Сорокалітнього чоловіка на ім’я Магомет забрали серед ночі і вислали на батьківщину. Біженця з Чечні, який жив у Норвегії вже сім років, поки розглядалося його прохання про надання притулку, навіть не повідомили, що на його прохання буде негативна відповідь.
«Вони привезли нас до Москви і там залишили. У нас навіть документів не було, тож тримали нас на кордоні дуже довго, – каже він. – Норвезькі офіційні особи заявили нам, що їхнім обов’язком було передати нас російській владі».
Тепер Магомет, який побоявся повідомити своє прізвище, повернувся до Чечні, де він живе зі старіючими батьками, без роботи, без грошей і без надії на допомогу. Його випадок не поодинокий.
Лише протягом тієї самої ночі разом з Магометом додому відправили ще 50 родин. Загалом минулого року з Норвегії депортували майже півтори тисячі осіб. Кількість депортованих зросла у порівнянні з попереднім роком на 30 відсотків, навіть незважаючи на те, що кількість біженців у 2010 році зменшилася. Найбільше постраждали біженці з мусульманських країн, де йде війна або триває нестабільність, – Афганістану, Іраку, російського Північного Кавказу. Кожен третій депортований був з Іраку.
На думку правозахисників, відправляти біженців до таких регіонів означає наражати на небезпеку їхнє життя. Радник «Норвезької народної допомоги», неурядової організації, що опікується правами біженців, Ірфан Кайзер говорить, що ставлення норвежців до мусульман останнім часом сильно погіршилося.
«Гадаю, що загалом в Європі, зокрема і в Норвегії, політичні дебати рухаються в напрямку більшого контролю, обмежень, та спонукання до інтеграції. Говориться про смерть «багатокультурності». В Європі починають ставити вимоги перед мігрантами, що ми маємо знати, хто сюди приїжджає, що вони роблять, навіть обговорюється пряме обмеження прав цих людей», – зазначив Ірфан Кайзер.
Суворі правила не убезпечують від помилок
За даними норвезького Департаменту імміграції, протягом минулого року було подано понад 8 тисяч прохань про надання притулку, і лише у 7 відсотках випадків була позитивна відповідь. За словами речниці урядової установи Ганне Матісен, норвезька влада лише намагається встановити правду і відділити справжні випадки від тих, у котрих просто намагаються використати систему.
«Часто прохання про притулок не є довіри гідними. Часто під час співбесіди з’ясовується, що людину не переслідували взагалі, – зауважує вона. – Вони, скажімо, заявляють, що сиділи в тюрмі. А потім з’ясовується, що їх затримали на годину і відпустили. Якби уряд дійсно захотів заподіяти їм шкоди, то, мабуть, за ними б стежили більше».
Однак суворі правила і перевірки не убезпечують систему від помилок. За даними іранської правозахисної організації, 19-річного іранського курда, якого норвезька влада депортувала у лютому, в Ірані посадили в тюрму, де йому загрожують тортури, чи й навіть смерть.
«Вони привезли нас до Москви і там залишили. У нас навіть документів не було, тож тримали нас на кордоні дуже довго, – каже він. – Норвезькі офіційні особи заявили нам, що їхнім обов’язком було передати нас російській владі».
Тепер Магомет, який побоявся повідомити своє прізвище, повернувся до Чечні, де він живе зі старіючими батьками, без роботи, без грошей і без надії на допомогу. Його випадок не поодинокий.
Лише протягом тієї самої ночі разом з Магометом додому відправили ще 50 родин. Загалом минулого року з Норвегії депортували майже півтори тисячі осіб. Кількість депортованих зросла у порівнянні з попереднім роком на 30 відсотків, навіть незважаючи на те, що кількість біженців у 2010 році зменшилася. Найбільше постраждали біженці з мусульманських країн, де йде війна або триває нестабільність, – Афганістану, Іраку, російського Північного Кавказу. Кожен третій депортований був з Іраку.
На думку правозахисників, відправляти біженців до таких регіонів означає наражати на небезпеку їхнє життя. Радник «Норвезької народної допомоги», неурядової організації, що опікується правами біженців, Ірфан Кайзер говорить, що ставлення норвежців до мусульман останнім часом сильно погіршилося.
«Гадаю, що загалом в Європі, зокрема і в Норвегії, політичні дебати рухаються в напрямку більшого контролю, обмежень, та спонукання до інтеграції. Говориться про смерть «багатокультурності». В Європі починають ставити вимоги перед мігрантами, що ми маємо знати, хто сюди приїжджає, що вони роблять, навіть обговорюється пряме обмеження прав цих людей», – зазначив Ірфан Кайзер.
Суворі правила не убезпечують від помилок
За даними норвезького Департаменту імміграції, протягом минулого року було подано понад 8 тисяч прохань про надання притулку, і лише у 7 відсотках випадків була позитивна відповідь. За словами речниці урядової установи Ганне Матісен, норвезька влада лише намагається встановити правду і відділити справжні випадки від тих, у котрих просто намагаються використати систему.
«Часто прохання про притулок не є довіри гідними. Часто під час співбесіди з’ясовується, що людину не переслідували взагалі, – зауважує вона. – Вони, скажімо, заявляють, що сиділи в тюрмі. А потім з’ясовується, що їх затримали на годину і відпустили. Якби уряд дійсно захотів заподіяти їм шкоди, то, мабуть, за ними б стежили більше».
Однак суворі правила і перевірки не убезпечують систему від помилок. За даними іранської правозахисної організації, 19-річного іранського курда, якого норвезька влада депортувала у лютому, в Ірані посадили в тюрму, де йому загрожують тортури, чи й навіть смерть.
