Бути чи ні – це питання стосовно майбутнього російських військових баз у Сирії після повалення режиму Башара Асада, здається, отримало свою відповідь. Навіть ті експерти, які скептично ставились до припущень про виведення російських військ із країни, тепер визнають: евакуація відбувається, до того ж активно. Чи може Кремль перекинути війська з Сирії до України – розбиралось Радіо Свобода.
Під супровід каміння
Військові колони, що прямують із різних точок Сирії на дві основні російські військові бази, в Латакії та Тартусі, останніми днями продовжили потрапляти на відео очевидців. На одному із записів люди у військовій формі зі зброєю, що стоять на узбіччі дороги, закидають машини армії РФ камінням.
На іншому відео, як стверджується, знято виведення російських військових з аеродрому Тіас (відомий як база «T-4», вона ж «Тіфор») між Хомсом та Пальмірою. На кадрах видно військову техніку, кинуту під час втечі з бази військовими Сирійської арабської армії (САА).
Виведення російських військ з бази Т-4 ще у п'ятницю підтвердила російська Z-блогерка Анастасія Кашеварова. За її словами, ця група з 500 осіб вирушила на базу ВМФ РФ у Тартусі та на авіабазу Хмеймім, звідки «багато хто» з російських військових «відправиться до Росії».
Про те, що Росія збирає своїх військових на двох основних базах у Сирії, свідчать і останні супутникові знімки. На фото за 17 грудня можна побачити, що практично весь причал «пункту матеріально-технічного забезпечення ВМФ» у Тартусі (офіційна назва бази ВМФ Росії – ред.), заставлений військовими вантажівками – при тому, що російські військові кораблі та судна постачання не з'являлися тут із 6 грудня.
Ці кораблі, як і раніше, перебувають у морі, за 8-15 кілометрів від берега. Один із них, сторожовий корабель «Адмірал Григорович», потрапив на фото під час заправки від танкера «Вязьма», який раніше також базувався в Тартусі: вочевидь, використовувати цей порт для поповнення запасів палива російські військові вже не можуть.
З супутникових знімків також випливає, що росіяни демонтували в порту Тартуса мобільний береговий комплекс радіорозвідки «Моноліт-Б», що розташовувався там багато років. Тим часом у Тартус із Росії прямують російський великий десантний корабель проєкту 11711 «Іван Грен» великий десантний корабель проєкту 775 «Олександр Отраковський».
OSINT-аналітики припускають, що саме на них ляже основна робота з вивезення російської військової техніки із Сирії. Також до Тартуса йдуть російські вантажні судна «Спарта» та «Урса Майор» («Велика ведмедиця»), що належать компанії «Оборонлогістика».
Для виведення своїх військ та техніки з Сирії Росія також використовує авіабазу Хмеймім, з якою за час приходу противників Башара Асада до влади було здійснено десятки рейсів військово-транспортної авіації, зокрема на важких транспортних літаках Ан-124.
Головне управління розвідки Міноборони України повідомило 23 грудня, що вантажне судно «Спарта» зламалось біля узбережжя Португалії. Екіпаж росіян зміг усунути проблему та продовжив рух через Гібралтарську протоку.
Також у розвідці зазначили, що залишки російського контингенту у Сирії завершили стягуватись з віддалених районів та перебувають лише на двох базах ― у Хмеймімі та Тартусі. Частину свого озброєння та техніки із порту Тартуса РФ почала перекидати морським шляхом до Лівії.
Також російські військові у Сирії активно обговорюють нібито вимогу нової влади до Москви ― повністю вивести свій військовий контингент із сирійської території, зокрема з баз у Хмемімі й Тартусі, не пізніше 20 лютого 2025 року. Цей крок нібито пов'язаний із прагненням нової влади в Дамаску домогтися зняття міжнародних санкцій.
