Київ, 10 травня 2002 - Зараз ведеться чимало розмов про перетворення найпотужніших блоків, котрі представлені у новому парламенті – “Наша Україна” і “За єдину Україну” на єдині потужні партії, рівних яким досі не було в політичному житті України. Чи перетворяться слова цих розмов на справу політичних дій?
Ще перед виборами декларацію намірів щодо утворення єдиної партії під орудою особисто Леоніда Кучми підписали лідери учасників блоку “ЗаЄдУ”. А про потребу створення єдиної партії на основі “Нашої України” ведуть мову не тільки лідери її виборчого списку, а й такі вагомі політичні постаті, як двічі екс-спікер і можливий голова нової Верховної Ради Іван Плющ.
Консолідація найпотужніших блоків у єдині партії виглядає досить логічною з погляду загальноєвропейських політичних тенденцій. Адже партія – зазвичай більш організована й боєздатна одиниця політичного фронту, ніж міжпартійний блок. А більш організована політична сила має більше шансів на успіх на виборчих перегонах (є немало прикладів, скажімо, коли партії з кращим організаційним ресурсом упевнено перемагали вельми грошовитих конкурентів).
Специфіка обох супергігантів української політики в тому, що більше, ніж ідеології, у згуртуванні цих блоків важили чинники особистої налаштованості щодо їхніх лідерів: офіційного лідера “Нашої України”, вельми ймовірного наступного президента Віктора Ющенка і неофіційного, але самоочевидного вождя блоку “За єдину Україну”, чинного глави держави Леоніда Кучми. Що стосується ідеологій, то єдине спільне, ще є у “нашоукраїнців” – так це їхня орієнтованість на європейські норми політичного й економічного життя, у “заєдунів” спільним є бажання бути якомога ближче до влади.
Таким чином, перетворення “Нашої України” на єдину партію (і навіть її збереження як цілісного блоку) залежить насамперед від того, наскільки Віктор Ющенко зуміє зберегти й примножити прихильність до себе масового виборця. І, звісно, використати всі провали у діяльності президентської адміністрації для ініціювання дострокових виборів глави держави. Що стосується блоку “За єдину Україну”, то його монолітність і перспектива перетворення на суперпартію залежить щонайменше від двох чинників: чи зможе Леонід Кучма протриматися на своїй посаді якнайдовше, всупереч різноманітним міжнародним скандалам навколо нього, і чи зможе президентська команда висунути єдиного кандидата на посаду глави держави на наступних виборах. Якщо цього не станеться, “Єдина Україна” швидко перестане бути єдиною, і чимало її впливових членів побіжать проситися до лав “нашоукраїнців”.
Ще перед виборами декларацію намірів щодо утворення єдиної партії під орудою особисто Леоніда Кучми підписали лідери учасників блоку “ЗаЄдУ”. А про потребу створення єдиної партії на основі “Нашої України” ведуть мову не тільки лідери її виборчого списку, а й такі вагомі політичні постаті, як двічі екс-спікер і можливий голова нової Верховної Ради Іван Плющ.
Консолідація найпотужніших блоків у єдині партії виглядає досить логічною з погляду загальноєвропейських політичних тенденцій. Адже партія – зазвичай більш організована й боєздатна одиниця політичного фронту, ніж міжпартійний блок. А більш організована політична сила має більше шансів на успіх на виборчих перегонах (є немало прикладів, скажімо, коли партії з кращим організаційним ресурсом упевнено перемагали вельми грошовитих конкурентів).
Специфіка обох супергігантів української політики в тому, що більше, ніж ідеології, у згуртуванні цих блоків важили чинники особистої налаштованості щодо їхніх лідерів: офіційного лідера “Нашої України”, вельми ймовірного наступного президента Віктора Ющенка і неофіційного, але самоочевидного вождя блоку “За єдину Україну”, чинного глави держави Леоніда Кучми. Що стосується ідеологій, то єдине спільне, ще є у “нашоукраїнців” – так це їхня орієнтованість на європейські норми політичного й економічного життя, у “заєдунів” спільним є бажання бути якомога ближче до влади.
Таким чином, перетворення “Нашої України” на єдину партію (і навіть її збереження як цілісного блоку) залежить насамперед від того, наскільки Віктор Ющенко зуміє зберегти й примножити прихильність до себе масового виборця. І, звісно, використати всі провали у діяльності президентської адміністрації для ініціювання дострокових виборів глави держави. Що стосується блоку “За єдину Україну”, то його монолітність і перспектива перетворення на суперпартію залежить щонайменше від двох чинників: чи зможе Леонід Кучма протриматися на своїй посаді якнайдовше, всупереч різноманітним міжнародним скандалам навколо нього, і чи зможе президентська команда висунути єдиного кандидата на посаду глави держави на наступних виборах. Якщо цього не станеться, “Єдина Україна” швидко перестане бути єдиною, і чимало її впливових членів побіжать проситися до лав “нашоукраїнців”.
