Прага, 20 жовтня 2003 – Тема долі нафтогону Одеса-Броди не перестає турбувати західних оглядачів. Сьогодні коментатор впливової американської ділової газети “Wall Street Journal” Володимир Сокор виступив із критикою західних країн через відсутність у них чіткої і послідовної позиції щодо експорту каспійської нафти. Оглядач вважає, що від зворотного використання нафтогону Одеса-Броди програє не лише сама Україна, яка втратить можливість тісніше пов’язати себе із Заходом, але і самі західні країни, і у першу чергу європейські. Тому аналітик закликає Захід справами, а не словами сприяти створенню каспійського експортного шляху через Україну.
Чи зможе Європа зменшити свою ризиковано надмірну залежність від російської нафти? Чи досягне успіху американська політика використання багатьох нафтогонів для експорту каспійської нафти до Європи? І чи зможе Україна підтримати ці стратегічні цілі Сполучених Штатів та Європи, які збігаються з її власними національними інтересами щодо західної орієнтації? Відповіді на ці запитання залежать від того, чи стане Україна прямою ланкою для транзиту каспійської нафти до Європи, розпочинає свою статтю Володимир Сокор, аналітик із вашингтонського Центру стратегічних та політичних досліджень.
Він вітає той факт, що нафтогін став предметом переговорів українських, європейських та американських лідерів протягом минулого тижня. (Йдеться про зустріч українського прем’єра Віктора Януковича з американським віце-президентом Диком Чейні та переговори в Україні керівників ЄС з президентом України.) Всі вони, як відомо, переконували українське керівництво у недоцільності використання нафтогону Одеса-Броди у зворотному напрямку. Але на думку аналітика, зусилля Заходу надто непослідовні.
«Американська політика щодо багатьох експортних нафтопроводів із Каспійського регіону весь час була непослідовна і слабка, і на мій погляд, навіть не дуже серйозна. Вона більше зводилася до політичної підтримки, публічних заяв, але насправді призвела до того, що росіяни тепер мають практичну монополію на експортні шляхи», - говорить політолог. Ще менш зрозумілою, на думку Володимира Сокора, є позиція Європейського Союзу, адже він, а не Сполучені Штати має бути головним споживачем каспійської нафти.
«Європейський Союз поводиться просто безвідповідально. Він поводиться так, ніби не був головним потенційним споживачем цієї нафти. Але він є, і незважаючи на це, ЄС скорочує інвестиції в альтернативні проекти, не намагається забезпечити пряме постачання каспійської нафти і навіть включає проблему транспортування нафти у порядок денний енергетичного діалогу ЄС-Росія, постійних зустрічей між представниками ЄС і Росії. Тобто розмова про експорт нафти з Каспійського регіону ведеться виключно з Росією, замість того, щоб вести його з каспійськими країнами, чи хоча б запросити їх до столу переговорів», - наголошує Володимир Сокор.
Так що, на його думку, західні країни, намагаючись підіграти президентові Росії Володимиру Путіну, самі стали жертвами своєї недалекоглядності. Але змінити це ще не пізно, пише автор. «Якщо американський уряд серйозно ставиться до цієї проблеми, і якщо його пріоритетом є забезпечення незалежності таких країн, як Україна, Казахстан, Грузія та інших, то він повинен сказати, що поведінка російського монополіста – “Транснєфть” є неприйнятною». «Але чи захоче президент Буш сказати це президентові Путіну, я не знаю», - додає експерт.
Чи зможе Європа зменшити свою ризиковано надмірну залежність від російської нафти? Чи досягне успіху американська політика використання багатьох нафтогонів для експорту каспійської нафти до Європи? І чи зможе Україна підтримати ці стратегічні цілі Сполучених Штатів та Європи, які збігаються з її власними національними інтересами щодо західної орієнтації? Відповіді на ці запитання залежать від того, чи стане Україна прямою ланкою для транзиту каспійської нафти до Європи, розпочинає свою статтю Володимир Сокор, аналітик із вашингтонського Центру стратегічних та політичних досліджень.
Він вітає той факт, що нафтогін став предметом переговорів українських, європейських та американських лідерів протягом минулого тижня. (Йдеться про зустріч українського прем’єра Віктора Януковича з американським віце-президентом Диком Чейні та переговори в Україні керівників ЄС з президентом України.) Всі вони, як відомо, переконували українське керівництво у недоцільності використання нафтогону Одеса-Броди у зворотному напрямку. Але на думку аналітика, зусилля Заходу надто непослідовні.
«Американська політика щодо багатьох експортних нафтопроводів із Каспійського регіону весь час була непослідовна і слабка, і на мій погляд, навіть не дуже серйозна. Вона більше зводилася до політичної підтримки, публічних заяв, але насправді призвела до того, що росіяни тепер мають практичну монополію на експортні шляхи», - говорить політолог. Ще менш зрозумілою, на думку Володимира Сокора, є позиція Європейського Союзу, адже він, а не Сполучені Штати має бути головним споживачем каспійської нафти.
«Європейський Союз поводиться просто безвідповідально. Він поводиться так, ніби не був головним потенційним споживачем цієї нафти. Але він є, і незважаючи на це, ЄС скорочує інвестиції в альтернативні проекти, не намагається забезпечити пряме постачання каспійської нафти і навіть включає проблему транспортування нафти у порядок денний енергетичного діалогу ЄС-Росія, постійних зустрічей між представниками ЄС і Росії. Тобто розмова про експорт нафти з Каспійського регіону ведеться виключно з Росією, замість того, щоб вести його з каспійськими країнами, чи хоча б запросити їх до столу переговорів», - наголошує Володимир Сокор.
Так що, на його думку, західні країни, намагаючись підіграти президентові Росії Володимиру Путіну, самі стали жертвами своєї недалекоглядності. Але змінити це ще не пізно, пише автор. «Якщо американський уряд серйозно ставиться до цієї проблеми, і якщо його пріоритетом є забезпечення незалежності таких країн, як Україна, Казахстан, Грузія та інших, то він повинен сказати, що поведінка російського монополіста – “Транснєфть” є неприйнятною». «Але чи захоче президент Буш сказати це президентові Путіну, я не знаю», - додає експерт.
