергій Грабовський
Максиме, я хочу звернути увагу на деякі речі, які, на жаль, так і залишаються понині незрозумілими, на загадки долі Василя Чумака, які досі нерозв‘язані. Чому старша сестра Василя Чумака все життя вважала, що вбили його саме більшовики, а не білогвардійці-денікінці? Чи не йшлося про те, що більшовики видали білим своїх конкурентів-боротьбистів, адже ми знаємо тепер, які таємні накази зі знищення боротьбистів віддавав Ульянов-Ленін, позірно вітаючи їхній тодішній союз з більшовиками? Це перше. Друге. Архів Василя Чумака зберігався у письменника Володимира Коряка. Він начебто безслідно зник після арешту останнього. Але... Чи справді?
Дві душі: одна шукає бурі, струн шалених на бандурі, срібно дзвону, блискавок, поезій, братніх марсельєзів.
А друга... друга – блакитний спокій вдалині, де степ широкий, танки мрій тремтючих, ніжних-ніжних, в шатах білосніжних.
Мов шляхи-плющі переплелися, дві душі моїх зійшлися, і чого я прагну: чи спокою, чи гучного бою?
Максим Стріха
Відома фраза “рукописи не горять”. Вона несправедлива, на жаль горять. На жаль, скоріш за все архіви НКВД, КГБ безслідно поглинули і переклад “Енеїди” доконаний Миколою Зеровим на Соловках, і переклад “Божественної комедії” його побратима Михайла Драй-Хмари, і останні кілька сот поезій і перекладів Василя Стуса. Відтак у мене, чесно кажучи, не має надії, що вдасться віднайти щось невідоме з творчості Василя Чумака. Хоча зупинюся на іншому. Ледве чи сьогодні є потреба приписувати йому тих рис, яких він не мав просто виходячи зі свого віку. Справді, він був палким комунаром, українським комунаром, який прийняв революцію і в третій частині його знаменитого “Червоного заспіву”, який починається: “Риєм, риєм, риємо землю неначе кроти”, є й гімн на адресу червоного терору, майже такий, який знаходимо у Хвильового: “Ми тіні, ми тіні меткі, ми влучні рушення руки, ми носимо в грудях ненависті море, і в ночах осінніх обійма імли, ми гімни тобі заплили, червоний тероре”. Це було. І це талановиті по-своєму вірші викликані обставинами, але звичайно Василь Чумак ввійде в українську поезію насамперед геніальною, фантастичною лірикою.
Вранці роси, марите, мовчати, Колос, шум, волошки, знов волошки, Материнка, конюшина, смутку трошки, Вранці роси, марити, мовчати.
Ми маємо європейського масштабу молодого українського інтелігента, блискучого поета, який навіть з тієї збірочки, яка була видана в поетичній ”Бібліотечці Комсомольця” 1982 року. Відповідно припаровані з офіціозною передмовою виглядає поетам фантастичним. Я пам’ятаю, для мене тоді прочитання цієї збірочки було одкровенням. Василь Чумак є постаттю до якої обов’язково мусила б придивитися майбутня українська, роблю наголос на цьому слові лівиця. Лівиця, якої теж сьогодні немає, але яку неодмінно має бути.
Пробудіться, орли сизі, Козаки лихії. Розбудіть навкруги себе Степової стихії.
Пробудіться, орли сизі, Славні козаченьки, Заверніть колишню славу України-неньки.
Бо ні за що підкарнали Нашу славу круки, Залишивши нам на спомин Муки... муки... муки...
Пробудіться, орли сизі, Славні козаченьки, Заверніть колишню славу України-неньки.
Сергій Грабовський
Чи дасть Україна і ліві і праві, і центристи відповідь на ту проблему, яку порушив у словах цієї пісні поет Василь Чумак. Вели радіожурнал Країна Інкоґніта Максим Стріха і Сергій Грабовський. Звучали пісні Марічки Бурмаки на вірші Василя Чумака. Самі ці вірші читав Олекса Починок. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить “Радіо Свобода”.
Олександр Народецький
Радіожурнал “Країна Інкогніта” – це спільний пошук історичної істини. “Країна Інкогніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України. “Країна Інкогніта” для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.
