(Рубрика «Точка зору»)
Катерина Міхалевська
15–17 березня 2024 року в Росії відбудуться президентські вибори, на яких звісно ж «переможе» Володимир Путін.
Це будуть уже другі незаконні «вибори» на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей України після так званого «приєднання» цих територій до Росії у 2022 році.
Громадянська мережа ОПОРА розібралася, як Росія використовує «волевиявлення», щоб легітимізувати окупацію, дискредитувати Україну і залякати жителів окупованих територій.
Примушування українців до участі у «голосуванні» під загрозою репресій та депортацій засвідчує систематичне порушення Росією прав людини, особливо правил ведення війни.
«Побудинкові обходи» виборців у супроводі озброєних військових мають на меті виявити проукраїнських мешканців і примусово мобілізувати населення до лав російської армії.
Визнання легітимності загальноросійських результатів виборів міжнародними організаціями та країнами-членами ООН, навіть якщо вони не визнають «вибори» на окупованих територіях, демонструє кризу міжнародних інституцій, які не можуть повноцінно забезпечити дипломатичну ізоляцію РФ.
Заздалегідь визначені результати російських «виборів» і недопуск до виборчого процесу навіть так званих «опозиційних» політиків (наприклад Боріса Надєждіна) свідчить про відсутність реальних політичних процесів та громадянського суспільства в Росії, що суттєво ускладнює перспективи для співпраці між Україною й «антипутінськими силами», наприклад командою Навального.
Врешті, проведення «виборів» на окупованих територіях також використовує російська пропаганда, намагаючись створити образ України як недемократичної (через непроведення виборів) і терористичної держави (через «теракти» на російських виборчих дільницях).
«Вибори» як інструмент легітимізації окупації
Росія оголосила на окупованих територіях воєнний стан, але він не став перепоною для проведення там «виборів». Кремлівська пропаганда підкреслює, що «виборчі комісії» завітають у кожен дім і в кожен окоп, щоб дати можливість проголосувати всім охочим.
Ба більше, Росія надала «право голосу» українським громадянам (мешканцям ТОТ, які відмовилися брати російські паспорти), навіть якщо в них немає реєстрації в жодній з окупованих областей. Оголошення про це масово розміщують на самих виборчих дільницях. Російська пропаганда аргументує таке рішення тим, що багато українців на ТОТ втратили свої російські документи чи не встигли їх оформити.
Цей крок покликаний збільшити явку і згодом засвідчити «легітимність» влади. Російські ЗМІ просувають тезу, що принаймні 80% росіян мають намір проголосувати, а на окупованих територіях цей показник має сягнути понад 90%.
Так звані «вибори» мають додатково підтвердити «бажання» окупованих українських територій бути частиною Росії та прагнення росіян бачити Путіна як незмінного «батька російської нації».
Прикметно, що заклики прийти на виборчі дільниці лунають і від російської опозиції. У світлі переобрання Путіна Михайло Ходорковський та Леонід Волков заявили, що росіяни можуть висловити свій протест проти вбивства Олексія Навального, вписавши у виборчий бюлетень його ім’я.
Логіка дій російської опозиції трохи дивна. Замість того, щоб бойкотувати нелегітимні вибори, «ліберали» допомагають залишатися при владі авторитарному режиму, який вбиває (Олексій Навальний, Анна Політковська, Борис Нємцов), ув'язнив (Ілля Яшин, Володимир Кара-Мурза) та змушує тікати за межі Росії сотні опозиціонерів. Своїми діями ці політики дають зелене світло продовженню агресії проти України та утискам росіян, які мають власну думку і не підтримують режим Путіна.
Борис Надєждін, якого Кремль не допустив до «виборів», теж закликав росіян у жодному разі не бойкотувати вибори і прийти на дільниці, навіть якщо вони не мають кандидата, який представляє їхні інтереси. Все це підтверджує, що його потенційне висування було технологією Кремля для легітимізації виборчого процесу.
Росія використовує псевдовибори й для того, щоб посилити інтеграцію окупованих територій в РФ. «Вибори» анонсовані на 15–17 березня, але на ТОТ «голосування» вже почалося.
В окупованих частинах Запорізької та Херсонської областей з 25 лютого відбуваються подвірні й побудинкові обходи, під час яких українців змушують голосувати. Цим займаються спеціальні «виїзні комісії» у супроводі озброєних російських військових.
Окрім безпосередньо легалізації окупації та політичного спектаклю під назвою «вибори», подвірні обходи стають неофіційним «переписом» жителів окупованих регіонів (особливо в Запорізькій і Херсонській областях), способом виявити їхні політичні погляди і перевірити їх на лояльність.
