БРЮССЕЛЬ – Підготовка до саміту лідерів ЄС, на порядку денному якого – низка українських рішень, як-от, 50 мільярдів євро макрофінансової допомоги Україні на найближчі чотири роки, фінансування її військових потреб, черговий пакет санкцій проти Росії, – на фінішній прямій.
Утім, у кожному з пунктів фігурує так званий «угорський фактор»: у Будапешті декларували готовність до компромісів, але де-факто їхнє досягнення досі лишається інтригою. Надто щодо початку переговорів про вступ України до ЄС: Угорщина на найвищому рівні критикує рекомендацію Єврокомісії розпочати їх, Україну ж вважає неготовою. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан у цьому контексті називає її «корумпованою».
- Що буде із консолідованою підтримкою України у відсічі російській агресії країнами- членами Європейського союзу?
- Як подолати намагання Угорщини заблокувати рух України в ЄС?
- Як довго Україна ризикує залишитися у так званій «залі очікування» Євросоюзу?
- І що буде з єдністю ЄС, яку у всі сферах і усіма засобами намагається зруйнувати Росія?
Про це голова Європейської ради Шарль Мішель ексклюзивно поспілкувався з Радіо Свобода.
– Саміт лідерів ЄС, як очікується, буде досить драматичним через так званий «угорський фактор» в українському порядку денному. Однак історія самітів нам показувала (як, звісно, й вам) чимало проривів, яких досягали останньої миті. Чи можемо очікувати на такий результат, коли йдеться про відкриття переговорів про вступ з Україною?
Нам потрібно переконати Угорщину, і ми працюємо над цим день і ніч
– Це буде складна зустріч, і ми повинні говорити правду, тому що в нас є підтримка 26 лідерів із 27, і це – дуже хороша новина. Позитив полягає у підтримці з боку 26 лідерів, щоб отримати більше грошей для України – фінансової підтримки та більше військового обладнання для неї.
Водночас у нас є одна країна – Угорщина, яка висловлює певні сумніви і певне небажання. Нам потрібно переконати Угорщину, і ми працюємо над цим день і ніч, щоб підготувати цю Європейську раду. Сподіваюся, ми зможемо це зробити.
– У вас є якісь козирі, щоб переконати прем’єр-міністра Угорщини змінити свою думку?
Нам потрібно схвалити рішення щодо додаткового пакету в 50 мільярдів для України
– Щодо фінансової підтримки України – я впевнений, навіть якщо це буде важко, тому що це в рамках перегляду європейського бюджету.
Нам потрібно схвалити рішення щодо додаткового пакету в 50 мільярдів для України. Думаю, це має бути можливим на цьому засіданні Європейської ради. Певно, буде складно. Складність буде, бо говоримо не лише про Україну. Це більш широкий фінансовий пакет, з яким маємо визначитися. Це один елемент.
Із розширенням трохи складніше. Чому? Бо, по-перше, йдеться не лише про Україну, а і про Молдову, Грузію та країни Західних Балкан. Також тому, що нам потрібно схвалити рішення одноголосно. Потрібно 27 країн, щоб ми могли почати переговори з Україною. Але процес розширення є складним.
Це шлях – дорога з кількома сходинками. І тим важливіше, як на мене, зробити додатковий крок у напрямку розширення. Важливо також взяти до уваги дуже суттєві реформи, запроваджені Україною та деякими іншими країнами-кандидатами.
– За обставин, якщо, наприклад, рішення про відкриття переговорів про вступ з Україною не буде ухвалене саме під час цього саміту лідерів ЄС, чи можна передбачити, як довго Україна перебуватиме в так званій «кімнаті очікування»?
– Знаєте, я не хочу говорити про можливий провал цього саміту, оскільки хочу зробити все, щоби він завершився успіхом. Я не недооцінюю виклики та труднощі, і їх усі бачать, бо це публічні, демократичні дебати. Кожен бачить, про що йдеться і які позиції висловлюють різні країни. Думаю, має бути можливість зробити додатковий крок. І я працюю над планом А, а не над іншими планами.