У п'ятницю міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що його країна «не схвалює» присутність будь-яких іноземних військових баз у Сирії. Цікаво, що на початку виведення російських військ, на початку грудня, Туреччина, яка закрила своє небо для російської військової авіації ще в квітні 2022 року, дозволяла проліт російських літаків на базу Хмеймім, але не дозволяла їм повертатися над своєю територією з вантажем.
Зараз на трекерах польотів можна побачити і рейси з Хмейміма до Росії, що летять над Туреччиною – можливо, видача дозволів на такі польоти залежить від типу вантажу (військова техніка/особовий склад).
Усе, що відбувається, контрастує із заявами російського лідера Володимира Путіна, який минулого четверга під час своєї щорічної «прямої лінії» сказав, що поки «не знає», чи залишаться в Сирії російські військові.
Далі до Африки?
Крім Росії, частина військових активів Москви в Сирії може бути перекинута до Африки, випливає з відкритих джерел та заяв у ЗМІ. Першою зупинкою на цьому шляху буде Лівія, де російський військовий контингент зосереджений переважно на сході країни – на території, яку контролює союзник Кремля, командир Лівійської національної армії (ЛНА) Халіфа Хафтар.
Основні логістичні вузли, доступні тут Росії, це авіабаза Аль-Джуфра, аеропорт та морський порт Бенгазі і порт Тобрук. 14 грудня агентство Reuters повідомило про виліт військово-транспортного Іл-76 з авіабази Хмеймім до Лівії. Чотирма днями раніше тут був помічений ще один Іл-76 під час розвантаження.
Росія має кілька баз в Африці, де вона останніми роками посилила свою військову присутність. Серед них об'єкти в Лівії, Малі, ЦАР та Судані. Проте переміщення значної кількості військової техніки із Сирії до Африки буде дорогим, зазначають експерти.
«Для проведення важливих операцій Росії доведеться платити великі гроші. Як за використання повітряного, так і морського флоту», – каже Ролан Маршаль із Паризького інституту політичних досліджень.
Читайте також: Спершу Малі, тепер Сирія: чи проводило ГУР таємні операції проти Росії?
Крім того, без авіабази Хмеймім буде складніше доставляти важке озброєння вантажними літаками з Росії до Африки, оскільки серйозною проблемою стане дозаправлення. Невідомо також, чи надасть Туреччина для цього дозвіл на проліт російських військових літаків через свою територію.
Попри витрати, Росія, можливо, переміщує частину своїх військових активів із Сирії на бази в Малі та Лівії, де, за оцінками, перебуває близько 1200 російських найманців та солдатів «Африканського корпусу», створеного Міноборони на заміну ПВК «Вагнер» після заколоту Євгена Пригожина.
Євген Пригожин – засновник ПВК «Вагнер», загинув 23 серпня 2023 року під час падіння приватного літака у Тверській області РФ. Тоді ж загинув один із командирів угруповання Дмитро Уткін. За два місяці до смерті Пригожин та його найманці вчинили спробу збройного заколоту проти військового керівництва Росії. За добу найманцям ПВК «Вагнер» вдалося фактично взяти під контроль Ростов-на-Дону та захопити штаб Південного військового округу, після чого колона вагнерівців вирушила у бік Москви. Під час цього рейду вони збили кілька гелікоптерів та один літак російської армії, екіпажі загинули. Після заколоту і загибелі Пригожина ПВК «Вагнер» фактично перестала існувати, однак у Росії залишаються інші, менш відомі ПВК, які продовжують вербувати людей на війну проти України. Більше читайте у нашому матеріалі.
Супутникові знімки також свідчать про зростання активності на російській військово-морській базі в Судані. Москва підписала угоду про відкриття бази на узбережжі Червоного моря у цій африканській країні у 2019 році (угода так і не була ратифікована Суданом через громадянську війну у країні – ред.). Не ясно, чи функціонує цей об'єкт у повному обсязі (The Moscow Times, посилаючись на власні джерела, повідомив 18 грудня, що Судан відмовився розміщувати у себе військово-морську базу РФ через ймовірні санкції – ред.).
