Парламентські вибори у Словаччині 30 вересня – це, напевно, не найбільш обговорювані вибори року, але вони можуть мати відлуння далеко за межами цієї маленької центральноєвропейської країни. Ось п’ять аспектів, на які варто звернути увагу.
Чому ці вибори важливі?
За даними опитувань, існує велика ймовірність того, що Роберт Фіцо, лідер лівоцентристської партії «Курс» (SMER), який перебував на посаді прем’єр-міністра з 2006 по 2010 рік і знову з 2012 по 2018 рік, повернеться до влади. Це може мати великий вплив на західну політику щодо України.
Під час передвиборчої кампанії Фіцо виключив збільшення поставок словацьких озброєнь Україні, відкинув нові санкції ЄС проти Росії, поставив під сумнів можливість вступу України до НАТО і повторив кремлівські наративи про війну, наприклад, про те, що НАТО спровокувало конфлікт і що він почався, коли, як він нещодавно висловився: «українські нацисти і фашисти почали вбивати російських громадян на Донбасі та в Луганську».
Обрання Фіцо може ще більше зашкодити єдності ЄС і НАТО в питані загальної підтримки УкраїниДомініка Гайду
На думку Домініки Гайду із братиславського аналітичного центру Globsec, його позиції з багатьох питань схожі з позицією прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, і його потенційний прихід до влади може мати вплив саме тут.
«Це (обрання Фіцо) може ще більше зашкодити єдності ЄС і НАТО в питані загальної підтримки України, тому що, крім Угорщини, в Центральній Європі з’явиться ще одна країна, яка поставить під сумнів і, можливо, протидіятиме деяким рішенням ЄС на підтримку України», – зазначає Гайду.
Чому Словаччина є родючоє землею для прокремлівських наративів?
Проросійський наратив Фіцо стане зрозумілим, якщо подивитися на настрої в словацькому суспільстві, які помітно відрізняються від сусідніх країн, Чехії та Польщі.
Опитування Globsec на початку цього року показало, що 69% словацьких респондентів погодилися з тим, що, Словаччина провокує Росію і наближає себе до війни, надаючи військову техніку Україні. Лише 58% проголосували б за те, щоб Словаччина залишилася в НАТО.
Словацькі політичні партії на виборах намагаються використати позитивне ставлення словацького суспільства до РосіїНіколета Немечкайова
Ніколета Немечкайова, політичний аналітик празького аналітичного центру AMO, яка досліджувала погляди словацьких політичних партій на Росію, зазначає: «Кремлю не потрібно прямо впливати на громадську думку і на результати виборів. Отже, ми не спостерігаємо кампанії прямого впливу з боку Росії, а це, скоріше, словацькі політичні партії, які для перемоги на виборах намагаються використати нинішнє позитивне ставлення словацького суспільства до Росії».
Немечкайова пояснює, що позитивне ставлення до Росії в деяких сегментах словацького суспільства має різні причини, включаючи ностальгію деяких громадян за «стабільністю за часів комуністичного минулого Словаччини» порівняно з політичними кризами та економічними труднощами, з якими країна стикається зараз.
Росія тоді розглядалася як старший брат, який міг би допомогти Словаччині звільнитися від Австро-Угорського правлінняНіколета Немечкайова
Вона також згадує інші причини, наприклад спроби створити окрему словацьку ідентичність у мультикультурній імперії Габсбургів 19-го століття.
«Наші національні діячі, такі як Людовіт Штур, намагалися створити словацьку національну ідентичність, яка була тісно пов’язана з Росією через панславізм, тому що Росія тоді розглядалася як старший брат, який міг би допомогти Словаччині звільнитися від Австро-Угорського правління», – зауважує Ніколета Немечкайова.
А як щодо останніх політичних подій в країні?
Щоб зрозуміти останні політичні події в Словаччині, треба повернутися до 2018 року. З того часу в країні змінилося п’ять прем’єр-міністрів. Того року відбулися найбільші протести з часів Оксамитової революції 1989 року, спричинені вбивством журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової.
Фіцо, який на той час був прем’єр-міністром, подав у відставку, а його політичний союзник Петер Пеллегріні зайняв його місце і залишив політичну партію «Курс» і сформував власну лівоцентристську партію під назвою «Голос». Спираючись на загальне невдоволення серед населення, правоцентристський альянс під назвою «Прості люди та незалежні особистості» (OL'aNO) вирвався на перше місце на загальних виборах 2020 року, отримавши 25% голосів, дякуючи своїй антикорупційній програмі. Вони сформували коаліційну владу з різношерстою командою партій, включаючи лібертаріанців, ультраправих і християнських демократів.
