Що відомо про випадки сексуального насильства, яке вчинили російські військові у Херсонській області? У чому складність розслідування таких воєнних злочинів? Які механізми притягнення злочинців до відповідальності? Чи звертаються постраждалі за допомогою? Хто їх може підтримати? Про все це – в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- На Херсонщині російські військові скоїли найбільшу кількість злочинів сексуального характеру. Про це 30 вересня у своєму телеграм-каналі повідомив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
- За його словами, Росія використовує сексуальне насильство як тактику війни, зброю та інструмент приниження та придушення українського народу. Омбудсмен зазначив, що це найбільш замовчуваний та найменш засуджуваний злочин.
- Офіс генерального прокурора України зафіксував 235 фактів сексуального насильства. Вік постраждалих становить від 4 до 82 років. «Попри всі зусилля, цей злочин все ще окутий стигмою та небажанням постраждалих повідомляти про пережите, тому цифри насправді набагато більші. Найбільша кількість випадків сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, зафіксована у Херсонській області – відомо про 72 випадки», – зауважив омбудсмен.
- Водночас комісія ООН із розслідування воєнних злочинів 25 вересня під час своєї доповіді у Раді з прав людини у Женеві зазначила, що на Херсонщині російські солдати ґвалтували та вчиняли сексуальне насильство над жінками віком від 19 до 83 років. Часто членів однієї сім'ї тримали в сусідній кімнаті, тому вони були змушені слухати, як відбувається насильство, повідомили члени комісії.
- Також у звіті зазначається, що Росія заперечує вчинення злочинів щодо цивільного населення в Україні. Спроби комісії зв’язатися з Росією залишилися без відповіді. Також жоден представник Москви не з’явився, щоб відповісти на звинувачення на слуханнях Ради ООН з прав людини з цього питання.
«Виконує завдання російських спецслужб»
Херсонська обласна прокуратура 3 жовтня повідомила, що в області судитимуть російського військового, який залякував і ґвалтував місцеву жительку під час окупації.
Обвинувачений – уродженець Дагестану, молодший сержант 94-го полку оперативного призначення Росгвардії.
Слідство встановило, що залякуючи груповим зґвалтуванням, він змушував місцеву жительку вступати з ним у статевий зв’язок. Також він вихвалявся тим, що затримує місцевих жителів та піддає їх тортурам.
Свої дії пояснював тим, що «виконує завдання російських спецслужб».
Раніше, у лютому 2023 року, Херсонська обласна прокуратура повідомила про підозру військовослужбовцю мотострілецької гірської бригади армії Південного військового округу Збройних сил Росії.
За даними слідства, підрозділ підозрюваного з кінця березня 2022 року контролював територію Бериславського району Херсонської області, розмістивши бойову техніку, пересуваючись вулицями та користуючись майном місцевих жителів.
35 випадків сексуального насильства, це ті випадки, у яких постраждалі готові свідчитиДіденко
Під час таких рейдів підозрюваний прийшов на подвір’я місцевої жительки. Погрожуючи розправою їй та її дитині, він здійснив акт сексуального насильства, тримаючи біля жінки ніж. Надалі російський військовий без згоди постраждалої почав проживати в її будинку, погрожуючи розправою над дитиною ґвалтував жінку, стверджують в прокуратурі.
Начальниця спеціалізованого управління Офісу Генпрокурора Ірина Діденко розповіла «Новинам Приазов'я», що 235 випадків сексуального насильства, які зафіксовані відомством, це ті випадки, у яких постраждалі готові свідчити. Про них стає відомо після звільнення регіонів або після того, як людина виїхала з окупації.
«Це виключно ті факти, де люди готові заходити в кримінальний процес, а це не просто, тому що треба повторно переказувати свою історію. Не всі готові до комунікації навіть з нами.
...вона вижила, доповзла до будинкуДіденко
Фактів, дійсно, більше якраз по Херсонщині – це 72 факти. Якщо окремо Запоріжжя – це 15.
Але знову-таки у нас найбільше фактів дізнаємося там, де відбулося найбільше деокупації. Тільки відбулася деокупація, одразу у нас з'ясовуються нові факти. Плюс люди трошки починають більше довіряти, оскільки бачать наші нові підходи», – зазначила вона.
«Кинулась на мінне поле, щоб утекти»
Вік постраждалих – від 4 до 83 років, каже представниця Офісу Генпрокурора. За її словами, українці помилково думають, що середній вік постраждалих – від 20 до 35 років, в реальності це не так.
