У зруйнованому промисловому місті Авдіївка на сході України ЗСУ намагаються уникнути оточення в результаті багатостороннього російського наступу – найбільшого і єдиного скоординованого від початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року.
Приблизно за 500 кілометрів на південний захід відбувається дещо інше: Українці форсують Дніпро.
Вже майже два тижні на позиції в заболоченій місцевості вздовж східного берега Дніпра українська морська піхота та інші підрозділи тримають оборону від атак російських десантників і частих ударів винищувачів та артилерії. Цього тижня відомий російський військовий блогер повідомив про другий український плацдарм, розташований вище за течією річки.
Неясно, чи будуть ці зусилля успішними. Переправи через річки складні і небезпечні навіть для найкраще оснащених армій. За словами експертів, українським військам доведеться перемістити більше підрозділів і важкої бронетехніки по воді, враховуючи те, що вони хочуть відкрити новий фронт.
У найкращому випадку переправа через річку – хороша новина, оскільки масштабний контрнаступ України, розпочатий на початку червня, стикається з потужною російською обороною – а незабаром на нього чекає ще й волога зимова погода. У найгіршому випадку – це ознака відчаю, останній подих у спробі пробитися крізь утримуваний Росією коридор і вийти до Азовського моря.
«Російська оборона зараз глибока, добре підготовлена і підкріплена значними резервами. Україна зараз воює переважно силами, зібраними після вторгнення 2022 року, які ніколи не мали можливості належним чином готуватися на рівні бригади і вище, – сказав Стівен Біддл, радник американського генерала Девіда Петреуса під час війни в Іраку, а нині професор міжнародних відносин в Колумбійському університеті. – Така комбінація не допомагає наступальному успіху».
Удар у відповідь
На півдні Запорізької області, на одному з трьох напрямків, на яких Україна зосередилася, розпочавши довгоочікуваний контрнаступ у червні, українські війська використовували зброю західного виробництва – танки «Леопард», бронетранспортери «Бредлі», піхотні машини «Мардер». Вони спробували прорвати російську оборону: серію окопів, протитанкових загороджень і мінних полів, відомих як «лінія Суровікіна».
Спроба не була успішною і велика кількість західної техніки була пошкоджена або знищена.
Прорвавши одну чи дві ділянки оборони у вересні на південь від запорізького міста Оріхів, українські війська не просунулися набагато далі. За даними вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, «війська на південному фронті під час піку літнього наступу просувалися в середньому лише на 90 метрів на день».
Однак додали, що «повільний прогрес на південному фронті не означає, що Україна не досягає або не досягне своїх цілей».
Проте повільний прогрес є серйозним викликом для українських військових, а також для політичних лідерів.
«Україні не вдалося прорватися під час літнього наступу, і матеріальна перевага зараз перейшла на бік Росії. Це все означає, що Україна повинна воювати обережно, якщо хоче утримати ініціативу», – йдеться у звіті лондонської дослідницької організації Королівський інститут об’єднаних збройних сил (Royal United Service Institute), опублікованому минулого місяця.
«Спробувати»
Минулого року у Херсонській області українські війська посилили тиск на російські бригади, що захищали західні береги Дніпра, які перебувають під їхнім контролем з перших тижнів вторгнення.
У листопаді 2022 року, після кількох місяців атак, російські війська відійшли на протилежний берег. Там вони побудували укріплення і обстрілювали місто Херсон ракетами та снарядами, тероризуючи цивільне населення і завдаючи ударів по українських позиціях.
Протягом наступних тижнів Україна почала відправляти невеликі підрозділи через річку та її дельту. Десантники влаштовували невеликі атаки на Кінбурнську косу в гирлі Дніпра, але російські війська звідти не змогли витіснити.
Після того, як у червні була зруйнована велика дамба в Новій Каховці, що перебувала під російським контролем, тисячі гектарів нижче за течією Дніпра були затоплені. Це одночасно ускладнило як просування українських військ, так і російську оборону.
18 жовтня російські військові блогери повідомили, що військовослужбовці 35-ї та 36-ї бригад Морської піхоти ЗСУ перетнули Дніпро приблизно за 8 кілометрів вище за течією від нині зруйнованого Антонівського мосту в Херсоні. В одному з повідомлень говорилося, що підрозділи досягли села Піщанівка, приблизно за 2 кілометри на південний схід від берега річки.
Повідомлення пізніше підтвердило Міністерство оборони Росії.
Тим часом 30 жовтня телеграм-канал «Рибар», пов’язаний з колишнім пресофіцером Міністерства оборони Росії, повідомив, що українські війська увійшли в село Кринки, яке розташоване приблизно за 20 кілометрів вище за течією річки від Піщанівки.
