«Бути почутою не з вулиці, а зсередини»: українці йдуть до Європарламенту. Які у них шанси?

Із 6 по 9 червня 2024 року в країнах ЄС відбудуться вибори до Європарламенту. Зміна політичного ландшафту в установі може вплинути на рівень європейської підтримки України, адже це впливатиме не лише на внутрішню, а й на зовнішню політику Брюсселю. Партії європейських країн вже почали агітацію серед своїх виборців і виявилося, що цього разу у списках є чимало українців.

Радіо Свобода поспілкувалося із двома кандидатками у євродепутати із Чехії та Бельгії, які розповіли про свою мотивацію та як допомагатимуть Україні в разі отримання мандату.

У Празі Радіо Свобода зустрічається із Інгою Петричко – 27-м номером партії «KDU r ČSL». У Чехії політикиня живе з 1998 року – вступила на навчання до консерваторії, відкрила свій бізнес.

– Чому ви вирішили піти до Європарламенту? Яка ваша мотивація?

– Моя мотивація проста – це є безпечна Європа, це є сильна Чехія і це є питання допомоги Україні. У Європі я зрозуміла, як важливо підтримувати демократію, питання демократії. І це була одна із найважливіших речей, чому я вступила до партії. Друге – це те, що коли ви живете за кордоном, то ті, хто вдома, думають: а, як вам добре, ви живете в Європі чи десь в Америці, але це не все так просто.

– Що маєте на увазі?

– За 26 років, які я тут прожила, я теж зажила багато дискримінацій. І я хотіла тим, що я вступлю в партію, поміняти це для інших людей.

– Які саме дискримінації?

– Дискримінація, коли вам викрикують, що – ви українка, ваше походження, коли ображають у школі ваших дітей, коли ви маєте добру освіту, але ваше резюме кладуть на останнє місце й вас не беруть на роботу. Тому що ви – не чешка, ви – українка за походженням. Я відчула дискримінацію і в політичній партії, тому що ви бачите і сьогодні – я на останньому місці, але це не біда.

Я все це прекрасно розумію, і тому одне з моїх питань є підтримка народних меншин, тому що це зажили не лише українці, це відчувають й інші народні меншини. Люди, які не мають громадянства. І я хочу підтримувати культуру їхню, нашу культуру.

Я хочу презентувати це так, щоб ніхто не боявся, що між ними живуть поляки, українці, болгари і люди іншої народності, етнічного походження.

– Нині чимало політичних голосів, зокрема в Словаччині, Угорщині й у Чехії, говорять, що не потрібно продовжувати підтримувати Україну. Чи є загроза, що на цих виборах до Європарламенту може перемогти більшість скептичних до України партій?

– Ми бачимо, що ця тенденція потроху міняється в деяких країнах. Я говорила за Словаччину, за Угорщину. Країни, які доєднуються до ЄС, потім починають диктувати російську політику.

Коли країни вступають до ЄС, вони мають розуміти, які цінності представляє ЄС. І вони мають розуміти – так, якщо ми хочемо мати ці цінності – для чого ми тоді туди вступаємо? Ми хочемо підтримувати солідарність, безпеку чи ми хочемо підтримувати тоталітарні режими?

Я не думаю, що це станеться. Тому що фракція «EPP» – це дуже сильна фракція в Європарламенті. Це християнсько-демократичні партії, які представлені з різних членських країн.

Вона є дуже сильною, вона має дуже сильну підтримку від людей. І я сподіваюся, що так буде й надалі.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Європарламент закликав РФ негайно звільнити всіх політвʼязнів, у тому числі журналістку Радіо Свобода

– Як можливо підтримувати Україну в рамках Європарламенту?

– Питання України це для нас є дуже важливим. Буквально на перших місцях. Адже питання безпеки ми навіть маємо у своєму лозунгу – «Сильна Чехія, безпечна Європа». А це означає, що безпечна Європа буде лише тоді, коли ми допоможемо вирішити питання України.

Бо якщо ми не допоможемо Україні, то ця путінська агресія перейде на Європу. Поступово. Ми маємо це розуміти. Допомогою Україні ми вирішуємо безпеку цілої Європи, а Україна також є Європою.

Я сподіваюся, що якщо я буду європейською депутаткою, я не лише буду дивитися на те, як Україна вступає в ЄС, але зроблю все, щоб допомогти. Щоб закінчилася війна якомога швидше і щоб ми могли допомагати розвитку України, відбудовувати всі ці міста, які Путін своєю агресією знищив.

– Як оцінюєте свої шанси?

– Я – на останньому місці практично. Це дуже важко. І, мені здається, в історії Чехії ще такого не було, щоб з останнього місця хтось потрапив на ті місця, які дозволяють обратися, перші 5. Але я не втрачаю надії. Тому що лише виборці вибирають своїх кандидатів. Лише вони вирішують.

У столиці Бельгії Радіо Свобода зустрічається із Мартою Барандій – першим номером нової місцевої партії «Voor U». До Брюсселю вперше приїхала 2004-го проходити практику в Європарламенті.

Через 2 роки переїхала сюди на постійне місце проживання. До 2016 року працювала у міжнародній автомобільній компанії. Після анексії та окупації Росією Криму створила в Брюсселі громадську організацію «Promote Ukraine».

– Яка була мета цієї організації «Promote Ukraine»?

