Від подій Революції гідності минуло вже 10 років. Радіо Свобода розпитало у ДБР, Офісу генерального прокурора та адвокатів потерпілих про те, що зі справами Майдану, чому всі винні досі не покарані та чи можливо це взагалі?

21 листопада 2013 року, після відмови Віктора Януковича підписувати Угоду про асоціацію із ЄС, розпочався Євромайдан. Спочатку це були мирні акції, які проходили у центрі столиці та інших містах України. Однак після силового розгону вночі 30 листопада акції на майдані Незалежності у Києві, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили людей – протести набули масового характеру.

Протистояння між Майданом і силовиками тривало до лютого 2014 року. Завершилося воно, коли тодішній президент Янукович утік до Росії, а учасників акції протесту розстріляли на вулиці Інститутській.

Загиблих учасників Майдану назвали Небесною сотнею, а самі акції протесту – Революцією гідності.

За даними Міністерства внутрішніх справ, від 18 лютого до 2 березня 2014 року у центрі Києва загинули також 17 силовиків.

За даними Адвокатської дорадчої групи, до якої входять адвокати захисники потерпілих під час подій Революції гідності, нині є більше ніж 200 кримінальних проваджень на різних стадіях розгляду.

Обвинуваченими та підозрюваними є майже 300 осіб, серед яких і експрезидент Віктор Янукович, колишні міністри та судді, експрацівники роти спеціального призначення ПМОП «Беркут».

За даними ДБР колишні високопосадовці обвинувачуються в організації вбивств 67 громадян, спричиненні тілесних ушкоджень 887 особам з 18 по 20 лютого 2014 року.

З подій Революції гідності минуло вже 10 років. Радіо Свобода розпитало у ДБР, Офісу генерального прокурора та захисників потерпілих про те, що зі справами Майдану, чому всі винні досі не покарані та чи можливо це взагалі?

РОЗСЛІДУВАННЯ СПРАВ МАЙДАНУ: ХРОНОЛОГІЯ (2014-2020 роки)

Справи про розстріл Небесної сотні

Радіо Свобода відвідало одне із засідань у справах Майдану незадовго до 10 річниці Революції гідності. Зі слів адвокатів та прокурорів, зазвичай, судові засідання у цих справах відбуваються за схожим сценарієм.

16 лютого 2024 року Київський апеляційний суд мав розглядати апеляційні скарги у справі щодо розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року. Вирок, який винесли майже через 10 років від початку Революції гідності, не влаштував ні обвинувачення, ні захист.

У жовтні 2023 року суд виправдав одного з колишніх «беркутівців» – Сергія Тамтуру. Олександра Маринченка засудили на 5 років, які він уже відбув, перебуваючи у СІЗО. Ще трьох обвинувачених судили заочно: Павло Аброськін та Сергій Зінченко отримали по 15 років (за вбивство протестувальників на вулиці Інститутській), Олег Янішевський, який був заступником командира полку – довічне.

Останніх ще до вироку випустили з-під варти та обміняли на українських полонених наприкінці 2019-го.

16 лютого заплановане слухання апеляції обох сторін по справі не відбувається, як і попереднє, – призначене на 26 січня.

Цього разу одна із суддів колегії Ірина Горб – у запланованій відпустці. Тому у невеликій залі апеляційного суду сторона обвинувачення і захисту збираються всього на 5 хвилин – узгодити з суддями дату наступного слухання.

Олександр Кияшко з колегії суддів пропонує призначити розгляд через два тижні, адвокат захисту заперечує.

– 1 березня 10:30, всіх влаштовує?
– Адвокат Решко не зможу.
– Ви один захисник, чи хтось зможе вас замінити?
– Один.

Наступну дату – 8 березня сторони теж не погоджують. В результаті наступне слухання має відбутися через місяць – 15 березня 2024 року.

