Перед настанням зими очікуються серйозні зміни у військовій стратегії України та великі зміни у команді президента України Володимира Зеленського. Про це, серед іншого, йдеться в матеріалі Саймона Шустера в журналі Time, який був опублікований 30 жовтня, де автор аналізує ситуацію і перспективи для України, використовуючи озвучені після візиту до США у вересні заяви Володимира Зеленського та деяких неназваних осіб із його оточення.
У тексті уточнюється, що перед настанням зими звільнять щонайменше одного міністра, а також генерала, який «відповідає за контрнаступ» України. Причина – «повільний прогрес України на фронті».
В оточенні президента сказали журналісту Time, як він стверджує, що українські війська «не рухаються вперед», а деякі командири на передовій почали відмовлятися від наказів про наступ, навіть якщо вони надходять безпосередньо з Офісу президента України.
«Вони просто хочуть сидіти в окопах і тримати лінію. Але ми не можемо виграти війну таким чином», – сказав співрозмовник журналісту Time.
Чи може це бути правдою? Ось що про це сказав в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» секретар парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, депутат від «Голосу» Роман Костенко:
«Складно сказати, тому що ми не знаємо всіх нюансів. Завжди серед генералітету іде боротьба безпосередньо за свої напрямки. Хтось пропонує десь наступати на одному напрямку, хтось потребує більше резервів. Хтось запропонував свій план, і він, наприклад, не здійснився. Тому я думаю, більше знають ті, хто безпосередньо перебуває на Ставці, хто бере участь, хто в Генеральному штабі планує операції, хто на себе бере відповідальність за проведення тих чи інших операцій. Просто я не розумію, про кого вони кажуть, коли кажуть, що контрнаступ зірваний або він повільний. Я думаю, ми можемо змінити стратегію нашу. Зараз у нас стратегія одна – ми звільняємо свої території і ми проводимо стратегічно наступальну операцію. Так, вона повільна, але всі дії, які ми робимо – це наступальна операція, ми просуваємось і звільняємо свої території, маючи той ресурс який ми маємо, на жаль».
За його словами, стратегія українського війська залежить також і від процесів, які відбуваються у світі, як з постачанням зброї, так і з безпекою, наприклад, на Близькому Сході.
«Стратегія може змінитись відповідно до цих процесів. Наприклад, з позиції, коли ми ведемо активні наступальні дії – до того, що ми перейдемо до стратегічної оборони, не маючи достатньо ресурсу, щоб проводити наступальні дії. Тут я бачу загрозу», – зазначив Костенко.
В Офісі президента, Міноборони чи Генштабі ЗСУ цієї інформації ще не коментували.
Український контрнаступ триває майже 5 місяців.
У червні Зеленський казав, що Україна до контрнаступу готова.
У липні заявляв, що очікує, що контрнаступ ЗСУ «набере обертів».
Згодом президент України наголосив, що український контрнаступ залежить від багатьох чинників, зокрема від наявної зброї. Зеленський також зауважив, що Україна очікувала на озброєння від союзників та не починала контрнаступ. Саме це очікування й дозволило російській армії підготуватися до українського контрнаступу, зокрема, здійснити мінування території та звести одразу три лінії оборони.
Американський дипломат, який з 2017 до 2019 року він обіймав посаду спеціального представника Держдепартаменту США з питань України, Курт Волкер у вересні в інтерв’ю Радіо Свобода заявляв, що «Україна веде контрнаступ із однією рукою, зав’язаною за спиною», і пояснював, чому помилково чекати швидкого повернення територій.
Паралельно з цим у США почали з’являтися критичні зауваження на адресу дій української армії у війні, мовляв, контрнаступ недостатньо швидкий.
Колишній командувач Сухопутних сил НАТО в Європі, генерал США у відставці Бен Годжес заявив, що тим, хто «за 8000 км» критикує, як хтось інший заходить на мінні поля і окопи та розміновує їх, повинно бути соромно самим за себе. «Це непрофесійні та марні заяви», – сказав Бен Годжес.
Темп українського наступу на півдні може змінюватись, але, очевидно, він триває, кажуть українські військові.
І президент України Володимир Зеленський, як пише Time у нинішній статті, вірить в перемогу України: «Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум