Чи готова Банкова, незважаючи на непопулярність рішення, оголосити більші масштаби мобілізації? Які загрози цієї зими? На ці запитання в етері програми Радіо Свобода «Свобода.Live» відповів секретар РНБО Олексій Данілов. Також він розповів про псевдорелігійні організації на кшталт «АллатРа», які діють на території України в інтересах Росії, наскільки їх багато, за ким уважно стежать правоохоронці і появу яких нових прокремлівських рухів слід очікувати в Україні найближчим часом.
– Про статтю головнокомандувача генерала Залужного у The Economist. Там він заявив про загрозу опозиційної війни, яка буде на користь Росії. І назвав п'ять таких пріоритетів для України на цьому етапі: перевага у повітрі, радіоелектронна боротьба, контрбатарейна боротьба, мінно-вибухові технології і нарощування резервів. Ну от, власне, перші чотири позиції – це, зокрема, те, що залежить і від наших західних партнерів. На вашу думку, що заважає Заходу допомагати Україні більшою кількості зброї та необхідних засобів?
– Я хочу нагадати, повернутись до ситуації, яка була в лютому та березні 2022 року. Якщо ви пам'ятаєте, ми тоді благали дати захист нашого неба, ми тоді благали закрити наше небо. Тому що це було про наших дітей, це було про наших цивільних тощо. На превеликий жаль, на той час ми не отримали жодної відповіді. А допомога почала надходити, вона поступово надходила. І ми дуже ретельно відслідковуємо в апараті, хто перший надавав, що надавав і яка країна це робила.
Якщо би ця допомога була швидшою, то, може, були б інші результати
Коли ми ретроспективно зараз можемо подивитися, то я більш ніж впевнений, якщо би ця допомога була швидшою, то, може, були б інші результати. Це є правда. От і сьогодні, з певним часом, коли Російська Федерація вже оговталася, коли вони стали підключати своїх «друзів» – Іран, відома всім автократична Корея – маємо доволі складну ситуацію. І тому я думаю, що генерал Залужний має рацію. Ми неодноразово про це говорили, в тому числі на засіданнях Ставки, що треба нові підходи.
А те, що стосується неба, ну це стара історія, тому що те, що стосується літаків F-16... Ще раз наголошую, можна зафіксувати, коли почалася ця розмова. На жаль, вона до цього часу ще не втілена життя і будь-який військовий розуміє, що не маючи такого паритету, хоча би приблизного в повітрі, вкрай складно досягати таких результатів, яких ми маємо досягти.
Наше завдання в будь-якому разі незмінне – звільнити нашу країну
Але це не значить, що ми будемо складати руки, будемо когось чекати, наше завдання в будь-якому разі незмінне – звільнити нашу країну, вигнати ворога за межі території, яка у нас є, 1991 року. Раз і назавжди поставити крапку в цьому питанні. Це обов'язково відбудеться, як би ворог не хотів нам зашкодити, як би на сьогоднішній день не починав дехто під російську дудку грати на території тих чи інших країн. Ми розуміємо, що нам треба робити, і ми послідовні в своїх діях.
– То все-таки питання в тому, що заважає Заходу швидше і більше постачати необхідної зброї та боєприпасів? Політична воля, бюрократичні процеси, неготовність швидкого розпаду Росії або поразки Росії? Що саме?
– Крайні речі, ви маєте рацію, це те, що бентежить Захід. Там є різні політики, так само, як у нас. Дехто радить тим чи іншим посадовим особам не поспішати, дехто чомусь з тим чи іншим пієтетом може ставитися до Росії. Майте на увазі, що світ великий, він різноманітний. І було б дивно, якщо б усі були, скажімо так, в демократичному руслі, як є переважна більшість країн, як є наше устремління до нашої демократичної перемоги. Тому що це ж питання про наше виживання. Ті чи інші рішення ухвалюються, виходячи з тієї чи іншої ситуації, кожна країна окремо ухвалює свої рішення.
Я хочу нагадати, пам'ятаєте, коли розпочалася війна, то німці, французи були занепокоєні. Німці пропонували нам 5 тисяч касок надати – таку потужну допомогу. Зараз міняється ситуація, ми змінили ситуацію, і зараз вони вже розуміють, для того, щоб не бути на узбіччі історії, для того, щоб бути в процесі, врешті-решт Німеччина змінила свою позицію, за що ми щиро дякуємо і пану Шольцу, і всьому німецькому уряду, і всім, хто в цьому брав участь. Ми сьогодні від Німеччини отримуємо достатньо потужну допомогу.
