Кабінет міністрів України 23 квітня 2024 року постановив, що військовозобов’язані чоловіки віком від 18 до 60 років зможуть отримати закордонні паспорти та паспорти громадянина України виключно на території України. З того ж дня консульські послуги стали для чоловіків призовного віку недоступними. Очільник українського МЗС Дмитро Кулеба заявив, що перебування громадянина за кордоном не звільняє його від обовʼязків перед Батьківщиною.
Радіо Свобода поговорило із двома чоловіками у чеській столиці, аби дізнатися, як вони ставляться до нововведень та чи планують для поновлення закордонного паспорта повертатися до України.
Із Давидом Калініченком Радіо Свобода зустрічається у празькій квартирі, яку чоловік винаймає для себе та своєї родини від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
«Коли почалася війна, дружина з дітьми була в Україні. Це було тяжко. Перші два дні я не знав, що робити просто. Чи їхати додому, чи якимось чином зробити так, щоб сім’я виїхала і була тут зі мною. Дорога була важка», – розповідає Давид.
Як так можна, лишити своїх людей?Давид Калініченко
Поки родина їхала до чоловіка, він орендував квартиру та почав облаштовувати її для життя з дружиною та трьома дітьми.
У Чехії Давид проживає та працює із 2016 року. Кілька разів на рік чоловік приїздив до України, щоб побачитися з родиною.
Новину про обмеження консульських послуг для чоловіків призовного віку він сприйняв негативно, адже до введення цих норм планував повернутися до України після закінчення війни:
«По перше, всі ми чекаємо, коли закінчиться війна. І я б хотів повернутися додому. Але коли держава відвертається від громадян… Я просто не розумію, що відбувається у світі. Як так можна, лишити своїх людей?»
Термін дії закордонного паспорта у Давида закінчується через 3 роки. Згідно з новими правилами (від 25 квітня 2024 року), отримати новий документ чоловік зможе лише в Україні.
Якщо я не отримаю український паспорт, то я, мабуть, отримаю паспорт іншої країниДавид Калініченко
«Чесно кажучи, якщо я не отримаю український паспорт, коли закінчиться у мене строк дії, то я, мабуть, отримаю паспорт іншої країни. Тому що я не бачу сенсу повертатися додому, в країну, якій ти не потрібен. Якось так», – розповів чоловік кореспондентам Радіо Свобода.
Давид Калініченко чув аргументи, зокрема міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, про справедливість такого рішення.
Мовляв, чому Україна має надавати консульські послуги людям, які відмовляються виконувати свій конституційний обов’язок.
«На мій погляд, якщо є мобілізація, вона повинна бути для всіх. Незважаючи на посади, незважаючи ні на що – для всіх. Для поліцейських, для депутатів – для всіх. Половина лишилася, половина пішла воювати. Ця половина 3 місяці відвоювала – повернулася назад, друга половина пішла. Так би то працювало. Інакше я не бачу», – каже Давид Калініченко.
Щодо потенційного повернення в Україну чоловік поки що має одностайну думку. З його слів, навіть обмеження у консульських послугах навряд чи змусять його повернутися.
«Я вважаю, що немає на світі нічого дорожчого, ніж сім’я. Нічого. Сім’я – це є твоя країна, маленька країна. І я заради своєї сім’ї просто буду робити все, аби у них було все добре. Якщо я поїду на війну, хто буде турбуватися про мою сім’ю?
Теж саме в Україні – хлопці, які воюють, хто турбується про їхні родини? До початку війни я сподівався, що я буду жити на Україні. Коли буде все добре. А тепер я вже не знаю», – сказав Давид Калініченко.
Радіо Свобода вдалося поспілкуватися ще з одним 44-річним чоловіком, батьком трьох дітей. Він виїхав до Праги невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Тепер він, як і Давид та всі чоловіки призовного віку, які, зокрема, живуть за кордоном, має оновити свої облікові дані. Він погодився говорити з кореспондентами анонімно.
«Кожен, хто виїхав чи перед самою війною, чи під час війни, я думаю, що це в душі десь людина переступила через якусь моральну цінність, так? І ніби не змогла себе переконати, що все ж таки моральна цінність є важливіша», – розповів чоловік Радіо Свобода.
Як мене запитають, чому ти не приїдеш – я не маю відповіді
З його слів, його друзі нині воюють на передовій. Рішення не повертатися до України називає складним:
«Як мене запитають, чому ти не приїдеш – я не маю відповіді. Це люди, які виїхали під час вторгнення або, наприклад, як я, у найближчий час до вторгнення. З погляду тих людей, які воюють, вони мають повне право так називати («ухилянтами») нас, всіх, хто виїхав, повне право».
Україна – його дім, каже, але повертатися туди – це поставити під ризик усе, що же побудував у Празі. Розповідає, що намагається допомогти Україні з-за кордону, але волів би не бачити, як його старший син, якому щойно виповнилося 19, йде на війну.
«Я не обдумував ситуацію, коли б його призвали. Тому що за ним автоматично вся сім’я має їхати, так? Не може поїхати він, я, а сім’я тут без нас не зможе існувати. Тобто, відповідно, жінка, двоє дітей ще додатково».
Чиновники декількох європейських країн, зокрема Польщі та Литви, вже заявили, що можуть допомогти Україні у поверненні чоловіків призовного віку, які виїхали з країни.
Міністр закордонних справ Чехії заявив, що країна не підтримує українських чоловіків, які намагаються сховатися від мобілізації в Україні, сидячи за кордоном.
Згідно з офіційними даними, в Чехії нині перебуває майже 95 тисяч українських чоловіків призовного віку, які отримують тимчасовий захист у звʼязку з війною.
Згідно з останніми даними Євростату, на території країн ЄС нині проживає близько 860 тисяч дорослих чоловіків з України.
Форум