Прем'єр-міністр Микола Азаров переконаний, що ціни на основні продукти харчування й пальне в Україні не вищі ніж у європейських країнах.
«Мільйони наших громадян бувають за кордоном і знають, що у Німеччині, Франції, Італії, Туреччині, за окремим винятком, продукти значно дорожчі. Бензин, як правило, удвічі дорожчий, комунальні послуги – у п'ять-десять разів дорожчі, ніж у нас, проїзд у транспорті разів у п'ять коштує більше», – сказав Микола Азаров.
Радіо Свобода запитало своїх кореспондентів у Чехії, Бельгії та США про те, скільки коштує хліб, молоко, м’ясо та бензин у цих країнах, а також про розмір середньої зарплатні та пенсії.
Максим Борода, заступник директора Міжнародного центру перспективних досліджен, вважає, що «динаміка й темпи зростання цін, які є в європейських країнах вже з розвинутою ринковою економікою, не можуть бути співставними із динамікою цін в Україні». Оскільки, пояснює експерт, українська економіка лише починає шлях, який вже давно пройшли європейські країни.
В Україні спостерігається ситуація, коли ціни ростуть і при кризовому падінні економіки, і при її зростанні.
«Зараз економіка зростає і зростають ціни, а за умов кризи ціни зростали через девальвацію гривні, адже українська економіка дуже відкрита й залежна від імпорту», – наголосив експерт.
Частка заробітної плати має бути більшою у структурі доданої вартості
У розвинутих країнах і переважній більшості країн, що динамічно розвиваються, частка заробітної плати у структурі формування доданої вартості структури формування ВВП складає 60% і більше. В Україні цей показник нижчий від 50%.
«Наші заробітні плати за визначенням не можуть встигати за виробництвом, за продуктивністю праці. Це автоматично знижує нашу купівельну спроможність», – зазначив в ефірі Радіо Свобода Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова.
Ще одним індикатором дисбалансу економічних показників є спрямування населенням своїх витрат, тобто те, на що спрямовується заробітна платня.
«У нашому споживчому кошику споживчі товари займають 80–85%, продукти харчування 50–60% у той час, коли у переважній більшості європейських країн, як розвинутих так і трансформаційних, цей показник 20–30%», – повідомив Василь Юрчишин.
На його думку, в Україні «склалася система заниження вартості праці і відтак доходів населення та купівельної спроможності, а в результаті і якості життя». Це суттєвим чином гальмує розвиток економіки. Адже коли людина бідна, то вона не можу купувати товари й послуги належної якості та кількості. А відтак навіщо виробляти?
Держава мали б впливати на дисбаланс
Продуктивність праці в країнах ЄС є у 5–6 разів вищою, ніж в Україні, а заробітна плата подекуди більша у 20 разів. На думку Григорія Осового, заступника голови Федерації профспілок України, це свідчить про те, що «немає прямого зв’язку економіки й оплати праці, а є різниця в рівні експлуатації найманих працівників».
«Тут потрібна послідовна політика держави – не віддавати все на відкуп роботодавців, тому що бізнес ніколи сам добровільно не віддавав доходи, добровільно не ділився прибутками з найманими працівниками. Це завжди виборювали», – сказав Григорій Осовий.
Така боротьба буде успішною лише за умов відділення влади від бізнесу, за умов, коли діятиме антимонопольне законодавство, коли система оподаткування заохочуватиме бізнес сплачувати усі податки, а держава проводитиме чітку соціальну політику.
«Мільйони наших громадян бувають за кордоном і знають, що у Німеччині, Франції, Італії, Туреччині, за окремим винятком, продукти значно дорожчі. Бензин, як правило, удвічі дорожчий, комунальні послуги – у п'ять-десять разів дорожчі, ніж у нас, проїзд у транспорті разів у п'ять коштує більше», – сказав Микола Азаров.
Радіо Свобода запитало своїх кореспондентів у Чехії, Бельгії та США про те, скільки коштує хліб, молоко, м’ясо та бензин у цих країнах, а також про розмір середньої зарплатні та пенсії.
Максим Борода, заступник директора Міжнародного центру перспективних досліджен, вважає, що «динаміка й темпи зростання цін, які є в європейських країнах вже з розвинутою ринковою економікою, не можуть бути співставними із динамікою цін в Україні». Оскільки, пояснює експерт, українська економіка лише починає шлях, який вже давно пройшли європейські країни.
В Україні спостерігається ситуація, коли ціни ростуть і при кризовому падінні економіки, і при її зростанні.
«Зараз економіка зростає і зростають ціни, а за умов кризи ціни зростали через девальвацію гривні, адже українська економіка дуже відкрита й залежна від імпорту», – наголосив експерт.
Частка заробітної плати має бути більшою у структурі доданої вартості
У розвинутих країнах і переважній більшості країн, що динамічно розвиваються, частка заробітної плати у структурі формування доданої вартості структури формування ВВП складає 60% і більше. В Україні цей показник нижчий від 50%.
«Наші заробітні плати за визначенням не можуть встигати за виробництвом, за продуктивністю праці. Це автоматично знижує нашу купівельну спроможність», – зазначив в ефірі Радіо Свобода Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова.
Ще одним індикатором дисбалансу економічних показників є спрямування населенням своїх витрат, тобто те, на що спрямовується заробітна платня.
«У нашому споживчому кошику споживчі товари займають 80–85%, продукти харчування 50–60% у той час, коли у переважній більшості європейських країн, як розвинутих так і трансформаційних, цей показник 20–30%», – повідомив Василь Юрчишин.
На його думку, в Україні «склалася система заниження вартості праці і відтак доходів населення та купівельної спроможності, а в результаті і якості життя». Це суттєвим чином гальмує розвиток економіки. Адже коли людина бідна, то вона не можу купувати товари й послуги належної якості та кількості. А відтак навіщо виробляти?
Держава мали б впливати на дисбаланс
Продуктивність праці в країнах ЄС є у 5–6 разів вищою, ніж в Україні, а заробітна плата подекуди більша у 20 разів. На думку Григорія Осового, заступника голови Федерації профспілок України, це свідчить про те, що «немає прямого зв’язку економіки й оплати праці, а є різниця в рівні експлуатації найманих працівників».
«Тут потрібна послідовна політика держави – не віддавати все на відкуп роботодавців, тому що бізнес ніколи сам добровільно не віддавав доходи, добровільно не ділився прибутками з найманими працівниками. Це завжди виборювали», – сказав Григорій Осовий.
Така боротьба буде успішною лише за умов відділення влади від бізнесу, за умов, коли діятиме антимонопольне законодавство, коли система оподаткування заохочуватиме бізнес сплачувати усі податки, а держава проводитиме чітку соціальну політику.