Сергій Грабовський
Вітаємо вас, шановні слухачі! Ті, хто слухає нас постійно, пам‘ятає, що ще у першому випуску радіожурналу ми спробували довести, що напрацьовані ще у школі уявлення про деякі речі з українського минулого є далекими від дійсності. Тоді йшлося тільки про один вірш знаного поета Володимира Сосюри – про вірш “Любіть Україну”. Сьогодні ми спробуємо показати в якості “знайомого незнайомця” поета, котрий за дуже коротке життя не встиг зробити значно більше, ніж устиг, але попри те, лишився певним символом. Але символом чого саме? З в вами, як і завжди, Сергій Грабовський, журналіст “Радіо Свобода”, і Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Люблю. Лелію. Обів’ю її – прозоро-мармурову, свою весну, таку вирову, в жагучі вінця переллю – весну свою;
і дзвінко з вінців будем пить отруту спрагло – пелюстками, і будем п’яні, а за мить впадем осінніми листками – за мить – любить.
Максим Стріха
Почну ствердження, яке багато для кого сьогодні буде одкровенням. Василь Чумак, якому належать прочитані щойно рядки був одним з найгеніальніших українських поетів ХХ століття. Він загинув у несповна 19 в денікінській контррозвідці в Києві. В 20-ті був проголошеним одним з зачинателів української радянської літератури. В 30-ті опинився серед замовчуваних, заборонених, бо ж попри революційне минуле належав не до комуністів, а до боротьбистів. В 50-ті реабілітований, але уже як правомірна комуністична постать. Сьогодні знову призабутий з тієї самої причини.
Сергій Грабовський
Власне, біографія Василя Чумака, з якою зараз ознайомить слухачів Віталій Пономарьов, вкладається буквально у кілька рядків.
Віталій Пономарьов
Василь Чумак народився 7 січня 1901 року у містечку Ічні на Чернігівщині. Він навчався у церковно-парафіяльній школі, Ічнянському училищі та Городнянській гімназії і на початку 1919 року переїхав до Києва. Чумак почав писати вірші під час навчання в училищі, а вперше опублікував їх у листопаді 1917 року. Він вступив до партії боротьбистів і працював в її газеті “Боротьба”. Від травня 19-го року Чумак був відповідальним секретарем журналу “Мистецтво” і одночасно – співробітником бюро пропаганди Всеукрліткому при Наркомосвіті. У виданій 19-го року в Одесі колективній збірці “Червоний вінок” Чумак надрукував цикл поезій під назвою “Червоний заспів”. Після відступу більшовиків з Києва наприкінці серпня 19-го року поет був заарештований денікінцями, проте втік з в’язниці і переховувався у підпіллі. Восени Василь Чумак знову був заарештований і, за даними радянських джерел, розстріляний денікінцями у ніч на двадцять перше листопада. Його єдина книга віршів “Заспів” вийшла посмертно 1920 року і від початку тридцятих була упродовж чверті століття заборонена радянською владою як націоналістична.
Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав; з ясена та кленів нарубую гілля; лепехи нарвати побіжу на став;
клечанням обставлю, приберу кімнату. Подивіться, мамо! Хороше ж то як! – Усміхнуться очі. Поміж тим у хату Вечір завітає – стомлений козак.
Максим Стріха
Перші вірші, які виглядають цілком по-дорослому Василь Чумак написав в 13 років, а перші вірші взагалі значно раніше. Більше того ці дорослі вірші написані по українському. Нагадаю, що це було за часів царату, коли українська мова була все ще малоросійським наріччям. Василь Чумак належав до покоління, яке робило українську революцію і до покоління, яке в трагічних умовах трагічно роздвоїлося. Більша частина категорично не прийняла революції пролетарської. Василь Чумак сполучав в собі риси і українського націоналіста і людини, яка справді прагнула не лишень національного, а й соціального визволення селянства. Це й привело його до боротьбистьської партії. Нагадаю, боротьбисти виникли на основі лівого крила українських есерів, пізніше пішли на спілку з комуністами. Декілька провідних постатей боротьбистів: Гринько, Любченко, Шумський відіграли активну роль в подіях розстріляного відродження, але практично всі колишні боротьбисти були репресовані в 30-ті, тоді боротьбист було синонімом ворогу народу. До цього трагічного відламу українства і належав геніальний поет Василь Чумак.
