Що відбувається у зоні бойових дій на Запоріжжі, і чи змінюється лінія фронту на цьому напрямку? Як живуть прифронтові населені пункти Запорізької області по обидва боки від лінії бойових дій? Наскільки складною там є гуманітарна ситуація, і як рятуються місцеві жителі? Що відбувається у зоні бойових дій на Запоріжжі, і чи змінюється лінія фронту на цьому напрямку? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
У Запорізькій області на прифронтових територіях понад 10 тисяч людей проживають без води, газу та електрики, повідомив днями в ефірі телемарафону голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров.
За його словами, пів сотні прифронтових населених пунктів області вже понад два роки перебувають у складній гуманітарній ситуації, місцева влада за допомогою донорів забезпечує людей всім необхідним, запевняє очільник області.
Федоров закликає жителів прифронтових територій виїжджати звідти, втім, за його словами, до цього готові не всі. З початку травня виїхали всього 6 людей, каже посадовець.
«Постійні мінометні й артобстріли»
Тим часом російська армія продовжує щоденно обстрілювати Запорізьку область.
«Новини Приазовʼя» вирішили дізнатися, як живуть люди у прифронтових населених пунктах по обидва боки від лінії розмежування, і як ситуація може розвиватися далі.
Голова Степногірської селищної військової адміністрації Запорізької області Ірина Кондратюк розповіла, що до цієї громади належать 9 населених пунктів, пʼять з них зазнали окупації. Громада розташована за 4 км від фронту.
«З п'яти залишається один тимчасово окупований населений пункт, чотири – вже деокуповані. Обстріли мінометами, артилерією постійні по чотирьох населених пунктах, в яких зараз мешкають люди. Тому що в інших у нас цивільне населення не мешкає, які вже деокуповані. Всі виїхали. А ці чотири кожного дня під обстрілами», – розповідає вона.
Майже половина населених пунктів громади знищені повністю – там немає жодного вцілілого будинку, каже посадовиця.
Аптеки не працюють, амбулаторії, сімейні медики, швидка допомогаІрина Кондратюк
«Там немає жодного будинку. Павлівка, Лук'янівка зруйновані десь не 50%, Степногірськ теж на 40-50%. Приморське трохи менше. У двох населених пунктах працюють магазини, є підвіз продуктів і гуманітарна допомога.
На жаль, аптеки не працюють, амбулаторії, сімейні медики не працюють, швидка допомога, на жаль, теж не працює. Ну, з труднощами. Але є транспортне сполучення з містом Запоріжжя, в яке ми можемо поїхати», – повідомила жінка.
Хто залишається під обстрілами?
Люди залишаються жити у громаді попри складнощі, оскільки не мають коштів орендувати житло в інших регіонах, каже Кондратюк. Деякі з місцевих жителів, які раніше виїхали, вже повернулися з тих самих причин.
«Вони не мають коштів винаймати житло. Вони отримують одну пенсію, на яку вони не можуть орендувати собі житло. У нас дуже багато людей повернулися, витративши всі кошти, які були. Більше в них коштів немає жити на чужбині. Гуртожитки пропонують, в яких також треба сплачувати. Тут люди вели домашнє господарство. В них була якась птиця, городи. А поїдуть вони в місто, що вони будуть мати? Нічого. Там, де безкоштовно розселяють, люди не хотять жити, в колективних помешканнях. Кожна сім'я це індивідуальна ланка. І різні є ситуації», – пояснила вона.
За понад два роки повномасштабної війни люди вже пристосувалися до особливостей життя у прифронтовій зоні, додала голова Степногірської громади.