«Виборчі комісії» та російська пропаганда прямо кажуть: подвірні обходи необхідні, аби «переналаштувати» жителів окупованих територій на те, що тепер вони в РФ, де існує своя специфіка виборів і політичного процесу.
Особливо цинічним є рішення провести «вибори» в зруйнованій Авдіївці, захопленій росіянами в лютому 2024 року. В зруйнованому місті майже не залишилося інфраструктури та мешканців, але це не завадило окупаційній владі організувати «виборчий процес» без виборчих дільниць і в «місцях тимчасового утримання» (фільтраційних таборах).
Ба більше, у «виборів-2024» є навіть свій офіційний слоган: «Вместе мы сила – голосуем за Россию». Його активно демонструють на російському телебаченні, він надрукований на роздаткових агітаційних матеріалах і білбордах по всій території РФ, а також одязі «членів виборчих комісій», які проводять побудинкові обходи на ТОТ. Цей слоган комунікує основний меседж «виборчої кампанії»: Путін і Росія – одне ціле.
Так російська влада прагне забезпечити високий рівень явки на псевдовиборах. Водночас відбувається подальша легітимізація російської присутності на окупованих територіях.
Голосування за будь-якого кандидата в президенти – це все одно голос за Росію, оскільки фактично є визнанням належності себе до РФ та її політичних процесів.
Секретність «виборів» та демонізація України
Специфікою цієї «виборчої кампанії» порівняно навіть із місцевими псевдовиборами 2023 р. є ще більша таємничість та атмосфера української загрози.
На сайті російської ЦВК дані про кількість виборців в окупованих Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях засекречені.
Дані з сайту російської ЦВК:
Однак у своїх заявах члени ЦВК РФ вказують, що в «нових російських регіонах» зареєстровано майже 6 млн виборців:
- у «ДНР» – 1 млн 971 тисяч виборців,
- в «ЛНР» – 1 млн 652 тисяч,
- в Запорізькій області 470 тисяч,
- а в Херсонській – 468 тисяч.
- Також Росія заявила про реєстрацію 1 млн 478 виборців в окупованому Криму.
Такі цифри завищені й не відображають реального стану речей.
Наразі складно оцінити, скільки українців залишилося на тимчасово окупованих територіях.
За інформацією радника міського голови Маріуполя Петра Андрющенка, станом на травень 2023 року в Маріуполі залишилося близько 90 тисяч мешканців.
Інші 350 тисяч виїхали або загинули.
Раніше журналістка Наталія Дєдова – дружина Віктора Дєдова, який загинув у Маріуполі в березні 2022 року, –розповіла, що станом на серпень 2022 року в місті були дані про 87 тисяч загиблих, у яких на момент смерті був паспорт або якесь посвідчення.
Окремо слід зазначити, що на окупованих українських територіях Росія систематично заміщує місцеве населення – у захоплені українські міста активно завозять росіян.
Так, до 2035 року окупаційна влада планує завезти в Маріуполь близько 300 тисяч переселенців з РФ, які мають допомогти колонізувати захоплені території та «розмити» населення.
У Росії та Білорусі, за оцінками ООН, перебувають близько 1,252 млн українців, частину з яких примусово вивезли з окупованих територій.
Крім того, якщо на місцевих російських «виборах» на ТОТ у вересні 2023 року приховували склад виборчих комісій, то на «виборах-2024» стали приховувати навіть адреси виборчих дільниць.
Російська пропаганда пояснює цей крок тим, що Україна начебто планує «вбивати» і залякувати членів «виборчих комісій» і простих виборців. Такі заяви свідчать про систематичну демонізацію України задля підсилення ідеологічної аргументації проведення «СВО».
Натомість у Бєлгородській, Курській та Брянській областях РФ, в прикордонних районах яких введено воєнний стан, Росія дозволила «придомове голосування» – так зване «голосування на пеньках», що додатково дискредитує прозорість і безпечність виборчого процесу.
Водночас російська пропаганда спекулює на неможливості провести парламентські й президентські вибори в Україні. Організацію «волевиявлення» в РФ позиціонують як доказ легітимності влади в Кремлі – і відсутності законної влади в Україні.
Непроведення виборів в Україні навіть використовують для агітації: кандидат у президенти від «ЛДПР» Леонід Слуцький неодноразово стверджував, що «вибори» в РФ доводять, що саме Росія є справжньою демократією, а Україною керує диктатор.
Цей наратив просувають і в українському інформаційному просторі через російських пропагандистів та окремі українські ЗМІ. Подібні меседжі є частиною російської інформаційної компанії з дестабілізації міжнародної підтримки України та відповідають уже сталій традиції невизнання української державної влади – тезам про «переворот 2014 року».