Мова йде виключно про наругу над людиною, над намаганням її морально і психічно знищитиІрина Діденко
«Дуже багато у нас є випадків і 72 роки, і 82 роки. Тут потрібно розуміти контекст, тут мова зовсім не про задоволення якихось потреб. Мова йде виключно про знищення людини, про наругу над цією людиною, про намагання її морально і фізично знищити. Тому вік насправді різний
Є – 4 роки дитині. Це розкритий вже злочин, ми нещодавно скерували обвинувальний акт до суду щодо них. І там, до речі, в цьому ж кейсі, дівчата 15, 17 років і жінка– 83 роки», – розповіла Діденко.
Кожна історія вражає своїм жахом, каже очільниця спеціалізованого управління Офісу Генпрокурора.
«... жінка, мати трьох дітей. Вона їхала на велосипеді через блокпост, де був солдат РФ. Він на неї напав, почав її ґвалтувати, а вона зрозуміла, що вона не виживе після цього, і кинулась на мінне поле. Хотіла чи вмерти, або втекти, їй було все одно, що з нею станеться. Але їй пощастило, вона на міну не натрапила, а він намагався за нею бігти. Тож вона вижила, доповзла до будинку», – розповіла Діденко.
«Збираються дані для МКС»
Із 235 злочинів 66 випадків вже вдалося розкрити, додала представниця Офісу генпрокурора.
Постраждалі дуже добре запам'ятовують обличчя кривдниківДіденко
Вона каже, що постраждалі дуже добре запам'ятовують обличчя кривдника, навіть, якщо проходить багато часу. Тому у розкритих справах вже встановлені особи ґвалтівників, тобто імена безпосередніх виконавців злочинів.
Але є ще ті, хто віддає накази або ж потурає скоєнню цих воєнних злочинів.
«Але ми свідомі в тому, що злочини відбувалися якщо не за вказівкою, то за потуранням вищого керівництва. Тому наше ключове завдання – зібрати як пірамідкою всі ці злочини від виконавців до тих, хто їх організовував, до вищого керівництва. З тим вже йти до Міжнародного кримінального суду», – підкреслила Діденко.
Всі ці справи називаються in absentia, коли відбувається слухання й обвинувачення без фізичної присутності власне кривдника, вирок також виноситься заочно.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Злочини без терміну давності»
Адвокатка, координаторка лінії правової допомоги організації «ЮрФем: підтримка» Марта Змисла розповіла «Новинам Приазов'я», що сексуальне насильство, яке вчиняється в умовах збройного конфлікту, є воєнним злочином і не має терміну давності притягнення до відповідальності.
«Незалежно, коли потерпілі повідомлять про те, що трапилось, цей випадок будуть розслідувати й встановлювати конкретних осіб, які вчинили цей злочин. Тому тут час взагалі значення не має. І потерпіла в даному контексті не несе тягаря доказування того, що трапився такий злочин. Тобто показань потерпілої є достатньо для того, аби відкрити кримінальне провадження або розслідувати відповідно цей вид злочину», – зазначила вона.
Адвокатка каже, що в таких випадках не обов’язково проводити різного роду експертизи, тому, що це є воєнний злочин, мали місце примусові обставини, і якщо потерпіла доведе, що вона в той період часу перебувала чи на окупованій території, чи в інших місцях, де потенційно знаходились військові РФ, то цього вже достатньо для доведення вини.
Тривалість розслідування у таких справах залежить від кількості інформації, яка є про кривдників, каже юристка.
Потерпілій від сексуального насильства людині варто повідомити все, що вона знає про особу, яка скоїла цей злочин, будь-які дані: підрозділ, якщо відомо, дислокацію, будь-що, що може потенційно допомогти українським правоохоронним органам встановити особу й ідентифікувати зловмисника.
В українських судах вже йдуть процеси, які стосуються вчинення сексуального насильства російськими військовими. Втім, такі справи передають і до Міжнародного кримінального суду, розповідає вона.
Якщо особа десь виїде на територію іноземної держави, то потенційно людина може бути там також затримана і передана Україні для відбування покаранняМарта Змисла
«Надалі, коли вже буде вирок, то потенційно особа може бути затримана і притягнута до відповідальності у фактичному розумінні цього слова, тобто з реальним відбуванням покарання.
Якщо особа десь виїде на територію іноземної держави, то потенційно людина може бути там також затримана і передана Україні для відбування покарання.
Міжнародний кримінальний суд вже проводить розслідування і ми співпрацюємо з прокурорами й зокрема в нас зараз вже відбувається розслідування злочинів проти людяності, збирається все, документується», – додала адвокатка.