У нас єдина мрія – щоб це жахіття закінчилосяІрина Кондратюк
«У нас газу не було й до війни. Ми навчилися виживати без газу і без електрики. Вода, крім Степногірська, в населених пунктах централізована. В Степногірськ підвозимо машинами воду вже третій рік. Електроенергії після обстрілів буває, що немає. Намагаємося відновлювати. Є генератор, який ми підключаємо. Банки нас не обслуговують. Вони нас не обслуговували ще й до війни. Пошта працює. Допомагають будівельними матеріалами, які ми людям надаємо. Волонтери нам дуже допомагають. Кожного місяця привозять продуктові набори та засоби гігієни. Я ще раз хочу наголосити на тому, що ми, на жаль, уже звикли і навчилися виживати в таких умовах. У нас єдина мрія – щоб це жахіття закінчилося», – заключила Кондратюк.
Токмак: «місто руйнує ППО окупантів»
«Новини Приазовʼя» вирішили дізнатися, яка зараз ситуація в окупованих населених пунктах Запорізької області, що наближені до зони бойових дій.
Начальник міської військової адміністрації Токмака Олександр Чуб розповів, що у цьому місті час від часу стаються вибухи через роботу російської ППО.
Ситуацію в Токмаку була, є, і мабуть, буде напруженоюОлександр Чуб
«Якщо брати ситуацію в Токмаку, вона була, є, і мабуть, буде напруженою, бо Токмак є прифронтовим містом. І якщо раніше там було майже затишшя, то зараз ми і в новинах чуємо, і в соцмережах бачимо, що в Токмаку – вибухи. Але треба їх поділити – чиї це вибухи? В місті Молочанську або десь там поряд, знаходиться ППО (окупантів). Вони використовують своє ППО, але не зрозуміло як. Або ці ракети розриваються над містом Токмаком, або вони намагаються збивати ракети і вони падають знову ж на місто. Є декілька прикладів, коли їхні ракети ППО падали на такий квартал, як Ковальський в Токмаку, руйнуючи будівлі», – каже голова МВА.
Також у місті бувають перебої з електрикою, розповідає посадовець. За його словами, від наявності електрики залежить, чи є в кранах жителів цієї громади вода.
«Чи працюють там комунальні підприємства? Може вони і працюють, але на папері. Тому що місто загажене. Сміттєзвалище утворюється по місту, по вулиці якщо йде дощ, то біжить не дощова вода, а бруд, вулиці не чистяться», – розповідає Чуб.
«Приліт» – люди виїжджають»
Люди зазвичай активніше виїжджають із Токмака після чергових обстрілів, додав Чуб. Він нагадав, що місто було окуповано на другий день повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Втім на початку окупації в місті не було пошкоджень будівель. Тому жителі не поспішали залишати місто.
«Тобто трималися своїх осель. Зараз ми бачимо, як тільки є «прильоти», як тільки є враження їхні ППО, то частина людей виїжджає, це людський фактор страху. Звичайно, людям не зручно там, коли поряд з тобою живуть солдати, яким наплювати чи чисто в хаті, чи чисто на вулиці, чи чисто в місці, ходять там зі зброєю», – поділився начальник МВА.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Пологи: «все ще чекають деокупації»
Жителька міста Пологи на умовах анонімності з міркувань безпеки розповіла «Новинам Приазовʼя», що гуманітарна ситуація у цьому населеному пункті не така складна, як 2022 року. Але людям, які не співпрацюють з окупаційною владою, виживати дуже важко
«Повідкривались магазини, аптеки, є де купити найнеобхідніші речі. Головне, були б кошти. От якраз їх відсутність у переважної більшості людей, що тут лишились – головна проблема. Той, хто не співпрацює з окупантом, ледве виживає. Ціни насправді космічні. До лікарні потрапити можна лише за російським паспортом і за наявності російської медичної страховки», – повідомила жінка.
За її словами, у Пологах постійні проблеми зі зв'язком і електропостачанням. Також місцеві постійно чують, як російські військові обстрілюють підконтрольну Україні територію Запорізької області.
