Те, що Китаю не було на Глобальному саміті миру у Швейцарії, а також тон і зміст коментарів, які прозвучали з Пекіна, схоже забрали усі сумніви у Заходу, що Китай таки вибрав бік Росії у ситуації повномасштабної війни в Європі, яку розпочав і веде Путін. Що з цим робити?
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Китай повинен зіткнутися із наслідками підтримки війни Росії в Україні, якщо він не змінить свою поведінку.
«Пекін не може сидіти на двох стільцях. У якийсь момент, якщо Китай не змінить курс, союзники повинні визначити ціну. Повинні бути наслідки», – заявив Столтенберг 17 червня, коли перебував із візитом у Вашингтоні.
За словами Столтенберга, 90 відсотків мікроелектроніки, використовуваної Росією в останні два роки, – китайського походження. Вона застосовується для виробництва різних озброєнь. Китай також співпрацює з Росією в розвитку супутникових технологій, додав Столтенберг.
«Загрози – не регіональні, – сказав Столтенберг. – Китай розпалює найбільший збройний конфлікт у Європі з часів Другої світової війни, і в той же час він хоче підтримувати добрі відносини із Заходом».
У Міністерстві закордонних справ Китаю відреагували на заяву генерального секретаря НАТО.
«НАТО є спадщиною холодної війни і найбільшим військовим угрупованням у світі. Світ побачив, яку роль НАТО відіграло в українській кризі. Що НАТО має зробити, так це замислитися над собою, а не оббріхувати і нападати на Китай. Китай не є творцем або стороною української кризи (так Пекін називає війну РФ проти України – ред.). Ми прагнемо сприяти мирним переговорам. Об’єктивна і справедлива позиція та конструктивна роль Китаю широко визнані міжнародним співтовариством», – сказав на брифінгу 18 червня речник МЗС Китаю Лінь Цзянь.
Він закликав «відповідні сторони припинити перекладати провину і сіяти розбрат, припинити підливати олії у вогонь і розпалювати блокове протистояння, а також вжити конкретних заходів для сприяння політичному врегулюванню кризи».
Коментарі глави НАТО пролунали на тлі коментарів високопоставлених західних чиновників, які в останні місяці більш відкрито критикують Китай за підтримку Росії.
Що робити?
На нещодавньому саміті G7 в Італії найбільші демократичні економіки обговорювали можливість санкцій щодо малих китайських банків.
Великі банківські установи КНР занепокоєні тим, що можуть потрапити під вторинні санкції США, а тому почали обмежувати свої транскордонні операції з Росією та російськими фірмами. Натомість основним каналом розрахунків з Москвою стали менші банки, які важко відстежити і які мають менший вплив на міжнародну фінансову систему.
Обмеження операцій із великими китайськими компаніями, як правило, працюють через розповсюдження їхнього впливу – через їхній зв'язок із ширшою глобальною фінансовою системою. Але переслідувати менші банки складно, оскільки вони за своєю суттю ізольовані від тих самих західних установ, які дають Брюсселю і Вашингтону економічні важелі, які вони намагаються застосувати.
«Це те, що я називаю стратегією щодо «банків-прокладок», – каже Радіо Свобода Том Кітінґ, директор Центру досліджень фінансової злочинності та безпеки Королівського інституту об'єднаних служб.
«Якщо Сполучені Штати або інші країни Групи семи накладуть санкції на ці банки, то, швидше за все, поширення їхнього впливу буде дуже обмеженим, і вплив на банк також буде обмеженим, оскільки банк не має потреби в доступі до міжнародної банківської системи».
Форум