Те, що стосується інших країн: в деяких країнах спираються на політичні процеси, які їх чекають: на вибори, вони дивляться, в який спосіб на це буде реагувати їх виборець. Дуже багатокомпонентна система, те, що стосується світу. Я хочу сказати, що в 2013 році, коли почався оцей величезний рух, а він почався саме в 2013 році, в цей період ми вийшли на певний рубікон, і світ після нашої перемоги, після того, як відбудуться ще багато подій в світі, він буде зовсім інший. Того світу, який був після розпаду Радянського Союзу, в цей період, цей 30-річний період, він закінчився. Фактично це закінчення періоду повного розпаду СРСР і впливу Російської Федерації на ті країни, які лишалися на пострадянському просторі.
Це кінець Російської імперії
Це кінець Російської імперії, так називається цей період нашого життя. Але нам треба вижити фізично в цьому процесі як державі. І у нас дуже багато завдань попереду. Тому що, не змінюючи країну, не змінюючи систему, яка до цього часу працює в нашій країні, нам складно буде відповідати тим критеріям, які мають країни-члени НАТО, а це наше завдання. Нам складно буде відповідати критеріям, які мають країни Євросоюзу.
Мова йде, перш за все, про корупцію. Це не секрет, що, на превеликий жаль, величезна кількість наших органів, замість того, щоб займатися питаннями боротьби з корупцією, деякі з них очолюють цей процес. І це неприпустимі речі. Я не кажу, що це системна річ, але випадки, коли представники тієї чи іншої інституції самоосідають на ті чи інші теми, як вони говорять, це треба прибирати. Тому що ви в сучасному світі нічого приховати не можете. В сучасному світі все відкрите, прозоре.
– А про які структури ви говорите, пане Олексію?
– Їх, на жаль, до біса, от у чому проблема. Проблема в тому, що свого часу, коли була побудована олігархічна система в нашій країні, майте на увазі, що оця, зараз підбираю слово, скажімо так, гниль – вона залізла у величезну кількість структур.
Коли оці «гроші, гроші, гроші» в них є в домінанті. Там є велика кількість і переважна більшість патріотично налаштованих людей. А є, отакі, знаєте, це прислів'я, коли ви можете бочку меду зіпсувати ложкою лайна, оця невеличка кількість цього лайна, вона, на жаль, ще є.
Їх треба викорінювати, просто випалювати з нашого тіла. Чому? Тому що вони не дадуть рухатися нашій державі. І це величезний виклик. Майте на увазі, що цим користується, перш за все, Російська Федерація. З урахуванням вільної журналістики, яка є на Заході. Вони все це розуміють, вони отримують цю ситуацію і починають все, скажімо так, крутити, крутити, крутити. Це виклик, ми маємо на нього відповідати.
А якщо ви хочете по галузях, я не знаю, в яких галузях вони не присутні. От у чому проблема.
– Наскільки за три роки правління просунулася команда президента Зеленського у боротьбі з корупцією? На вашу думку, що заважає остаточно її подолати? Принаймні на тих рівнях, про які ви говорите.
– Я можу сказати, що виклики, які були щодо війни Російської Федерації і впливу Російської Федерації, вони були на першому місці. І майте на увазі те, що ми робили щодо російського впливу – а це ще друга складова – це прибрати всі ці гнилі зуби, які є на території нашого українського обличчя в вигляді російської фронди, російської агентури, які ще лишилися у нас і що впливають на процеси.
Друге завдання, воно є для нас не менш важливим в цьому процесі. І ми дуже багато приділяли йому уваги. Якщо ви згадаєте ті рішення Ради нацбезпеки і оборони, які ми ухвалювали щодо ситуації, пов'язаної з впливом Російської Федерації, з впливом осіб, які були афілійовані з Російської Федерації, то до цього за всі ці 30 років існування нашої країни не робив жоден президент.
