На тлі дефіциту боєприпасів та невизначеності з допомогою від США український оборонно-промисловий комплекс збільшує постачання в армію. Проєкт Радіо Свобода «Донбас.Реалії» розбиралися, якою зброєю Україна може забезпечити себе сама, а де без союзників – ніяк.
Кілька десятків кілометрів до лінії фронту. Самохідна гаубиця виїжджає із лісосмуги. Це українська САУ «Богдана». Командир гармати з позивним «Динамо» воює з нею вже декілька місяців.
«Наприкінці літа 2023 року командир повідомив, що я поїду на навчання. На які машини – ніякої конкретики не було. І коли ми вже приїхали на місце, я побачив її на власні очі. Це було вау! Першим ділом – вау», – згадує військовослужбовець ЗСУ.
Весь екіпаж, а це 5 чоловік, раніше працювали на радянській гаубиці «Мста-Б». Різниця, кажуть, у всьому: маневреності, точності, дальності.
Найбільше мій розрахунок стріляв на 39 кілометрів
«Найдалі мій розрахунок, стріляв на 38, практично 39 кілометрів. Доволі гарно себе повела», – каже «Динамо».
«Цілі різні бувають, дальність так само. Безпілотники (російські – ред.) як літають, то ми майже не працюємо, ми тоді ховаємося і нас навіть не побачиш. Якщо «Богдану» знайдуть, то її точно не буде», – розповідає навідник «Соболь».
Протягом великої війни «Богдана» пройшла свій особливий шлях розвитку. Якщо перший прототип був на шасі КрАЗ і без механізму заряджання, то версія, яку знімали «Донбас.Реалії» вже на Tatra і з досилачем снарядів. Боєприпас вагою понад 40 кілограмів раніше доводилось завантажувати вручну.
«Тепер набагато краще, швидше. І фізично легше, звичайно. Досилач все робить за тебе», – розповідає військовослужбовець ЗСУ з позивним «Тихий».
Перший прототип української САУ, з незвичним на той час для ЗСУ натівським калібром 155 мм, на публіці з'явився у 2018 році. 2020-го «Донбас.Реалії» розповідали про суперечку між виробником та Міноборони, яка затягувала випробування.
У результаті на момент початку великої війни «Богдана» тільки-но пройшла всі перевірки і так само була в одному екземплярі. Проте навіть одна гармата зіграла свою роль в операції зі звільнення острова Зміїний.
Зараз вже публічно заявлено про виробництво 8 гармат на місяць. Темпи, які можна співставити з французьким Caesar. Окрім Tatra є українська САУ також на шасі МАЗ з бронекабіною від «Української Бронетехніки». Компанія нещодавно опублікувала фото наслідків удару Ланцета по САУ – броня врятувала екіпаж.
Така різношерстість для збільшення обсягів виробництва
«Зараз є вузькі місця, це терміни постачання шасі, це терміни постачання комплектуючих, матеріалів і так далі. Тому така різношерстість, скажімо, запланована і вона реалізується для збільшення обсягів виробництва», – розповідає директор компанії «Українська Бронетехніка» Владислав Бельбас.
Військові, які використовують «Богдану» на фронті, кажуть, що вони на зв’язку з виробником і процес вдосконалення української САУ продовжується.
«Це гордість, класно, що виробляють. Нам такої зброї дуже сильно бракує», – додає «Тихий».
Проблеми масштабування виробництва
До великої війни в українській оборонці активно розвивалося виробництво безпілотників, а також бронемашин. «Донбас.Реалії» побували на одному з виробничих майданчиків компанії «Українська Бронетехніка», де збирають «Новатори».
«В Україні є декілька компаній виробників бронеавтомобілів. Ми до війни були конкурентами, зараз ми партнери, мабуть, у задоволенні Збройних сил бронетехнікою. На мою думку, українські компанії саме в бронеавтомобілях, здатні повністю задовольнити внутрішню потребу», – розповідає Владислав Бельбас.