Українській армії «вдалося закріпитися: центр села утримують кілька десятків бійців українських підрозділів. Чистка населеного пункту українськими силами ускладнена щільним вогнем ворожої артилерії і роботою засобів радіоелектронної боротьби противника», йдеться в повідомленні телеканалу.
Незалежного підтвердження цього повідомлення не було, хоча українські чиновники з питань надзвичайних ситуацій повідомили, що Кринки вночі зазнали повітряного бомбардування.
«Те, що вони змогли успішно форсувати річку і створити два або три плацдарми, є великим досягненням і свідчить про те, що на цей момент у Росії є проблеми з серією послідовних операцій на північному сході і півдні країни», – сказав Мік Раян, генерал-майор австралійської армії у відставці, який багато пише про війну в Україні.
«Тим не менш, це ще тільки початок. Залишається незрозумілим, чи є це демонстрацією, щоб відвернути росіян від подальшого просування на схід, чи це незалежна операція сама по собі. Мені здається, що українці вирішили спробувати і подивитися, які можливості можуть з’явитися на їхньому шляху», – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода.
10 жовтня на сході російські війська розпочали атаку на Авдіївку з двох різних напрямків. Добре укріплене місто, де розтпшований найбільший в Україні коксохімічний завод, перебуває під контролем України з 2014 року. Що дає можливість українським військам контролювати автомобільні і залізничні шляхи на схід і південний схід, у напрямку до великого міста Донецьк.
Спочатку російські війська зазнали значних втрат; минулого тижня Білий дім заявив, що з 11 жовтня Росія зазнала значних втрат під час спроби наступу, зокрема щонайменше 125 одиниць бронетехніки навколо Авдіївки та військового обладнання «на більш як батальйон». За оцінками вашингтонського Інституту вивчення війни, Росія втратила сотні людей і понад 100 бронемашин і танків. Російська сторона даних про втрати не надає
Значні витрати
Росія підняла ставки – захопила кілька позицій на північ і південь від міста і додала страху перед «котлом» (оточення українських військ). За повідомленнями, останніми днями Україна передислокувала підрозділи 47-ї механізованої бригади – однієї з найбільш досвідчених і оснащених частин – з лінії фронту під Оріховом до Авдіївки, що може свідчити про те, що українське командування боїться розвалу своїх ліній.
«Є політичний наказ захопити це місто найближчим часом, і... я думаю, що відбудуться серйозні військові дії з використанням усіх сил, які є: росіяни також підтягують туди резерви», – сказав український військовий аналітик Олексій Гетьман в інтерв’ю для програми Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Штурм Авдіївки може також свідчити про те, що Росія вважала, що контрнаступ України не є успішним і російські війська будуть мати можливість перехопити ініціативу, сказав Раян.
«Росіяни явно вважали, що це було слабке місце в українській лінії, і мали відчуття, що українці наближалися до кульмінації контрнаступу, і це може бути можливістю перевірити цю гіпотезу, – сказав Раян. – Я думаю, що росіяни зрозуміли, що українці ще не досягли кульмінації і що у них є підрозділи і сили в резерві, здатні з цим впоратися».
Більш ніж через тиждень російські війська розширили свої зусилля і почали намагатися просуватися в п’яти або шести інших місцях уздовж 1200-кілометрової лінії фронту на Донбасі.
Сюди входять місця, як Бахмут, який Росія захопила з масовими жертвами в травні після місяців запеклих вуличних боїв. Далі на північ російські війська також націлені на Куп’янськ, розташований на річці Оскіл у Харківській області. Українські війська захопили місто в результаті несподіваного наступу минулого року.
«Ймовірність російського прориву (наприклад, в Авдіївці) не набагато вища, – сказав Біддл Радіо Свобода в електронному листі. – Якщо вони кинуть достатньо ресурсів у цю битву, вони, ймовірно, зможуть взяти місто, так, як в Бахмуті.
«Якщо українці намагатимуться тримати позиції занадто довго, вони можуть навіть втратити частину сил і потрапити в оточення. Але прорив буде набагато складнішим, а скористатися проривом із наслідками на оперативному рівні було б ще складніше – особливо для російської армії, яка в цій війні продемонструвала слабку здатність просуватися глибоко», – сказав Біддл.
Контрнаступ України «безумовно, завдав значних втрат російським військовим», заявив Майкл Кофман, російський військовий аналітик Фонду Карнегі за міжнародний мир, у своєму подкасті, який вийшов в ефір 18 жовтня.
«З точки зору наступальної операції, в якій зазвичай агресор несе більшу частку жертв і матеріальних втрат, українські військові впоралися досить добре, принаймні так добре, як можна було очікувати за тих умов і рівня підготовки, які вони мали в своєму розпорядженні», – сказав Кофман.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум