Після кількох днів розгубленості та мовчанки російське Міноборони почало активно коментувати військову кампанію ЗСУ на території РФ. І, на відміну від українського командування, яке обмежується даними про площу контрольованої території, росіяни називають і райони боїв. Вдень 14 серпня МО РФ заявило, що нібито запобігло спробам ЗСУ прорватися вглиб Курської області поблизу Скрилівки, Левшинки, Семенівки, Алексіївського та Камишного. Більшість цих сіл розташовані неподалік траси Е38, яка веде з Рильська до Курська – приміром, від Левшинки до неї близько 10 кілометрів.
У військовій теорії дорога, яка розташована паралельно до зони ведення бойових дій, називається рокадною. Вона відіграє чималу роль у постачанні військ і, відповідно, контроль над нею є жаданою ціллю для кожної зі сторін.
Що дасть ЗСУ можливе перерізання траси з Рильська до Курська – і чи може це бути наступною ціллю української армії на території Росії? Чому РФ почала перекидати на перекинула на Курщину з різних регіонів, але тільки не з Донбасу? І чи можливі бунти строковиків в російській армії, яких Кремль «підставив» під удар ЗСУ в Курській області? Про це в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розпитали російського військово-політичного експерта з Праги Юрія Федорова.
_________________________________
– Юрію, я апелюю до назв населених пунктів, про які заявило російське Міноборони. Вони вже нічого не приховують, кажуть, де відбуваються бойові дії. Дійсно, ці села розташовані за десяток кілометрів від цієї транспортної артерії, яка веде з Рильська до Курська. Також осінтери (спеціалісти, які займаються розвідкою на основі відкритих джерел – ред.) зі спільноти «Кіберборошно» нещодавно опублікували відео, як росіяни будують фортифікації навколо міста Льгов. Це місто теж розташоване на трасі, яка веде з Рильська до Курська. Як ви вважаєте, це одна з цілей Збройних сил України – перерізати цю трасу?
– Якщо це вдасться, це буде дуже великий успіх і з військової точки зору, і з політичної. Ця траса, звісно, використовується і буде використовуватись російськими військовими для того, щоб перекидати підкріплення, переганяти бронетехніку тощо. Поки, якщо дивитися на карту, рух у цьому напрямку є, і це важливо.
Стосовно укріплень, оборонних ліній, які будують росіяни, це вже не перше повідомлення. Про це повідомлялося і кілька днів тому, – що такі лінії будуються і в районі Льгова, і поблизу Курчатового, і у напрямку Курська. Якщо дивитися навпростець приблизно від Суджі до Курська, там, здається, теж йде дорога, і десь в районі цієї дороги, мабуть, і будуються лінії укріплень.
Резервів у Росії просто немає
Це саме по собі дуже важливо, це означає, що росіяни чекають на Збройні сили України десь у цих районах. І це означає, що резервів, які мали теоретично бути перекинуті до цього району, до зони боїв у районі Суджі та інших точок – просто немає. Якісь окремі батальйони чи роти перекидаються з різних ділянок фронту, з-під Вовчанська, з-під Куп'янська, з Запорізької області, але вирішити проблему вони не можуть.
– То виходить, Путін (лідер РФ Володимир Путін – ред.) жертвує російською територією заради Донбасу, заради продовження бойових дій в Україні, чи там інші міркування якісь?
– Я не думаю, що він жертвує поки якимись своїми територіями. Він вірить тим доповідям, які йому роблять військові. А військові завзято вішають [Путіну] локшину на вуха, бо розуміють, що дуже сильно прокололися. Під військовими я маю на увазі військове командування і [Валерія] Герасимова в першу чергу, начальника генштабу [ЗС РФ], який відповідає за всі ці справи.