Що стосується боротьби з корупцією, цим мають вже займатися органи. Вони створені: і НАБУ, і САП, і інші органи. От вони мають зараз показати максимальну свою ефективність і довести суспільству, що вони не дарма їдять хліб
Те, що стосується боротьби з корупцією, то треба розуміти, що цим мають вже займатися органи. Вони створені: і НАБУ, і САП, і інші органи. От вони мають зараз показати максимальну свою ефективність і довести суспільству, що вони не дарма їдять хліб. Це дуже-дуже важливо.
– Ви знаєте, відповідно до останніх соцопитувань, дійсно більша кількість українців вважає, що саме новостворені антикорупційні органи мають займатися боротьбою з корупцією, але на другому місці, і це 46%, якщо я не помиляюсь, українців вважають, що боротьба з корупцією в першу чергу залежить від президента і від Банкової.
– Я хочу сказати, що боротьба з корупцією залежить від тих співробітників, які працюють у всіх органах. Перш за все. Кожен має виконувати свої завдання. І якщо комусь хтось, щось заважає, то тоді вийдіть і публічно скажіть, що нам заважає хтось. Оця підкилимщина, оця анонімщина породжує дуже багато негативних процесів. Я не можу зараз сказати, чи це є, чи немає, але я жодного разу не чув, щоб хтось із представників цих органів піднявся і сказав, що ми отримали вказівку від такого-то, такого-то не робити те-то, те-то, те-то.
Всі ці домисли породжуються з урахуванням оцієї системи, яка на сьогоднішній день є по розповсюдженню інформації в сучасному світі, майте на увазі, що це для нас величезний виклик. Коли так само анонімні люди починають щось писати, починають щось крутити, щось накручувати… Цим мають займатися люди, які безпосередньо мають це питання приймати. Єдине, що я можу сказати, що СБУ треба припинити займатися економічними питаннями. Це не їхнє питання, питання економіки. Цим мають займатися якраз зовсім інші органи. СБУ мають займатися питаннями контррозвідувальної діяльності. Крапка. Так, як є у всьому світі. Але так сталося, що у нас це питання остаточного не вирішене, але я більш ніж впевнений, коли мова буде йти про Євросоюз, коли мова буде йти про НАТО, про відповідність нормативно-правовим правилам, які існують в цивілізованому світі, це обов'язково відбудеться.
– Виходить, що нам потрібен зовнішній тиск для того, щоб реформувати власні правоохоронні органи.
– Я хочу сказати, що ми перебуваємо в дуже складному стані щодо того, що ми – пострадянське суспільство. Ми – пострадянське суспільство, це треба розуміти, це треба для себе дати відповідь, що це ми. Ніхто замість нас цим займатися не буде. І все, що у нас відбувається, – це ми.
Тому що коли починають говорити за корупцію, маєте на увазі, що це ж не обмеження Печерським районом міста Києва. Це ж не тільки Печерський пагорб. Це, на превеликий жаль, проблема, яка є на території кожної громади. Ви подивіться, що відбувається з виділенням землі, ви подивитеся, що відбувається з виділенням коштів і багато інших викликів. Нам треба все це вичистити, нам треба зробити такі системи, які працюють, які унеможливлюють робити такі речі. Це про державу, це про наше існування. Тому що як хтось вважає, що це треба лишити, і в такий спосіб можна далі рухатися, це як дуже складна така річ, яка може нас вивести в доволі складну ситуацію.
Народ України, він дуже мудрий. Він чітко розуміє, що відбувається, і коли ви посилаєтесь на соцдослідження, так я хочу звернути увагу, що ці органи, які ми з вами згадували, на превеликий жаль, рівень довіри, те, що стосується НАБУ, САП, судів тощо, вкрай низький.
– Рівень довіри впав абсолютно до всіх, вдвічі до уряду, вдвічі до парламенту. Президент Зеленський втратив рівень довіри. Тут йдеться про те, що більше ніж за півтора року повномасштабного вторгнення рівень довіри втратили абсолютно всі органи влади. Але, власне, хотіла повернутися до вашої тези, що треба «викорінити». Що заважає викоріняти корупцію в Україні, тут і зараз?
У нас велика проблема з судами
– Це ж не завдання однієї людини. Cпівробітники, які працюють в цих органах, вони чітко мають розуміти, що вони за це несуть безпосередньо відповідальність. Ми можемо на це заплющувати очі, робити вигляд, що цього немає, але маєте на увазі, що в сучасному світі ви приховати нічого не можете. У нас же велика проблема, у нас велика проблема з судами. Суди ухвалюють рішення, які взагалі не знають, де вони знаходяться ці рішення. У нас Міністерство юстиції не контролює сьогодні виконання рішень, чим мало би займатися. Спробуйте на сьогоднішній день у Міністерства (юстиції – ред.) запитатися, як контролюється рішення судів. Terra Incognita. От у чому проблема. І таких речей багато.