Поль-Кресент Бенінга з НКО «Робітнича група громадянського суспільства» (GTSC) у ЦАР, де російські найманці базуються з 2018 року, вважає, що Володимир Путін не може дозволити собі розосереджувати ресурси на кількох фронтах.
«Таким чином, пріоритет – його країна, а не союзники», – каже Бенінга в інтерв'ю Радіо Свобода про майбутнє російських військових баз в Африці, якщо найближчим часом не буде досягнуто мирної угоди між Росією та Україною.
Професор права Сорбоннського університету Жан-Франсуа Аканджі-Комбе також закликає до обережності в оцінці ситуації з можливим перекиданням російських військових із Сирії до інших африканських країн.
«Росія завжди кидала тих, хто вірив їй найбільше. Якщо африканські президенти, які роблять ставку на Росію, не будуть обережними, то Путін залишить їх і піде далі з іншими», – каже експерт.
Читайте також: «Буде справжня бійня». Донеччина, Херсонщина, Запоріжжя – пріоритети Кремля у війні на 2025 рік?
Російські провоєнні телеграм-канали, близькі до ПВК «Вагнер», не мають ілюзій щодо збереження впливу Москви на африканському континенті.
«З Лівією немає прямого сполучення без Хмейміма. … «База» в Судані звучить дуже гордо, але йшлося про пункт МТЗ (матеріально-технічного забезпечення – ред.), всі домовленості щодо якого цілком і повністю лобіювалися одним покійним бізнесменом (мається на увазі Євген Пригожин – ред.), якого вплив Росії на далеких рубежах цікавив набагато більше, ніж деякі відомства, в чиї прямі обов'язки забезпечення цього впливу входить. Без Хмейміма немає Африки взагалі. Бортам потрібне дозаправлення», – пише один із таких каналів.
Чи до України?
Експерти сумніваються, що якась значна частина російських військ, що виводяться з Сирії, буде перекинута на війну проти України.
Як пише у своїй останній доповіді аналітична група Frontelligence Insight, чисельність російських військ у Сирії на піку оцінювалася в 6000-7500 осіб, згодом вона скоротилася приблизно до 3500-4500 військових.
Більшість із них була зайнята логістичними операціями, такими як управління військово-морською базою в Тартусі та авіабазою Хмеймім, або охороною цих об'єктів. Невелика частка російського контингенту виконувала функції перекладачів, радників, розвідників та вищого командного складу. Реальний бойовий контингент російських сил був малий і, ймовірно, еквівалентний одному чи двом батальйонам, – пишуть експерти.
При цьому у Frontelligence Insight зазначають, що найбільша частина зафіксованої за останній рік у Сирії російської техніки не належить до важкого озброєння, такого як танки, артилерія чи РСЗВ. Йдеться про вантажівки, броньовані машини, БТР, обмежену кількість бойових гелікоптерів і системи ППО.
Навіть якщо все це перекинути в Україну, це навряд чи вплине на ситуацію на фронті. Понад те, враховуючи свідчення перекидання частини техніки до Лівії, кількість військовослужбовців, повернутих до Росії та потенційно спрямованих до України, може бути ще меншою.
«Логістичні труднощі, з якими Росія може зіткнутися у разі підтримки своїх операцій в Африці, навряд чи будуть досить серйозними, щоб спричинити повне виведення військ з континенту. Хоча проблеми в Сирії можуть потенційно послабити позиції російських сил в Африці та поставити під питання їхню здатність захищати союзні Москві режими, немає жодних свідчень того, що Росія планує згортати свою присутність у регіоні. Понад те, якщо Росія успішно перекине сили з Сирії до Лівії на тривалий термін, це може стимулювати збільшення її активності в Африці», – підсумовують аналітики групи.
У підготовці цього матеріалу брав участь Жан Фернан Коена.