Попри це прокурор Ігор Земсков вважає, що зважаючи на обсяг справи, її розгляд триває досить активно, втім наголошує що на терміни дуже впливає людський фактор:

«Відпустка, хтось можливо захворіє, хтось не зможе приїхати, тому я тут не можу ніяк спрогнозувати. Звісно хотілося б, щоб відбувся судовий розгляд якомога швидше, максимум за два місяці», – говорить Земсков.

Він також наголошує, що подібної справи в історії українського судочинства не було, де б вирок налічував 1700 сторінок.

Юрій Аксенин, син героя Небесної сотні Василя Аксенина називає розгляд справи досить результативним, оскільки один з обвинувачених отримав довічне ув’язнення. Проте, водночас Юрій наголошує, що виправдальний вирок для Сергія Тамтури – неприпустимий.

«Не може бути такого в історії України, щоб навіть через 100 років людина прочитала, що «Беркут» з «Чорної роти» виправданий».

«15 000 томів і багато тисяч епізодів»

Із 2020 року справами Майдану займається ДБР.

До 10-ї річниці Революції Гідності бюро випустило офіційний звіт, в якому вказує кількісні показники роботи за 4 роки:

Радіо Свобода звернулося за коментарем до ДБР. Відповідає речниця відомства Тетяна Сапьян:

– Чому за 10 років немає всіх вироків у «справах Майдану»? Це взагалі можливо було зробити за цей термін?

– Слідством зафіксовано, що майже 850 000 громадян брали активну участь, бо Революція гідності – це всі люди з різних регіонів, і ми з вами констатуємо факти, що також у цих всіх подіях тим чи іншим шляхом, але участь брали 60 000 правоохоронців України також з різних регіонів.

Я можу сказати, що попри те, що у нас велика завантаженість суддів – це 15 000 томів справи й багато тисяч епізодів.

Це сотні свідків, потерпілих, матеріалів справ, я дійсно можу сказати, що деякі суди просто фізично не можуть призначати для розгляду через великі такі справи, через великі навантаження через затягування, через зрив засідань з боку сторони захисту.

А ми з вами живемо у правовій державі, і маємо прекрасно також розуміти, що ті люди, яких обвинувачують та підозрюють, також мають право на захист і їхні адвокати працюють на те, щоб максимально розтягнути цей процес, вимагають заміни адвоката або звертають увагу на те, що вони можуть брати участь у засіданнях щодо інших справ.

Радіо Свобода звернулося за коментарем до Олексія Донського, керівника департаменту у «справах Майдану» Офісу генпрокурора України:

– Що вдалося на цей момент і що не вдалося за 10 років? На якому етапі перебувають справи?

– Якщо дивитися про такі досягнення, то це вирок у справі по 20 лютого, по спецроті «Беркут». Вирок, який має як позитивні, так і негативні риси для нас. Ми, власне, його тому і оскаржуємо, тому що ми далеко не за всім згодні.

Але що було виключно важливо в розрізі тих маніпуляцій які є і в суспільстві, які зацікавленим особами нав'язуються про те, що нібито була якась «третя сила»: «грузинські снайпери» чи будь-які інші ще неправдоподібні подібні версії, там, про захист щось, що ті правоохоронці захищалися. Це для нас було виключно важливим і судом це встановлено.

В цьому плані дано юридичний висновок щодо того, що вбивства 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській – це були невибіркові масові вбивства беззбройних осіб, які не представляли будь-якої загрози для правоохоронців, які вербувалися на виконання завідомо злочинного наказу упродовж достатньо тривалого часу. Тобто це виключно важливо, що суд констатував цей факт.

Радіо Свобода звернулося за коментарем до Вікторії Дейнеки, адвокатки родин Героїв Небесної сотні:

– Чому «справи Майдану» так довго розглядаються?

– Якісь справи ведуться досить нормально, активно розглядалися і розглядаються в судах, швидко були направлені з досудового розслідування на розгляд в суді й деякі судді поставили справді щільний достатньо при можливості графік розгляду справи й вони розглядалися.