У нас доволі складна доля випала на долю нашого президента. Все те, що накопичилося, зараз треба почистити. Для цього всі мають в цьому брати участь, безвинятково. Громадяни, журналісти, співробітники всіх органів, це має бути спільне задання, спільна робота. А коли ми кажемо, що це має виконати тільки одна людина, ну знаєте, це не зовсім правильно.
– Ми говоримо про те, що від політичної волі однієї людини багато чого залежить, якщо ця людина президент України.
– Я з вами категорично не згоден. Це наша спільна робота: журналістів, громадян, громадянського суспільства, тих людей, які працюють в цих органах публічно, в цьому процесі. Це запорука нашої перемоги. Що, президент закриває рота журналістам? Президент дає вказівки щось не виконувати? Я жодного разу такого ні від кого не чув. Якраз ця позиція анонімів, так званих, знаєте. Я категорично проти анонімщини.
– До анонімів ми ще повернемося. Я розумію, що ви натякаєте на статтю Time в тому числі. Але що стосується журналістів, то якраз найбільше такі корупційні розслідування і, скажімо, кейси, які опинилися потім в зоні уваги правоохоронців, якраз і були порушені журналістами. Давайте все-таки від корупції знову до війни трошки повернемося. Окрім нарощування зброї, необхідності військової підтримки, говорить пан Залужний і про нарощування резервів. Йдеться про вирішення і певних організаційних моментів – це реєстр призовників, бойове стажування. Але, звісно, йдеться і про необхідність збільшити кількість мобілізованих. Про це неодноразово говорили вже і наші західні партнери. Військові експерти майже одностайні в тому, що треба збільшувати масштаби мобілізації. Ну і, власне, військові, які без нормальної ротації вже майже два роки на фронті, теж вимагають соціальної справедливості. Влада готова на оголошення непопулярного рішення про збільшення мобілізації або принаймні про зменшення призовного віку?
– Ситуація яку ви зараз описали, маєте рацію. Дійсно, дуже складна ситуація. Але є процедури ухвалення рішень. Це не рішення, що комусь забажалося. Є процедури ухвалення рішень. Вони на сьогоднішній день в нашій державі наступні.
- Є засідання Ставки верховного командувача, де кожен із 22 членів Ставки має право подати питання на розгляд. І воно обов'язково, я як координатор Ставки верховного командувача обов'язково маю це питання внести в порядок денний для того, щоб ми це питання розглянули.
- Є Верховна Рада. Якщо це треба на законодавчому рівні урегулювати питання, а ви маєте рацію, що саме там зараз це треба зробити, то цим мають займатися депутати Верховної Ради.
У кожного свій рівень повноважень. Кожен має займатися своєю справою. Так, ситуація на сьогоднішній день складна, але, як кажуть наші військові, абсолютно контрольована.
Тому не треба тут дуже роздмухувати цю тему. У нас мобілізація почалася 24 лютого 2022 року о 8-й годині ранку, коли депутати Верховної Ради затвердили рішення Ради НБО, яке ми провели в кабінеті у президента о 5:30 ранку 24 лютого, там, де відразу зібралися всі члени Ради нацбезпеки і оборони. І у нас кожного дня йде цей процес.
Чи складно? Так, дуже складно, тому що тут так само повертаємось до певних речей, коли люди нечисті на руку починають комусь щось там робити, якісь пропозиції, якісь речі. Суспільство на це так само реагує, воно дивиться, і його, звичайно, ці речі можуть обурювати.
– Ви кажете про залученість різних органів. Верховна Рада проголосувала ще у травні законопроект про зменшення прозивного віку з 27 до 25 років. Президент Зеленський і досі не підписав цей законопроєкт. Чому?
– Дивіться, коли ви будете спілкуватися з президентом… Я не належу до людей, які за президента можуть давати ті чи інші відповіді.
– Що на Ставці про це говорять?
