Активістка польської громади Дніпропетровська Емілія Кузьминецька прожила в Україні більшу частину свого життя. У побуті спілкується російською, але обох своїх дітей польської навчила.
«Доньці в дитинстві я читала польські книжки. Але вдома ми завжди говорили російською, тому вона вільно не володіє польською. Біда наша – мова, бо багато десятиліть не підтримувалась тут польська культура. У 30-ті роки майже лайливе слово було «поляк». А керівник НКВС у Дніпропетровській області навіть казав: «…ський» – значить ворог. Ще одна причина проблем з мовою – змішані шлюби. Важко традиції підтримувати», – поділилася міркуваннями з Радіо Свобода Емілія Кузьминецька.
Павло СкурськийЩоб зберегти свою мову та культуру, поляки у Дніпропетровську створили Центр польської культури імені Кароля Войтили. На відміну від багатьох інших об’єднань нацменшин він має власне приміщення – кімнатку в міській бібліотеці. Існують практично на одному ентузіазмі: Україна фінансово не підтримує національні товариства, а Польща, кажуть у громаді, обмежила допомогу з початком економічної кризи.
А втім, це не розхолоджує активістів: збираються разом, розучують національні пісні та танці, готують вистави, розповів Радіо Свобода голова Центру польської культури імені Кароля Войтили Павло Скурський.
«Ми поставили виставу Кароля Войтили «Біля лавки ювеліра», п’єсу дуже цікаву, філософську, про любов, віру, подружнє життя, – каже він. – За неї ми отримали вищу театральну нагороду регіону «Січеславна». Поставили також виставу «День гніву». Там іде мова про Голокост, про те, як польські монахи переховували євреїв. Ми показували її і в Петербурзі, і в Харкові, у Донецьку. Багато ще є над чим працювати. Головна наша місія – створити якнайбільше містків для порозуміння народів України та Польщі».
Право на костел, право на віру
Римо-католицький костел у Дніпропетровську Багато років поспіль польську національну меншину Дніпропетровська гуртував додатковий чинник. Це боротьба за повернення костелу в центрі міста. Пам’ятку архітектури відібрали у вірян за часів СРСР, а у 90-ті – віддали приватній фірмі. Свого часу польські дипломати погрожували Україні погіршенням стосунків між двома країнами, якщо святиню не повернуть громаді.
Наразі право вірян на храм визнане Верховним судом України. Костел у жалюгідному стані, але після реконструкції, орієнтовно – наступного року, він стане візитівкою Дніпропетровська, заявив Генеральний консул Республіки Польща в Харкові Ян Гранат.
«Третього травня – польське свято, День Конституції. Наступного року ми проведемо наш святковий прийом тут, у Дніпропетровську. Сподіваюсь, що ми увійдемо в оновлену будівлю», – зазначив Ян Гранат.
На 2012 рік, рік спільного проведення Чемпіонату Європи з футболу, поляки Дніпропетровська покладають особливі надії. Впевнені, саме тоді пожвавляться зв’язки з історичною батьківщиною, розпочнуться нові двосторонні проекти. А поки готуються проводити у Дніпропетровську масштабний фестиваль польської драматургії. Республіка Польща вже пообіцяла підтримку.
«Доньці в дитинстві я читала польські книжки. Але вдома ми завжди говорили російською, тому вона вільно не володіє польською. Біда наша – мова, бо багато десятиліть не підтримувалась тут польська культура. У 30-ті роки майже лайливе слово було «поляк». А керівник НКВС у Дніпропетровській області навіть казав: «…ський» – значить ворог. Ще одна причина проблем з мовою – змішані шлюби. Важко традиції підтримувати», – поділилася міркуваннями з Радіо Свобода Емілія Кузьминецька.
А втім, це не розхолоджує активістів: збираються разом, розучують національні пісні та танці, готують вистави, розповів Радіо Свобода голова Центру польської культури імені Кароля Войтили Павло Скурський.
«Ми поставили виставу Кароля Войтили «Біля лавки ювеліра», п’єсу дуже цікаву, філософську, про любов, віру, подружнє життя, – каже він. – За неї ми отримали вищу театральну нагороду регіону «Січеславна». Поставили також виставу «День гніву». Там іде мова про Голокост, про те, як польські монахи переховували євреїв. Ми показували її і в Петербурзі, і в Харкові, у Донецьку. Багато ще є над чим працювати. Головна наша місія – створити якнайбільше містків для порозуміння народів України та Польщі».
Право на костел, право на віру
Наразі право вірян на храм визнане Верховним судом України. Костел у жалюгідному стані, але після реконструкції, орієнтовно – наступного року, він стане візитівкою Дніпропетровська, заявив Генеральний консул Республіки Польща в Харкові Ян Гранат.
«Третього травня – польське свято, День Конституції. Наступного року ми проведемо наш святковий прийом тут, у Дніпропетровську. Сподіваюсь, що ми увійдемо в оновлену будівлю», – зазначив Ян Гранат.
На 2012 рік, рік спільного проведення Чемпіонату Європи з футболу, поляки Дніпропетровська покладають особливі надії. Впевнені, саме тоді пожвавляться зв’язки з історичною батьківщиною, розпочнуться нові двосторонні проекти. А поки готуються проводити у Дніпропетровську масштабний фестиваль польської драматургії. Республіка Польща вже пообіцяла підтримку.
| Довідка: На терени Катеринославщини поляки почали переселятися з останньої чверті XVIII століття. Протягом 1970-80-х років через русифікацію кількість поляків в області стабільно зменшувалась: 1970 рік – 6251 особа, 1979 рік – 5993 особи, 1989 рік – 5436 осіб. У 1979 році 10 відсотків поляків Дніпропетровщини вважали рідною мовою польську. У роки незалежності України кількість поляків, які мешкають в Дніпропетровській області, продовжувала скорочуватись. Наразі тут проживає 3,3 тисячі етнічних поляків, що складає 0,1 відсотка від всього населення регіону. Частка поляків, які вважають рідною мовою польську, також зменшилася і дорівнює приблизно 7 відсоткам. Польський рух в регіоні представляють дві організації – Дніпропетровська обласна громадська організація Центр польської культури імені Кароля Войтили» та Товариство імені Шопена в Україні. Костел у Катеринославі спорудили 1877 року на гроші, зібрані серед місцевих католиків. Його єдиним власником була релігійна громада святого Йосипа, що об’єднувала поляків, бельгійців, французів, італійців. |