При тому, що це багатоепізодні справи з великою кількістю потерпілих і томів, однак при всіх моментах цих справ деякі розглядалися достатньо непогано в часовому відрізку. А деякі, звісно, – це переважна кількість справ, вони затягувались тому, що причини різні.

Банальна об’єктивна причина це завантаженість суду і те, що була пандемія коронавірусу, потім повномасштабне вторгнення і відключення світла, і часто через ці причини не відбуваються засідання. Але разом із цим є справи, де судді могли об’єктивно частіше призначати судові засідання.

– Як розглядаються ваші справи?

– В деяких вже навіть є обвинувальні вироки, де відбувають покарання. Це справа зокрема В'ячеслава Веремія – це один з обвинувачених Юрій Крисін. Він на сьогодні засуджений, відбуває покарання в колонії.

По одному зі співучасників закрито у зв'язку з його смертю, справа вже в суді. Він загинув в ДТП. А ще по інших судовий розгляд відбувається. У деяких із них оголошені в розшук відразу ж ще у 2014-15 році.

От, власне, зараз ми матимемо можливість розглядати в заочному судовому розгляді. Прокуратура звернулась до суду, передала ці обвинувальні акти, і буде звертатися з клопотанням відповідним про спеціальний судовий розгляд.

Частина справ – це, звісно, 20 лютого – масові розстріли на Інститутській. Там, як ви знаєте, вже є обвинувальний вирок. Частина обвинувачених втекли. Троє з них якраз під час судового розгляду були передані на обмін і після цього не повернулися, повернулись лише двоє.

Радіо Свобода звернулося за коментарем до Оксани Михалевич, адвокатки потерпілих у «справах Майдану»:

– Як ви оцінюєте динаміку розгляду цих справ, зважаючи на те, що не по всіх справах ще вироки й не всі навіть передані до суду?

– Динаміка насправді останнім часом, напевно перед річницею, дуже багато було вироків.

Тобто якщо дивитися по статистиці, останні два-три роки – це найбільш такі продуктивні, скажімо, в частині вироків у суддів.

Особливо останній рік, коли напевно вже вирішили, що немає чого втрачати.

Тому що більшість вироків хоч є обвинувальними, але обвинувачені звільнені від покарання через сплив строків давності, саме притягнення до відповідальності.

– На якому етапі ваші справи?

– Я в багатьох епізодах представляю потерпілих, в тому числі й справи черкаського Майдану.

Більшість напевно справ по 30 листопада, частина з яких закривається і при тому, що деякі справи насправді дуже цікаво, що обвинувачені: ні ми будемо стояти до кінця, доводити свою невинуватість, в тому числі Попов, який у нас керівник був на той момент Київської міської державної адміністрації, він давав казав, що буде до останнього доводити. Але менше з тим, він вже подав теж клопотання про закриття справи.

Строки давності справ

19 лютого 2024 року судам довелося закрити 7 справ Майдану через закінчення строків давності. На черзі ще 60 подібних справ.

Олексій Донський, керівник департаменту у «справах Майдану» Офісу генпрокурора:

– Чи це означає, що ці люди не отримають ніякого покарання?

– Бачили 69 таких справ. Це по тяжких злочинах, там де підозри, обвинувачений не переховується.

З 69 справ лише 7 нині закриті. Ще чотири такі клопотання подані, але ще розглядаються. По інших справах наразі таких клопотань немає.

Чому це так? Тому що серед суб'єктів, серед таких обвинувачених чимало осіб, які на сьогодні в правоохоронних органах служать, до прикладу.

І от закриття з нереабілітуючих підстав воно є перешкодою для подальшого проходження ними служби. Тобто вони не зацікавлені в цьому.

Вони, вочевидь, будуть затягувати до кінця чи битися до кінця. Питання в тому, що якщо особа заперечує проти закриття, то тоді має бути вирок або виправдальний або обвинувальний, але при цьому така особа нічим не ризикує, тому що за обвинувальним вироком навіть, вона звільняється від відбування покарання.

Оксана Михалевич, адвокатка потерпілих у «справах Майдану»:

– Яка загроза закриття справ через строки?

