Нью-Йорк, 23 травня 2003 - Значною поразкою противників тютюну вважають рішення апеляційного суду, який скасував покарання, накладене судом нижчої інстанції на виробників сигарет в Америці.
Справа дійсно незвичайна – і то за кількома параметрами. Ніколи раніше не було такого, щоб 700 тисяч курців із цілого штату судилися з велетнями американської тютюнової промисловості. Це був так званий класовий або колективний позов. Курці стверджували, що внаслідок паління цигарок вони потерпали від тяжких, подекуди невиліковних хвороб – від емфіземи легенів до раку шкіри. Мовляв, вони прагнули кинути куріння, але не змогли подолати никотинового голоду. У цьому вони звинувачували тютюнові компанії і вимагали фінансового відшкодування за втрату здоров”я. Критики такого підходу кажуть, що це все одно, що судити виробника віскі за те, що п”яниця потрапив під авто.
2000-го року, після шестирічної судової тяганини, журі присяжних засідателів визнало виробників сигарет винними у захворюваннях і наказало тютюновим компаніям виплатити курцям нечуване в історії, справді астрономічного обсягу відшкодування на суму 145 мільярдів 12 мільйонів 700 тисяч доларів. Курс акцій тютюнових компаній на фондовій біржі Уолл-Стріт різко пішов додолу, бо це покарання могло призвести до цілковитого банкрутства виробників сигарет.
Три роки тривала процедура розгляду юридичної скарги тютюнових компаній, аж ось апеляційний суд штату Флорида спеціальним рішенням скасував не лише безпрецедентний штраф, а й взагалі усю ту справу. На 68 сторінках обгрунтував апеляційний суд свою ухвалу. Там говориться, насамперед, що для колективного позову не було підстав, бо в кожного з позивачів була своя причина починати й продовжувати палити цигарки. Сукупність людей ще не означає, що вони - колектив. Кожен позивач має право тягти до суду виробників Мальборо чи Кента, але особисто - навряд чи реально. Крім того, апеляційний суд визначив як неетичну поведінку на процесі адвоката позивачів, який відверто грав на расових почуттях членів журі присяжних, що складалося переважно з чорношкірих громадян. Адвокат порівнював страждання хворих курців зі страждання негрів у рабстві у минулих сторіччях. Апеляційний суддя Дейвід Герстен назвав увесь процес таким, що суперечить демократичним принципам і традиціям. Зазначивши, що сума відшкодування походить з царини фантастики, він скасував усі ті казкові мільярди цілком. Ця ухвала, однак, не означає кінця шляху. Метью Майєрс, лідер громадської організації “За дітей без тютюну” заявив у Вашингтоні, що рішення апеляційного суду не є відпущенням гріхів тютюнової промисловості. Організація збирається оскаржувати ухвалу і сподівається, що попереду – тривалий процес нових апеляцій.
Справа дійсно незвичайна – і то за кількома параметрами. Ніколи раніше не було такого, щоб 700 тисяч курців із цілого штату судилися з велетнями американської тютюнової промисловості. Це був так званий класовий або колективний позов. Курці стверджували, що внаслідок паління цигарок вони потерпали від тяжких, подекуди невиліковних хвороб – від емфіземи легенів до раку шкіри. Мовляв, вони прагнули кинути куріння, але не змогли подолати никотинового голоду. У цьому вони звинувачували тютюнові компанії і вимагали фінансового відшкодування за втрату здоров”я. Критики такого підходу кажуть, що це все одно, що судити виробника віскі за те, що п”яниця потрапив під авто.
2000-го року, після шестирічної судової тяганини, журі присяжних засідателів визнало виробників сигарет винними у захворюваннях і наказало тютюновим компаніям виплатити курцям нечуване в історії, справді астрономічного обсягу відшкодування на суму 145 мільярдів 12 мільйонів 700 тисяч доларів. Курс акцій тютюнових компаній на фондовій біржі Уолл-Стріт різко пішов додолу, бо це покарання могло призвести до цілковитого банкрутства виробників сигарет.
Три роки тривала процедура розгляду юридичної скарги тютюнових компаній, аж ось апеляційний суд штату Флорида спеціальним рішенням скасував не лише безпрецедентний штраф, а й взагалі усю ту справу. На 68 сторінках обгрунтував апеляційний суд свою ухвалу. Там говориться, насамперед, що для колективного позову не було підстав, бо в кожного з позивачів була своя причина починати й продовжувати палити цигарки. Сукупність людей ще не означає, що вони - колектив. Кожен позивач має право тягти до суду виробників Мальборо чи Кента, але особисто - навряд чи реально. Крім того, апеляційний суд визначив як неетичну поведінку на процесі адвоката позивачів, який відверто грав на расових почуттях членів журі присяжних, що складалося переважно з чорношкірих громадян. Адвокат порівнював страждання хворих курців зі страждання негрів у рабстві у минулих сторіччях. Апеляційний суддя Дейвід Герстен назвав увесь процес таким, що суперечить демократичним принципам і традиціям. Зазначивши, що сума відшкодування походить з царини фантастики, він скасував усі ті казкові мільярди цілком. Ця ухвала, однак, не означає кінця шляху. Метью Майєрс, лідер громадської організації “За дітей без тютюну” заявив у Вашингтоні, що рішення апеляційного суду не є відпущенням гріхів тютюнової промисловості. Організація збирається оскаржувати ухвалу і сподівається, що попереду – тривалий процес нових апеляцій.