Багато населених пунктів досі залишаються без газу та водиЖителька міста Пологи
«Дуже тяжко нині зі зв'язком, особливо у прифронтових селах. Українські оператори сюди просто не добивають, а російський зв'язок просто жахливий. Багато населених пунктів досі залишаються без газу та води. Українські військові намагаються не завдавати шкоди цивільним і не обстрілюють цивільну інфраструктуру. Водночас страшно чути вильоти (з боку армії РФ), коли знаєш, що ті снаряди впадуть десь в Оріхові, Гуляйполі чи Степногірську», – каже жителька міста
Жінка також додала, що виїхати з окупації наразі дуже складно і ризиковано через обстріли та російську фільтрацію. Тому люди, як і раніше, чекають на звільнення міста.
«Бермудський трикутник біля Роботиного»
Як можуть далі розвиватися бойові дії на Запорізькому напрямку? Про це ми запитали військового оглядача Богдана Мірошникова. Він розповів «Новинам Приазов’я», що ситуація у цьому регіоні складна, але контрольована. Головна мета російської армії – це ліквідація роботинського плацдарму, який Сили оборони України відвоювали минулого літа. Для цього завдання окупанти накопичили достатньо відчутну кількість сил та засобів, каже оглядач.
За його словами, російські сили по особовому складу на цьому напрямку переважають українські у 4 рази, по артилерії – у 6 разів, по бронетехніці – у 5 разів.
Тиск там постійний, що у Роботиному, що на ділянці між Роботиним та ВербовимБогдан Мірошников
«Все, що вдалося ворогу, це відтіснити наші сили від їхньої головної лінії оборони, яка знаходиться між Роботиним та Вербовим. Там де, так звана лінія пірамідок. Вони відтіснили українські сили на глибину десь один кілометр від тієї лінії. Свого часу ми контролювали ділянку десь 5 кілометрів по ширині та 2 кілометри по глибині на цій лінії оборони. Зараз нас там вже немає, тобто ворог нас звідти вибив. Також ворог підібрався до західних околиць Роботиного. А щодо півдня села, там взагалі коїться щось не дуже зрозуміле для всіх. Ну те, що там «бермудський трикутник», де зникають ворожі підрозділи, техніка та особовий склад, це зрозуміло, але це нам дається дуже важко. І ці рейди, чим далі, тим їх більше і вони поглиблюються. Військові РФ йдуть все більшими та більшими силами. Тиск там постійний, що у Роботиному, що на ділянці між Роботиним та Вербовим», – пояснив оглядач.
«Задача – втримати плацдарм»
Якби минулого літа українські військові не звільнили Роботине, зараз бої точилися вже б за інші міста на підконтрольній Україні території, зокрема за Оріхів та Гуляйполе, вважає Мірошников.
Їхній головний успіх – це те, що їм вдалося вчепитися за південні околиці Роботиного і створити сіру зонуБогдан Мірошников
«Зараз ми сковуємо значні сили ворога на одному невеликому клаптику землі, розміром десь 10 на 10 кілометрів. Чи помітні їхні просування? Так, помітні. Їхній головний успіх – це те, що їм вдалося вчепитися за південні околиці Роботиного і створити сіру зону майже на половину села. Тобто вони навіть до півночі села можуть доходити поки не будуть ліквідовані. Але північні околиці наші воїни ще тримають. Окупанти у Роботиному не контролюють нічого, вони діють набігами, наскоками. Причому доволі сміливими наскоками. Ми такого собі дозволити не можемо. А вони з людським ресурсом не рахуються», – зауважив оглядач.
Далі ситуація залежить від того, чи вдасться Силам оборони України втримати роботинський плацдарм, а також від розвитку подій на інших напрямках фронту, додав він. Мірошников вважає, що на цьому напрямку у російської сторони не вистачить сил на тривалу наступальну операцію через значні втрати та перекидання з Роботиного резервів на інші ділянки фронту. Ситуація може погіршитися зі значним збільшенням російського угрупування військ в цій зоні боїв.
- Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року.
- У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії.
- У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Також російська влада заперечує, що скоює злочини проти цивільних жителів України.
Форум