Україна і Євросоюз. Чого очікувати від ЄС у 2024 році?

(Рубрика «Точка зору»)

Цього року майбутнє Європейського союзу визначатимуть кілька подій – від виборів Європарламенту до обговорень фінансової допомоги для України. Які можливості це відкриває для прем'єр-мінітсра Угорщини Віктора Орбана та що це означає для України?

Попереду – насичений та потенційно визначальний рік для ЄС

Цього року Європейський союз сфокусуєьться на виборах у Європарламент, які відбудуться у всіх 27 країнах-членах із 6 по 9 червня. Це голосування розпочне боротьбу за вибір трьох ключових інституційних посад у Брюсселі: президентів Європейської ради та Європейської комісії, а також голови зовнішньої політики Євросоюзу.

Кандидатів на цю посаду обирають прем'єр-міністри та президенти, часто вибираючи когось зі свого кола. Для цього вони враховують різного роду параметри – тут важливий як гендерний баланс, так і баланс політичних альянсів. Відтак політична партія, яка фінішує першою на виборах до Європейського парламенту, як правило, отримує можливість першою назвати ім'я кандидата на посаду президента Єврокомісії.

Важливим аспектом є також репрезентативний географічний розподіл. В ідеалі це означає, що посади будуть розподілені між людьми із північних, південних, західних та східних частин ЄС.

Цей безглуздий період змагання за посади – як за кулісами, так і на публіці – вже розпочався раніше цього року. А саме – 7 січня, коли Шарль Мішель, президент Європейської ради, яка визначає політичний курс та пріоритети ЄС, оголосив, що він буде кандидатом на виборах до Європарламенту.

Ця несподівана заява також приверне увагу лідерів ЄС, адже відчиняє вікно можливостей для Віктора Орбана. Прем'єр-міністр Угорщини, який веде різні суперечки з блоком щодо верховенства права у своїй країні та часто відмовляється співпрацювати з Брюсселем, особливо щодо України, може стати президентом Європейської ради.

На тлі побоювань, що правий лідер Угорщини, який працює на роз’єднання, може зіпсувати плани Євросоюзу, Орбан не буде популярним вибором ані в Брюсселі, ані в більшості країн-членів.

Орбан може стати президентом Євроради лише через технічний нюанс. Згідно з правилами ЄС, якщо немає постійного президента Європейської ради (поточна посада Мішеля), то країна, яка обіймає ротаційну президентську посаду на шість місяців, переймає на себе функції президента. Саме Угорщина є країною, яка буде займати цю ротаційну президентську посаду з 1 липня.

Втім, це малоймовірно. Якщо Мішеля оберуть до Європарламенту, мабуть, він займе своє місце в середині липня. Та з огляду на те, що у червні відбудеться два вже запланованих саміти ЄС для узгодження трійки ключових посад, є висока ймовірність того, що наступника таки знайдуть.

На голосуваннях в Європейській раді в Угорщини, як і в будь-якої іншої країни, немає можливості вето. Рішення ухвалюють на основі голосів кваліфікованої більшості, тобто підтримкою 55 відсотків країн-членів Євросоюзу, які представляють 65 відсотків населення ЄС.

Зазвичай новий президент Євроради займає свою посаду наприкінці року. Наприклад, мандат Мішеля закінчується 30 листопада. Проте ймовірність виникнення вакууму влади між можливим вибором наступника у червні та початком роботи вкінці осені невелика. Обраний президент може розпочати свій мандат вже влітку. Ранній початок вимагатиме лише зміни правил процедури, які може протиснути проста більшість.

Глибший контекст

Окрім внутрішньої політики ЄС, цього року варто слідкувати за кількома питаннями, що стосуються України, постачання зброї, розширення блоку та санкцій проти Росії. Найгострішим із них є фінансова допомога Україні, особливо після того, як Угорщина заблокувала пакет на 50 мільярдів євро (55 мільярдів американських доларів) для Києва.

Українські посадовці сказали, що країна може витримати без цих коштів протягом першого кварталу 2024 року. Отже, поки Брюссель намагається досягти консенсусу щодо фінансового пакету, час ще є. На умовах конфіденційності представники ЄС повідомили мені, що цей пакет, ймовірно, буде схвалений, коли лідери ЄС зустрінуться на наступному саміті у Брюсселі 1 лютого.

Цей пакет, ймовірно, схвалять з кількох причин. По-перше, багато вважають, що Угорщина «перестаралася» у грудні 2023 року, коли заблокувала допомогу Україні. Особливо варто наголосити, що тоді Угорщина була єдиною, хто виступив проти. Водночас Словаччина, яка перебуває під владою лівого популіста Роберта Фіцо з жовтня минулого року, не стала на бік Будапешта, як дехто очікував. Здається, що складна економічна ситуація країни та той факт, що вона є країною єврозони, пом'якшили реакцію Братислави.

