Багато вчених, що брали участь у лондонській конференції з аеронавтики добре пам’ятають як день самого польоту 12 квітня 1961 року, так і візит Гагаріна до Британії у липні того ж таки року.
Професор британського Відкритого університету Колін Пілінджер мав 21 рік, коли Гагарін полетів у космос. Він каже, що особливого ажіотажу в Британії тоді не було, бо політ стався рано-вранці за британським часом, а телебачення не було так розвинуте, як у наші дні. Але йому, студентові, було прикро, що першим космонавтом не став його співвітчизник. Пілінджер каже, що політ Гагаріна не об’єднав світ, а, навпаки, добре вписувався в контекст гонки озброєнь та Холодної війни.
«Я не думаю, що тоді це об’єднало світ. Тоді був розпал Холодної війни. Це було передусім військове досягнення, а не заява про себе миролюбного людства. Таке об’єднання сталося вже пізніше – в 1990-х роках. А тоді все ще йшло змагання. Зокрема, коли на орбіту запустили «Восток», то всі думали, що це якась нова зброя, яку мають «совєти» і яка наражає на ризик увесь світ», – зауважив Колін Пілінджер.
Коли Гагарін приїхав через 3 місяці після польоту до Англії, це стало його першою поїздкою на Захід. Його запросила профспілка сталеварів. Радянська пропаганда подавала цей візит як знайомство космонавта з життям простих англійських пролетарів.
Проте вже у перебігу поїздки Гагаріна прийняв у своїй лондонській резиденції тодішній прем’єр Гаролд Макміллан, на його честь відбулося урочисте прийняття в королівському Букінгемському палаці та влаштовано банкет у Королівському міжпланетному товаристві. І це незважаючи на факт, що візит Гагаріна не був офіційним.
Політ Гагаріна дав поштовх космічній гонці – Сполучені Штати прискорили розробку своїх пілотованих програм.
Космічні досягнення Британії
Натомість у Великій Британії ніколи не існувало власної програми пілотованих польотів. Ще наприкінці 1950-х років її було визнано надто дорогою і непрактичною.
Це незважаючи на те, що в країні ще із 1930-х років накопичувався науковий і технічний потенціал для розвитку ракетної техніки. 1933 року було створено товариство міжпланетних досліджень. Серед його перших членів був фізик Артур Кларк, що запропонував ідею телекомунікаційних супутників на геостаціонарних орбітах.
Саме тоді почалися перші британські дослідження щодо створення рідинних реактивних двигунів. Вони були призначені для військової авіації. Перший реактивний двигун Віттла був ґрунтовно випробуваний вже влітку 1941 року.
По війні Британія швидко просунулася на шляху до створення першого покоління ракетоносіїв. А першу британську стратегічну ракету Blue Streak, здатну нести ядерний заряд, випробували в 1950-60-х роках. Вже до 1965 року Британія створила ракетну систему, здатну виводити на орбіту космічні апарати вагою до 300 кілограмів.
Надалі самостійні британські розробки було згорнуто, і Британія зробила ставку на співпрацю передусім з американською НАСА та Європейською космічною агенцією. Саме цей напрямок став підставою для сучасної британської космічної промисловості, що оцінюється у понад 10 мільярдів доларів і вважається високо рентабельною.
Професор британського Відкритого університету Колін Пілінджер мав 21 рік, коли Гагарін полетів у космос. Він каже, що особливого ажіотажу в Британії тоді не було, бо політ стався рано-вранці за британським часом, а телебачення не було так розвинуте, як у наші дні. Але йому, студентові, було прикро, що першим космонавтом не став його співвітчизник. Пілінджер каже, що політ Гагаріна не об’єднав світ, а, навпаки, добре вписувався в контекст гонки озброєнь та Холодної війни.
«Я не думаю, що тоді це об’єднало світ. Тоді був розпал Холодної війни. Це було передусім військове досягнення, а не заява про себе миролюбного людства. Таке об’єднання сталося вже пізніше – в 1990-х роках. А тоді все ще йшло змагання. Зокрема, коли на орбіту запустили «Восток», то всі думали, що це якась нова зброя, яку мають «совєти» і яка наражає на ризик увесь світ», – зауважив Колін Пілінджер.
Коли Гагарін приїхав через 3 місяці після польоту до Англії, це стало його першою поїздкою на Захід. Його запросила профспілка сталеварів. Радянська пропаганда подавала цей візит як знайомство космонавта з життям простих англійських пролетарів.
Проте вже у перебігу поїздки Гагаріна прийняв у своїй лондонській резиденції тодішній прем’єр Гаролд Макміллан, на його честь відбулося урочисте прийняття в королівському Букінгемському палаці та влаштовано банкет у Королівському міжпланетному товаристві. І це незважаючи на факт, що візит Гагаріна не був офіційним.
Політ Гагаріна дав поштовх космічній гонці – Сполучені Штати прискорили розробку своїх пілотованих програм.
Космічні досягнення Британії
Натомість у Великій Британії ніколи не існувало власної програми пілотованих польотів. Ще наприкінці 1950-х років її було визнано надто дорогою і непрактичною.
Це незважаючи на те, що в країні ще із 1930-х років накопичувався науковий і технічний потенціал для розвитку ракетної техніки. 1933 року було створено товариство міжпланетних досліджень. Серед його перших членів був фізик Артур Кларк, що запропонував ідею телекомунікаційних супутників на геостаціонарних орбітах.
Саме тоді почалися перші британські дослідження щодо створення рідинних реактивних двигунів. Вони були призначені для військової авіації. Перший реактивний двигун Віттла був ґрунтовно випробуваний вже влітку 1941 року.
По війні Британія швидко просунулася на шляху до створення першого покоління ракетоносіїв. А першу британську стратегічну ракету Blue Streak, здатну нести ядерний заряд, випробували в 1950-60-х роках. Вже до 1965 року Британія створила ракетну систему, здатну виводити на орбіту космічні апарати вагою до 300 кілограмів.
Надалі самостійні британські розробки було згорнуто, і Британія зробила ставку на співпрацю передусім з американською НАСА та Європейською космічною агенцією. Саме цей напрямок став підставою для сучасної британської космічної промисловості, що оцінюється у понад 10 мільярдів доларів і вважається високо рентабельною.