– З огляду на невеликі зміни політичного ландшафту в ЄС та оновлення урядів, чи є Віктор Орбан єдиним лідером у блоці, що висловлює бажання заблокувати початок переговорів про вступ з Україною?
– Виходячи з моїх консультацій, я відчуваю дуже сильну і сміливу підтримку України в плані збільшення допомоги їй коштами, посилення її військового потенціалу та політичної підтримки процесу розширення. Але, якщо ми трохи відійдемо від підготовки цієї Європейської ради, що відбудеться за кілька днів, то тут варто згадати про дві теми «на кону».
Перша – про безпеку на європейському континенті. А для цього потрібно підтримувати Україну. В цьому плані – правомірно вимагати стратегічних дебатів. До речі, від першого дня повномасштабного вторгнення у нас було чимало стратегічних дебатів на рівні Європейської ради щодо України та конкретних модальностей наших дій для захисту інтересів і цінностей Європейського союзу.
Але є інша тема, і ми почали її обговорювати. Іноді виникає спокуса зловживати правом вето та взяти в заручники інституції ЄС і процес ухвалення рішень в ЄС. На мою думку, дуже важливо взяти до уваги всі делікатні моменти, котрі виникають за столом, аби включити всі держави-члени і гарантувати європейську єдність. Але це показує, з чим ми стикаємося сьогодні. Неможливо уникнути поглиблених дебатів щодо процесу ухвалення рішень, щоб переконатися, що коли на карту поставлені наші ключові інтереси – ключові інтереси ЄС – ми можемо діяти та ухвалювати рішення.
– Молдова заявила, що не намагатиметься від’єднатися від України, щоб рухатися до вступу в ЄС швидше. Проте, якщо Угорщина та, можливо, інші країни-члени ЄС продовжуватимуть блокувати заявку України на членство, чи розглядатимете ви можливість іти вперед з іншими країнами-кандидатами на вступ до ЄС, чи все ж більше схиляєтеся до того, щоб зберегти початковий так званий «пакет», зосереджений на Україні?
– Ви ставите дуже обґрунтовані й хороші запитання. Та сьогодні я разом із колегами готую засідання Європейської ради, і на столі є пропозиція, яку підтримали 26 країн, – це відкриття переговорів про вступ до ЄС з Україною та Молдовою, надання статусу кандидата Грузії та здійснення деяких додаткових кроків, важливих для Західних Балкан. Це те, що є в меню, і я не маю наміру сьогодні міркувати над запитаннями, котрі все ще гіпотетичні.
– Проблеми з Угорщиною Україна має упродовж певного відрізку часу, зараз вони з’явилися і з Польщею. Новий словацький уряд, а також новообраний нідерландський не підтримують подальшу військову допомогу Україні на двосторонній основі. Звучить вельми, якщо можна так сказати, тривожно для українців. А яка насправді ситуація? Все не так погано чи, навпаки, ще гірше?
– Хотів би заспокоїти український народ і владу, оскільки я бачу рішучість 26 країн-членів, 26 лідерів, і це принципово. Звичайно, ми стежимо за дебатами в Сполучених Штатах, але я також переконаний, що чим більше ми зможемо продемонструвати з боку ЄС, що ми здатні надати Україні додаткову підтримку, тим більше це аргумент, що стане в нагоді і у США – його зможуть використати прихильники більшої підтримки України.
Це про зв’язок між Сполученими Штатами, ЄС, Сполученим Королівством, Японією, Норвегією та деякими іншими однодумцями по всьому світу. Тим більше слід показати з боку ЄС, на європейському континенті, що ми розуміємо, що поставлено на карту. І тому ми сповнені рішучості ухвалювати сміливі рішення, адже це більше спонукатиме інших наслідувати наш приклад.