Путін сподівається, що тими силами, які є в розпорядженні, які можна зняти з другорядних на його погляд ділянок фронту, тих, які не мають прямого стосунку до боїв на Донбасі – і на Покровському напрямку, і в районі Часового Яру, Торецька і решта – можна якщо не витіснити ЗСУ за держкордон Російської Федерації, то принаймні зупинити наступ. Але не вдається. Не вдається – і це основне, що можна сказати, виходячи з динаміки ситуації, як ми її бачимо на це число і на цей час.
Читайте також: Курськ і Бєлгород: ймовірні цілі України та чого на цей момент досягли ЗСУ
– Так, було багато повідомлень про те, що Росія зараз перекидає війська з театру бойових дій в Україні. Наприклад, спікер оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій сказав американському виданню Politico, що Росія передислокувала деякі свої підрозділи як із Запорізької, так і з Херсонської областей на півдні України.
Американські чиновники теж підтвердили, що Росія виводить частину своїх збройних сил з України, щоби відповісти на наступ ЗСУ у Курській області. Але незрозуміло, якого обсягу, якої якості. І дійсно вони, можливо, розокремлені, про що ви говорите. Юріє, тут можна зробити кілька таких висновків. Виходить, що у Росії мало військ – стратегічного резерву, оперативного резерву для такого фронту, – фронту, який настільки збільшився. Я правильно розумію?
– Ви абсолютно правильно розумієте. Той факт, що резервів немає, підтверджується тією обставиною, що росіяни змушені перекидати по батальйонах, можливо, поротно сили, які наскрібають на різних ділянках фронту. Але я повторюю, – окрім Донбасу.
Збирають, все, що можна зібрати. Це означає, що кожному командувачу групи військ дається завдання підібрати та відправити таку-то кількість рот або батальйонів. Однак, ймовірно, таки йдеться про батальйони.
Ще кілька днів тому у джерелах в Україні називали кількість військ, які були перекинуті до Курської області з різних ділянок фронту – приблизно 10-12 батальйонів. 10-12 батальйонів – це десь 5 тисяч особового складу. Це небагато. Але треба знати, звісно, яку кількість особового складу, техніки і решта Збройні сили України направили до Курської області. А цього ми не знаємо, тут жодних даних, принаймні я, не бачив.
І було повідомлення міністра оборони Литви (міністра національної оборони Лаурінаса Кащюнаса – ред.) про те, що якісь частини або підрозділи, він не сказав точно, це велика різниця, з Калінінграда були перекинуті до Курської області.
Читайте також: «Креативна» українська армія й «неефективна» російська: що проявили події у Курській області Росії?
Литовці, природно, розуміють і пильно стежать за тим, що відбувається в Калінінградській області. Це очевидно цілком. Тобто щось і звідти знімають, а якщо знімають, оголюють інші ділянки, це зрозуміло. А якщо вони змушені оголювати інші ділянки, значить, стратегічних резервів немає.
Отже, все, що у Росії є боєздатного, перебуває або в Україні, або у Бєлгородській області – і призначено для боїв за Вовчанськ, для наступу на Липці тощо. А якщо інших сил немає, значить, доводиться збирати з фронту. Іншого пояснення я не бачу.
– Давайте повернемося до цієї дороги з Рильська до Курська. Я так розумію, за нинішніх умов вона перетворилася на рокадну, тобто дорогу, яка йде паралельно до лінії фронту. Що буде, якщо Збройні сили її переріжуть? Яким буде ефект? І чи вважаєте ви, що це справді наступна ціль ЗСУ, ціль мінімум, не АЕС у Курчатовому, не облога якогось міста, а саме перерізання цієї траси? Кудись же вони йдуть? Чи йдуть туди, куди пускають?
– Ні, я думаю, що вони йдуть, звісно, відповідно до наперед підготовленого плану – сумніватися в цьому важко. Адже бої відбуваються наступним чином у Курській області: там немає суцільної лінії фронту. Якісь частини, мабуть, мобільні групи, можливо, мобільні бронетанкові групи, проходять певними маршрутами, займають або не займають ті чи інші населені пункти.