– Ні, я не належу до людей, які поза очі будуть щось говорити про роботу президента. Це питання до Володимира Олександровича, і моя трактовка, вона абсолютно не буде коректною в цьому випадку. Я ще раз наголошую, що ми працюємо з документами, ми працюємо з відповідними своїми повноваженнями. От так це має відбуватися.
– Ви говорите про це на Ставках? І чи з усіма учасниками, і чи збігається позиція щодо цього у всіх?
Вже відбулося 114 засідань Ставки
– Безвинятково всі мають право брати участь у обговоренні будь-якого питання, яке оголошується на Ставці. Я хочу сказати, що на сьогоднішній день вже відбулося 114 засідань Ставки. Фактично кожен п'ятий день ми збираємося для того, щоб розбирати всі складні питання, які є на сьогоднішній день безпосередньо на фронті: постачання, набої тощо. Оце питання постійно перебуває на контролі. Коли ви мені адресуєте питання, яке не входить в межах моєї компетенції, я вам відповіді дати не можу. У мене є своє бачення, в мене є своє розуміння, але вже як у громадянина. Але зараз я з вами спілкуюсь як секретар Ради нацбезпеки і оборони.
– Тобто ви не можете озвучити своє ставлення до необхідності зменшення призовного віку чи розширення мобілізації?
– Я багато чого можу, але майте на увазі, з урахуванням того, що я – посадова особа, я би дуже не хотів, щоб мої слова потім почали інтерпретувати в той чи інший спосіб, з урахуванням ситуації, в якій ми сьогоднішній день перебуваємо. Якщо б не було цього голосування, якщо б не було цього документа, звичайно, ви б отримали від мене пряму відповідь.
– Щоб завершити вже обговорювати статтю The Economist, там генерал Залужний казав, що помилився, коли думав, що Росія зупинить знекровлення її військ, і що ми нині спостерігаємо війну фактично столітньої давності. Коли зайшли в глухий кут, коли потребуємо технологічного стрибка. І от, що, згідно з рахунками Генштабу, Україна могла б дійти до Криму за 4 місяці, але от нині за пів року просунулася на 17 кілометрів, і це ціною неймовірних зусиль військових, великих людських втрат. Чи в РНБО, на Банковій переглядали стратегію, враховуючи темпи контрнаступу і темпи західної допомоги? І чи є помилки, наприклад, які ви для себе усвідомили або визнали особисто?
– На Ставці верховного головнокомандувача неодноразово ці питання розглядалися. Саме цей орган на сьогоднішній день ухвалює ті рішення, що стосується військової компоненти, тому що, відповідно до наших нормативно-правових актів, документів, якраз Ставка верховного головнокомандувача діє під час війни для ухвалення тих чи інших відповідних рішень.
Чи заслуховували ми Валерія Федоровича Залужного і його пропозиції? Так, це було неодноразово. Але маємо на увазі, що в цьому випадку ми непоодинокі. Якщо б ми були самотні в цьому світі, була би трошки інша ситуація. У нас є партнери, з якими ми так само узгоджуємо певні речі. У нас є надія на постачання тих чи інших речей. Вони інколи затримуються. Це дає ворогу (час) ухвалити ті чи інші рішення.
Що стосується прорахунків, то майте на увазі, що це не тільки наші прорахунки. Коли почалася ця велика війна, то словосполучення «санкції» почали гучно звучати. Але, на превеликий жаль, дуже багато країн не дотримуються цієї процедури. І ми точно можемо сказати, що у засобах ураження, які відправляються на нашу територію, які вбивають наших дітей, вбивають наших літніх людей, вбивають наше цивільне населення, ми, на превеликий жаль, знаходимо ті компоненти, які там точно не мали знаходитись, з урахуванням того, що введені санкції. Це величезна проблема.
Авдіївка: життя в напівзруйнованому місті
Треба, щоб не тільки ми були відповідальні, треба, щоб світ був відповідальний
Треба, щоб не тільки ми були відповідальні, треба, щоб світ був відповідальний. Але, на превеликий жаль, покарання для тих чи інших компаній, які це постачають, в цивілізованому світі ще ніхто не вигадав. Я б вважав, що санкції мають бути максимально жорсткі для того, щоб Російська Федерація не мала можливості вбивати наших дітей. Я б дуже хотів, щоб були введені санкції на нафтовий комплекс РФ, який безпосередньо є постачальником валюти для Росії, для поповнення запасів. Вони ж не за карі очі купують, забирають в Ірану, а зараз у Кореї славнозвісної авторитарної – ці набої. Вони за це платять валюту. Ми ж живемо у світі, в якому нам чітко зрозуміло, скільки Російська Федерація на місяць чи рік отримує за нафту.