– Так саме це ми теж бачимо, цю тенденцію, що саме ті, хто працюють у правоохоронних органах і на якихось посадах, вони не клопочуть про закриття. В тому числі, наприклад, де обвинувачений є такі як Гриняк.

Це справа теж 18 лютого 2014 року і він не просить закривати справу. Я думаю, що він намагатиметься далі доводити свою невинуватість.

Якщо буде обвинувальний вирок, я думаю, що навіть якщо в частині покарання не зможуть його притягнути, але суто політично можливо має місце бути, щоб їх потім звільнили з посади, хоча юридично це вже буде ну незаконно.

Справи проти високопосадовців та експрезидента Януковича

Тетяна Сапьян, радниця з комунікацій Державного бюро розслідувань:

– Що стосовно високопосадовців України тих часів та замовників тих злочинів? Чи вам відомо де вони та як проходять їхні справи?

– Одна із масштабних реалізацій – це те, що притягується до кримінальної відповідальності, і ці обвинувальні акти скеровані до суду найбільшу справу що відносно керівників держави і керівників правоохоронних органів того часу.

Це президент України, це голова СБУ та його перший заступник, це міністр внутрішніх справ та його заступник, це міністр оборони, це командувач внутрішніх військ, це керівник столичної міліції, його заступник і керівник полку «Беркут».

Вони підозрюються в організації убивств 67 та спричинення тілесних ушкоджень 887 громадянам. Саме в період з 18-го по 20 лютого 2014 року.

Ви мене запитаєте, от ви цю справу відправили до суду ще у 2023 році, чому досі там суд не розглядає обвинувачення?

Для того, щоб призначити судове засідання у цьому кримінальному провадженні іде спеціальна добірка суддів, суддівського складу, тому що це стосується державної таємниці. І, відповідно, це сповільнює процес, але це жодним чином не вплине на те, що ця справа розглядатиметься в суді і закінчиться вироками.

– Чи відомо де зараз тодішнє керівництво України?

Слідству достеменно на сьогодні відомо що ексголова СБУ очолює (Олександр Якименко) ФСБ тимчасово окупованої частини Херсонської області. Екскомандир столичного «Беркуту» командує підрозділом ОМОНу в Москві й розганяє там протести. Заступник начальника Київської міліції очолює лінійний відділ поліції в Москві.

Дозволю собі тут легку форму іронії про те, що в умовах війни форми покарання можуть бути різними. І, наприклад, двоє обвинувачених ДБР у державній зраді народних депутатів, кажуть, уже їх немає в живих.

Ми з вами говоримо про Іллю Киву ОПЗЖ і про Олексія Ковальова, який на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році обвинувачувався у колабораціонізмі і державній зраді, тому що пішов на співпрацю з ворогом. Кажуть, що його теж немає в живих ще з 28-го серпня 2022 року. Але доки у слідства не буде достовірних документів свідоцтва про смерть, кримінальні провадження у цих справах не закриваються.

Хоча, наприклад, в Іллі Киви уже був вирок на той момент в одному із кримінальних проваджень – це 14 років позбавлення волі з конфіскацією, його засудив суд. Тобто я говорю про те, що життя може бути досить непередбачуваним.

Якщо ми говоримо з вами з юридичного погляду, то у нас в України немає на сьогодні міжнародної правової допомоги, тому екстрадувати їх ми з вами, розуміємо, неможливо.

До повномасштабного вторгнення підтримувалися дипломатичні відносини й ДБР направляло запити в Росію, то РФ відмовляла в екстрадиції нібито через політичний характер кримінального провадження. А насправді як розповідали слідчі, деякі запити навіть не відкривалися.

Що з суддями, які виносили незаконні вироки щодо майданівців?

Під час Революції гідності влада здійснювала тиск на протестувальників в тому числі за рахунок судової системи. Суди часів президента Віктора Януковича забороняли мирні акції протестів та обирали жорсткі запобіжні заходи щодо затриманих на них. Побитих і покалічених беркутівцями учасників Майдану судили за порушення правопорядку.