Ми сповнені рішучості підтримувати Україну
За кілька годин після масштабної атаки на Україну Європейська рада – 27 лідерів їх схвалили, підтримавши Україну і запровадивши санкції проти Росії. Це вплинуло на інших однодумців, і вони вирішили наслідувати та підтримувати. Адже побачили: ми сповнені рішучості підтримувати Україну, оскільки розуміємо, що майбутнє європейського континенту залежатиме від нашої здатності підтримувати Україну в довгостроковій перспективі.
– Що стосується інших українських рішень – ви вже згадали бюджет ЄС. Якщо говорити про 50 мільярдів євро допомоги Україні, – ви вірите, що Європейська рада схвалить це рішення чи план Б, який зараз обговорюється, звучить реальніше?
Я дуже впевнений у рішенні про 50 мільярдів для України
– Я дуже впевнений у рішенні про 50 мільярдів для України. Не кажу, що це легко, і не говорю про це як уже досягнутий результат – певні розмови, направлені на те, щоб переконатися, що рішенню бути, ще тривають. Але я переконаний, оскільки відчуваю дуже сильну підтримку. Відчуваю, що європейські лідери розуміють усю необхідність чітко дати зрозуміти цим рішенням, що ми підтримуємо Україну в довгостроковій перспективі. Те саме стосується військового обладнання.
Ми вирішили запровадити те, що називаємо Європейським фондом миру, щоб заохотити більшу військову підтримку України у координації з нашими державами-членами. Є спільна політична воля вдосконалити інструмент, вдосконалити механізм, заснований на базі, що ми хочемо надати через ЄС і двосторонню допомогу більше ракет, більше боєприпасів. Ми хочемо прискорити виробництво боєприпасів, щоб допомогти українцям захистити себе і захистити свою територію. Свою Батьківщину.
– Щодо військової допомоги Україні – як насправді зробити більше і швидше, як ви закликали на форумі Європейського оборонного агентства, щоб змінити баланс сил на користь України на полі бою?
На цій Європейській раді ми обговорюватимемо майбутнє європейської оборони
– Реальність насправді така, що в минулому ми в ЄС, вочевидь, недооцінювали важливість більше інвестувати в наші оборонні можливості. Думаю, сьогодні все більше підтримки мають ті, хто тривалий час вважав, європейська оборона має бути пріоритетом. Тому на цій Європейській раді ми обговорюватимемо майбутнє європейської оборони.
Наприклад, я рішуче виступаю за розвиток справжнього внутрішнього ринку оборони. І ми рішуче виступаємо за розширення промислової співпраці для створення потужної промислової бази в ЄС. Це означає, що в короткостроковій перспективі нам потрібно більше інвестувати. Нам потрібно більше розширюватися, мати більше європейських можливостей для допомоги Україні, а також більше інструментів у наших руках для більшого стримування.
Це пункт перший. Але паралельно ми повинні працювати в середньостроковій і довгостроковій перспективах над розбудовою цих промислових баз.
– Що ще може зробити ЄС, щоб змусити російське керівництво відмовитися від намірів вести війну проти України? Адже ми бачимо, що Росія вчиться обходити санкції, і ЄС стає все важче просуватися з подальшими пакетами.
Є дві страшні, жахливі битви. Одна – на українській землі. Водночас іде політико-дипломатична боротьба
– Думаю, є дві страшні, жахливі битви. Одна – на українській землі. Україна страждає і платить за це дуже серйозну ціну. Водночас іде політико-дипломатична боротьба. Нам потрібно переконати більше країн по всьому світу, що неоднозначність у їхніх відносинах з Україною та Росією – неправильний вибір. Потрібна чіткість і ясність, щоб захистити принципи суверенітету й територіальної цілісності. Потрібна ясність, щоб захистити Статут ООН. Ми дуже наполегливо працюємо, щоб привернути увагу наших колег по всьому світу. Це постійні бої.
