Прага, 3 червня 2002 – Сорок років тому, 2 червня 1962 року, у місті Новочеркаську в тодішньому СРСР було розстріляно демонстрацію робітників, які вимагали покращення свого соціально-економічного становища. У післясталінський період це була одна з найкривавіших розправ радянського комуністичного режиму над мирними демонстрантами.
Напередодні Новочеркаської трагедії, що сталася на початку червня 1962 року, уряд СРСР оголосив про підвищення цін на м’ясо-молочні продукти, а дирекція Новочеркаського Електропаровозобудівного заводу розпорядилася знизити розцінки на вироблену робітниками продукцію. Це значно погіршувало соціально-економічне становище робітників, які оголосили страйк і вийшли на вулицю з гаслами «Як жити далі?», вимагаючи дешевшого м’яса й масла. Деякі демонстранти несли портрети Леніна. Міська влада викликала війська, які відкрили вогонь по неозброєних демонстрантах. Згоду на військове придушення робітничого виступу, за твердженням дослідників, дав сам Генеральний секретар КПРС Микита Хрущов.
Під час збройного придушення робітничого виступу, 26 осіб загинуло і 87 отримали поранення. Тридцять поранених залишилися інвалідами на все життя.
Після кривавої розправи, було порушено 57 кримінальних справ, за якими засудили 114 осіб. Сім осіб, за рішенням Верховного суду тодішньої Російської Федерації - були розстріляні. А 82 осіб засудили на термін від 10 – до 12 років. Ці цифри не є повними, оскільки багатьох учасників тодішніх демонстрацій і мітингів судили за місцем їхнього проживання.
Новочеркаську трагедію тривалий час замовчували. Лише у 1989 році про неї стало відомо широкому загалу. А в червні 1996 року президент Росії Борис Єльцин видав Указ «Про додаткові заходи з реабілітації осіб, репресованих у зв’язку з подіями в Новочеркаську в червні 1962 року.
Минулої неділі, в Новочеркаську, із нагоди 40 річниці розстрілу демонстрантів, відбулася панахида пам’яті загиблих. Біля входу до Олександрійського міського саду відкрито меморіальну дошку. На ній - сім «кульових отворів», котрі символізують сімох осіб, розстріляних за рішенням суду за участь у подіях 1-3 червня 1962 року.
Окрім цього, перших відвідувачів прийняв Музей пам’яті жертв Новочеркаської трагедії. Його створено за підтримки Фонду Сороса і місцевої влади. Було також відкрито пам’ятник на меморіальному комплексі, де в 1994 році були перепоховані тіла загиблих демонстрантів. Ïхні останки вдалося знайти лише на початку 90 років у віддалених хуторах і станицях Дону.
Напередодні Новочеркаської трагедії, що сталася на початку червня 1962 року, уряд СРСР оголосив про підвищення цін на м’ясо-молочні продукти, а дирекція Новочеркаського Електропаровозобудівного заводу розпорядилася знизити розцінки на вироблену робітниками продукцію. Це значно погіршувало соціально-економічне становище робітників, які оголосили страйк і вийшли на вулицю з гаслами «Як жити далі?», вимагаючи дешевшого м’яса й масла. Деякі демонстранти несли портрети Леніна. Міська влада викликала війська, які відкрили вогонь по неозброєних демонстрантах. Згоду на військове придушення робітничого виступу, за твердженням дослідників, дав сам Генеральний секретар КПРС Микита Хрущов.
Під час збройного придушення робітничого виступу, 26 осіб загинуло і 87 отримали поранення. Тридцять поранених залишилися інвалідами на все життя.
Після кривавої розправи, було порушено 57 кримінальних справ, за якими засудили 114 осіб. Сім осіб, за рішенням Верховного суду тодішньої Російської Федерації - були розстріляні. А 82 осіб засудили на термін від 10 – до 12 років. Ці цифри не є повними, оскільки багатьох учасників тодішніх демонстрацій і мітингів судили за місцем їхнього проживання.
Новочеркаську трагедію тривалий час замовчували. Лише у 1989 році про неї стало відомо широкому загалу. А в червні 1996 року президент Росії Борис Єльцин видав Указ «Про додаткові заходи з реабілітації осіб, репресованих у зв’язку з подіями в Новочеркаську в червні 1962 року.
Минулої неділі, в Новочеркаську, із нагоди 40 річниці розстрілу демонстрантів, відбулася панахида пам’яті загиблих. Біля входу до Олександрійського міського саду відкрито меморіальну дошку. На ній - сім «кульових отворів», котрі символізують сімох осіб, розстріляних за рішенням суду за участь у подіях 1-3 червня 1962 року.
Окрім цього, перших відвідувачів прийняв Музей пам’яті жертв Новочеркаської трагедії. Його створено за підтримки Фонду Сороса і місцевої влади. Було також відкрито пам’ятник на меморіальному комплексі, де в 1994 році були перепоховані тіла загиблих демонстрантів. Ïхні останки вдалося знайти лише на початку 90 років у віддалених хуторах і станицях Дону.
