Белград, 30 травня 2003 – Симатовича заарештували два мiсяцi тому за звинуваченням у причетностi до злочинного угруповання, яке скоїло замах на прем’єр-мiнiстра Зорана Джинджича. У голову уряду стрiляв, за повiдомленням слiдчих органiв, пiдполковник спецполiцiї Звездан Йованович. Пiдроздiл для спецiальних операцiй заснований i очолюваний Симатовичем в дев’яностi роки брав участь в бойових дiях у Хорватiї, Боснiї i Герцеговинi та у Косовi.
У процесi над екс-президентом Слободаном Милошевичем нещодавно показали фiльм з полiцейського архiву про бойовий шлях Пiдроздiлу. Вiтаючи на своїй базi Милошевича, командувачi, мiж якими був і Симатович, докладно розповiдали про “героїчнi подвиги безстрашних бiйцiв у боротьбi за права сербського народу”. Пiдроздiл мав у своєму розпорядженнi навiть танки та вертольоти. Белградськi мас-медiа повiдомляють, що у складi Пiдроздiлу, заснованого полiтичною полiцiєю, було й чимало амнiстованих злочинцiв, включаючи й убивць. Згодом Пiдроздiл полiцiї для спецiальних операцiй став свого роду преторiанською гвардiєю Милошевича. Його бiйцi лiквiдували, мiж iншими, колишнього президента Сербiї Iвана Стамболича. Пiсля замаху на Джинджича Пiдроздiл розпустили.
Цiкаво, що Симатович – хорват за нацiональнiстю. Вiн був близьким спiвробiтником керiвника полiтичної полiцiї Йовiци Станишича, який на початку дев’яностих рокiв за особистим дорученням колишнього президента керував повстанням сербiв у Хорватiї та Боснiї й Герцеговинi. Станишич, якого також розшукує Гаазький трибунал, наразi перебуває у белградськiй лiкарнi пiд наглядом полiцiї.
Станишич й Симатович, як повiдомляють сербськi ЗМI, знають усi подробицi про перебiг воєнних дiй на територiї сусiднiх країн, про учасникiв окремих операцiй та про бiографiї осiб, яких розшукують сербське й мiжнародне правосуддя. Саме через це оглядачi у Белградi припускають, що Прокуратура Мiжнародного суду зацiкавлена не так судити згадану двiйку, як переконати їх, щоби свiдчили у процесi над Милошевичем. Представники Трибуналу у Белградi кiлька разiв зустрiчалися зі Станишичем й Симатовичем й досi ймовiрно почули вiд них немало важливої iнформацiї.
А окремi сербськi журналiсти i юристи ставлять запитання: чому влада видала Симатовича й готова видати Станишича, коли вони були пов’язанi iз вбивством Джинджича та iншими злочинами у Сербiї? Чи не треба було судити їх спочатку за тi злочини у Белградi, а потiм дати їм можливiсть свiдчити проти Милошевича у Гаазi? Офiцiйної вiдповiдi на такi запитання немає.
У процесi над екс-президентом Слободаном Милошевичем нещодавно показали фiльм з полiцейського архiву про бойовий шлях Пiдроздiлу. Вiтаючи на своїй базi Милошевича, командувачi, мiж якими був і Симатович, докладно розповiдали про “героїчнi подвиги безстрашних бiйцiв у боротьбi за права сербського народу”. Пiдроздiл мав у своєму розпорядженнi навiть танки та вертольоти. Белградськi мас-медiа повiдомляють, що у складi Пiдроздiлу, заснованого полiтичною полiцiєю, було й чимало амнiстованих злочинцiв, включаючи й убивць. Згодом Пiдроздiл полiцiї для спецiальних операцiй став свого роду преторiанською гвардiєю Милошевича. Його бiйцi лiквiдували, мiж iншими, колишнього президента Сербiї Iвана Стамболича. Пiсля замаху на Джинджича Пiдроздiл розпустили.
Цiкаво, що Симатович – хорват за нацiональнiстю. Вiн був близьким спiвробiтником керiвника полiтичної полiцiї Йовiци Станишича, який на початку дев’яностих рокiв за особистим дорученням колишнього президента керував повстанням сербiв у Хорватiї та Боснiї й Герцеговинi. Станишич, якого також розшукує Гаазький трибунал, наразi перебуває у белградськiй лiкарнi пiд наглядом полiцiї.
Станишич й Симатович, як повiдомляють сербськi ЗМI, знають усi подробицi про перебiг воєнних дiй на територiї сусiднiх країн, про учасникiв окремих операцiй та про бiографiї осiб, яких розшукують сербське й мiжнародне правосуддя. Саме через це оглядачi у Белградi припускають, що Прокуратура Мiжнародного суду зацiкавлена не так судити згадану двiйку, як переконати їх, щоби свiдчили у процесi над Милошевичем. Представники Трибуналу у Белградi кiлька разiв зустрiчалися зі Станишичем й Симатовичем й досi ймовiрно почули вiд них немало важливої iнформацiї.
А окремi сербськi журналiсти i юристи ставлять запитання: чому влада видала Симатовича й готова видати Станишича, коли вони були пов’язанi iз вбивством Джинджича та iншими злочинами у Сербiї? Чи не треба було судити їх спочатку за тi злочини у Белградi, а потiм дати їм можливiсть свiдчити проти Милошевича у Гаазi? Офiцiйної вiдповiдi на такi запитання немає.