Виробництво в Україні – це ще й питання ефективного обслуговування машин. Ремонтні бригади регулярно виїжджають ближче до фронту, немає проблем із запчастинами, як це неодноразово було із західною технікою.
«Українська Бронетехніка» також виробляє міномети, міни, артилерійські снаряди калібру 122 мм. В компанії зазначають, що з боку держави є проблема з довгостроковими контрактами.
Виробництво деяких комплектуючих на міномети понад 5 місяців
«Планове завантаження всіх можливих потужностей – це дуже важливо. Це дає змогу виробничій машині рівномірно працювати. Виробництво деяких комплектуючих на міномети понад 5 місяців, виробництво комплектуючих на бронеавтомобілі понад 7 місяців десь в середньому», – каже Владислав Бельбас.
Експерти часто відзначають російський досвід масштабування та координації оборонної промисловості: безпілотники, кориговані авіабомби і багато іншого.
В Україні, за словами Валентина Бадрака, немає єдиного органу, який би відповідав за всі процеси. Наприклад, морськими дронами займаються СБУ та ГУР. Розробка потужних безпілотних систем – на Мінстратегпромі і Укроборонпромі. Менші безпілотники та засоби РЕБ – прерогатива Мінцифри.
«Міноборони створило акселератор, але його роль поки що на дуже низькому рівні. Треба змінити парадигму, щоб акселератор виступив не тільки аналізатором того, що пропонує приватна оборонна промисловість, але ще й виступив інтегратором у створенні нових озброєнь», – вважає Валентин Бадрак.
Співпраця з західними компаніями
Питання забезпечення ЗСУ боєприпасами наразі є одним із ключових. Цьогоріч Україна планує запустити виробництво артилерійських снарядів калібру 155мм. Про це заявив міністр із питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишин.
Відомо про інтерес низки зарубіжних компаній у створенні спільних підприємств із українськими колегами. Боєприпаси тут – не єдиний напрямок. Зокрема німецький концерн Rheinmetall – анонсував також виробництво бронемашин, пороху та зенітної зброї. Вже працює спільне підприємство з ремонту військової техніки.
Україна має нав'язувати порядок денний виробництва і розробок
«Україна має нав'язувати порядок денний виробництва і розробок, а не йти за тим, що нам пропонують. Rheinmetall запропонував спочатку виробляти стару бойову машину Fuchs. Нам це зараз не так вже й потрібно, тому що у нас є власні бойові броньовані машини. Це не така високотехнологічна техніка. А от сучасні системи ППО нам надзвичайно потрібні», – переконує Валентин Бадрак.
Цього року Україна виділила на розробку зброї всередині країни у 8 разів більше, ніж 23-го, це дані New York Times. Видання також пише, що в 3 рази зросло виробництво бронетехніки, в 4 – протитанкових ракет. Лише безпілотниками займається близько двохсот компаній.
Незважаючи на все зростання ОПК, там достатньо проблем із дефіцитом кадрів чи відкритими реєстрами, які з одного боку знижують корупційні ризики, а з іншого – розкривають місцезнаходження підприємств та допомагають російському командуванню планувати ракетні атаки.
Бюрократичний процес нікуди не дівся
«На жаль, бюрократичний процес, який в нас був, він нікуди не дівся. Створити виробництво, пройти випробування – декларується офіційно, що стало легше. Насправді титанічні зсуви відбулися тільки у сфері безпілотних систем. В озброєнні кардинальних змін, спрощення ми поки що не відчуваємо», – розповідає Владислав Бельбас.
Управління військовими ресурсами та розвиток промислової бази відіграють ключову роль для перемоги у довгій війні на виснаження. У цьому сенсі Україні важливо розвивати свою оборонку, але очевидно, що без західних технологій і потужностей перевершити російський ВПК неможливо. Якщо потребу в дронах Україна теоретично ще може закрити самотужки, то, наприклад, у зенітних ракетах, танках чи літаках – ніяк.
Форум