– Від самого початку подавати правдиву інформацію: як бельгійцям, так і європейським політикам і чиновникам, щодо того, що відбувалося на Євромайдані. Тому що інформацію вони отримували неправильну. Ми перекладали дуже багато українських дописів та українськи статей на всі мови, які тільки були можливі, якими говорили у ЄС.

Далі, коли Росія окупувала Крим і почала війну на сході України, моя особиста мета, моя місія була, щоб тримати Україну постійно на «адженді» (порядок денний – ред.) Брюсселю, столиці ЄС. Організовувати конференції, говорити, ставити запитання, писати петиції, зустрічатися із депутатами – це була місія організації.

– Як трансформувалася роль організації і вашої роботи з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

– До «повномасштабки» у нас було від 3 до 7 волонтерів. В перший день вторгнення нас стало 150 людей. Тисячі дзвінків на день, дуже багато зустрічей. Я не знаю, скільки ми зустрічей провели за зачиненими дверима, відкриті зустрічі, з бельгійськими чиновниками, щоб приймати переміщених осіб, аби організовувати гуманітарну допомогу, щоб збирати цю допомогу.

Маніфестації, мітинги, зустрічі – це все потребувало значного ресурсу: як людського, так і морального ресурсу.

І моя робота перші кілька місяців не припинялася 24/7. Я не знаю, чи я взагалі тоді спала. Як і більшість волонтерів, які допомагали Україні на початку вторгнення. Волонтерів по всьому світу. І, звичайно, моя робота стала помітна. Її почали бачити.

Я в той момент відчувала певну злість, що стільки років ми про це говорили – 8 років говорили – нас не чули. І тут в перший день вторгнення всі, хто нас не чув, почали нам телефонувати.

– Як почався ваш політичний шлях? Чому ви вирішили йти в Європарламент?

– Оскільки «Promote Ukraine» – це, з одного боку, аполітична, але з іншого – навколо політична організація, тому що ми дуже багато спілкуємося і з політиками, мене дуже багато людей знає в Бельгії завдяки цій діяльності. І одна з таких людей – це є сенаторка Елс Ампей – засновниця партії «Voor U», яка йде у європейський парламент.

Вона мені запропонувала йти на вибори, оскільки вона мене знає 2 роки, вона приходила на наші демонстрації, вона рекомендувала вносити Україну на порядок денний Сенату та Фламандського парламенту.

– Чому ви погодилися?

– Чому я погодилася? Тому що для мене це можливість бути почутою не з вулиці, а зсередини.

Це можливість для мене не просто просити: «Ухваліть, будь ласка рішення», а ухвалювати це рішення. Демонструвати, що за мною, за цим рішенням стоять люди. Розумієте, ГО – це 100 людей, ну 150 людей. Так, ми співпрацюємо, так у нас є якась підтримка. Однак це не є легітимізацією рішень.

– Той факт, що за вас голосуватимуть бельгійці, але ви просуватимете українську повістку – чи не викликатиме це нерозуміння?

– Справа в тому, що я не розділяю обидві повістки. Я вважаю, що я представляю людей. І для людей, як фламандців, так і для українців, права людини – на першому місці. І свобода – на першому місці. І європейські цінності. І те, що бельгійці будуть за мене голосувати, вони голосуватимуть за мої цінності.

– Як оцінюєте шанси партії потрапити до Європарламенту?

– Партія маленька, партія нова. Але це єдина партія з нових, яка йде у всі парламенти Бельгії. Коли люди про неї дізнаються, вони дуже лояльно ставляться, адже партія ліберальна і центристська. 34% людей в Бельгії не визначилися, за кого будуть голосувати. Відповідно, у нас шанси завоювати хоча б частину, хоча б половину з тих 34%.

Також серед країн, де у списках партії можна побачити серед кандидатів українців, – зокрема Латвія. Там першим номером у списку партії «Рух «За!» йде Іванна Волочій.

«З усіх сторін це дуже символічний крок, тому й був розголос в медіа стосовно мого призначення. Є багато євродепутатів, які підтримують Україну духом. А тут такий практичний хід. Я зараз отримую підтримку також від наших друзів в Європарламенті, не лише з Латвії», – розповіла Іванна Волочій у коментарі проєкту Радіо Свобода «Свобода Live», коментуючи своє призначення.

У Італії змагатися за місце євродепутатки буде Наталка Кудрик. Наприкінці квітня у своєму дописі у Facebook вона оголосила про свій намір на час виборів пристати до виборчого списку італійської партії Azione (Дія).

«Дорогі друзі, я прийняла пропозицію партії Azione (Дія) стати їхньою кандидаткою на виборах до Європарламенту, щоб просувати позицію України проти варварської агресії Москви. Я намагатимуся достукатися до італійців і пояснити, щоб вони не вводили себе а оману, думаючи , що захищаючи свою свободу вони можуть пожертвувати свободою українців»», – написала Кудрик у соцмережі Facebook.

Вибори до Європарламенту відбудуться у всіх країнах ЄС із 6 по 9 червня 2024 року. Громадяни країн-членів голосуватимуть за партії та за конкретних кандидатів у цих політичних силах. Європарламент не має права законодавчої ініціативи, але відіграє важливу роль у процесі ухвалення законодавчих резолюцій, впливає на формування політичного порядку денного Європейської ради, затверджує склад Єврокомісії та голосує за кандидатури найвищого керівництва ЄС.