Ви пам’ятаєте, як на початку війни Росія, приміром, намагалася переконати багато країн Африки, Латинської Америки, що наші санкції підірвуть продовольчу безпеку. Це неправда. І нам вдалося переконати багатьох лідерів у цій частині світу, що загрозою продовольчій безпеці є рішення Росії перетворити Чорне море на поле бою. Це тому, що Росія вирішила вторгнутися в Україну. Але сьогодні, знову ж таки, особливо через конфлікт на Близькому Сході, ми зазнаємо нападів з боку Росії та цього наративу, в якому простежуються подвійні стандарти. Це неприйнятно. Ось чому наш обов’язок – продемонструвати, що ми не хочемо подвійних стандартів, а хочемо поваги до міжнародного права в Україні, а також в інших частинах світу.
– Говорячи про Росію, президент Росії Володимир Путін недавно оголосив, що балотується на наступний термін. Хотіла би запитати у вас, чого очікуєте від його наступної каденції в разі обрання?
– Абсолютно ясно одне – це дуже передбачувано. Ми знаємо, що з цим режимом у Кремлі існує загроза безпеці європейського континенту. Загроза не гіпотетична, а реальна. Тож маємо розвивати наш європейський суверенітет. Маємо розробити більше інструментів, працювати, щоб отримати більше впливу і захистити наші цінності та інтереси. Ми повинні будувати міцні союзи та співпрацювати з рештою світу. Ми повинні протистояти російським фейковим новинам і наративам, тому що знаємо, що метою Росії є дестабілізація наших демократичних моделей. Чому? Росія в цьому режимі боїться демократичних принципів. Насправді вони в паніці, коли бачать, що все більше сусідніх країн хочуть розвивати політичні системи, засновані на людській гідності, на свободах, на основі демократичних принципів. І, мабуть, однією із причин цього рішення Росії та Кремля – вторгнутися в Україну є те, що українці зробили дуже чіткий, вільний вибір. Це вибір свободи і демократичних принципів. Вибір більшого процвітання. Ми бачимо, що в Росії є політична воля розвивати авторитарну модель. І вони знають, що демократія для них є загрозою.
– Євросоюз визнав би результати президентських виборів у Росії, зважаючи на те, що вони також відбудуться на окупованих територіях України?
– Ви знаєте, що ми ухвалили дуже сміливі рішення щодо санкцій проти Росії та російського керівництва. Ми не наївні й не думаємо, що ці вибори будуть чесними і прозорими.
– На завершення – чого ви очікуєте від майбутніх виборів до ЄС, а також у США? Як вони вплинуть на подальшу підтримку України?
– 2024 рік буде важливим демократичним роком в ЄС і Сполучених Штатах. Не маю наміру коментувати виборчий процес у США. Але це показує, з чим ми стикаємося у війні, яку розв’язала Росія проти України. А саме: з викликами, пов'язаними зі зміною клімату, технологічною трансформацією світу, розвитком штучного інтелекту. Це свідчить про те, що нам потрібен більш суверенний Європейський союз. Це означає ЄС, який співпрацює з рештою світу і намагається побудувати з нею міцне партнерство. Європейський союз має більше інструментів для захисту нашої стійкості на економічному рівні.
Нам потрібна сильніша економічна основа. Нам потрібен більш амбітний ЄС у плані оборони та безпеки. Вибір, який буде зроблено під час голосування, матиме вплив на наступні роки.
- Віцепремʼєрка з питань євроінтеграції Ольга Стефанішина в ексклюзивному інтервʼю Радіо Свобода запевнила, що Україна має відповіді на закиди Угорщини щодо нібито неготовності України стати членом Євросоюзу через війну.
- Євросоюз готує пакет фінансової допомоги Україні на суму близько 50 мільярдів євро протягом 2024–2027 років. 27 країн-членів ЄС мають проголосувати за цей пакет допомоги на саміті 14–15 грудня.
- У ЄС раніше заявляли, що мають «план Б», якщо Будапешт застосує вето.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум