Беручи товар із полиці у супермаркеті, ви не одразу помітите, що він фактично подорожчав. Скажімо, банка рибних консервів коштує, як і раніше, півтора долара, але вага зменшилася. Було 168 грамів, а стало 140. Пакет вермішелі важив 16 унцій, а нині – 13 з половиною. Коробка популярних солоних крекерів Nabisco Fresh Staсks містить, як підраховано, на 15 відсотків менше крекерів, ніж було. Компанія Kraft виправдує це зменшення новою внутрішньою упаковкою. Зате зовнішній вигляд і ціна не змінилися. Вміст пакету кукурудзяних чипсів Doritos зменшився на 20 відсотків, і так далі.
Ендрю Вулф, провідний аналітик вашингтонського Бюро робочої статистики, в телевізійному інтерв’ю зазначив: «Роздрібні ціни харчів на рівні виробників підвищуються зі швидкістю, якої ми не бачили від 70-х років минулого століття».
Він зауважує, що упродовж останніх десятиріч у періоди економічного спаду продовольчі компанії завжди зменшували вагу деяких продуктів, приховуючи зростання цін.
Технологія окозамилювання
Компанії-виробники намагаються виправдати практику підвищення цін. Одні посилаються на додаткову нібито обробку з метою, наприклад, «захисту довкілля» – мовляв, пакети виготовляємо з переробленого паперу, а переробка вторинної сировини коштує дорожче. Інші запевняють, що їхній продукт корисніший для здоров’я, бо містить менше калорій.
Якщо йдеться про солодощі, морозиво, наприклад, або шоколадні цукерки, то споживач справді може сказати: нічого, що вага менша, все одно не можна багато їсти. Але Джон Гурвіл, професор маркетингу Гарвардського університету, в інтерв’ю газеті The New York Times стверджує, що «споживач чутливіший не так до зменшення обсягу, як до збільшення ціни товару».
Отож, каже він, компанії роблять усе таким чином, щоб ви не помітили подорожчання. Скажімо, у пакет із чипсами додають більше повітря або у скляній банці з арахісовим маслом роблять випукле дно, так що масла там вміщується менше, а ззовні вигляд банки не змінився.
Деякі виробники вдаються до іншої тактики. Вони змінюють не лише вагу, а й упаковку й ціну, і покупцеві відтак важко порівнювати з тим, що було раніше.
Ендрю Вулф, провідний аналітик вашингтонського Бюро робочої статистики, в телевізійному інтерв’ю зазначив: «Роздрібні ціни харчів на рівні виробників підвищуються зі швидкістю, якої ми не бачили від 70-х років минулого століття».
Він зауважує, що упродовж останніх десятиріч у періоди економічного спаду продовольчі компанії завжди зменшували вагу деяких продуктів, приховуючи зростання цін.
Технологія окозамилювання
Компанії-виробники намагаються виправдати практику підвищення цін. Одні посилаються на додаткову нібито обробку з метою, наприклад, «захисту довкілля» – мовляв, пакети виготовляємо з переробленого паперу, а переробка вторинної сировини коштує дорожче. Інші запевняють, що їхній продукт корисніший для здоров’я, бо містить менше калорій.
Якщо йдеться про солодощі, морозиво, наприклад, або шоколадні цукерки, то споживач справді може сказати: нічого, що вага менша, все одно не можна багато їсти. Але Джон Гурвіл, професор маркетингу Гарвардського університету, в інтерв’ю газеті The New York Times стверджує, що «споживач чутливіший не так до зменшення обсягу, як до збільшення ціни товару».
Отож, каже він, компанії роблять усе таким чином, щоб ви не помітили подорожчання. Скажімо, у пакет із чипсами додають більше повітря або у скляній банці з арахісовим маслом роблять випукле дно, так що масла там вміщується менше, а ззовні вигляд банки не змінився.
Деякі виробники вдаються до іншої тактики. Вони змінюють не лише вагу, а й упаковку й ціну, і покупцеві відтак важко порівнювати з тим, що було раніше.