Пакет у розмірі 50 мільярдів євро, який має покривати період з 2024 по 2027 рік, є найбільшим компонентом збільшення середньострокового бюджету ЄС. Декілька мільярдів виділили на регулювання міграції, допомогу ЄС у боротьбі з природними катастрофами, а також надання економічної допомоги Західним Балканам – всі ці ініціативи Будапешт підтримує. Саме тому посадовці в Брюсселі та деякі країни-члени прагнуть зберегти цей пакет як єдине ціле – або ухвалюють все, або нічого.

Тримати Угорщину під контролем можуть і загрози з боку інших 26 країн-членів. Найбільш вірогідна із них – взагалі обійти Угорщину. У пакеті з 50 мільярдів євро 33 мільярди – це позики, які гарантує бюджет ЄС, а ще 17 мільярдів євро – це гранти.

Інші 26 країн-членів можуть покрити цю суму, сплачуючи, зокрема, і частку Угорщини. Проблема цього підходу у тому, що це займе багато часу і має свої ризики, оскільки надати згоду повинні всі 26 національних парламентів.

Проте сам факт того, що інші країни-члени розглядають можливість обходу Будапешта, вже може бути достатнім залякуваннням, щоб досягти цієї згоди. Ще одна загроза для Будапешта може полягати у застосуванні статті 7 Договору про Європейський союз. Це фактично позбавило б Угорщину права голосу в Раді Європейського союзу, де урядові міністри з країн-членів збираються, щоб вносити зміни та ухвалювати закони, а також координувати політику урядів.

Для такого радикального варіанту потрібно одноголосне рішення. А країни, які з Угорщиною у багатьох питаннях на одній політичній хвилі, як-от Австрія та Словаччина, не погодилися б виключити Будапешт. Для посадовців ЄС це буде останньою опцією – у разі, якщо Угорщина не гратиме за правилами. Брюссель залишатиме за собою цей варіант як запасний.

Ще одним батогом може бути відкладення президентства Угорщини у Євросоюзі, що має розпочатися у липні. Якщо чотири п'ятих країн-членів погодяться, президентський термін Угорщини можуть відкласти. Посунувшись вниз у списку, країна може не отримати свого шансу аж до 2030 року.

Знову ж таки, наскільки я розумію зі спілкування із посадовцями ЄС, цей варіант, як і застосування статті 7, не розглядають активно, але він стане можливим, якщо лідери Євросоюзу не досягнуть згоди на саміті у лютому.

Паралельно з методом батога ЄС також може запропонувати кілька пряників. Брюссель все ще утримує 20 мільярдів євро, призначених для Угорщини. Якщо гроші врешті видадуть, це станеться не раніше ніж після лютневого саміту, адже Єврокомісія не має достатньо часу для їх розподілу, особливо враховуючи повільний темп реформ з боку Будапешта.

Однак пряник, напевно, не дадуть у формі готівки, як це було у грудні. Тоді Угорщина отримала 10 мільярдів євро раніше заморожених коштів Європейського союзу. Багато тих, хто спостерігає за подіями в ЄС, вважають, що саме цей крок після опору Угорщини відчинив блоку двері для початку переговорів з Україною про вступ до ЄС.

Натомість, щоб змусити Угорщину підписати допомогу для України, Будапешт може отримати більше можливостей для вето в майбутньому. Угорщина наполягає на так званих щорічних перевірках руху грошей до Києва. Це означає, що, в принципі, Будапешт зможе призупиняти розподіл коштів кожного року, оскільки 50 мільярдів євро розподілятимуть протягом чотирьох років.

Попри те, що за цим сценарієм Угорщина все ще може створювати перешкоди, чиновники у Брюсселі просто хочуть, щоб гроші якнайшвидше потрапили в Україну, навіть якщо це буде лише частина допомоги. Варто відзначити, що досі немає згоди щодо суми, яку Україні виділятимуть щорічно. До речі, тут не обов’язково йдеться про рівномірний розподіл на 12,5 мільярда євро щороку до 2027-го.

Заглиблюючись у деталі

Замість зусиль проти України, Угорщина може спрямувати будь-які нові можливості вето на процес розширення. Поміж великого ажіотажу у грудні лідери ЄС вирішили розпочати переговори про вступ з Україною та Молдовою. Часткове «зелене світло» для початку переговорів було і для Боснії та Герцеговини. Утім, це можливо лише після того, як Європейська комісія відзвітує щодо прогресу різних реформ, тобто не пізніше від березня.

Тут проблема полягає у тому, що де факто переговори про вступ до ЄС з Києвом та Кишиневом ще не розпочалися, і ніхто насправді не знає, коли це відбудеться. Є, так би мовити, дві речі, які мають статися. Перша – це скринінг. По суті, це означає, що представники Євросоюзу вирушають в Україну та Молдову і ретельно проходять по всьому законодавству ЄС, що поділене на 35 сфер політики, відомих як «розділи», які обидві країни повинні прийняти на рівні національного законодавства. Це є основою рамкового документа щодо приєднання до Європейського союзу, який мають ухвалити по завершенню процесу скринінгу.

