Нью-Йорк, 10 січня 2003 – В американських університетах існує традиція: випускники, що добилися в житті успіху, дарують або заповідають гроші своїй, як то кажуть альма-матері. Але наш нью-йоркський кореспондент сьогодні розповідає протилежну історію – про те, як колишні студенти Міссурійського університету потягли свою альма-матір до суду, вимагаючи від неї грошей – і виграли. Як це трапилося?
У штаті Міссурі, подібно до всіх інших штатів, вища освіта не безплатна і у кожному штаті щодо цього існують відповідні закони. У кожному, крім Міссурі. Там від 1889 року був закон, у якому говорилося, що всі молоді люди, старші від 16 років, мешканці штату можуть безкоштовно навчатися в університеті.
У ті часи, наприкінці 80-х років 19 століття, у багатьох штатах так званого хлібного поясу Америки були подібні закони. Проіснували вони недовго – їх згодом скасували і впровадили платню за вищу освіту.
У Міссурі теж запровадили, але скасувати старий закон просто забули. Згадали лишень тоді, коли кілька випускників надибали старий параграф, завдяки розумному правникові, який порпався у сотнях юридичних книжок. Чотири роки тому запопадливі випускники й студенти подали до суду, вимагаючи повернути їм гроші за навчання, незважаючи на той факт, що ця платня була здебільшого номінальною, вельми невеличкою. Штат Міссурі схаменувся торік і скасував закон про безкоштовну вищу освіту, але поїзд, як то кажуть, уже пішов.
Мануель Пачеко, ректор університету, даючи свідчення на суді, намагався змалювати платню за навчання, пересічно 3200 доларів за семестр, як відшкодування за працю професорів, але суддя Кеннет Рамірес відкинув цей аргумент як неістотний. За рішенням суду, повернути гроші за навчання університет Міссурі повинен не лише тим, хто започаткував справу, а й взагалі усім студентам, як минулим, так і нинішнім, а їх понад 200 тисяч. Сума відшкодування – 450 мільйонів доларів.
Дейвід Рассел, представник університету, заявив, що це рішення може спричинитися до банкрутства вузу. За його словами, річний бюджет університету, де навчаються десятки тисяч студентів, становить менше двох мільярдів доларів, а 450 мільйонів доларів – це щорічні витрати головного відділу університету у місті Колумбія. Виплата навіть частини цієї суми може завдати великої шкоди усій системі вищої освіти штату.
Цікаву позицію зайняли ініціатори позову. “Ми не маємо жодного наміру доводити університет до банкрутства, – каже Роберт Герман, адвокат позивачів. – Ми хотіли довести, що вони порушували закон штату, що це неприпустиме за нашої демократичної системи врядування, і що вони мусять бути якимось чином покарані за це”.
Звичайно, закон є закон, але парадоксальність ситуації полягає в тому, що відтак платня за навчання, очевидно, буде значно вищою, ніж дотепер. Отож постраждають, у кінцевому рахунку, майбутні студенти університету Міссурі. Що ж, як то казали стародавні римляни: “Хай переможе справедливість, навіть ціною зруйнування світу”...
У штаті Міссурі, подібно до всіх інших штатів, вища освіта не безплатна і у кожному штаті щодо цього існують відповідні закони. У кожному, крім Міссурі. Там від 1889 року був закон, у якому говорилося, що всі молоді люди, старші від 16 років, мешканці штату можуть безкоштовно навчатися в університеті.
У ті часи, наприкінці 80-х років 19 століття, у багатьох штатах так званого хлібного поясу Америки були подібні закони. Проіснували вони недовго – їх згодом скасували і впровадили платню за вищу освіту.
У Міссурі теж запровадили, але скасувати старий закон просто забули. Згадали лишень тоді, коли кілька випускників надибали старий параграф, завдяки розумному правникові, який порпався у сотнях юридичних книжок. Чотири роки тому запопадливі випускники й студенти подали до суду, вимагаючи повернути їм гроші за навчання, незважаючи на той факт, що ця платня була здебільшого номінальною, вельми невеличкою. Штат Міссурі схаменувся торік і скасував закон про безкоштовну вищу освіту, але поїзд, як то кажуть, уже пішов.
Мануель Пачеко, ректор університету, даючи свідчення на суді, намагався змалювати платню за навчання, пересічно 3200 доларів за семестр, як відшкодування за працю професорів, але суддя Кеннет Рамірес відкинув цей аргумент як неістотний. За рішенням суду, повернути гроші за навчання університет Міссурі повинен не лише тим, хто започаткував справу, а й взагалі усім студентам, як минулим, так і нинішнім, а їх понад 200 тисяч. Сума відшкодування – 450 мільйонів доларів.
Дейвід Рассел, представник університету, заявив, що це рішення може спричинитися до банкрутства вузу. За його словами, річний бюджет університету, де навчаються десятки тисяч студентів, становить менше двох мільярдів доларів, а 450 мільйонів доларів – це щорічні витрати головного відділу університету у місті Колумбія. Виплата навіть частини цієї суми може завдати великої шкоди усій системі вищої освіти штату.
Цікаву позицію зайняли ініціатори позову. “Ми не маємо жодного наміру доводити університет до банкрутства, – каже Роберт Герман, адвокат позивачів. – Ми хотіли довести, що вони порушували закон штату, що це неприпустиме за нашої демократичної системи врядування, і що вони мусять бути якимось чином покарані за це”.
Звичайно, закон є закон, але парадоксальність ситуації полягає в тому, що відтак платня за навчання, очевидно, буде значно вищою, ніж дотепер. Отож постраждають, у кінцевому рахунку, майбутні студенти університету Міссурі. Що ж, як то казали стародавні римляни: “Хай переможе справедливість, навіть ціною зруйнування світу”...
