Варшава, 17 січня 2003 – 2003 рік принесе Польщі, окрім всього іншого, завершення після тривалих розглядів судових процесів по справах, пов’язаних із злочинами комуністичного режиму. У судових залах будуть зроблені остаточні спроби з’ясування обставин викрадення та вбивства офіцерами польської служби безпеки священика Єжи Попелушка, смертельного побиття міліціонером студента Ґжегожа Пшемика – сина відомої дисидентки, вже вкотре будуть розглядатися справи про відповідальність за криваві події 1980-х років лідерів комуністичної Польщі на чолі з генералом Ярузельським. Очолив цю естафету повторний процес генерала Чеслава Кіщака, колишнього керівника міністерства внутрішніх справ Польської Народної Республіки, який розпочався у минулий вівторок.
Колишній голова МВС комуністичної Польщі, генерал Чеслав Кіщак після тривалої перерви знову став перед судом, який має з’ясувати його відповідальність за смерть гірників на шахті “Вуєк” у 1981 році. Тоді під час придушення підрозділами МВС страйку гірників міліція застосувала вогнепальну зброю, в результаті чого було вбито 9 і поранено десятки людей. Прокуратура намагається довести, що без згоди керівництва МВС, яке очолював тоді генерал Кіщак, самі міліціонери відкрити вогонь не могли. Однак довести цього прокуратурі в часі першого процесу так і не вдалося.
Після виправдання колишнього генерала у суді першої інстанції очистити постать Чеслава Кіщака у громадській свідомості спробував колишній дисидент, редактор “Газети виборчої” Адам Міхнік. Розмова Міхніка з Кіщаком, надрукована газетою, мала на меті підвести грубу риску під минулим і залишити лідерів ПНР у спокої. Цей замір не знайшов суспільної підтримки, а публікація викликала значне обурення в колах колишніх дисидентів і поділила на два табори сам колектив “Виборчої”. Згодом і суд вищої інстанції прихилився до думки, що справу закривати ще рано, і визнав рішення про виправдання генерала недійсним.
І хоч процес розпочався вдруге, більшість фахівців уважають, що він нічого не змінить, бо, незважаючи на те, що майже всі переконані у вині колишнього головного комуністичного міліціонера, жодних доказів злочину не залишилося. Нещодавно слідчим підрозділом Інституту Національної Пам’яті було доведено, що прокурори, які ще тоді у 1980-х проводили формальне розслідування вбивства шахтарів, в основному займалися так званим замітанням слідів злочину. Не виключено, що невдовзі вони постануть за це перед судом. Можливо, їх навіть засудять, але скоріш за все це не допоможе у віднайденні доказів вини генерала Кіщака, і таким чином черговий співвідповідальний за наслідки військового стану 1980-х років залишиться безкарним.
Колишній голова МВС комуністичної Польщі, генерал Чеслав Кіщак після тривалої перерви знову став перед судом, який має з’ясувати його відповідальність за смерть гірників на шахті “Вуєк” у 1981 році. Тоді під час придушення підрозділами МВС страйку гірників міліція застосувала вогнепальну зброю, в результаті чого було вбито 9 і поранено десятки людей. Прокуратура намагається довести, що без згоди керівництва МВС, яке очолював тоді генерал Кіщак, самі міліціонери відкрити вогонь не могли. Однак довести цього прокуратурі в часі першого процесу так і не вдалося.
Після виправдання колишнього генерала у суді першої інстанції очистити постать Чеслава Кіщака у громадській свідомості спробував колишній дисидент, редактор “Газети виборчої” Адам Міхнік. Розмова Міхніка з Кіщаком, надрукована газетою, мала на меті підвести грубу риску під минулим і залишити лідерів ПНР у спокої. Цей замір не знайшов суспільної підтримки, а публікація викликала значне обурення в колах колишніх дисидентів і поділила на два табори сам колектив “Виборчої”. Згодом і суд вищої інстанції прихилився до думки, що справу закривати ще рано, і визнав рішення про виправдання генерала недійсним.
І хоч процес розпочався вдруге, більшість фахівців уважають, що він нічого не змінить, бо, незважаючи на те, що майже всі переконані у вині колишнього головного комуністичного міліціонера, жодних доказів злочину не залишилося. Нещодавно слідчим підрозділом Інституту Національної Пам’яті було доведено, що прокурори, які ще тоді у 1980-х проводили формальне розслідування вбивства шахтарів, в основному займалися так званим замітанням слідів злочину. Не виключено, що невдовзі вони постануть за це перед судом. Можливо, їх навіть засудять, але скоріш за все це не допоможе у віднайденні доказів вини генерала Кіщака, і таким чином черговий співвідповідальний за наслідки військового стану 1980-х років залишиться безкарним.