Але така позиція, що ще не на часі, і чим далі, тим складніше вводити санкції, тому що цінності, які є первинними в будь-якому демократичному процесі, вони для деяких представників тих чи інших країн чомусь починають зсовуватись на друге місце, а на перше місце виходять так звані гроші, через які вони вважають, що вони здобудуть добробут. Я можу сказати, що це велика помилка, тому що цінності – ви не можете ними торгувати, ви не можете ними поступатися, тому що далі це буде просто катастрофа.
І якщо аналізувати всі події, які відбуваються в світі, це якраз коли ви поступалися цінностями, коли ви йшли на поводку у авторитарних, автократичних країн. Це стара історія, ще починаючи з Другої світової війни, коли залицялися до Гітлера, а Путін – це ж сучасний Гітлер. Тут не треба бути великим істориком для того, щоб порівняти ці дві величини.
– Чи були якісь особисті прорахунки, які ви можете визнати, якщо були, звісно?
– Ну, дивіться, словосполучення «особисті прорахунки»…
– Або очікування, які не виправдалися, або плани, які ви змушені були переглянути. Я проводила паралелі з тим, які свої помилки визнав генерал Залужний.
Якщо б ми з перших днів отримували ту допомогу, на яку ми б хотіли розраховувати, яка врешті-решт вже почала надходити, була б зовсім інша ситуація
– Ну, дивіться, я не хочу говорити зараз за генерала Залужного, я можу відповідати тільки з ним. І коли ми ухвалюємо ті чи інші рішення, звичайно, я б дуже хотів, щоб наші відносини з партнерами були більш динамічними, з точки зору постачання зброї, починаючи з 24 лютого, з першого дня.
Більше того, коли вони почали нам з 30 жовтня 2021 року розповідати, що в нас буде війна, я їм всім пояснював: «Буде, але ми будемо чинити опір, вони нас точно не захоплять, але дайте нам допомогу».
Ви пам'ятаєте, що допомога була, вона була вкрай обмежена. І це була більш емоційна допомога, за що ми щиро вдячні нашим партнерам. Ми вважали, що в нас є зброя перемоги, хоча насправді, якщо зразу подивитися на тактичні характеристики тієї зброї, яку ми на той час отримували, і те, що ми маємо сьогодні – це небо і земля. Якщо б ми саме з перших днів отримували ту допомогу, на яку ми б хотіли розраховувати, яка врешті-решт вже почала надходити, була б зовсім інша ситуація.
Арта, багнюка та війна: західна зброя на передовій (фоторепортаж)
Маєте на увазі, що саме час дав ворогу замінувати величезну нашу територію, час дав ворогу підготуватися, час дав ворогу вести перемовини з Іраном, з Кореєю. Але від нас все, на жаль, не залежить, тому що ми перебуваємо на планеті Земля, там де відбувається дуже багато процесів, подій. Зараз ми перебуваємо в ситуації формування нового світу. Той світ, який був після Другої світової війни, той світ, який був після розпаду СРСР в 1991 році, цей світ лишається минулим, буде новий світ, буде новий розподіл, буде нова конфігурація.
Ми живемо зараз в такий період. І вважати, що ми можемо якось окремо вирішити свої питання, незважаючи на те, що відбувається в світі… Ну, тоді це буде абсолютно не те, що недалекоглядно, а просто не будемо розуміти, як відбувається цей сучасний світ. Інколи він доволі цинічний, це те, що я можу сказати.
– Пане Олексій, давайте повернемося до Ставки і до матеріалу Time, в якому багато написано, авторства Саймона Шустера. Про те, як відбуваються Ставки. Я бачила, як ви прокоментували матеріал в Time, цю статтю. Ви кажете про те, що органи влади мають дати відповідь на те, що це за анонімні джерела. А для чого? Ви вбачаєте витік важливої інформації із ось таких наведених інсайдів від аноніма?
