Львів, 4 жовтня 2002 - Влітку цього року за обставин суворої секретності швейцарські фахівці провели реставрацію Туринської плащаниці. Виступаючи перед журналістами з приводу завершення реставраційних робіт, архієпископ Туринський кардинал Северино Полетто заявив, що головною метою проведених робіт було збереження святині.
Згідно з офіційною версією, проведення реставрації трималося в таємниці через міркування безпеки. Після подій 11 вересня 2001 року в США і численних погроз на адресу Ватикану остерігалися, що плащаниця може стати мішенню для терористів. У пресі були представлені фотографії, що відбивають усі стадії останнього реставраційного процесу. Окрім очищення тканини від пилу й кіптю, що осідали на неї протягом віків, науковці відділили від плащаниці близько 30 трикутних латок, пришитих до неї в 1534 році чорницями французького міста Шанбері. Ці латки були пришиті для того, щоб приховати сліди пожежі, що відбулася 2 роки перед тим. Рівно від плащаниці була відділена так звана голландська тканина, пришита 450 років тому до її виворітного боку. У результаті усіх цих дій зображення розіп’ятого чоловіка на плащаниці стало значно чіткішим. Окрім реставрації експерти провели велику наукову роботу. Уперше в історії обидва боки плащаниці були скановані за допомогою комп’ютера. Дані, скановані у цифровому форматі, будуть передані у Ватикан для подальшого вивчення. Усі предмети, виділені з плащаниці, були пронумеровані і внесені до каталогу. Вони також стануть об’єктами наукових експериментів. Сама тканина плащаниці завдовжки 4 метри 39 сантиметрів та завширшки 1 метр 15 сантиметрів повернеться до каплиці Гуаріні Туринського собору, де буде поміщена в спеціальний контейнер із показником кліматичного контролю. Документальні свідчення про Туринську плащаницю, в яку, згідно з Євангельськими переказами, було загорнуте зняте з хреста тіло Ісуса, сягає XIV століття, хоча деякі історики знаходять і більш ранні підтвердження її існування. Радіовуглицевий аналіз, проведений в 1988 році у США, Великій Британії та Швейцарії, вказав на середньовічне походження плащаниці. Однак чимало сучасних науковців піддають сумніву ці висновки. Що стосується офіційного ставлення до плащаниці зі сторони церкви, то його висловив Іван Павло ІІ під час відвідання Турина у 88-му році. Справжня чи несправжня плащаниця - це не є питання віри, оскільки церква некомпетентна в цій сфері, вона цілком довіряє дослідженням науковців, які зможуть дати вичерпні відповіді на всі запитання, пов’язані з плащаницею. «Можливість плащаниці для віруючих полягає у тому, що вона є дзеркалом Євангелія,»-заявив Папа під час свого паломництва до Турина. За збігом обставин одна з кількох існуючих копій Туринської плащаниці зараз перебуває в Україні, а саме у Львівському соборі Св. Юра. У суботу, 28 вересня, її чартерним рейсом перевезли до Львова зі столиці Білорусі. Але саме Мінському собору Св. Симона і Ялена належить сьома, остання й найдосконаліша, копія значної святині християнського світу. Під час освячення копії у Турині півроку тому вона була покладена на автентичну Туринську плащаницю. В Україні копія Туринської плащаниці перебуватиме цілий рік - перших півроку у Львові, згодом у Києві й Донецьку. Після цього плащаниця вирушить у країни Прибалтики.
Згідно з офіційною версією, проведення реставрації трималося в таємниці через міркування безпеки. Після подій 11 вересня 2001 року в США і численних погроз на адресу Ватикану остерігалися, що плащаниця може стати мішенню для терористів. У пресі були представлені фотографії, що відбивають усі стадії останнього реставраційного процесу. Окрім очищення тканини від пилу й кіптю, що осідали на неї протягом віків, науковці відділили від плащаниці близько 30 трикутних латок, пришитих до неї в 1534 році чорницями французького міста Шанбері. Ці латки були пришиті для того, щоб приховати сліди пожежі, що відбулася 2 роки перед тим. Рівно від плащаниці була відділена так звана голландська тканина, пришита 450 років тому до її виворітного боку. У результаті усіх цих дій зображення розіп’ятого чоловіка на плащаниці стало значно чіткішим. Окрім реставрації експерти провели велику наукову роботу. Уперше в історії обидва боки плащаниці були скановані за допомогою комп’ютера. Дані, скановані у цифровому форматі, будуть передані у Ватикан для подальшого вивчення. Усі предмети, виділені з плащаниці, були пронумеровані і внесені до каталогу. Вони також стануть об’єктами наукових експериментів. Сама тканина плащаниці завдовжки 4 метри 39 сантиметрів та завширшки 1 метр 15 сантиметрів повернеться до каплиці Гуаріні Туринського собору, де буде поміщена в спеціальний контейнер із показником кліматичного контролю. Документальні свідчення про Туринську плащаницю, в яку, згідно з Євангельськими переказами, було загорнуте зняте з хреста тіло Ісуса, сягає XIV століття, хоча деякі історики знаходять і більш ранні підтвердження її існування. Радіовуглицевий аналіз, проведений в 1988 році у США, Великій Британії та Швейцарії, вказав на середньовічне походження плащаниці. Однак чимало сучасних науковців піддають сумніву ці висновки. Що стосується офіційного ставлення до плащаниці зі сторони церкви, то його висловив Іван Павло ІІ під час відвідання Турина у 88-му році. Справжня чи несправжня плащаниця - це не є питання віри, оскільки церква некомпетентна в цій сфері, вона цілком довіряє дослідженням науковців, які зможуть дати вичерпні відповіді на всі запитання, пов’язані з плащаницею. «Можливість плащаниці для віруючих полягає у тому, що вона є дзеркалом Євангелія,»-заявив Папа під час свого паломництва до Турина. За збігом обставин одна з кількох існуючих копій Туринської плащаниці зараз перебуває в Україні, а саме у Львівському соборі Св. Юра. У суботу, 28 вересня, її чартерним рейсом перевезли до Львова зі столиці Білорусі. Але саме Мінському собору Св. Симона і Ялена належить сьома, остання й найдосконаліша, копія значної святині християнського світу. Під час освячення копії у Турині півроку тому вона була покладена на автентичну Туринську плащаницю. В Україні копія Туринської плащаниці перебуватиме цілий рік - перших півроку у Львові, згодом у Києві й Донецьку. Після цього плащаниця вирушить у країни Прибалтики.
