Прага, 28 травня 2003 року - Все більше підлітків в Узбекистані і Таджикистані покидають школу чи пропускають частину занять і працюють, аби заробити на своє прожиття, а часом і цілої родини.
Дітей беруть на різні роботи, здебільшого, нелегально, без жодних оформлень документів. І такі діти позбавлені будь-яких прав та захисту. Підлітків віком від 11 до 14 років можна побачити і почути як продавців практично на кожному ринку в Узбекистані і Таджикистані: «Підходьте сюди! Купуйте мій хліб!», «Свіжий хліб!», «Хліб зроблений на молоці і маслі!», - лунають дитячі голоси на ринках.
Законодавства Узбекистану і Таджикистану не мають однозначної заборони на використання дитячої праці. Лише обумовлені обмеження та створені перепони для такої праці. Але одна справа закони, а інша – реальна дійсність, соціальні нестатки більшої частини суспільства. Ось що сказала в інтерв’ю радіо «Свобода» 14-річна дівчинка Шахноза із Душанбе: «Я продаю печиво, вафлі і каву з самого ранку до 5-6 години вечора. Я не йду до школи, хоча числюся у 9 класі. Мій батько помер, і ми повинні дбати самі за себе. У мене дві сестри і два брати. Усі ми стали вуличними продавцями. Я заробляю 3-4 соми (приблизно один долар) на день і купую муку та інші харчі», - говорить 14-річна Шахноза зі столиці Таджикистану.
Багато підлітків заявляють, що працювати їх змушує бідність їхніх родин. Вони нарікають, що часто їм не платять обіцяних грошей за їхню роботу, а звернутися нема до кого, бо працюють вони нелегально, без жодних контрактів чи інших документів. Часто такі діти ще не мають 14 років.
В інтерв’ю нашому радіо вчителька із таджицької середньої школи Сайора сказала, що їй часто доводиться бачити дітей, які виконують різну фізичну працю. Вони худі, ослаблені і ніхто не дбає про їхнє здоров’я. Сайора говорить, що вчителі самі перебувають у матеріальній скруті, у них малі зарплати. «Частина моїх колег, вчителів, самі працюють на цих же ринках поряд із дітьми, аби заробити додаткові гроші», - зауважила Сайора.
А голова комітету молоді, спорту і туризму в адміністрації президента Таджикистану Ібод Рахімов визнає, що незаконна експлуатація дитячої праці набрала загрозливих розмахів, але посилається на те, що державі не вистачає грошей, щоб підтримати малозабезпечені родини.
Та мало хто із чиновників визнає існування проблеми. Так високопоставлена особа у міністерстві освіти Узбекистану Анвар Зокіров заперечує, що нелегальна дитяча праця стала повсякденністю: «У нас провадиться чіткий облік, кожної дитини. Й тому такої глобальної проблеми не існує», - заявив представник міністерства освіти Узбекистану.
Однак існує ще й організована експлуатація підлітків та молодих людей. Щоосени і узбецьк, і таджицька влади на певний час закривають школи та вузи і посилають старшокласників, студентів на поля збирати врожай, збирати бавовну. Підлітки і студенти живуть у бараках, котрі часто не забезпечені водою чи електрикою. Ïм платять символічні копійки за їхню працю. Правозахисники засуджують такі дії влади, звинувачуючи її у використанні молоді як дешевої робочої сили.
Дітей беруть на різні роботи, здебільшого, нелегально, без жодних оформлень документів. І такі діти позбавлені будь-яких прав та захисту. Підлітків віком від 11 до 14 років можна побачити і почути як продавців практично на кожному ринку в Узбекистані і Таджикистані: «Підходьте сюди! Купуйте мій хліб!», «Свіжий хліб!», «Хліб зроблений на молоці і маслі!», - лунають дитячі голоси на ринках.
Законодавства Узбекистану і Таджикистану не мають однозначної заборони на використання дитячої праці. Лише обумовлені обмеження та створені перепони для такої праці. Але одна справа закони, а інша – реальна дійсність, соціальні нестатки більшої частини суспільства. Ось що сказала в інтерв’ю радіо «Свобода» 14-річна дівчинка Шахноза із Душанбе: «Я продаю печиво, вафлі і каву з самого ранку до 5-6 години вечора. Я не йду до школи, хоча числюся у 9 класі. Мій батько помер, і ми повинні дбати самі за себе. У мене дві сестри і два брати. Усі ми стали вуличними продавцями. Я заробляю 3-4 соми (приблизно один долар) на день і купую муку та інші харчі», - говорить 14-річна Шахноза зі столиці Таджикистану.
Багато підлітків заявляють, що працювати їх змушує бідність їхніх родин. Вони нарікають, що часто їм не платять обіцяних грошей за їхню роботу, а звернутися нема до кого, бо працюють вони нелегально, без жодних контрактів чи інших документів. Часто такі діти ще не мають 14 років.
В інтерв’ю нашому радіо вчителька із таджицької середньої школи Сайора сказала, що їй часто доводиться бачити дітей, які виконують різну фізичну працю. Вони худі, ослаблені і ніхто не дбає про їхнє здоров’я. Сайора говорить, що вчителі самі перебувають у матеріальній скруті, у них малі зарплати. «Частина моїх колег, вчителів, самі працюють на цих же ринках поряд із дітьми, аби заробити додаткові гроші», - зауважила Сайора.
А голова комітету молоді, спорту і туризму в адміністрації президента Таджикистану Ібод Рахімов визнає, що незаконна експлуатація дитячої праці набрала загрозливих розмахів, але посилається на те, що державі не вистачає грошей, щоб підтримати малозабезпечені родини.
Та мало хто із чиновників визнає існування проблеми. Так високопоставлена особа у міністерстві освіти Узбекистану Анвар Зокіров заперечує, що нелегальна дитяча праця стала повсякденністю: «У нас провадиться чіткий облік, кожної дитини. Й тому такої глобальної проблеми не існує», - заявив представник міністерства освіти Узбекистану.
Однак існує ще й організована експлуатація підлітків та молодих людей. Щоосени і узбецьк, і таджицька влади на певний час закривають школи та вузи і посилають старшокласників, студентів на поля збирати врожай, збирати бавовну. Підлітки і студенти живуть у бараках, котрі часто не забезпечені водою чи електрикою. Ïм платять символічні копійки за їхню працю. Правозахисники засуджують такі дії влади, звинувачуючи її у використанні молоді як дешевої робочої сили.