– Я вважаю, що ніхто не має права поза очі щось розповідати про нашого президента. Я хочу нагадати, що президент на сьогоднішній день – верховний головнокомандувач Збройних сил України, який веде дуже важку складну війну. І в цій статті чітко сказано, що у президента те, що стосується нашої перемоги, нема жодних сумнівів. І якщо хтось в оточенні президента сумнівається в нашій перемозі, якщо хтось вважає, що це не можна досягти, якщо хтось вважає, що треба йти на якісь поступки агресору, то треба вийти публічно і розповісти. Це перше.
Друге, там дуже ретельно прописані нібито події, які відбуваються на засіданні, там написано «воєнного кабінету». Так от, дивіться, всі 114 засідань Ставки, які я організовував за дорученням президента, я був присутній. Те, що там написано, не має жодного (зв’язку) з реальністю, тому що ця людина взагалі не розуміє, як відбуваються ці процеси. І я не знаю взагалі, хто б там міг бути присутній для того, щоб давати такі коментарі.
От те, що я можу вам сказати. Тому що ми точно знаємо, як відбувається, що відбувається. І по діях, і по часу, і по багатьох інших речах. І коли журналіст спирається на аноніма і пише, що він йому це сказав… Я ще раз наголошую, що я – свідок всіх цих процесів і можу точно сказати, що це зовсім не відповідає дійсності. От те, що я сказав, я можу підтвердити де завгодно.
– Але ви кажете про те, що якщо є в оточенні президента людина, яка не вірить в перемогу, вона не має права перебувати поруч із президентом. Чому?
– Будь ласка, перебувайте, але зробіть свою публічну заяву. Скажіть, що «я не вірю в перемогу України». Тоді питання: «Що ж ти робиш біля президента?». Це дуже важлива річ. В команді мають бути люди, які вірять лідеру, які розуміються і роблять все для того, щоб перемога відбулася. Але якщо ці, скажімо так, упадницькі настрої, якщо це «все пропало, а давайте здамося, а давайте підемо на якісь перемовини», ви розумієте, чим це закінчитися для президента, для нашої країни? Ви розумієте наслідки?
– А ви впевнені, що всі, хто перебуває на Ставці, мають однакове розуміння перемоги? Зрозуміло, що ми говоримо про кордони 1991 року.
90% членів Ставки – це генерали. Генерали не вірять в нашу перемогу? Вони кістками лягають. Вони з першого дня стали на захист нашої країни спільно з усім нашим народом. Віра має бути обов'язково. Це запорука нашої перемоги
– Я знаю всіх членів Ставки. Безвинятково. Я можу сказати, я жодного не знаю, хто б не вірив в нашу перемогу. Дивіться, справа в тому, що 90% членів Ставки – це генерали. Генерали не вірять в нашу перемогу? Вони кістками лягають. Вони з першого дня стали на захист нашої країни спільно з усім нашим народом. Те, що є проблеми – так, але це не значить, що ми не віримо в перемогу. Те, що є складності – так, але це не значить, що ми не віримо в нашу перемогу. Те, що є проблемне питання і по постачанню, і по багатьох інших – так, але ми віримо в нашу перемогу. Це головне. Головне – віра. Якщо у вас немає віри, майте на увазі – ви програли. Ось про це йдеться мова. Віра має бути обов'язково. Це ключове. Це запорука нашої перемоги. Якщо ви не вірите, не починайте. Встаньте та підіть. Хай на ваше місце прийдуть ті, хто вірить.
– Питання в тому, чи всі готові заплатити однакову ціну за цю перемогу? І чи різняться прогнози щодо тривалості? Чи говорите взагалі про це?
– Те, що буде тривала війна, було зрозуміло з березня-квітня минулого року, ще 2022-го. Тому що РФ по території велика – це як великий динозавр з великою дупою, перепрошую, але з маленькою головою.
І звичайно, що його треба по шматках різати, різати, різати. Це дуже непростий процес. В результаті тих подій, які відбуваються сьогодні у світі, кожна країна має свій інтерес. Ми маємо це з вами рахувати, ми маємо розуміти. І ще раз наголошую, ми свідомі у всіх цих процесах. Я вже казав декілька разів, що в перший день, коли розпочалася війна, 24 лютого, в мене пообіді була зустріч з президентом, і я йому дав прогноз: коли буде допомога, коли ми будемо її отримувати, хто її буде надавати, він стверджується на 99,9%. Інша справа, що нам би дуже хотілося, щоб це було відразу. Але майте на увазі, що ми перебуваємо, і перебуваємо до цього часу, в дуже складній ситуації впливу російської агентури, впливу російських агентів на ситуацію на території нашої країни.