Як недавній приклад, для Північної Македонії та Албанії скринінг тривав 18 місяців. Із розмов з посадовцями ЄС на умовах конфіденційності, я зрозумів, що Київ вважає можливим завершення скринінгу за шість місяців. Інші у Брюсселі вважають, що це занадто оптимістично. Проблема тут у тому, що скринінг ще не розпочався ані для Молдови, ані для України. Це повинна ініціювати Європейська комісія.

За словами кількох дипломатів з країн ЄС, які говорили на умовах анонімності, оскільки не були уповноважені коментувати це питання, комісар ЄС з питань розширення угорець Олівер Варгеї, близький до уряду в Будапешті, не поспішає підтримувати членство України в Євросоюзі. Більше того, декілька країн-членів ЄС, ймовірно, також не поспішають швидко продовжувати цей процес. Вони наголошують на тому, що блок повинен пройти інституційні реформи перед будь-яким подальшим розширенням.

До того ж, має бути ще одна оцінка Європейської комісії. Коли вона звітуватиме про Боснію, то згадає і деякі з реформ, які ще залишилося завершити Молдові та Україні. Це оцінювання заплановано на 27 лютого, хоча ця дата може змінитися. Якщо оцінки будуть позитивними, у Києві та Кишиневі з’явиться надія на те, що міжурядову конференцію скличуть у першому півріччі. Це було б символічним відкриттям переговорів про вступ, але для цього повинні дати згоду всі 27 країн-членів. На цьому етапі це далеко не певно.

Щодо санкцій проти Росії, Євросоюз прийняв свій 12-й пакет ще перед Різдвом, і є шанс, що 13-й пакет можуть узгодити до другої річниці масштабного вторгнення Росії в Україну, наприкінці лютого. Але оскільки він навряд чи зачепить російську ядерну та газову промисловість, тут залишається небагато того, на що можна було б накласти санкції. Або, радше, небагато того, на що ЄС готовий накласти санкції.

Одна з можливостей Європейського союзу – розглянути широку заборону на продукти, які не можуть проходити транзитом через Росію, відмінити або зменшити державну допомогу компаніям ЄС, які все ще ведуть бізнес в Росії, і, врешті, використати інструмент, який досі не задіювали: застосувати санкції проти компаній третіх країн, що ведуть бізнес з Москвою.

Економічні санкції Європейського союзу проти Росії повинні офіційно продовжити ще на шість місяців до кінця січня. На саміті лідерів Євросоюзу у грудні була політична згода щодо продовження санкцій, хоча в обмін на їх підтримку деяким країнам-членам можуть піти на поступки в інших політичних питаннях. Те саме стосується продовження замороження активів та введення візових обмежень, що заплановано на березень. Такі обмеження Євросоюз наклав на майже 2 тисячі осіб і фірм протягом останніх двох років. Угорщина раніше використовувала свою загрозу вето у спробі виключити деякі імена – і у вересні троє російських осіб таки зникли зі списку.

У межах Європейського союзу, за попередніми оцінками, також заморожено близько 300 мільярдів євро російських активів. У грудні 2023 року Європейська комісія презентувала план щодо конфіскації прибутків та використання цих коштів для відновлення України. Незважаючи на обурення членів єврозони, що такий крок може підірвати статус євро як міжнародної валюти, обговорення тривають серед провідних індустріальних країн «Групи семи». При цьому Сполучені Штати, Об’єднане Королівство та, можливо, Японія, дають зрозуміти, що вони підтримають план Європейської комісії.

Зрештою, ЄС спробує зберегти поставки зброї в Україну. Однак це, напевно, не будуть робити через загальний Європейський фонд миру. Все тому, що Угорщина продовжує блокувати транш у розмірі 500 мільйонів євро, а Німеччина поставила під сумнів законність поповнення фонду додатковими коштами. У цій ситуації збільшення двосторонньої допомоги наразі здається оптимальним варіантом.

Важливим випробуванням буде те, чи Євросоюз зможе доставити 1 мільйон снарядів калібру 155 мм до кінця березня, як обіцяли минулого року. Було декілька повідомлень про те, що ЄС не впорається зі строками. Це в основному залежатиме від потужності Європейського союзу, а також від тиску Брюсселя на оборонний промисловий комплекс у найближчий місяць або місяці.

Рікард Юзвяк ​– редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Європарламент закликає лідерів ЄС урізати права Угорщини в блоці

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Президентка Єврокомісії: впевнена, що 27 держав ЄС нададуть Україні додаткові кошти

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

США «розчаровані» політикою Угорщини щодо України, закликають ратифікувати заявку Швеції на вступ до НАТО

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

ISW: остання заява Медведєва щодо України – сигнал про те, що Москва не зацікавлена в переговорах з Києвом