Зневага до міжнародних норм та законів
Як і псевдореферендуми 2014 та 2022 років та місцеві псевдовибори в 2023 році, президентські «вибори» 2024 року на окупованих територіях є нікчемними і прямо суперечать українським законам та міжнародним нормам.
24 лютого 2024 р. країни «Великої сімки» заявили, що ніколи не визнають результатів виборів на окупованих територіях. Україна ж закликає світову спільноту не визнавати результати псевдовиборів не тільки на тимчасово окупованих територіях, а й в цілому, наголошучи на фіктивності політичних процесів у Росії.
Ще в липні 2023 року (перед місцевими «виборами» на ТОТ) ЦВК України опублікувала постанову «Про нелегітимність організації підготовки та проведення Російською Федерацією будь-яких виборів на тимчасово окупованих територіях України». У ній вказано, що Росія не має права проводити вибори на окупованих територіях, а всі дії, скеровані на порушення територіальної цілісності України, є незаконними.
Окремою проблемою для України є те, що наші міжнародні партнери все ще визнають легітимність Володимира Путіна як президента РФ – навіть попри системні обмеження свободи слова та волевиявлення, невідповідність «виборів» ні принципам демократичності, ні принципам прозорості, ні принципам реальної конкуретності. Все це демонструє загальну обмеженість інструментів, якими світ може відповісти на порушення Росією міжнародного законодавства.
Відсутність реального політичного процесу та неконкуретність виборів у Росії чітко виявилися під час реєстрації кандидатів, допущених до участі у «волевиявленні». Симуляція політичної конкуренції скерована на те, шоб легітимізувати правління Володимира Путіна щонайменше до 2030 року.
Про відсутність реальних політичних процесів свідчить і те, що навіть допущені до виборів російські політики не пропонують принципово нових сценаріїв розвитку країни й не становлять Путіну реальної конкуренції.
Так, наприклад, лідер Ліберально-демократичної партії Лєонід Слуцкій прямо заявив, що не планує перемагати, а Владіслав Даванков (Нові люди) та Ніколай Харітонов (Комуністична партія) кажуть, що не критикуватимуть Путіна і його рішення. Всі зареєстровані кандидати заявляють про необхідність «миру» на умовах Росії – тобто капітуляції України, роззброєння української армії та визнання окупації.
В російських ЗМІ не обговорюють виборчих програм та перебігу виборчої кампанії. Інтрига лише в тому, кому Кремль дозволить зайняти друге місце.
Російські «вибори» відбуваються в атмосфері все більшої дипломатичної ізольованості. Це виявляється як у зменшенні кількості виборчих дільниць у «недружніх до Росії країнах», так і в спробах дискредитувати незалежні міжнародні організації, які спостерігають за виборами.
Росія безпідставно заявляє що Латвія планує кримінально карати росіян, які проголосують на виборах у березні 2024 року. 30 січня МЗС РФ також заявило, що не запрошує ОБСЄ до спостереження за виборами, оскільки вона є «антиросійською політизованою організацією». Ба більше, голова російського ЦВК заявила, що «ЦРУ та МІ-6 вербують росіян по всьому світу щоб зірвати російські вибори».
Водночас Росія традиційно використовує «ручних» спостерігачів з «дружніх країн», аби симулювати прозорість виборчого процесу. Вже заявили про свою участь спостерігачі з 95 країн, зокрема Венесуели, організації СНД, ЦВК Білорусі .
Окремо варто відзначити, що хоча Росія офіційно відмовила в спостереженні представникам країн ЄС та G7 (оскільки вони «недружні»), в приватному порядку в РФ приїдуть представники ультраправих та ультралівих європейських рухів, які виступають проти політики Євросоюзу щодо Росії.
У минулі роки це були представники угорської «Фідес», німецької «Альтернативи для Німеччини», а також різноманітних громадських організацій, які просувають співпрацю з Росією якщо не в політиці, то в сфері культури. Як правило, вони працюють через федеральну агенцію «Россотруднічество» – один із найпотужніших інструментів впливу Росії за кордоном.
Ці «спостерігачі» є не тільки співучасниками злочинних «виборів», а й фактично агентурною мережею російського впливу на Заході. Україна закликає інші країни і міжнародні організації не надсилати спостерігачів на «вибори» в РФ, щоб не допомагати російській пропаганді просувати тезу про «легітимність» виборів і політичного процесу в Росії.
Заздалегідь визначені результати, відсутність реального політичного процесу в Росії, використання репресій для підвищення явки на окупованих територіях демонструють, що РФ імітує демократичні вибори. Так звані «вибори» потрібні, щоб легітимізувати владу Володимира Путіна, мотивувати продовження війни проти України, заперечувати українську державність та посилено «інтегрувати» захоплені українські регіони в РФ.
Катерина Міхалевська – молодша аналітикиня Громадянської мережі ОПОРА
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Форум