На зелені килимами папірцями білими полетіли вершники з низом розмовлять: Гей, не спи, робітнику: на панському смітнику вороги не сплять!
Гордою, сміливою бурею бурхливою встань, народе зраджений, як один устань: з гімном-перемогами новими дорогами підемо на брань.
Блисками-пожежами небо обмережимо, сполохами-ралами обрії зорем: годі нагинатися, годі підставлятися під вагу ярем!
Сергій Грабовський
Максиме, Василь Чумак, як на мене, цікавий не тільки як поет, політик та інтелектуал – він цікавий ще і як репрезентант певного, досить потужного на ті часи суспільного прошарку з-поміж українського селянства. Він щиро висловлював настрій, який буяв саме у цьому середовищі. Можливо, насамперед цим і зумовлена була популярність віршів юного поета серед його ровесників у ті часи. Отож про атмосферу і традиції родини Чумаків послухаємо розповідь внучатого небожа Василя Чумака, київського політолога Віктора Каспрука.
Віктор Каспрук
Мені важко додати щось істотно нове до інформації про Василя Чумака. Але між тим, я можу розповісти про те, які традиції прийшли у спадок від сім’ї Чумаків моїй бабусі Оляні Григорівни, а від неї і до мене. Мати Василя Чумака Анастасія Петрівна є моєю прабабусею, а його батько Григорій Семенович моїм прадідом. Трапилося так, що чоловіча лінія сім’ї Чумаків обірвалася на молодшому братові Василя Миколі Чумаку, який до речі був здібним літератором і потрапив до сталінських таборів будучи аспірантом Інституту літератури. Для моєї бабусі загибель молодших братів була великою трагедією і у її хаті у містечку Ічня, на Чернігівщині, їхні фотопортрети висіли на вишитих рушниках. Уляна Григорівна, яка прожила велике життя і померла у 1977 році у віці 78 років завжди говорила, що по-справжньому вона жила лише до 1917 року, до більшовицького перевороту. Радянська влада позбавила її і її батьків землі, пекарні і можливості заробляти собі на достойне життя. Її пенсія в радянські часи складала всього 20 карбованців і Оляна Григорівна завжди згадувала, що раніше вони працювали важко, але завдяки цьому жили заможно, це вже потім радянська влада, аби підігнати родини до потрібних їм стандартів, записала Чумаків до селян бідняків. Але як можна бути бідняком, маючи 6 гектарів землі, пекарню і лавку з продажу булок. Бабуся Оляна дуже не любила радянську владу, називала комуністів песиголовцями і казала, за панщини підганяли людей на роботу нагайкою, а тепер планом.
7 січня 1971 року в Ічні відбувся вечір присвячений 70-тиріччю Василя Чумака. Він проходив у приміщенні старого клубу. Було присутнє місцеве начальство, приїхали письменники з Києва, але бабуся навідріз відмовилася на нього піти, вона сказала, вони його вбили, а тепер святкують. Замість неї у президії сиділа двоюрідна її сестра Марія Іванівна, вона і виступила зі спогадами. На щастя, молодша сестра Василя Чумака Марія Григорівна, якій було 7 років, коли його не стало жива, їй 31 жовтня виповниться вже 92 роки і не дивлячись на свій поважний вік вона жваво цікавиться політикою, добре розбирається у тому, що відбувається в Україні, а ще Марія Григорівна щовечора з великою увагою слухає “Радіо Свободу”. Вона народжена ще до жовтневого перевороту надовго вже пережила радянську владу, владу, яка стільки горя принесла її сім’ї і знищила чоловічу половину родини хліборобів Чумаків.
Хто так тихо прийшов – невідомий, оповитий серпанком утоми, - коли місто мовчало ночами?
Зашептали розлогі вітання, ішептала – пливла до світання іачарована хвиля гілля.
Максим Стріха
У Оксани Забужко є вірш присвячений старим фотографіям на яких у естетичних позах сидять цілі родини, певні своєї сили, значущості, ваги на цій землі. Вірш закінчується словами:
...мої предки були народом, тим народом, якого нема.
Справді, те горде українське селянство з якого вийшов Василь Чумак було знищено в жорнах визвольних змагань, голодоморів, колективізацій, репресій і пізніших міграцій до міст. Але саме це селянство, не забуваємо, підтримувало “Просвіту”, творило кооперацію, ту кооперацію, яка власне дала змогу існувати українському книговиданню в перші десятиліття ХХ століття, існувати без жодної державної підтримки.