Все, що у Росії є боєздатного, перебуває або в Україні, або у Бєлгородській області
Якщо, скажімо, бронегрупа ЗСУ з'явилася в якомусь селі, отже, вважається, що воно під контролем ЗСУ. Тоді туди прямують якісь частини російської армії, аби зупинити чи видавити і так далі. Але ж це дуже все маневрені речі: росіяни підходять, а вже у цьому селі нікого немає. Тому рух, звичайно, дещо хаотичний, можливо, але підпорядковується деяким загальним закономірностям.
І навіть не закономірностям, а тим планам, які затверджені. Вони, звісно, постійно коригуються у тих чи інших деталях. Але дійсно, якщо ми подивимося на карту, то побачимо, що такі «язики» на деяких картах малюють, спрямовані в сторону Рильська і в сторону Льгова. У сторону Курчатового цих «язиків» немає, а є таке більш-менш планомірне розширення всієї території, на якій так чи інакше діють Збройні сили України.
Це розширення природне абсолютно і неминуче. Тому що якщо такого розширення немає, якщо не дбати про фланги, ці частини, що наступають і швидко просуваються вперед, дуже просто і дуже швидко можуть потрапити в оточення, і тоді з ними буде погано, звичайно.
Ось триває таке, як я розумію, досить планомірне розширення зони контролю, якщо хочете, чи зони, де відносно вільно діє ЗСУ. На карті DeepState, принаймні на вечір 13 серпня, були показані зони жорсткого такого контролю, надійного контролю, стійкого, і зони, як їх іноді називають, «сірі», де, власне, відбуваються бої. І ось ці «сірі» зони були трохи не співставні за площею з цими зонами контролю.
Читайте також: Значення операції у Курській області Росії і збій у роботі «пропагандистської машини» Кремля: аналітика
Але розширення так, якщо в сторону Рильська і, можливо, на північ, на північний схід від Рильська, це рух ось до цієї дороги (Рильськ – Курськ – ред.). Якщо ця дорога перерізана, значить, вона дійсно перетворюється на рокадну – не перетворилася, але перетворюється.
І в разі такого розвитку подій [Росії] потрібно буде постачати війська обхідними дорогами. Дорожня мережа там досить густа, тим не менш, це, як кажуть, зайве логістичне плече. Усе це ускладнює постачання, уповільнює постачання. А у цих маневрених діях фактор часу дуже важливий. Якщо ви швидко рухаєтеся, швидко переміщуєте на необхідному напрямку свої війська, то ви виграєте.
– Юрію, і тут фігурують російські строковики у всій цій історії. За чисельними повідомленнями, саме вони займали ці лінії оборони, які успішно подолали Збройні сили України в перші дні своєї операції в Курській області. І зараз повідомляє російське інтернет-видання «Верстка» з посиланням на слова двох матерів строковиків, що їхніх синів, яких евакуювали з Курської області Росії після початку наступу України, змушують підписувати контракт і їхати воювати на передову.
Можна зрозуміти чому – тому що контрактник є контрактник, якщо він загине або буде взятий у полон, це одна історія. Якщо візьмуть строковика, це зовсім інше, він на таке не підписувався. Путін обіцяв, що строковики не братимуть участі у бойових діях проти України. На вашу думку, це перспективно з точки зору якихось бунтів, обурення всередині Російської Федерації, участь строковиків у нинішній фазі конфлікту?
– Симпатій владі не додасть, це безсумнівно. Строковики були в угрупуванні військ з прикриття держкордону [РФ], вона так називалася. Переважно це були строковики – просто тому, що в Москві не очікували прориву оборони на цій ділянці. А ЗСУ, виходячи з такої стратегії непрямих дій, звісно, обирали якщо не найслабше, то одне зі слабких місць дійсно.
Строковики – скільки вони там служать, кілька місяців. Причому служба така, що їх ніхто нічого не вчить. І тому вони або здавалися в полон, або тікали разом, до речі, чеченським цим батальйоном (йдеться про «Ахмат» – ред.). Нині ж їх змушують підписувати контракт. Це стара практика, давно випробувана у російській армії. Тут нічого нового немає, мабуть, просто інтенсивність різко посилилася.
