Прага, 22 серпня 2002 – Протягом останніх десяти років населення України скоротилося майже на три мільйони. Демографи пояснюють це погіршенням роботи системи охорони здоров’я, зменшенням народжуваності та еміграцією. Проте нові емігранти – це не лише втрати для України. Багато з них зберігає тісний зв’язок з нею і приносить своїй батьківщині більше користі, ніж якби вони не залишали рідних теренів.
Еміграція вже давно не те, чим вона була колись. Двері за новими емігрантами не зачиняються назавжди, вони можуть бувати на батьківщині, багато з них зберігає тісний зв’язок з нею і продовжує активно впливати на її культурне, економічне та політичне життя. На думку оглядачів, цей зв’язок може бути потужнім генератором розвитку для країни, при чому як економічного, так і політичного.
Згадаймо, хоча б активність українських виборців за кордоном, чия прихильність опозиційним силам коштувала крісел не одному українському послові та консулові. Розвиток мобільного зв’язку та Інтернету дозволяє новим емігрантам не лише слідкувати за подіями вдома, але і впливати на них з-за кордону. Навряд чи нинішній голова Верховної Ради став би друкувати чужу статтю під своїм прізвищем в українській газеті, якби він міг передбачити, що вона попадеться на очі небайдужим українським докторантам у Великій Британії, які відшукали газету в Інтернеті і порівняли з оригіналом. Результати порівняння, як відомо, закінчилися для тодішнього голови адміністрації президента Володимира Литвина великим скандалом.
Економічну підтримку, що її емігранти, чи нові ґастарбайтери з України надають своїм родинам вдома означають для останніх різницю між відносною бідністю і цілковитими злиднями. За даними, що їх наводить американський часопис Foreign Policy, загальна кількість грошей, що їх пересилають додому люди, що живуть за кордоном, складає понад 100 мільярдів доларів. Можна не сумніватися, що кілька десятків мільйонів доларів із цієї суми потрапляють і до України. Дослідження, на які посилається американський часопис, говорять, що у більшості країн, що розвиваються, такі приватні перекази складають більші суми, ніж ті, що їх країни отримують як офіційну урядову допомогу, чи портфельні інвестиції.
Сучасна еміграція – це не лише втрати для країни відомих митців, спортсменів чи науковців, багато з останніх, до речі, продовжують працювати над українськими темами. Це ще і здобуток нових підприємців та інвесторів. Наприклад, у галузі високих технологій, колишні вихідці з України заснували у Харкові відділення компанії «Телесенс», що розробляє комп’ютерні програми для німецької телекомунікаційної галузі. На заході України колишні львів’яни і власники американської фірми «Логіка» працюють над створенням у Львові розробницького центру для своєї компанії в Америці.
Дослідження, що його провів американський Інститут Громадської Політики говорить, що звичне поняття «витік мозків» поступово заміняє поняття «циркуляція мозків», коли кваліфіковані фахівці подорожують зі своїх країн на Захід і з новим досвідом повертаються додому, назавжди, на певний час, чи лише у віртуальному просторі, але так, що їхня присутність є відчутною на батьківщині.
Еміграція вже давно не те, чим вона була колись. Двері за новими емігрантами не зачиняються назавжди, вони можуть бувати на батьківщині, багато з них зберігає тісний зв’язок з нею і продовжує активно впливати на її культурне, економічне та політичне життя. На думку оглядачів, цей зв’язок може бути потужнім генератором розвитку для країни, при чому як економічного, так і політичного.
Згадаймо, хоча б активність українських виборців за кордоном, чия прихильність опозиційним силам коштувала крісел не одному українському послові та консулові. Розвиток мобільного зв’язку та Інтернету дозволяє новим емігрантам не лише слідкувати за подіями вдома, але і впливати на них з-за кордону. Навряд чи нинішній голова Верховної Ради став би друкувати чужу статтю під своїм прізвищем в українській газеті, якби він міг передбачити, що вона попадеться на очі небайдужим українським докторантам у Великій Британії, які відшукали газету в Інтернеті і порівняли з оригіналом. Результати порівняння, як відомо, закінчилися для тодішнього голови адміністрації президента Володимира Литвина великим скандалом.
Економічну підтримку, що її емігранти, чи нові ґастарбайтери з України надають своїм родинам вдома означають для останніх різницю між відносною бідністю і цілковитими злиднями. За даними, що їх наводить американський часопис Foreign Policy, загальна кількість грошей, що їх пересилають додому люди, що живуть за кордоном, складає понад 100 мільярдів доларів. Можна не сумніватися, що кілька десятків мільйонів доларів із цієї суми потрапляють і до України. Дослідження, на які посилається американський часопис, говорять, що у більшості країн, що розвиваються, такі приватні перекази складають більші суми, ніж ті, що їх країни отримують як офіційну урядову допомогу, чи портфельні інвестиції.
Сучасна еміграція – це не лише втрати для країни відомих митців, спортсменів чи науковців, багато з останніх, до речі, продовжують працювати над українськими темами. Це ще і здобуток нових підприємців та інвесторів. Наприклад, у галузі високих технологій, колишні вихідці з України заснували у Харкові відділення компанії «Телесенс», що розробляє комп’ютерні програми для німецької телекомунікаційної галузі. На заході України колишні львів’яни і власники американської фірми «Логіка» працюють над створенням у Львові розробницького центру для своєї компанії в Америці.
Дослідження, що його провів американський Інститут Громадської Політики говорить, що звичне поняття «витік мозків» поступово заміняє поняття «циркуляція мозків», коли кваліфіковані фахівці подорожують зі своїх країн на Захід і з новим досвідом повертаються додому, назавжди, на певний час, чи лише у віртуальному просторі, але так, що їхня присутність є відчутною на батьківщині.
