За офіційними даними, в Сербії є приблизно сто тисяч ромів. А за неофіційними даними, їх щонайменше півмільйона. Різниця виникає тому, що більшість ромів під час перепису населення називає себе сербами. Вони сподіваються, що їх трактуватимуть краще в разі, якщо вони зречуться свого походження.
У передмістях Белграда та більших міст розташовано приблизно 600 ромських поселень. Їхні жителі мешкають в халупах із дерева, бляхи та інших матеріалів. Час від часу місцева влада примусово переселяє мешканців таких поселень. Іноді забезпечують їм кращі умови, але вони, як правило, ухиляються від будь-яких змін.
Два роки тому, скажімо, кількасот белградських ромів перемістили до контейнерів, подарованих закордонними гуманітарними організаціями.
«Ми стежимо за переселенням ромів у Белграді ще від квітня 2009 року, – зауважує дослідниця Amnesty International Саян Джоунз. – Ми дійшли висновку, що було кілька хвиль таких переміщень, котрими були порушені міжнародні стандарти. Конкретно, ці люди не були відповідно поінформовані, що вони будуть змушені покинути свої поселення, з ними навіть не розмовляли про те, в який спосіб будуть переселені та де будуть мешкати. Отож, були порушені їхні людські права».
Ромів переселяють із районів, у яких будують нові житлові будинки, шляхи або заводи. Лише частині з них пропонують сучасні квартири. Тих, котрі не мають документів, іноді виселяють до місцевостей центральної та південної Сербії, звідки вони прибули до Белграда. А роми стверджують, що в столиці легше заробити на прожиток, аніж у відсталих краях.
Більшість ромів не святкуватиме Міжнародний день ромів
Представники міжнародних організацій кожного року надають допомогу владі для врегулювання соціальних та інших проблем ромів. Все-таки їхнє становище не дуже поліпшується, зазначає Саян Джоунз.
«Ми принаймні чотири рази зустрічалися з різними міністрами та представниками місцевих органів влади й висловлювали їм нашу стурбованість, – каже вона. – Ми, зокрема, рекомендували їм, а про це йде мова і в цьому останньому звіті, щоб Сербія ухвалила закон, яким буде заборонено примусово переміщувати людей та котрим будуть визначені правила переселення в разі, коли це конче необхідно, але з повним дотримуванням прав людини. Проте в Сербії немає жодного закону чи правових рамок, котрі жертвам примусових переселень гарантували б ефективний правовий захист та відшкодування».
Кабінет міністрів Сербії два роки тому ухвалив стратегію, котрою передбачені численні заходи для поліпшення життя ромів. Однак ромські представники стверджують, що більшість їхніх співнародників ані цього року не святкуватимуть Міжнародний день ромів. Як тому, що не знають що такий день є, так і тому, що причин для святкування немає.
У передмістях Белграда та більших міст розташовано приблизно 600 ромських поселень. Їхні жителі мешкають в халупах із дерева, бляхи та інших матеріалів. Час від часу місцева влада примусово переселяє мешканців таких поселень. Іноді забезпечують їм кращі умови, але вони, як правило, ухиляються від будь-яких змін.
Два роки тому, скажімо, кількасот белградських ромів перемістили до контейнерів, подарованих закордонними гуманітарними організаціями.
«Ми стежимо за переселенням ромів у Белграді ще від квітня 2009 року, – зауважує дослідниця Amnesty International Саян Джоунз. – Ми дійшли висновку, що було кілька хвиль таких переміщень, котрими були порушені міжнародні стандарти. Конкретно, ці люди не були відповідно поінформовані, що вони будуть змушені покинути свої поселення, з ними навіть не розмовляли про те, в який спосіб будуть переселені та де будуть мешкати. Отож, були порушені їхні людські права».
Ромів переселяють із районів, у яких будують нові житлові будинки, шляхи або заводи. Лише частині з них пропонують сучасні квартири. Тих, котрі не мають документів, іноді виселяють до місцевостей центральної та південної Сербії, звідки вони прибули до Белграда. А роми стверджують, що в столиці легше заробити на прожиток, аніж у відсталих краях.
Більшість ромів не святкуватиме Міжнародний день ромів
Представники міжнародних організацій кожного року надають допомогу владі для врегулювання соціальних та інших проблем ромів. Все-таки їхнє становище не дуже поліпшується, зазначає Саян Джоунз.
«Ми принаймні чотири рази зустрічалися з різними міністрами та представниками місцевих органів влади й висловлювали їм нашу стурбованість, – каже вона. – Ми, зокрема, рекомендували їм, а про це йде мова і в цьому останньому звіті, щоб Сербія ухвалила закон, яким буде заборонено примусово переміщувати людей та котрим будуть визначені правила переселення в разі, коли це конче необхідно, але з повним дотримуванням прав людини. Проте в Сербії немає жодного закону чи правових рамок, котрі жертвам примусових переселень гарантували б ефективний правовий захист та відшкодування».
Кабінет міністрів Сербії два роки тому ухвалив стратегію, котрою передбачені численні заходи для поліпшення життя ромів. Однак ромські представники стверджують, що більшість їхніх співнародників ані цього року не святкуватимуть Міжнародний день ромів. Як тому, що не знають що такий день є, так і тому, що причин для святкування немає.
