Прага, 19 лютого 2003 – Американські політики говорять, що незважаючи на незавершену справу «Кольчуг», стосунки між Сполученими Штатами та Україною повинні розвиватися, і запросили українців взяти участь, хоч і опосередковано, у можливій воєнній кампанії проти Іраку. Чи йдеться про справжнє потепління стосунків, чи американці готові забути про «Кольчуги», чи, опинившись у певній ізоляції, вони вербують підтримку всюди, де її можуть знайти? Про це - у розмові із політологом з Університету Торонто, що у Канаді, Тарасом Кузьом.
Після справи Ґонґадзе, «кольчужного» скандалу та скорочення американської допомоги могло здаватися, що на нинішній українській адміністрації Вашинґтон та стосунках з Україною поставив жирний хрест. Однак останні заяви американського посла у Києві Карлоса Паскуаля та конгресмена Курта Велдона про те, що американці потребують допомоги України в Іраку та у ракетних технологіях, є, здається, ознакою того, що Вашинґтон готовий дати Києву ще один шанс. У чому причина таких кроків, я запитала у дослідника з канадського Університету Торонто Тараса Кузя.
«Гадаю, для цього є дві причини. По-перше, Америка опинилася у деякій ізоляції у світі через свою позицію щодо Іраку і шукає союзників усюди, де вона може їх знайти. І по-друге, ці кроки відображають погляди деяких політиків у Вашинґтоні, які вважають, що стосунки з Україною через «кольчужний скандал» та фіаско на самміті НАТО зіпсувалися настільки, що їх потрібно виправляти. У Вашинґтоні, як і раніше вважають, що прізвище Кучми покрито анафемою, і орієнтуються, скоріше, на стосунки з Україною пост-кучмівських часів, але разом із тим, у вашинґтонській адміністрації відчувають, що погіршення стосунків з Америкою підштовхнуло Україну занадто близько до Росії», – говорить політолог з Канади.
Однак звертання по допомогу є відповіддю на пропозицію президента Леоніда Кучми надіслати протихімічний батальйон і процедура передбачає, що США будуть діяти через українського президента. Чи це означає, що він стає «персоною ґрата» для вашинґтонської адміністрації? «Це неможливо. Незважаючи на бажання покращити стосунки з Україною, особа президента Леоніда Кучми є і буде повністю здискредитованою на Заході. І цей імідж уже ніщо не зможе змінити. Проте США не розглядають Україну лише крізь призму президента. Вони дивляться на неї з широкої перспективи. І це було очевидно, коли нещодавно у Вашинґтоні перебували дві українські делегації. Одна була урядова, її очолював міністр економіки Валерій Хорошковський, і відразу після нього до американської столиці прибув Віктор Ющенко. І рівень, на якому приймали був незрівнянно вищий, ніж той, на якому приймали Хорошковського», – зауважує Тарас Кузьо.
На його думку, перспектива українсько-американських стосунків, що намітилася зараз може бути цілком доброю, але відносини між Києвом і Вашинґтоном не повернуться до того стану «медового місяця», як було за президента Клінтона.
Після справи Ґонґадзе, «кольчужного» скандалу та скорочення американської допомоги могло здаватися, що на нинішній українській адміністрації Вашинґтон та стосунках з Україною поставив жирний хрест. Однак останні заяви американського посла у Києві Карлоса Паскуаля та конгресмена Курта Велдона про те, що американці потребують допомоги України в Іраку та у ракетних технологіях, є, здається, ознакою того, що Вашинґтон готовий дати Києву ще один шанс. У чому причина таких кроків, я запитала у дослідника з канадського Університету Торонто Тараса Кузя.
«Гадаю, для цього є дві причини. По-перше, Америка опинилася у деякій ізоляції у світі через свою позицію щодо Іраку і шукає союзників усюди, де вона може їх знайти. І по-друге, ці кроки відображають погляди деяких політиків у Вашинґтоні, які вважають, що стосунки з Україною через «кольчужний скандал» та фіаско на самміті НАТО зіпсувалися настільки, що їх потрібно виправляти. У Вашинґтоні, як і раніше вважають, що прізвище Кучми покрито анафемою, і орієнтуються, скоріше, на стосунки з Україною пост-кучмівських часів, але разом із тим, у вашинґтонській адміністрації відчувають, що погіршення стосунків з Америкою підштовхнуло Україну занадто близько до Росії», – говорить політолог з Канади.
Однак звертання по допомогу є відповіддю на пропозицію президента Леоніда Кучми надіслати протихімічний батальйон і процедура передбачає, що США будуть діяти через українського президента. Чи це означає, що він стає «персоною ґрата» для вашинґтонської адміністрації? «Це неможливо. Незважаючи на бажання покращити стосунки з Україною, особа президента Леоніда Кучми є і буде повністю здискредитованою на Заході. І цей імідж уже ніщо не зможе змінити. Проте США не розглядають Україну лише крізь призму президента. Вони дивляться на неї з широкої перспективи. І це було очевидно, коли нещодавно у Вашинґтоні перебували дві українські делегації. Одна була урядова, її очолював міністр економіки Валерій Хорошковський, і відразу після нього до американської столиці прибув Віктор Ющенко. І рівень, на якому приймали був незрівнянно вищий, ніж той, на якому приймали Хорошковського», – зауважує Тарас Кузьо.
На його думку, перспектива українсько-американських стосунків, що намітилася зараз може бути цілком доброю, але відносини між Києвом і Вашинґтоном не повернуться до того стану «медового місяця», як було за президента Клінтона.