Згідно з інформацією ГО «Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан» «База суддів Майдану» понад 300 суддів були причетні до утисків протестувальників. Й нині багато з них продовжують працювати в судовій системі.

Зокрема, як повідомляє Слідство.Інфо, працює і суддя Андрій Зінченко, який 26 листопада 2013 року задовольнив позов Харківської міської ради й заборонив містянам проводити акцію «За Євроінтеграцію» на вулицях міста.

За цю постанову на Зінченка подали скаргу до Вищої ради правосуддя (ВРП). У 2017 році її розглянули й суддю притягнули до дисциплінарної відповідальності — звільнення. Але Зінченко невдовзі оскаржив це рішення ВРП.

Під час проходження кваліфікаційного оцінювання від Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) Зінченко приховав те, що забороняв протести під час «Майдану».

Зараз Зінченко й далі працює суддею Харківського окружного адміністративного суду.

Олексій Донський керівник департаменту у «справах Майдану» Офісу генпрокурора:

– Про суддів, які приймали рішення під час Майдану тобто перешкоджали мирним зібранням. І більшість з них, як наші колеги зі Слідства.інфо досліджували, досі продовжують обіймати посади. Як це загалом можливо і що з цим можна зробити?

– Суддя працює, тому що в межах кримінального процесу відносно нього немає обвинувального вироку, який вступив в законну силу

Тобто особа працює, бо вона не визнана винною у злочині. У нас є чимало таких справ які тягнуться тривалий час, і в тому числі відносно суддів, голів судів, тягнуться роками.

Частково вони звільнені, тобто у відставці, частково досі обіймають посаду – здійснюють правосуддя і паралельно, як обвинувачені, беруть участь у справах відносно них.

Зі слів Олексія Донського з відстороненням таких суддів згідно з чинним законодавством є проблеми. Адже тимчасове відторгнення від посади можливе лише в тому випадку, якщо цей чиновник працює на тій же посаді, на якій вчиняв правопорушення.

«Якщо ж, наприклад це правоохоронець там чи суддя знаходиться на іншій посаді вже чи в інший суд, то немає підстав навіть ставити питання про відсторонення», – розповідає Донський.

Велика війна Росії проти України і «справи Майдану»

Олексій Донський керівник департаменту у «справах Майдану» Офісу генпрокурора:

– Як повномасштабна війна вплинула на розгляд цих справ, на її динаміку?

– У 2022 році вплив був величезний, я б сказав колосальний. Тому що перші кілька місяців, десь до кінця квітня, приблизно, практично всі справи були на паузі.

Потім, звісно, з'ясувалося, що там чимало осіб виїхали, чи змінили місце проживання – тобто це ускладнило можливість.

Це стосується і потерпілих так само і свідків, тобто це ускладнило можливість виконати певні процесуальні дії, тому що коли особа там знаходиться на зв'язку чи в країні – це одна ситуація. Тобто можна в неї відібрати заяву, і там де десь без неї розглядати. Але були випадки, коли повністю втрачений зв'язок.

Так само війна дуже допомогла окремим обвинуваченням втекти. Тобто зараз ми кажемо і про керівника київської служби безпеки Щоголєва, який скористався, вирішив, що війна це просто як щасливими випадок, який йому підвернувся і він втік.

Далі, коли були проблеми зі світлом, з тривогами – це так само чимало процесів або ставили на паузу, або зривало засідання.

З тими ж самим відеоконференціями є дуже серйозна проблема і ми активно дуже до цього звертаємось. Значить відеоконференція вона можлива, але лише з іншого приміщення суду в межах України, або навіть вона можливо на дому, але тоді судовий розпорядник має перебувати поруч з особою.

Це виключно важлива вимога, тому що той же самий ЄСПЛ визначаючи критерії допустимості конференції каже, що обов'язковою умовою має бути, щоб обвинувачений все добре бачив і чув, що відбувається в процесі.