«Не тільки жінки»
Громадська організація «Дівчата» займається підтримкою жінок та дітей в Україні та допомагає постраждалим від війни.
Координаторка проєкту комплексної психологічної допомоги Аліна Касілова розповіла нам, що організації відомо про 20 випадків сексуального насильства, здійсненого російськими військовими. І йдеться не лише про жінок.
Найчастіше з того, з чим ми працюємо, це сексуальне насильство, коли вони виїжджали з окупованих містАліна Касілова
«Це Херсонщина, Запоріжжя, окуповані території, або часом це сексуальне насильство під час полону. В нас також є клієнти чоловіки, і клієнтки жінки, які перебували як цивільні особи в полоні, ми з ними зараз працюємо. Є кейси, коли люди виїжджають за кордон або в інші міста і коли пройшов оцей етап стабілізації, вони звертаються по допомогу і розповідають про сексуальне насильство від окупантів.
Найчастіше з того, з чим ми працюємо, це сексуальне насильство, коли вони виїжджали з окупованих міст на підконтрольну владі України територію, коли їх також примусово роздягли, коли були небажані доторки, інколи слова чи доторки сексуалізованого підтексту і це ми також розцінюємо як сексуальне насильство, оскільки це було під примусом», – пояснила координаторка.
За її словами, тривалість реабілітації у таких випадках – індивідуальна. Через ці переживання людина доходить до депресивного стану, інколи це суїцидальні наміри, тому до роботи з такими постраждалими залучають психологів і психотерапевтів.
Цілком імовірно, що деякі постраждалі від сексуального насильства будуть готові про це говорити лише через десятиліття, додала вона.
«Сексуальне катування у СІЗО»
Психологиня «Центру допомоги врятованим» у Києві Катерина Шатковська розповіла, що цій організації відомо про майже 70 випадків, пов'язаних із сексуальним насильством, яке скоїли російські військові.
«Це більше кейси пов'язаний з тортурами, з проявами сексуального насилля, які були у людей в полоні або які були у людей на окупованих територіях.
Я не хочу говорити про деталі, але з того, з чим я працювала, це в основному сексуальне катування в місцях, де люди трималися на закритій території. Це можуть бути СІЗО, колонії. Якщо говорити про людей з окупованих територій, то, звісно, це теж певне сексуальне насильство в різних його проявах і формах відносно місцевих жителів, які в той час не змогли виїхати вчасно», – стверджує Шатковська.
Важливо, щоб людина, яка постраждала від сексуального насильства, хотіла подолати цю травму, каже психологиня.
«Від чого це залежить? По-перше, від самосвідомості людини взагалі до цієї травми, наскільки вона себе усвідомлює як особистість, як жінка, або як чоловік. Другий фактор – це оточення, яке є у цієї людини, тому що воно дуже впливає. І одним з бар'єрів йти на певну роботу є певні переконання, що її піддадуть осуду. Особливо це стосується людей, які живуть у селах, тому що там велике значення має думка громади», – пояснила Шатковська.
У випадках з дітьми – чим раніше звернутися за допомогою, тим краще, - додала вона.
Травму людина ніколи не забуде, але оці неприємні почуття і враження, з цим можна допомогтиКатерина Шатковська
«У дітей психіка більш гнучка і чим раніше звернутися, вони швидше відновлюються. Єдине, що дуже важливо звертати увагу на підходи в яких працюють психологи.
Тут важлива кваліфікація і таке турботливе ставлення саме до переживань, до душі дитини. До її емоцій, почуттів, воно має велике значення. Травму людина ніколи не забуде, але оці неприємні почуття і враження, які супроводжують цю травму, які іноді тригерять, з цим можна допомогти», – зазначила психологіня.
- Попри численні свідчення, Росія заперечує, що її армія завдає шкоди цивільним, чинить воєнні злочини на окупованих територіях та щодо військовополонених.
- Управління Верховного комісара ООН із прав людини у своїй новій доповіді про ситуацію в Україні, що охоплює період з лютого до липня 2023 року, зафіксувало шість випадків позасудових страт українських військовополонених.
- 18 вересня Міжнародний суд ООН в Гаазі розпочав попередні слухання за позовом України до РФ про безпідставне звинувачення нею українців у геноциді проти російськомовним і використання цього звинувачення як видуманого приводу для широкомасштабного вторгнення. Україна подала позов ще 27 лютого 2022.
- Москва закликала Міжнародний суд ООН відхилити справу, яка оскаржує аргументи Москви про те, що її вторгнення в Україну було здійснене для запобігання геноциду.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
Форум