Прага, 2 січня 2002 – У перші дні нового року, коли більшість людей іще перебуває в святковому настрої, якось навіть незручно та особливо боляче писати про війну, про людські жертви. Але нікуди подітися від реалій життя.
Найближчим географічно від України збройним конфліктом є війна в Чечні. І йдеться саме про війну, як би її там не називала влада у Москві, чи то антитерористичною операцією, чи то наведенням конституційного порядку.
Нинішня російсько-чеченська війна вже триває понад два роки і три місяці. І практично не минає й дня, щоб із Чечні не повідомили про нові людські жертви – убитих та поранених.
Наприкінці грудня Міністр оборони Росії Сергій Іванов повідомив, що від серпня 1999 року – початку бойових дій на Північному Кавказі – загинуло 2355 російських військовослужбовців і понад 6 тисяч поранено. Такі офіційні дані про втрати російської армії, котрі, на думку багатьох оглядачів та представників Комітету солдатських матерів Росії, є значно занижені.
Але найбільше від війни в Чечні потерпає цивільне населення, однак ці жертви ніхто й не рахує. Тим більше, коли йдеться про загибель чи каліцтво місцевих мешканців унаслідок свавілля російських військових. Про них в офіційних повідомленнях мовчать. Говорять про них лише правозахисники, але і їхній голос часто залишається непочутим для широкого загалу.
Аби бути конкретнішим, згадаю лише кілька повідомлень правозахисників за минулий місяць.
«П’яні військові розстріляли чеченську родину» – це заголовок повідомлення правозахисного агентства «Пріма» від 14 грудня. У чеченському районному центрі Курчалой до помешкання Сандієвих під’їхав автомобіль «Урал» із російськими військовослужбовцями, які разом із їхнім командиром були п’яні. Вдаривши господаря дому в обличчя прикладом автомата, військові спершу вимагали горілки, а переконавшись у тому, що її в помешканні немає, вони вимагали, аби їм сказали, де можна роздобути горілку. Військові почали бити присутніх ногами і прикладами автоматів. Шестирічному хлопчикові дулом автомата пробили череп, від чого він на очах батьків і п’ятьох братів та сестер помер. Мати дитини кинулася з кулаками на солдата, після чого військові відкрили вогонь і вбили усіх членів родини, окрім 13-річної дівчинки, яка прикинулася мертвою.
А ось інше повідомлення вже згаданого правозахисного агентства «Пріма». 2 грудня російські військові проводили так звану «зачистку» в чеченському селі Автури Шалінського району. Кількох осіб побили і кинули на околиці села, де їх підібрали родичі. А близько 60 місцевих мешканців військові вивезли за межі села. Щоправда, частину з них відпустили цього ж дня за викуп – по 1000 рублів за кожного.
Наступне повідомлення: Після відзначення Дня Конституції Росії, в ніч на 12 грудня, п’яні російські військові обстріляли з танків і мінометів південно-східну частину села Самашки. Було пошкоджено кілька будинків. Обійшлося без людських жертв.
У грудні правозахисне агентство «Пріма» також повідомляло про факти мародерства з боку російських військових. Цього ж місяця на блок-пості поблизу населеного пункту Арґун військовослужбовці застрелили чеченську правозахисницю Луїзу Бетерґірієву. Вона стала жертвою того ж свавілля, з яким боролася, збираючи свідчення очевидців.
А 20 грудня правозахисна організація «Міжнародна амністія» поширила звернення, в якому висловлювала занепокоєння зникненням двох чеченок, яких затримали російські військові. «Міжнародна амністія» навела кілька фактів, коли чеченки безслідно зникали після затримання, а пізніше їхні трупи зі слідами торур і зґвалтування знаходили в загальних могилах чи на смітниках.
Найближчим географічно від України збройним конфліктом є війна в Чечні. І йдеться саме про війну, як би її там не називала влада у Москві, чи то антитерористичною операцією, чи то наведенням конституційного порядку.
Нинішня російсько-чеченська війна вже триває понад два роки і три місяці. І практично не минає й дня, щоб із Чечні не повідомили про нові людські жертви – убитих та поранених.
Наприкінці грудня Міністр оборони Росії Сергій Іванов повідомив, що від серпня 1999 року – початку бойових дій на Північному Кавказі – загинуло 2355 російських військовослужбовців і понад 6 тисяч поранено. Такі офіційні дані про втрати російської армії, котрі, на думку багатьох оглядачів та представників Комітету солдатських матерів Росії, є значно занижені.
Але найбільше від війни в Чечні потерпає цивільне населення, однак ці жертви ніхто й не рахує. Тим більше, коли йдеться про загибель чи каліцтво місцевих мешканців унаслідок свавілля російських військових. Про них в офіційних повідомленнях мовчать. Говорять про них лише правозахисники, але і їхній голос часто залишається непочутим для широкого загалу.
Аби бути конкретнішим, згадаю лише кілька повідомлень правозахисників за минулий місяць.
«П’яні військові розстріляли чеченську родину» – це заголовок повідомлення правозахисного агентства «Пріма» від 14 грудня. У чеченському районному центрі Курчалой до помешкання Сандієвих під’їхав автомобіль «Урал» із російськими військовослужбовцями, які разом із їхнім командиром були п’яні. Вдаривши господаря дому в обличчя прикладом автомата, військові спершу вимагали горілки, а переконавшись у тому, що її в помешканні немає, вони вимагали, аби їм сказали, де можна роздобути горілку. Військові почали бити присутніх ногами і прикладами автоматів. Шестирічному хлопчикові дулом автомата пробили череп, від чого він на очах батьків і п’ятьох братів та сестер помер. Мати дитини кинулася з кулаками на солдата, після чого військові відкрили вогонь і вбили усіх членів родини, окрім 13-річної дівчинки, яка прикинулася мертвою.
А ось інше повідомлення вже згаданого правозахисного агентства «Пріма». 2 грудня російські військові проводили так звану «зачистку» в чеченському селі Автури Шалінського району. Кількох осіб побили і кинули на околиці села, де їх підібрали родичі. А близько 60 місцевих мешканців військові вивезли за межі села. Щоправда, частину з них відпустили цього ж дня за викуп – по 1000 рублів за кожного.
Наступне повідомлення: Після відзначення Дня Конституції Росії, в ніч на 12 грудня, п’яні російські військові обстріляли з танків і мінометів південно-східну частину села Самашки. Було пошкоджено кілька будинків. Обійшлося без людських жертв.
У грудні правозахисне агентство «Пріма» також повідомляло про факти мародерства з боку російських військових. Цього ж місяця на блок-пості поблизу населеного пункту Арґун військовослужбовці застрелили чеченську правозахисницю Луїзу Бетерґірієву. Вона стала жертвою того ж свавілля, з яким боролася, збираючи свідчення очевидців.
А 20 грудня правозахисна організація «Міжнародна амністія» поширила звернення, в якому висловлювала занепокоєння зникненням двох чеченок, яких затримали російські військові. «Міжнародна амністія» навела кілька фактів, коли чеченки безслідно зникали після затримання, а пізніше їхні трупи зі слідами торур і зґвалтування знаходили в загальних могилах чи на смітниках.