Причому змушують не тільки в тих військах, що перебувають у Курській області. Я так розумію, що і в багатьох інших місцях – спущена рознарядка по всіх військових частинах, мабуть, спочатку на рівні дивізій, бригад, надати стільки-то строковиків, які підписали контракт і терміново направити до таких-то пунктів із уже підписаними контрактами.
Не готові були в Москві до такого розвитку подій
Але це знову-таки свідчення того, що не готові були в Москві до такого розвитку подій. Резервів немає. Намагаються ось цими нещасними строковиками заткнути дірки, що утворилися в обороні. Іншого пояснення немає.
Чи може це спричинити бунти в армії? Чесно кажучи, я не думаю, що в російській армії можна очікувати зараз бунтів. Народ там забитий. У кращому разі вони можуть, я маю на увазі ці хлопці-строковики, чинити опір якось тиску командира чи офіцера з політико-виховної роботи. Їм ці люди викручують руки. А щоб збунтуватись, підняти якесь повстання, – це навряд чи.
– Як може розвиватися ситуація у Курській області? Яку ви бачите мету таку далеку? Навряд чи йдеться про переговори найближчим часом обміняти Донбас на Курську область, припустимо.
– Ось ці сценарії обміну, на мою думку, малореальні. Так, звичайно, дуже цікаво було б зайняти Курську АЕС і обміняти її, скажімо, на Запорізьку АЕС. Така ідея відразу спадає на думку. Якщо таке станеться, якщо ця АЕС буде зайнята, тоді, звісно, можна спробувати. Хоча я не думаю, що з цього щось вийде.
Ні, я думаю, що у воєнному плані завдання досить просте – скористатися слабкістю російської оборони в цій області, а можливо, й у іншій, скажімо, у Брянській потім може наступити якийсь наступний етап. І закріпитись, створити плацдарми.
Ці плацдарми відволікатимуть помітну кількість російських військ. Ризикована, звісно, історія. Бо якщо виграєш, тоді політичні та воєнні переваги очевидні. А якщо програєш – ну, краще про це і не думати. На мій погляд, це загалом стратегія пошуків успіху там, де такий успіх можливий.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Операція ЗСУ на території РФ: що відомо
Українська армія, за даними російських ЗМІ, блогерів і представників влади, увійшла на територію Курської області Росії 6 серпня. Відтоді у регіоні тривають бої. Влада Курської, Брянської і Бєлгородської областей Росії запровадила режим контртерористичної операції на території регіонів. Через кілька днів повідомлялося про українських військових у місті Суджа, яке розташоване приблизно за 10 кілометрів від кордону з Сумською областю.
Аналітики VoxCheck у співпраці зі Суспільним припускали станом на 9 серпня, що ЗСУ можуть контролювати частину міста. Спочатку українська сторона зберігала тишу щодо подій у Курській області РФ. Київ 12 серпня вперше підтвердив проведення ЗСУ наступальної операції в Курській області Росії.
13 серпня Олександр Сирський розповів, що під контролем України уже перебувають 74 населені пункти у Курській області РФ. Натомість днем раніше виконувач обов’язків губернатора Курської області Росії Олексій Смирнов на нараді з президентом РФ Володимиром Путіним заявив, що під контролем Збройних сил України перебувають 28 населених пунктів регіону.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) в своєму останньому звіті зауважили, що спостерігали за заявами та геолокаційними відеоматеріалами, які вказують на те, що станом на 13 серпня українські сили діють приблизно в 41 населеному пункті Курської області або поблизу них, хоча в цьому районі є багато надзвичайно малих населених пунктів і місцевостей, які ISW не включила до цього підрахунку.
У МЗС 13 серпня заявили, що Україна не зацікавлена в тому, щоб забирати територію в Курській області РФ, а хоче захистити життя українців і убезпечитись від російських ударів.
