Київ, 21 листопада 2001 - Новий міністр оборони України Володимир Шкідченко зробив свій перший закордонний візит. Це був візит до Москви. Про причини і наслідки розповідаємо.
21 листопада український міністр взяв участь у засіданні міністрів оборони держав-учасниць Договору з колективної безпеки, а також зустрівся з міністром оборони Росії Сергієм Івановим. Де-юре керівник оборонного відомства України не входить до Ради міністрів оборони країн СНД. Проте, як доводить практика, українські військові ніколи не ігнорують подібні зустрічі. Щоправда, не завжди до Москви їде саме український міністр.
На цей раз Шкідченко поїхав особисто. Аби зміцнити особисті контакти і пролобіювати рішення, які важливі для Києва. Насамперед це військово-технічна співпраця. Адже від взаємин з Росією значною мірою залежить стан українських арсеналів. Минулого місяця було домовлено, що Росія візьме участь у модернізації винищувачів Міг-29, які стоять на оснащенні ВПС України. Раніше Київ намагався це зробити з Ізраїлем. Також Росія буде брати участь в модернізації гелікоптерів Мі-24, озброєнь протиповітряної оброни та ракетних писем України. Шкідченко наразі має з’ясувати, скільки саме Київ має заплатити за ці послуги.
Сам Шкідченко намагався завчасно створити підґрунтя для вдалих переговорів у Москві. Він, зокрема, закликав парламент України ратифікувати угоду між урядами Росії та України про співпрацю у військовій сфері. Ця угода була підписана ще 1995 року. Шкідченко стверджував, що ця угода сприятиме поглибленню співробітництва між країнами. І дасть економічний ефект. Наприклад, як у випадку коли Росія платить за використання авіа полігонів Криму та українських станцій попередження про ракетний напад. Проте Шкідченко не виключає, що Україні, в свою чергу, також доведеться скористатися російськими полігонами для проведення стрільб військ ППО України. Це є відлунням тієї трагедії, коли українська ракета з полігонну у Криму збила російський пасажирський літак.
Проте надалі головне питання – як сама Москва використає готовність Києва співпрацювати за напрямами, де раніше у підходах української стони були ,скажімо так, варіанти. Лакмусовим папірцем стане вже наступний місяць. У грудні на двосторонньому рівні буде обговорюватися питання про подовження термінів базування російського Чорноморського флоту у Криму. м. Москва зацікавлена не лише в тому, щоб створити політичне підґрунтя для продовження термінів 20-річної оренди. Але також Моква наполягає на тому, або вона мала можливість модернізувати арсенали Чорноморського флоту. Слідом за більш сучасними літаками. Росія хоче перебазувати у Крим і більш ефективну бронетехніку. Київ наполягав на підписанні спеціальних угод, які б фактично унеможливити спроможність Москви посилювати свій бойовий потенціал у Криму. Проте Москва не поспішав пристав на ці побажання Києва і підписувати спеціальні додаткові Угоди щодо цих деталей перебування військ РФ в Україні. Тепер весь питання у тому, чи Україна і надалі буде залишатися непохитною у своїх підходах. Чи нові часи і нові люди формують нові правила гри.
21 листопада український міністр взяв участь у засіданні міністрів оборони держав-учасниць Договору з колективної безпеки, а також зустрівся з міністром оборони Росії Сергієм Івановим. Де-юре керівник оборонного відомства України не входить до Ради міністрів оборони країн СНД. Проте, як доводить практика, українські військові ніколи не ігнорують подібні зустрічі. Щоправда, не завжди до Москви їде саме український міністр.
На цей раз Шкідченко поїхав особисто. Аби зміцнити особисті контакти і пролобіювати рішення, які важливі для Києва. Насамперед це військово-технічна співпраця. Адже від взаємин з Росією значною мірою залежить стан українських арсеналів. Минулого місяця було домовлено, що Росія візьме участь у модернізації винищувачів Міг-29, які стоять на оснащенні ВПС України. Раніше Київ намагався це зробити з Ізраїлем. Також Росія буде брати участь в модернізації гелікоптерів Мі-24, озброєнь протиповітряної оброни та ракетних писем України. Шкідченко наразі має з’ясувати, скільки саме Київ має заплатити за ці послуги.
Сам Шкідченко намагався завчасно створити підґрунтя для вдалих переговорів у Москві. Він, зокрема, закликав парламент України ратифікувати угоду між урядами Росії та України про співпрацю у військовій сфері. Ця угода була підписана ще 1995 року. Шкідченко стверджував, що ця угода сприятиме поглибленню співробітництва між країнами. І дасть економічний ефект. Наприклад, як у випадку коли Росія платить за використання авіа полігонів Криму та українських станцій попередження про ракетний напад. Проте Шкідченко не виключає, що Україні, в свою чергу, також доведеться скористатися російськими полігонами для проведення стрільб військ ППО України. Це є відлунням тієї трагедії, коли українська ракета з полігонну у Криму збила російський пасажирський літак.
Проте надалі головне питання – як сама Москва використає готовність Києва співпрацювати за напрямами, де раніше у підходах української стони були ,скажімо так, варіанти. Лакмусовим папірцем стане вже наступний місяць. У грудні на двосторонньому рівні буде обговорюватися питання про подовження термінів базування російського Чорноморського флоту у Криму. м. Москва зацікавлена не лише в тому, щоб створити політичне підґрунтя для продовження термінів 20-річної оренди. Але також Моква наполягає на тому, або вона мала можливість модернізувати арсенали Чорноморського флоту. Слідом за більш сучасними літаками. Росія хоче перебазувати у Крим і більш ефективну бронетехніку. Київ наполягав на підписанні спеціальних угод, які б фактично унеможливити спроможність Москви посилювати свій бойовий потенціал у Криму. Проте Москва не поспішав пристав на ці побажання Києва і підписувати спеціальні додаткові Угоди щодо цих деталей перебування військ РФ в Україні. Тепер весь питання у тому, чи Україна і надалі буде залишатися непохитною у своїх підходах. Чи нові часи і нові люди формують нові правила гри.