Сергій Грабовський
Максиме, я хочу звернути увагу на деякі речі, які, на жаль, так і залишаються понині незрозумілими, на загадки долі Василя Чумака, які досі нерозв‘язані. Чому старша сестра Василя Чумака все життя вважала, що вбили його саме більшовики, а не білогвардійці-денікінці? Чи не йшлося про те, що більшовики видали білим своїх конкурентів-боротьбистів, адже ми знаємо тепер, які таємні накази зі знищення боротьбистів віддавав Ульянов-Ленін, позірно вітаючи їхній тодішній союз з більшовиками? Це перше. Друге. Архів Василя Чумака зберігався у письменника Володимира Коряка. Він начебто безслідно зник після арешту останнього. Але... Чи справді?
Дві душі: одна шукає бурі, струн шалених на бандурі, срібно дзвону, блискавок, поезій, братніх марсельєзів.
А друга... друга – блакитний спокій вдалині, де степ широкий, танки мрій тремтючих, ніжних-ніжних, в шатах білосніжних.
Мов шляхи-плющі переплелися, дві душі моїх зійшлися, і чого я прагну: чи спокою, чи гучного бою?
Максим Стріха
Відома фраза “рукописи не горять”. Вона несправедлива, на жаль горять. На жаль, скоріш за все архіви НКВД, КГБ безслідно поглинули і переклад “Енеїди” доконаний Миколою Зеровим на Соловках, і переклад “Божественної комедії” його побратима Михайла Драй-Хмари, і останні кілька сот поезій і перекладів Василя Стуса. Відтак у мене, чесно кажучи, не має надії, що вдасться віднайти щось невідоме з творчості Василя Чумака. Хоча зупинюся на іншому. Ледве чи сьогодні є потреба приписувати йому тих рис, яких він не мав просто виходячи зі свого віку. Справді, він був палким комунаром, українським комунаром, який прийняв революцію і в третій частині його знаменитого “Червоного заспіву”, який починається: “Риєм, риєм, риємо землю неначе кроти”, є й гімн на адресу червоного терору, майже такий, який знаходимо у Хвильового: “Ми тіні, ми тіні меткі, ми влучні рушення руки, ми носимо в грудях ненависті море, і в ночах осінніх обійма імли, ми гімни тобі заплили, червоний тероре”. Це було. І це талановиті по-своєму вірші викликані обставинами, але звичайно Василь Чумак ввійде в українську поезію насамперед геніальною, фантастичною лірикою.
Вранці роси, марите, мовчати, Колос, шум, волошки, знов волошки, Материнка, конюшина, смутку трошки, Вранці роси, марити, мовчати.
Ми маємо європейського масштабу молодого українського інтелігента, блискучого поета, який навіть з тієї збірочки, яка була видана в поетичній ”Бібліотечці Комсомольця” 1982 року. Відповідно припаровані з офіціозною передмовою виглядає поетам фантастичним. Я пам’ятаю, для мене тоді прочитання цієї збірочки було одкровенням. Василь Чумак є постаттю до якої обов’язково мусила б придивитися майбутня українська, роблю наголос на цьому слові лівиця. Лівиця, якої теж сьогодні немає, але яку неодмінно має бути.
Пробудіться, орли сизі, Козаки лихії. Розбудіть навкруги себе Степової стихії.
Пробудіться, орли сизі, Славні козаченьки, Заверніть колишню славу України-неньки.
Бо ні за що підкарнали Нашу славу круки, Залишивши нам на спомин Муки... муки... муки...
Пробудіться, орли сизі, Славні козаченьки, Заверніть колишню славу України-неньки.
Сергій Грабовський
Чи дасть Україна і ліві і праві, і центристи відповідь на ту проблему, яку порушив у словах цієї пісні поет Василь Чумак. Вели радіожурнал Країна Інкоґніта Максим Стріха і Сергій Грабовський. Звучали пісні Марічки Бурмаки на вірші Василя Чумака. Самі ці вірші читав Олекса Починок. Хай вам щастить, і хай Україна розкриває вам свої загадки. Говорить “Радіо Свобода”.