Влада, очолювана Ігорем Матовичем, зазнала критики за неадекватне реагування на пандемію Covid-19, а також за стрімке зростання цін на енергоносії та двозначну інфляцію після того, як Росія напала на Україну. Але ця влада також характеризувалася постійною боротьбою в коаліції, яка призвела до того, що два роки тому Матович пішов у відставку на користь свого заступника Едуарда Гегера. Один з партнерів по коаліції, SASKA, вийшов з правлячої коаліції і відправив владу Гегера у відставку, висловивши йому вотум недовіри, що відкрило шлях до майбутніх виборів – і до нинішньої тимчасової влади на чолі з технократом Людовітом Одором.
Отже, які існують виборчі сценарії?
Падіння популярності OL'aNO було настільки вражаючим, що, схоже, вони не подолають 7% ліміту для дво- або трипартійних альянсів (5% для однопартійців). Натомість «Курс» може фінішувати з близько 22% голосів (у 2020 році партія отримала 18%), що їй забезпечить близько 40 місць у парламенті. Оскільки для формування більшості потрібно 76 місць, знадобляться партнери по коаліції.
«Республіка», яка за опитуванням може отримати близько 8% голосів, широко вважається неофашистською і надто непривабливою для влади, але є й інші націоналістичні партії зі схожою позитивною позицією щодо Москви, з якими «Курс» може об’єднатися. Одна з них – «Словацька національна партія» (SNS) або «Ми – сім’я» (Sme Rodina).
І хоча шанси на перемогу є на боці Фіцо, не можна забувати про «Прогресивну Словаччину» – ліберальне об’єднання, яке наразі має намір отримати близько 30 місць і більшість прозахідних голосів виборців, які колись голосували за OL’aNO.
Її лідер Міхал Шимечка є одним із віцепрезидентів Європейського парламенту та онуком відомого чехословацького комуністичного дисидента Мілана Шимечки. Питання полягає в тому, чи зможе Шимечка сформувати життєздатну коаліцію. Тут, схоже, головну роль відіграють партії «Голос» і Пеллегріні, які за результатом опитування на третьому місці випереджаючи «Прогресивну Словаччину».
Григорій Мезєзніков, президент Інституту громадських справ (IVO Словаччина), називає «Голос» «людським обличчям «Курсу». Зважаючи на те, що більшість нинішніх членів партії є вихідцями з партії Фіцо, він зазначає, що, хоча Пеллегріні та Фіцо «мають дійсно досить погані особисті стосунки», «позиція в партії може ще помінятися, якщо більшість членів партії після виборів буде позитивно налаштована щодо коаліції з партією «Курс».
Наскільки Фіцо зміг би змінити Словаччину?
Звичайно, може статися так, що Фіцо змінить свою антизахідну риторику, якщо його оберуть. Під час свого попереднього перебування на посаді він, наприклад, дав зелене світло санкціям проти Росії за окупацію Криму в 2014 році, водночас критикуючи їх перед внутрішньою аудиторією. Мало хто вірить, що він виведе Словаччину з НАТО, ЄС чи Єврозони. Але цілком можливо, що він спробує пом’якшити нинішні та майбутні санкції ЄС щодо Росії або створити додаткові перешкоди на шляху України до ЄС.
Варто зазначити, що потенційний альянс з «Голосом» може пом’якшити його зовнішню політику, і ходять чутки, що на посаду міністра закордонних справ може бути призначений хтось із авторитетних дипломатів, таких, як нинішній спеціальний представник ЄС у Західних Балканах, Мирослав Лайчак.
Схоже, що повернення партії «Курс» до влади призведе до більшого зближення з президентом Угорщини Орбаном у таких гострих соціальних питаннях, як права ЛГБТК або міграція, навіть якщо Фіцо ніколи не був настільки амбітним у створенні «неліберальної демократії», як Віктор Орбан.
І не варто виключати, що він може спробувати послабити судову систему в країні, і таким чином спробувати уникнути судової відповідальності. Минулого року словацький парламент ледве зміг призупинити його імунітет від судового переслідування, яким, за законом, може скористуватися кожен член парламенту. Спеціальний прокурор країни розслідував звинувачення Фіцо в тому, що він використовував конфіденційні податкові та поліцейські дані проти політичних опонентів. І не дивно, що експрем’єр погрожував звільнити слідчих Національного агентства з боротьби зі злочинністю, якщо йому буде надана така можливість.