– Критика лунає у різних місцях і по-різному, але в основному ми дуже задоволені одним: нарешті у нас лунає розуміння з боку опозиції. Розуміння того, що євроінтеграція є пріоритетом для всієї держави. До цього існувала думка, що тільки у ситуації, коли на чолі (держави) буде тільки конкретний представник конкретної політичної сили, взагалі може сонце встати і може сонце зайти, принаймні, в Україні. Що ж, це реалії. Ми виходимо з того, що процеси, які зараз відбуваються в Україні, об’єктивно наближають нас до Євросоюзу, і це визнають наші партнери.
– Серед друзів України у європейській співдружності й за її межами є побоювання, що через «арабські революції» східні сусіди в очах Брюсселя відходять на задній план. Доказ цьому – перегляд так званої «Європейської політики сусідства», який наразі триває. Що Ви думаєте з цього приводу?
– У тому, що стосується політики сусідства Європейського Союзу, то ми її сприймаємо як додатковий інструмент, який ніяк не може замінювати наші двосторонні контакти, двосторонні переговори із Єврокомісією і з основними столицями ЄС на підтримку наших зусиль для того, щоб вийти на кінцевий результат.
– Тим часом, якщо глянути на позицію Євросоюзу щодо України, то цей «кінцевий результат» суттєво відрізняється від того, як його уявляють у Києві…
– У законі про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики чітко зазначено, що Україна бачить себе повноправним членом ЄС у майбутньому. Відтак сьогодні для нас пріоритетом є завершення переговорів щодо укладення угоди про асоціацію, включно із погодженням зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Це питання має і політичний, і економічний виміри. Для нас також є пріоритетом досягнення безвізового режиму для громадян України із Євросоюзом.
– Але безвізовий режим завжди був серед пріоритетів, щонайменше, протягом останнього десятиліття…
– Ні, він був не завжди, бо плану (дій) із безвізового режиму, який ми погодили із ЄС, вдалося досягти тільки минулого року. І зараз ми працюємо над його виконанням. Перехід угоди про асоціацію до практичної площини, де ми вже наближаємося до кінцевих етапів, – це також стало можливим тільки завдяки консолідації влади в Україні, здатності ухвалювати необхідні рішення і говорити одним голосом. У цьому є серйозна відмінність, і саме тому є серйозний прогрес.
– Серед друзів України у європейській співдружності й за її межами є побоювання, що через «арабські революції» східні сусіди в очах Брюсселя відходять на задній план. Доказ цьому – перегляд так званої «Європейської політики сусідства», який наразі триває. Що Ви думаєте з цього приводу?
– У тому, що стосується політики сусідства Європейського Союзу, то ми її сприймаємо як додатковий інструмент, який ніяк не може замінювати наші двосторонні контакти, двосторонні переговори із Єврокомісією і з основними столицями ЄС на підтримку наших зусиль для того, щоб вийти на кінцевий результат.
– Тим часом, якщо глянути на позицію Євросоюзу щодо України, то цей «кінцевий результат» суттєво відрізняється від того, як його уявляють у Києві…
– У законі про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики чітко зазначено, що Україна бачить себе повноправним членом ЄС у майбутньому. Відтак сьогодні для нас пріоритетом є завершення переговорів щодо укладення угоди про асоціацію, включно із погодженням зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Це питання має і політичний, і економічний виміри. Для нас також є пріоритетом досягнення безвізового режиму для громадян України із Євросоюзом.
– Але безвізовий режим завжди був серед пріоритетів, щонайменше, протягом останнього десятиліття…
– Ні, він був не завжди, бо плану (дій) із безвізового режиму, який ми погодили із ЄС, вдалося досягти тільки минулого року. І зараз ми працюємо над його виконанням. Перехід угоди про асоціацію до практичної площини, де ми вже наближаємося до кінцевих етапів, – це також стало можливим тільки завдяки консолідації влади в Україні, здатності ухвалювати необхідні рішення і говорити одним голосом. У цьому є серйозна відмінність, і саме тому є серйозний прогрес.