Вікторія Дейнека, адвокатка родин Героїв Небесної сотні:

– Як вплинуло повномасштабне вторгнення РВ в Україну на розгляд справ?

– Минулого року це були відключення світла постійні, суди були не виключенням – в судах так само відключали й в графік, і поза графіком.

Відповідно, запланувати було складно. Ну і плюс, звісно, повітряні тривоги. Під час повітряних тривог судові засідання не відбуваються. Тому це також дуже вплинуло і разом з тим вплинула все ж таки завантаженість у суддів додалась, тому що всі оці справи пов'язані з війною: це колаборанти, це окупаційні ці всі справи. Частина із них в Київських судах розглядається, зокрема в Шевченківському по 615-й статті КПК.

І це все звісно впливає на те, що це дуже рідко відбувається. Ну тенденції на пришвидшення немає. Звісно що це залежить від судді, від колегії суддів, бо багато справ особливо тяжкі злочини вони слухаються колегіально або слухаються судом присяжних і це також впливає на частість графіку. Тому що сумістити графік трьох суддів чи там двох суддів і трьох присяжних – це трошки складно, тому такі справи відбувається раз на місяць, два рази в місяць, ну іноді три.

Це призначається, але ж не завжди воно ще може відбутися по суті. Тобто не завжди ми там досліджуємо щось, чи допитуємо, тому що може бути коротке засідання відкладне засідання, тому я все-таки за ці два роки, три роки тенденції на пришвидшення немає.

Звісно великий плюс – це те, що прийняли заочне засудження і це ну скажімо більше справ, які просто висіли у зв'язку з розшуком підозрюваного чи обвинуваченого. По них піде рух, і ми будемо сподіватися, що отримаємо вироки в цих справах.

Скільки ще чекати вироків?

Оксана Михалевич, адвокатка потерпілих у «справах Майдану»:

Оптимістичного прогнозу хотілося б, але, напевно, я не можу його дати.

Кодексом кримінальним у нас є обмеження 15 років, насправді, тільки у справах, де є можливість притягнення до відповідальності у вигляді довічного позбавлення волі, суд може вирішити, що строк не буде застосований, але це рішення суду.

Тобто навіть ті справи, в тому числі in absentia (заочний розгляд справи – авт.), які зараз відбуваються щодо обвинувачених, які зараз переховуються в Росії, навіть щодо них через 5 років можуть бути справи закрито.

Олексій Донський керівник департаменту у «справах Майдану» Офісу генпрокурора:

Пришвидшити може політична воля законодавця, яка змінить кримінальний процесуальний закон і чітко окреслить вимогу, щодо термінів, зменшить можливості процесуальних зловживань та диверсій.

От це така річ, яка реально би пришвидшила процеси. Та сама пріоритезація, от вже по тяжких закінчується, але є особливою тяжкі, там яка ситуація: в особливо тяжких, там де передбачено довічне позбавлення волі як покарання, там немає термінів давності.

Там, де не передбачено – там 15 років. Тобто ми через 5 років будуть будемо знову до того самого вертатися. От сумно казати, що, вибачте, вбивства у нас залишаються, – тобто там термінів давності нема, але от там наприклад злочинна організація чи такі статті особливо тяжкі, де не передбачено довічне, у нас строки давності сплили. Це питання, які от вже треба вирішувати. Це ключове.

Коли все віддається не відкуп сумлінності, завжди той хто має бути сумлінним шукає можливості. Для тієї сторони важливіше в процесі бути успішним ніж сумлінним. Тому виключно зміни до закону можуть вирішитися цю проблему.

У Святошинському суді, наприклад, справа тривала вісім років, але там процес був зразковий. А у нас ще такі ж самі справи по іншій спецроті, там де заочно.

Я не думаю, що воно буде тривати так же довго. Але все одно – в кожній з цих справ мають там бути допитані ті ж потерпілі, кількість епізодів вона ж та сама, ті ж самі 48 загиблих і під 90 поранених.

Тобто, навіть якщо суд буде надшвидко і надсумлінно розглядати, все одно це роки.