Одна із ключових наших помилок, коли ми в 1991 році хрест-навхрест не закрили на вулиці Володимирській КДБ, а просто взяли його і перейменували в СБУ
На жаль, в оці роки, коли вони тут почувалися господарями, вони проникли в політичну структуру, в економічну структуру, в культурну структуру, вони проникли скрізь, і це є величезна-величезна проблема. Це чекісти, які правлять Російською Федерацією, якій приходить зараз кінець. Вони мали тут коріння, вони на це спиралися, це були наші помилки. Одна із ключових наших помилок, коли ми в 1991 році хрест-навхрест не закрили на вулиці Володимирській КДБ, а просто взяли його і перейменували в СБУ.
Це була одна зі стратегічних наших помилок, тому що всі наші сусіди, те, що стосується країн Балтії, зробили саме так. А потім вже маємо наслідки.
– Про російську агентуру. Служба безпеки України, Нацполіція 3 листопада підтвердили, що знешкодили, заблокували понад 20 осередків псевдорелігійної проросійської секти «АллатРа», яка діяла по всій Україні, яка виправдовувала російську агресію. І тут варто зазначити, що ця структура, вона діє на території України з 2011 року. Коли на неї звернули увагу, чому і скільки таких от псевдорелігійних організацій може існувати в Україні? Чи стежите ви ще за кимось пильно?
– Відстежування йде, і я можу сказати, що це дуже складний процес, тому що люди, прикриваючись тими чи іншими назвами «громадська інституція», вони на власний розсуд вирішують свої питання по завданню, те, що стосується спецорганів Російської Федерації. Але оце прикриття, тут вже далеко ходити не треба. Я вже казав, що я очікую, що найближчим часом з політичного небуття з'явиться ще один російський проєкт. Під назвою, раніше були «жінки за майбутнє», а зараз вони будуть «за мир». Може тут будуть впевнені жіночки, які свого часу розповідали, що треба мир, треба миритися, треба дружити. Звичайно, але ж не під егідою ФСБ.
Нам тут самим наводити лад в нашій країні. Замість нас цього робити ніхто не буде. Те, що стосується роботи оцієї «АллатРа», вона була відома ще раніше. Кожного дня президент збирає з самого ранку всіх представників сектора безпеки і оборони, і коли була доповідь СБУ, то він поставив запитання, чому раніше це не зробили. Як вони кажуть, була в розробці.
– Чим ближче до зими, тим більше на засіданнях Ставки так само йдеться про енергосистему. Це не секрет. Наскільки підготовлена Україна увійде в цю зиму? Що конкретно змінилося? Чим можна заспокоїти українців, що ця зима не буде такою складною в енергетичному плані, як попередня?
У нас не може бути простою зима
– У нас не може бути простою зима. Я хочу наголосити, що ми перебуваємо в стадії війни. Ми розуміємо, на що розраховує наш супротивник. Він останнім часом зменшив кількість обстрілів, те, що стосується критичної інфраструктури, саме енергетичного сектору.
Він зараз накопичує зброю для того, щоб коли буде температура зимова, спробувати завдати нам шкоди. Я можу сказати, що ми це обов'язково пройдемо. Вона не буде простою, така зима. Це зима війни, це не зима простого періоду.
Все, що можна робити, робить і держава, роблять компанії, які за це несуть відповідальність. На засіданні Ставки з верховним головнокомандувачем декілька разів ми це питання розглядали. Є відповідне рішення Ради нацбезпеки і оборони, те, що стосується енергетичного комплексу.
Є допомога сьогодні наших друзів, партнерів, які нам додатково надають засоби ППО. Все, що можна робити президенту, все, що можна робити нашим енергетикам, всі до цього дотичні, всі по 24 години на добу це роблять. Але це дуже складна, важка робота.
Я ще раз наголошую, що ворог підступний. Він не переможе нас віч-на-віч на полі бою, а саме так, щоб дестабілізувати життя, нанести якомога більше злоби, більше зробити так, щоб страждали наші діти, страждали наші люди. Такі люди є, і нам такий сусід попався. Але впораємось.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум